Місцини Києва

Один із десяти районів Києва, розкинувся у Північно-Східній частині міста.

Вперше ця місцевість згадується під назвою Городець. В 1026 р. Ярослав Мудрий уклав тут мирну угоду зі своїм братом Мстиславом, 1097 р. Володимир Мономах викликав у Городець братів Давида й Олега Святославовичів для примирення.

Згадка про цю місцевість є в Іпатієвському літописі за 1110 р. про пожежу, яка сталась у Городці.

Як свідчить літопис, на Андріїв день 1135 р. Городець був спалений половцями, а під 1151 р. є згадка про село Милославское.

Юрій Долгорукий, воюючи за Київський престол, двічі наступав на місто з Городця. Місцевість йому сподобалась і тому, сівши у Києві на престол, він зробив тут свою резиденцію та назвав її Раєм.

Під час нападу Хана Батия 1240 р., ця місцевість згадується як Городок Пісочний.

У XIV ст. Городець був родинним гніздом князів Милославських, тому у літописах місцевість згадується як Милославичі, Милославці, Мирославское, Мирославичи. Міська знать виїздила сюди на полювання, бо тут були багаті ліси.

Останній київський князь Симеон Олелькович правив у Києві 1455-1471 рр. На місці давнього Городця, у Милославовичах, він збудував заміський дерев'яний замок.

У писемних джерелах XVI-XVII ст. Вигурівщина згадується як місцевість, подарована власником Яном Вигурою (звідси, ймовірно, і походить назва місцевості) Михайлівському Золотоверхому монастирю, що було юридично закріплено універсалом Богдана Хмельницького 1654 р.

У часи Гетьманщини — у складі Гоголівської сотні Київського полку.

З 1764 р. — землі сотні відійшли до Київського повіту Київської губернії, з 1782 р. — у складі Київського повіту Київського намісництва, з 1796 р. — Малоросійської губернії.

В 1802-1902 рр. вона входила до складу Броварської, потім — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

В 1927 р. територія перейшла у підпорядкування Київської міської ради, а 1932 р. — ввійшла до складу петровського (Подільського) району Києва.

В 1935 р. на базі земель селищ Осокорки, Позняки, Биківня, Аварійного, хуторів Червоного й імені Тараса Шевченка, колишніх слобідок Микільської, Кухмистерської, Воскресенської та Передмісної було створено Дарницький район, із території якого 23 травня 1969 р. було виділено Дніпровський район.

Забудова с. Биківня здійснювалась 1949-1962 рр.

Основна забудова на житловому масиві Лісовий здійснювалась 1965-1973 рр. за проєктом архітекторів Петра Петрушенка та С.Д. Покришевського. Житловими вулицями Мілютенка, Шолом-Алейхема й Ореста Левицького масив поділений на 8 прямокутних мікрорайонів; дев'ятий, обмежений Лісовим проспектом, вулицями Кубанської України та Космонавта Поповича має криволінійний обрис. Мікрорайони забудовані типовими житловими 5- та 9-поверховими будинками серії 1КГ-480, 1-461А, 1У-483 та 16-поверховими будинками з вібропрокатних панелей. Загальна житлова площа масиву — 960 тис. кв.м. Орієнтація будівель забезпечує нормативну інсоляцію житлових приміщень. У громадських центрах мікрорайонів розміщені школи, дитячі дошкільні та культурно-побутові заклади. Для планування мікрорайонів характерні великі озеленені двори зі спортивними й ігровими майданчиками.

З 1967 р. на території підприємства ЗАТ "Дарна" (колишній Дарницький шовковий комбінат) діє Музей трудової слави Дарницького шовкового комбінату.

На території району розташований Київський пансіонат ветеранів праці Головного управління праці та соціального захисту населення м. Києва, заснований 1971 р.

В 1981 р. розпочато будівництво житлового масиву Вигурівщина-Троєщина (архітектори Юрій Паскевич, Григорій Слуцький, Є.В. Фролов, Микола Дьомін, Валентин Єжов і інші; у розробці окремих мікрорайонів і житлових груп брали участь архітектори Вадим Гречина, Володимир Коломієць, Всеволод Суворов і інші). Новацією у київській архітектурі було барвисте розфарбування фасадів житлових будинків, що збагатило композицію мікрорайонів.

В 1982-1987 рр. масив мав назву Троєщина, сучасна назва з 1987 р. Площа забудови — 3265 га, розрахункова чисельність населення — 280 тис. мешканців.

Як адміністративно-територіальна одиниця у складі Києва район утворений 30 грудня 1987 р. та названий ватутінським на честь радянського військового діяча миколи ватутіна.

Деснянська Централізована бібліотечна система створена 1988 р. До системи входять 5 бібліотек для дорослих і три для дітей.

9 липня 1991 р. відбулася закладка Свято-Троїцького храму УПЦ мп, 7 червня 1997 р. на день Святої Трійці його було освячено, тоді і почали служити у храмі в усі недільні та святкові дні.

В 1992 р. відбулася презентація кабельної телекомпанії району.

В 1994 р. створено газету "Злагода".

На парламентських виборах 1998 р., що відбулися за змішаною виборчою системою, територія району була розділена між двома одномандатними округами: № 213 і 218.

В 1999 р. при Свято-Троїцькому соборі було засновано видання журналу "Троєщина Православна".

Для покращення транспортного сполучення між правим і лівим берегом у травні 2000 р. збудовано лінію швидкісного трамвая, що починається та закінчується у межах житлового масиву Вигурівщина-Троєщина.

ватутінський район у жовтні 2001 р. було перейменовано на Деснянський.

Межі Деснянського району були затверджені рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2001 р. № 280/1257 "Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи" та від 29 листопада 2001 р. № 126/1560 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.04.01 р. № 280/1257".

Район займає загальну площу 14,8 тис. га.

До складу району входять кілька територіальних одиниць: житловий масив Вигурівщина-Троєщина та селище Троєщина, житловий масив Лісовий і селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка.

На території району розташовані підприємства хімічної, легкої, енергетичної, поліграфічної промисловості; академічні та галузеві науково-дослідні інститути, транспортні та будівельні організації.

Створена мережа соціальних об'єктів: освітянські та медичні заклади, громадсько-культурні та торгівельно-побутові центри.

Деснянський район 2002 р. посів третє місце за результатами проведення місячнику із благоустрою, а 2005 р. КП УЗН району посіло третє місце серед екологічних підприємств міста.

У 2002 р. Відкритий міжнародний Університет розвитку людини "Україна" відкрив у Деснянському районі два факультети:

факультет правознавства і міжнародних відносин

факультет соціальних технологій.

У 2003 р. був утворений відділ з питань фізичної культури і спорту для виконання районної Цільової комплексної програми "Фізичне виховання — здоров'я нації". У 2003 р. після перерви поновило роботу кабельне телебачення району.

У 2004 р. були затверджені офіційні символи району — герб і прапор.

У 2005 р. у районі створено Раду у справах сім'ї, рівних прав та можливостей жінок та чоловіків і Центр у справах сім'ї та жінок.

У 2005 р. у СЗОШ № 119 відкрито світлицю на честь українського поета-фронтовика Платона Воронька.

У 2006 р. на території лікарні швидкої медичної допомоги споруджено каплицю Пресвятої Богородиці.

1 січня 2009 р. лінію швидкісного трамваю було закрито через нерентабельність.

16 жовтня 2016 р. освячено храм УПЦ КП на честь Всіх святих.