Місцини Києва

Жиляни, Желяни, Желань.

Історична місцевість, територія приватної забудови на Південно-Західній околиці Києва між Теремками та Борщагівкою, адміністративно входить до Солом'янського району Києва.

Згадується з XI ст. як місцевість із річкою Желянь (давньорус. Желѧнь; Желаня, Жилян, Жалина).

Існує декілька версій походження назви:

- від язичницького капища давньослов'янської богині скорботи Желі (Жалі);

- від струмку як місця відпочинку, коли він ставав особливо бажаним ("желанньїм") для перехожого;

- від обжитого (житлового) характеру цього передмістя Києва.

Є досить ґрунтовна тюркська версія топоніму: "Жол йани" — окраїна дороги.

23 липня 1093 р. на березі Желяні відбулася битва між військом київського князя Святополка Ізяславича та половцями, яка закінчилася поразкою русинів.

Із кін. XVII ст. (1690 р.) згадується як село Желяни (Жиляни), що було на той час власністю Софійського монастиря.

У різні часи входило до складу Київської сотні Київського полку (1690-1781 рр.), Київського повіту Київського намісництва (1782-1796 рр.), білогородської волості Київського повіту Київської губернії (1797-близько 1908 рр.), Микільсько-Борщагівської волості Київського повіту Київської губернії (близько 1908-1923 рр.), Будаївського району Київської округи (1923-1930 рр.), Приміської смуги м. Києва (1930-1937 рр.), Києво-Святошинського району Київської області (1937-1988 рр.).

В 1862 р. на місці згорілої у с. Жуляни було зведено церкву Св. Димитрія Солунського.

Згадана Лаврентієм Похилевичем у книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» (1864 р.).

За даними 1907 р., у елі існувало три вітряки.

Село постраждало від Голодомору 1932-1933 рр. Із 2540 мешканців села загинуло від голоду 330 мешканців — 13 % населення.

З полів Другої світової війни не повернулося 200 жулянців.

До присвоєння вулицям у сер. XX ст. назв село поділялося на багато кутків: Командирівщина (центральна частина села), Козлівщина (район вулиці Отця Жураковського), Забара (заключна частина нинішньої вулиці Шевченка), Марченків (нинішня вулиця Гуцульська), Могилів (частина села, що знаходиться за Кільцевою дорогою), П'ятихатки, Лушпіївщина (Південна околиця села), Білий Хутір, Греківщина, Латунівщина (Північно-Східна частина села, забудована переважно XX ст.), Хутір (вулиця Лугова).

Указом президії верховної ради УРСР від 26 серпня 1988 р. Жуляни включено до меж Києва.

Місцевість Жуляни дала назву вулицям Жилянській, Набережно-Жилянській, Новожилянській (тепер вулиця Лілії Лобанової), а також київському міському аеропорту "Жуляни", тепер — Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), що не діє через повномасштабне вторгнення.

14 січня 2020 р. я була в аеропорту, про що розповім у наступному розділі.