Місцини Києва

Площа у Печерському районі міста Києва, місцевість Садиба Мерінга.

Розташована між вулицями Архітектора Городецького, Ольгинською та Станіславського.

Кам'яні сходи сполучують площу з розташованою на вищому рівні за рельєфом вулицею Банковою.

Площа запроєктована 1895-1896 рр. під назвою миколаївська (на честь царя миколи II), обладнана 1897-1898 рр. на місці засипаного ставка у колишній садибі професора Київського університету Ф.Ф. Мерінга.

В 1896-1898 рр. на новій площі було споруджено будинок театру, в якому виступала російська драматична трупа, заснована Миколою Соловцовим. Після його смерті 1902 р. театр отримав назву "Соловцов".

В 1897 р. тут було зведено чотириповерховий прибутковий будинок, прикрашений баштами (архітектор М. Добачевський), в якому деякий час містився готель "Бристоль", а потім чоловіча гімназія.

В 1900 р. органи міського благоустрою розбили посеред площі сквер із типовим фонтаном. У приватній забудові навколо площі виділялася садиба з Південного боку, що належала міському голові Іполитові Дьякову.

Ліворуч від "Бристолю" на замовлення того самого Дьякова 1910 р. спорудили шестиповерховий прибутковий будинок у неокласичних формах.

Із 1919 р. — площа Спартака на честь Спартака — гладіатора та вождя найбільшого у Римській імперії повстання рабів.

На площі розташований Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (цей колектив займає колишнє приміщення театру "Соловцов" з 1926 р.).

В 1941 р. "Бристоль" і сусідній прибутковий будинок постраждали від вибуху та пожежі; перший було відновлено з надбудовою та використано як офіс "Київенерго", другий розібрано.

У книзі Дмитра Малакова "Київ. 1939–1945. Post scriptum: фотоальбом" вміщено світлину 1943 р., начебто під час нацистської окупації Києва 1941-1943 рр. площа мала назву фон Шлейфер (нім. Von Schleifer Platz). Однак нині за рядом ознак історики вважають цю світлину радянською пропагандистською фальшивкою.

З 1944 р. — площа Франка на честь Івана Франка.

Пізніше назва була уточнена — площа Івана Франка.

Тут споруджено монументи: на місці втраченого будинку Дьякова — пам'ятник Іванові Франку (відкрито 1956 р., скульптори О.О. Супрун і А.Ю. Білостоцький, архітектор М.К. Іванченко), у сквері у центру площі — пам'ятники українським акторам Миколі Яковченку та Гнатові Юрі (скульптори Володимир і Олексій Чепелики), біля входу до камерної сцени — пам'ятну скульптуру режисера Сергія Данченка (скульптори Володимир і Олексій Чепелики).

У 2005 р. перед будинком "Київенерго" було встановлено реставровану споруду трансформаторної підстанції поч. XX ст. Вона стала своєрідним пам'ятним знаком на честь 115-річчя створення міської електричної мережі та 75-ї річниці заснування "Київенерго".

Я була тут 22 січня 2020 р. у театрі імені Франка.