ліс Голосіївський
Лісовий масив переважно природного походження, розташований у Південній частині міста, у Голосіївському районі, у місцевості Голосіїв.
Його збереженню сприяло те, що він (не пізніше 1541 р.) належав Києво-Печерській лаврі та тому мав певний заповідний статус, і був порівняно малозабудованим.
В 1631 р. тоді ще архімандрит Києво-Печерської лаври, а пізніше — митрополит Петро Могила збудував у цьому монастирському володінні церкву на ім'я святого великомученика Йоана Сучавського, який походив із рідної йому Молдавії, а також будинок для себе, заклав сад і серед лісу монастир — Голосіївська пустинь.
Подекуди збереглися старі, віком понад 300 років, дуби та липи.
Під час Першої світової та громадянської війн Голосіївський ліс зазнав великої шкоди: вікові дуби було вирубано на 2 км. навколо Деміївки.
Зі встановленням радянської влади монастирські володіння було націоналізовано та територія лісу почала забудовуватись.
В 1925-1932 рр. на гребені пагорба, що заходить углиб Голосіївського лісу з Північного боку, був збудований комплекс Всеукраїнської сільськогосподарської академії (тепер — Національний університет біоресурсів і природокористування України) із шести будівель у стилі українського необароко (автор — Дмитро Дяченко).
Під час Другої світової війни по території Голосіївського лісу, зокрема, неподалік комплексу сільськогосподарської академії, проходила лінія оборони Києва.
У серпні 1941 р. німецькі війська пройшли село Хотів, хутір Феофанію та підступили до села Мишоловка та Голосіївського лісу.
Регулярні війська та загони студентів-ополченців тримали оборону, 11-13 серпня 1941 р. німецькі війська були зупинені та відкинуті майже до попереднього рубежу укріпленого району.
З тих часів збереглись окопи на гребені пагорба, що заходить у глиб лісу.
Споруди Голосіївської пустині, сформованої протягом трьох сторіч, використовувались як господарчі, 1950-1960 рр. їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності.
В 1955-1958 рр. у Західній частині Голосіївського лісу було збудовано комплекс Виставки досягнень народного господарства УРСР (нині Національний експоцентр України).
Наприкінці 1957 р. у Північній частині Голосіївського лісу було закладено парк, 1964 р. названий на честь українського поета Максима Рильського (1895-1964 рр.), який жив поруч (зокрема, 1959 р. вийшла поетична збірка Рильського під назвою "Голосіївська осінь").
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення з 1972 р.
Поряд з окопами Другої світової війни 1972 р. було встановлено пам'ятний знак.
В 1979 р. на території сільськогосподарської академії було встановлено меморіальний комплекс воїнам, полеглим у роки війни 1941-1945 рр.
В 1990-2000 рр. Голосіївську пустинь було відновлено та відбудовано.
Голосіївський ліс і парк імені Максима Рильського, облаштований у Північній частині лісу, ввійшли до складу регіонального ландшафтного парку "Голосіївський", створеного розпорядженням Київської міської держадміністрації № 352 від 25 грудня 1995 р.
Указом Президента України № 794/2007 від 27 серпня 2007 р. було утворено національний природний парк "Голосіївський" площею 4521,29 га з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!