Місцини Києва

Проспект у Шевченківському та Солом'янському районах, місцевості Чоколівка, Солом'янка, Кадетський гай.

Пролягає від вулиці В'ячеслава Чорновола та Берестейського проспекту до кінця забудови.

Прилучаються (у бік збільшення нумерації будинків): вулиці Івана Огієнка, Стадіонна, Карела Чапека, Шовкуненка, Петра Ніщинського, Дениса Монастирського, Генерала Воробйова та Митрополита Липківського, Солом'янська площа, вулиці Солом'янська, Преображенська, Авіаконструктора Антонова й Освіти, Севастопольська площа, проспект Валерія Лобановського, Чоколівський бульвар, вулиці Донецька, Святослава Хороброго, Зеленогірська, Сім'ї Ідзиковських, Смілянська, Вінницька, Новокодацька, Федора Ернста, Кінцева, Медова та Волинська.

Проспект виник у сер. XIX ст. як дорога до с. Жуляни.

З 1848 р. — Кадетське шосе від розташованої на початку шосе будівлі Київського Кадетського корпусу (1848-1857 рр.), нині тут міститься Міністерство оборони України. Тоді шосе починалося від Львівської вулиці (нині вулиця Січових Стрільців) і сягало теперішньої вулиці Івана Огієнка.

В 1857 р. очікувався приїзд до Києва імператора олександра ІІ, до цієї події на місці сучасного проспекту була споруджена Тріумфальна арка — дерев'яна споруда (розібрана 1880-х рр., не пізніше 1887 р.), біля якої відбулась урочиста зустріч царського потягу. На згадку про видатну подію планувалося поставити на цьому самому місці кам'яну арку, та зібрані на це кошти імператор запропонував спрямувати на якусь більш корисну справу, згодом на них було відкрите олександрівське ремісниче училище.

В 1908 р. до Кадетського корпусу було прокладено трамвайну лінію від Тріумфальної арки, яку згодом двічі подовжували (востаннє — 1918 р., коли вона досягла району сучасної Севастопольської площі).

На межі 1910/1920-х рр. шосе було подовжено до сучасної Севастопольської площі через виникнення військового аеродрому, на базі якого згодом було відкрито аеропорт Київ-Жуляни (відкритий 1924 р.).

В 1923 р. на відзначення розвитку та зміцнення червоного Повітряного флоту Кадетське шосе перейменували на Повітрофлотське.

З 1934 р. вулиця мала назву шосе Героїв стратосфери на честь стратонавтів Павла Федосеєнка, Андрія Васенка й Іллі Усискіна, які загинули під час польоту стратостата "Осоавиахим-1".

Під час окупації міста 1941-1943 рр. шосе ненадовго повернули назву Кадетське, а 1944 р. було підтверджено назву Повітрофлотське шосе.

В 1952 р. проспектом було прокладено тролейбусну лінію до аеропорту, з відкриттям маршруту № 9.

До сер. 1950-х рр. переважно склалася наявна забудова проспекту.

В 1961 р. до складу шосе було приєднано Аеровокзальну вулицю (прокладено 1950-х рр. як спеціальну швидкісну трасу до аеропорту в об'їзд житлової забудови, однак її спорудження не було завершене; назва — з 1955 р.), 1967 р. ділянку колишньої Аеровокзальної вулиці було відокремлено від Повітрофлотського проспекту під назвою вулиця народного ополчення (сучасна вулиця Святослава Хороброго).

В 1963 р. шосе отримало назву Повітрофлотський проспект, одночасно було відокремлено вулицю В'ячеслава Чорновола, а 1969 р. приєднано Земську вулицю — проходила від Севастопольської площі до аеропорту Київ-Жуляни.

Сучасна назва із 2024 р. на честь Повітряних сил ЗСУ.