Місцини Києва

Повна назва: Національний культурно-мистецький і музейний комплекс "Мистецький арсенал".

Розташований на Печерську.

На території Старої Печерської фортеці на перетині вулиць Лаврської та Цитадельної розташована будівля Арсеналу (1784-1803 рр.).

За даними дослідниці О. Крайньої з 1540-х рр. у структурі Києво-Печерської лаври існувала жіноча чернеча громада. "Візерунок цнот" − панегірик архімандриту Печерської лаври Єлисею Плетенецькому (1619 р.), містить найбільш ранню згадку про Вознесенський Печерський дівочий монастир.

В 1688-1707 рр. ігуменею монастиря була Марія Мазепа (у схимі – Марія Магдалина). Завдяки меценатству її сина гетьмана Івана Мазепи Вознесенський монастир досяг справжнього розквіту. Коштом Марії Магдалини 1701-1705 рр. замість дерев’яної Вознесенської церкви зведено величний кам’яний п’ятиглавий собор із трьома престолами та дзвіниця, а також церква Покрови Богородиці.

Коли на території заводу "Арсенал" вирішили зробити культурний центр, там стали проводити археологічні розкопки. Так було знайдено поховання черниць, у тому числі, матері Івана Мазепи. Загалом під Арсеналом знайшли більше 260 поховань.

Арсенал був зведений на місці Вознесенського жіночого монастиря, споруди якого після закриття (1712 р.) використовували як артилерійський цейхгауз, із 1768 р. як гарматний двір, де ремонтували або виготовляли гармати, артилерійське спорядження тощо.

В 1750 р. наказ про спорудження у Києві великого магазейна (арсеналу) підписала імператриця єлізавета петрівна.

В 1764 р. видано "Положення про арсенальну команду", підпорядковану Київському артилерійському гарнізону.

В 1784 р. було закладено будівлю Арсеналу.

Макет Арсеналу, що будувався, бачив у петербурзі 1787 р. венесуельський політичній діяч Франсіско Міранда.

В 1797 р. військове керівництво уклало контракт із київським купцем Григоренком, який зобов'язався розібрати Вознесенську церкву та побудувати споруду Арсеналу.

На поч. ХІХ ст. Стара Печерська фортеця повністю втратила свою оборонну роль і перетворилася на виробничо-складський комплекс.

Упродовж наступних років більшість в’їзних брам цитаделі було розібрано, а у валах зроблено прорізи для прокладання вулиць, проходів і навіть залізничної колії.

Будівництво Арсеналу завершили 1803 р. за павла I, який виділив на нього великі кошти. Загальна вартість робіт склала 437 567 крб.

Після завершення будівництва 25 травня 1803 р. Арсенал передано під командування генерал-майора артилерії полєтаєва. У плані прямокутний (168x135 м.) із заокругленим наріжжям, має внутрішнє подвір'я з чотирма воротами, розташованими за віссю фасадів. Планування зального типу, з розміщеними у два ряди опорними стовпами, що несуть на першому поверсі склепінчасті перекриття (прогін 8,75 м.) і на другому кроквяні ферми з підвісними стелями. Під Західною частиною споруди міститься підвал. Внутрішні кам'яні сходи розміщено попарно біля Південних, Північних і Східних воріт. Стіни, які мають завтовшки близько 2 м., і склепіння складено зі світло-жовтої київської цегли (тому сучасники називали Арсенал порцеляновим). На подвір'ї були пандуси для вкочування гармат на другий поверх (не збереглися). Довгасті фасади чітко поділяються на два яруси. Нижній із рівномірно розставленими арковими прорізами оброблено великим дощаним рустом. Рівні площини другого поверху із прямокутними, обрамленими простою лиштвою вікнами, завершуються спрощеними доричними фризом і карнизом. Головними архітектурними акцентами фасадів є портали воріт. Портал головного входу оздоблено пілястрами доричного ордера. Ворота бічних фасадів утоплено у нішах, оформлених колонами тосканського ордера.

Арсенал — перша класицистична споруда у Києві. Однак заокруглені роги будинку, характер ніш у порталах, окремі віконні лиштви на Західному фасаді нагадують добу зникаючого бароко.

Виробничі приміщення Арсеналу розміщувалися таким чином:

на першому поверсі були майстерні, вартівня та команда чергового офіцеру,

на другому — майстерні, канцелярія управління, контора, креслярня.

Тут виробляли та ремонтували гармати (однороги, мортири), спорядження до них, лафети, дроги для мортир, підмортирні верстати, а також гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, кулі різного калібру. Кількість майстерень і їхня спеціалізація часто змінювалися залежно від вимог виробництва. Загальна кількість робітників на Арсеналі постійно зростала. Арсенал виконував також функції сховища зброї. Під час війни споруда мала слугувати оборонним цілям; тут можна було розмістити під час облоги гарнізон із 2 000 осіб і понад 2 000 пудів пороху у діжках.

В 1979 р. комплекс Арсеналу із прилеглою територією отримав статус пам’ятки архітектури та військової інженерії, що не заважало до поч. ХХІ ст. використовувати заповідну територію для військово-промислових потреб.

До останнього часу Арсенал використовувався як промисловий будинок. Ця велика для свого часу споруда сьогодні відіграє важливу містобудівну роль у забудові заповідної території Старої Києво-Печерської фортеці.

"Мистецький арсенал" створено з ініціативи та підтримки Віктора Ющенка. Згідно його Указу від 22 травня 2006 р. до Київської міської державної адміністрації було передано військове містечко №5 ("Київський ремонтний завод"), на місці якого і створили Мистецький арсенал.

Відкритий 2007 р.

Паралельно з цим продовжувалася реконструкція простору, яка була пріоритетною для тодішньої влади.

Навіть в умовах розгортання світової фінансової кризи Державний бюджет України на 2009 р. за наполяганням Президента передбачав 200 млн. грн. на облаштування Мистецького Арсеналу.

Друге урочисте відкриття мистецького простору відбулося 2009 р. Тоді було проведено перший масштабний захід, який знаменував початок функціонування центру: експозицію під назвою De Profundis.

Із лютого 2010 р. наданий статус національного.

Протягом 2010-х рр. став однією з найбільш важливих культурних інституцій України.

28 квітня 2011 р. Указом Президента України створена Рада з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Співголовами Ради призначені Президент України В.А. Ющенко та Міністр культури України М.А. Кулиняк.

Майстерні "Амічі" для людей з інвалідністю були започатковані волонтерами руху "Молодь за мир" у березні 2019 р., а у грудні 2019 р. підписаний Меморандум про співпрацю з Мистецьким арсеналом. У його рамках Мистецький арсенал надає публічний простір для проведення мистецьких занять, а також залучає учасників майстерень до відвідування освітніх подій. "Амічі" об’єднують дорослих людей з інвалідністю, які живуть у державних геріатричних пансіонатах, і помічників-волонтерів. Зустрічі відбуваються у суботу раз на два тижні. Вони є відкритим майданчиком для неформального спілкування молодих людей, а також спільної практики мистецтва. Попри те, що майже всі учасники не є професіональними художниками, мистецтво та різні його прояви стають способом виражати думки та реагувати на навколишній світ. Майстерні "Амічі" керуються принципами поваги та толерантності, цінують гідність і намагаються більше включати людей з інвалідністю до соціальної взаємодії.

Перший фестиваль NEOсвітній Арсенал пройшов 2020 р. Фокус-тема фестивалю була "Супермозок: ліва/права півкуля".

Я була тут на виставці картин Катерини Білокур 2016 р.