місцевість Корчувате
Історична місцевість, поселення на Південно-Східній околиці.
Розташоване вздовж частини Столичного шосе та Набережно-Корчуватської вулиці на правобережжі Дніпра.
Назва народного походження — від давнього слова "корч" (кущ, пень).
В 1937 р. відкрито Корчуватський могильник, що належить до зарубинецької культури.
Тривалий час хутір Корчувате був у володінні Видубицького монастиря, а наприкінці XVIII ст. вилучений у казенне володіння.
Є згадки з сер. XIX ст. про Корчуватську пристань і цегельні підприємства на Корчуватому, яке з сер. ХІХ ст. стає центром цегельного виробництва. Впродовж 1859-1962 рр. із Корчуватських цегелень щороку відвантажувалося 42 860 пудів цегли.
В 1900 р. у поселенні (передмісті) Корчувате (Корчувата) було 23 двори, мешкало 183 особи. Місцеве населення займалося хліборобством, а також працювали на місцевих цегельних заводах. У поселенні було 4 цегельних заводи:
Якова Бернера,
Надії Сніжко,
Марфи Фокіної
Андріана Доломакіна.
Також у поселенні був шинок і постоялий двір.
Від 1923 р. у межах Києва.
До будівництва дніпровських водосховищ (Київського — 1966 р. та Канівського — 1976 р.) Корчувате затоплювалося під час великих весняних повеней на Дніпрі (зокрема, 1931 й 1970 рр.).
Поштовх для житлової забудови мікрорайон Корчувате-ІІ отримав із перенесенням сюди на поч. 1970-х рр. проммайданчику філії № 1 заводу "комуніст" (від 1991 р. — завод "Радар"), який і почав тут зводити житловий масив для працівників підприємства.
Вірш "У Корчуватому, під Києвом…" української поетеси Ліна Костенко місить згадку про це поселення.
Звідти можна перейти на Жуків острів, тож, я була тут двічі під час навчання у Могилянці.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!