маєток Олександра Терещенка
Розташований на розі вулиць Антоновича та Скоропадського. Яскравий зразок київських особняків кін. ХІХ ст., виразний акцент у забудові навколо парка імені Тараса Шевченка. Один із перших київських будинків, який обладнали ліфтом.
Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 1804 від 22 листопада 1982 р. садиба внесена до обліку пам'яток архітектури та містобудування.
У ІІ пол. ХІХ ст. на розі тодішніх вулиць Ковальської та Караваївської розташовувалися півтораповерховий будинок із мезоніном, одноповерхові флігель і службовий будинок.
Станом на 1866 р. наріжна ділянка належала губернському секретарю І. Манжалі.
В 1869 р. її придбала дружина генерал-майора Г. Горлова.
В 1876 р. до флігелю з боку вулиці Антоновича добудували двоповерхову цегляну споруду з мезоніном. У садибі був фруктовий сад зі 100 фруктовими деревами.
Навесні 1893 р. ділянку викупив підприємець, доброчинець Олександр Терещенко (1856-1911 рр.). Новий власник відразу розпочав будівництво розкішного особняку на 33 кімнати за проєктом архітектора Петра Бойцова. Будівництво завершено 1898 р.
Цегляні флігелі споруджені на межі ХІХ/ХХ ст. В одному з них жила прислуга. У ньому також містилися комори, льохи та пральня. На першому поверсі іншого флігеля були стайня, екіпажна, на другому — приміщення для прислуги
В 1899-1910 рр. Олександр Терещенко збільшив свої володіння внаслідок придбання сусідніх садиб: ділянки № 4 площею 3095 кв.м. на сучасній вулиці Антоновича у професора Миколи Ренненкампфа, ділянки № 6 у вдови О. Алексєєвої, садиби № 9 на сучасній вулиці Павла Скоропадського у нащадків колишнього міського голови Івана Толлі. Загальна площа садиби Терещенка становила 12 983 кв.м.
В 1898-1911 рр. в особняку мешкав Олександр Терещенко.
Після його смерті майно перейшло у володіння його дружині Єлизаветі Володимирівні й у власність — синові Миколі.
В 1918 р. у трикімнатний квартирі № 2 на другому поверсі мешкав політичний i державний діяч Павло Христюк (1890-1941 рр.).
В 1920 р. особняк націоналізувала радянська влада. У будинку тимчасово зберігали картини, звезені з розгромлених більшовиками київських особняків, зокрема, з садиби українського художника Олександра Мурашка.
З 1920 р. в особняку містився Київський рентгенорадіологічний інститут.
У жовтні 1941-лютому 1942 рр. у квартирі № 56 мешкала Олена Теліга зі своїм чоловіком Михайлом Яковичем.
В 1969 р приміщення передали Національній науковій медичній бібліотеці. За словами генеральної директорки бібліотеки Раїси Павленко, будівлі перебували у вкрай занедбаному стані. Станом на 1969 р. стеля перебувала в аварійному стані. Щоби вона не обвалилась, її підперли вісьмома стовпами. Колектив закладу, щоби врятувати садибу від знищення, спочатку вибивав дозвіл і кошти у радянського уряду на реконструкцію, а згодом впродовж до 1982 р. боровся за надання особняку охоронного статусу.
В 1969-1971 рр за. проєктом фахівців інституту "Укрпроектреставрація" здійснили капітальний ремонт будинку та відновлення інтер'єрів.
В інтер'єрі збереглися старовинні меблі, сейф, дзеркало Терещенка, дерев'яне різьблення стелі, китайські вази XVIII ст.
В 1990-х рр. з'явився проєкт зведення на місці особняка 15-поверхової будівлі. Однак колективу бібліотеки вдалося відстояти будівлю.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!