верба Тарасова
Акція "Тарасова верба" у всій Україні та за її кордоном у рамках святкування 200-річчя від Дня Народження Т.Г. Шевченка дійшла і до столиці.
З приходом весни 2014 р. тендітні гілочки відомого дерева - верби Тараса були висаджені у різних куточках нашої країни, а особливо у місцях, що пов'язані з Шевченком, на знак пам'яті про великого Поета.
Перебуваючи на засланні на Кос-Аралі, Тарас Шевченко знайшов на дорозі гілочку верби, посадив її, дбайливо доглядав і незабаром виросла верба, під тінню від якої любив відпочивати Тарас Григорович.
В 1963 р. напередодні 150-річного Шевченкового ювілею поет Андрій Малишко привіз гілочки верби з Казахстану. Їх було посаджено у Києві біля Спілки письменників і у голосіївському будинку поета Максима Рильського.
У травні 2014 р. традицію продовжив центральний район столиці, який названий на честь Великого Кобзаря, він об'єднав у собі найкращі надбання минулих років і величні здобутки сьогодення, став справжнім серцем столиці. Його територія ввібрала у себе різні сторіччя. Тому шевченківці також активно долучилися до акції "Тарасова верба".
Пагін цієї верби Шевченківському району передала Зоя Володимирівна Ружин, активна діячка громадського та культурного життя держави та беззмінний виконавчий директор оргкомітету вшанування пам'яті Т.Г. Шевченка. Зої Володимирівні надано дозвіл на заготівлю гілочок Шевченкової верби з музею Максима Рильського.
Право посадити гілочку, в якому пульсує дух Пророка, було надано голові Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації Петру Пантелеєву, директору комунального об'єднання "Київзеленбуд" Михайлу Царенку та генеральному директору Національного музею Тараса Шевченка Дмитру Стусу.
Також біля висадженого пагону урочисто відкрили пам'ятний знак, присвячений цій знаменній події. Захід відбувся у теплій домашній атмосфері під мелодійне звучання бандур, яку подарували присутнім учні КДМШ № 8 і артист Національної заслуженої капели бандуристів України імені Георгія Майбороди Ярослав Чорногуза.
"Пам‘ятники архітектури нашого району, збережені для нас, ми передамо наступним поколінням. Як ті заповіти, які залишив нам Великий Кобзар: "Свою Україну любіть. Любіть її...Во врем'я люте. В останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть!"" - зазначив після завершення заходу Петро Олександрович.
Я жила неподалік кін. червня 2019-5 січня 2025 рр.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!