Місцини Києва

Історична місцевість, житловий масив у Шевченківському районі.

Назву місцевість отримала від річки Сирець, яка бере початок поблизу станції метро "Нивки" та впадає до озера Опечень (басейн Дніпра, за 2 км. від київської гавані).

Масив розташовано між Лук'янівкою, Бабиним яром, Куренівкою, Волейковим, Петрівською залізницею, вулицями Дегтярівською й Олени Теліги.

За результатами археологічних досліджень сучасного Києва, зокрема, розкопок вздовж Либеді та Сирця, відкрито низку укріплених давньоруських поселень, які являли собою сирецько-либідську оборонну лінію навколо Києва ХІ-ХІІІ ст.

Місцевість Сирець вперше згадано 1381 р. як село, що його подарував князь Володимир Ольгердович Київському домініканському монастиреві, яку підтвердив його син Олелько Володимирович 1411 р. Грамоту про дарування зареєстрував Львівський підстароста та замковий суддя Станіслав Порадовський.

З 1661 р. Сирцем володів магістрат і забудовував його хуторами вздовж річки.

На мапі 1752 р. на більшій території Сирця зображено ліс, що належить Кирилівському монастирю.

До меж міста Сирець увійшов 1799 р.

До Сирця влився також хутір Софіївка, що простягався вздовж Тираспольської вулиці (відомий із сер. XIX ст., з 1875 р. — у межах Києва).

В 1840-х рр. тут почали розташовувати військові табори, що дали назви місцевим вулицям — Табірній (зараз Дорогожицька) та Тираспільській (від Тираспільського піхотного полку).

Відповідний відвід міської землі закріплено актом від 14 квітня 1869 р.

Тут були збудовані легкі житлові будівлі, дерев'яна Дивізійна церква, обладнані плаци, навчальне поле, пізніше — військовий аеродром, з яким пов'язана діяльність льотчика П. Нестерова.

Старий Сирецький дендрарій площею до 2 га заснований 1875 р.

В 1895 р. від Лук'янівської площі до Сирецьких військових таборів прокладено лінію трамваю, режим роботи був сезонним — тож, узимку вагони не курсували.

В 1910 р. маршрут отримав 21-й номер.

Під час Першої світової війни 1916 р. внаслідок дефіциту рухомого складу 21-й маршрут був закритий і вже більше ніколи не відновлювався.

У період між Першою та Другою світовими війнами Сирецькі табори залишались у підпорядкуванні військових: тут розміщувалися бронетанкові частини, був полігон. На розі сучасних вулиць Мельникова та Дорогожицької діяв Бронетанковий ремонтний завод № 8, від якого збереглись окремі корпуси та колишні гаражі.

З 1942 р. на місці військового табору окупантами було влаштовано Сирецький концтабір.

В 1945 р. на базі колишнього Бронетанкового заводу було створено Київський мотозавод.

Сирецький молодий маточний дендрарій площею до 5 га, заснований 1945-1965 рр.

Основні посадки виконані на поч. 1950-х рр. У цей період роботу з розширення асортименту й організації розсадників було доручено Українській дослідній станції квіткових і декоративних рослин і безпосередньо дендрологу М. Птіцину.

Сучасний житловий масив Сирець забудований 1950-1960-і рр.

Напрями його головних вулиць — Щусєва, Стеценка, Ризької, Парково-Сирецької, Олени Теліги — пролягли вздовж військових таборів ХІХ ст., що добре видно на мапах. Первісно забудова здійснювалася за типовими проєктами масового малоповерхового будівництва, ще 40-х рр. ХХ ст., згідно концепції місто-сад, започаткованої ХІХ ст. численними дачними селищами та хуторами навколо Києва. До їх спорудження було залучено полонених Сирецького концтабору. До половини території житлового масиву займали індивідуальні садиби з типовими котеджами.

З 50-х рр. ХХ ст. на вул. Щусєва та на нинішній вул. Парково-Сирецькій діяли клуби будівельних трестів. Згодом ці споруди зазнали реконструкції та зміни призначення.

В 1951 р. на вул. Вавилових заснована Бібліотека імені Івана Котляревського.

На поч. 50-х рр. ХХ ст. у лісопарку вздовж Парково-Сирецької вулиці було споруджено Київську дитячу залізницю, а близько 1965 р. плавальний басейн, нині занедбаний.

Лісопарк "Сирецький гай" було створено на базі наявних природних насаджень 1952 р.

Близько 1960 р. було запущено тролейбусний маршрут № 16, який з'єднав Сирець із центром Києва.

В 1961 р. засновано санаторну школу № 20 на розі вулиць Ризької та грекова.

В 1963 р. засновано середню загальноосвітню школа № 24.

В 1966 р. на вул. Щусєва за проєктом архітектора Самуїла Вайнштейна було споруджено будинок побуту "Золота осінь".

У 60-х рр. ХХ ст. було забудовано непарну сторону вул. О. Теліги, у будинку № 23 розмістився Державний архів м. Києва.

Також 60-х рр. було започатковані тролейбусні маршрути №№ 19 і 22 від Сирця до Чоколівки.

В 1968-1993 рр. зведено унікальний комплекс Київського телецентру, у тому числі, Київська телевежа.

В 1971 р. на вул. Щусєва було відкрито кінотеатр ім. гагаріна.

В 1989-1990 рр. відбулася генеральна реконструкція Сирецького дендрарію, під час якої провели омолодження, прочистку та поповнення асортименту рослин парку. Парк є зразком структурних паркових елементів і різних типів міських насаджень.

З поч. 90-х рр. ХХ ст. почався занепад кінотеатру, із 2013 р. він перетворився на загиджену напівруїну.

У 2000 р. відкрито станцію метро "Дорогожичі", 2004 р. станцію метро "Сирець", а поблизу неї нову платформу електрички.

У 2005 р. на вул. Щусєва розмістилася продакшн-студія ТОВ "Національні інформаційні системи" — підрозділ телеканалу "Інтер".

У 2006-2007 рр. реконструйовано залізничний шляхопровід, що проходить над вулицями Стеценка та Щусєва. Відтак, довкола утворилася стихійна та досить популярна перехоплююча парковка.

У 2018 р. тролейбусний маршрут № 16 продовжили до Нивок.