Місцини Києва

Повна назва: Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь".

Медичний заклад , провідна установа охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Найбільш старий державний медичний заклад України.

Він є історичним і юридичним правонаступником Київського військового госпіталю, який було створено згідно Указу сенату Медичної канцелярії 10 червня 1755 р. за клопотанням Київського губернатору та початково був розрахований на 50 ліжок.

Вже у 70-х рр. XVIII ст. у зв'язку з підготовкою до війни з Османською імперією госпіталь розгорнуто у великий військово-польовий медичний заклад.

Із часом його перетворено на постійний госпіталь III класу. Його начальником призначено доктора Августа Леріуса. У ці роки госпіталь організаційно входить до складу армій, якими командували олександр суворов, петро румянцев.

У період Франко-російської війни 1812 р. у госпіталі вже були сформовані перші відділення: ломотне, полосне та лихоманне. Штатну кількість ліжок на той час було подвоєно. Іноді кількість поранених і хворих сягала до 2000 чоловіків.

В 1833 р. при госпіталі засновано штатну військово-фельдшерську школу на 300 вихованців, що існувала до революційних подій 1917 р. Її закінчили багато видатних медичних працівників і інших відомих історичних осіб: Панас Любченко, дем'ян бєдний, микола щорс, Остап Вишня, Іван Огієнко, Михайло Донець.

В 1830-1840 рр. велось активне будівництво Госпітального укріплення Києво-Печерської фортеці. Госпіталь отримав новий лікувальний корпус — один із найкращих на той час у російській імперії, й інші оборонні та господарчі споруди (ці будівлі занесені до обліку архітектурних пам'яток XIX ст.).

В 1849 р. на базі госпіталю за ініціативою миколи івановича пирогова, створена клініка медичного факультету Київського Університету. Госпіталь став передовим медичним закладом свого часу, у ньому працювали майже всі засновники медичних шкіл в Україні. Його авторитет пов'язаний із науково-медичною та педагогічною діяльністю наступних видатних вчених: С.П. Алфер'єва, Ю.І. Мацона, К.Г. Трітшеля, Ф.Ф. Мерінга, В.Т. Покровського, Х.Я. Гюббенета, С.П. Коломніна, Ф.К. Борнгаупта, О.П Кримова й інших. Київський військовий госпіталь став першим серед військових госпіталів російської імперії, де 1860 р. була застосована праця сестер милосердя, перший штат яких становив 12 сестер.

Під час Першої світової війни госпіталь був одним із найбільш потужних військово-медичних закладів. Так, кількість поранених і хворих, які одночасно лікувались у госпіталі під час наступу на Південно-Західному фронті 1916 р. досягала 14 тис. чоловіків. При такому перевантажені були відкрити додаткові філії госпіталю у всьому Києву. У ці роки госпіталь очолював відомий лікар В.Ф. Бушуєв, який перейняв цю посаду у досвідченого лікаря-хірурга М.А. Галина.

За Української Народної Республіки з розпорядження Симона Петлюри у листопаді 1917 р. госпіталь перейменовано на "Український Генеральний військовий шпиталь", головним лікарем призначено доктора Л.Р. Кобилянського.

11 квітня 1918 р. наказом військового відділу УНР Український Генеральний військовий шпиталь було перейменовано на Клінічний військовий шпиталь, якому належало стати клінічною базою для медичного факультету Українського державного університету (колишній Університет Святого Володимира), першою українською медичною клінікою.

У роки Громадянської війни госпіталь відіграв значну роль у боротьбі з інфекційними хворобами.

Постало питання про створення кадрів військово-медичної служби для червоної армії. У зв'язку з цим госпіталь брав активну участь у становленні та розвитку клінічної та наукової медицини. У ньому працювали такі видатні лікарі, як професори Б.М. Маньковський, І.М. Іщенко, М.М. Губергріц, В.В. Виноградов, А.А. Чайка, Я.О. Шварцберг і ін. При госпіталі відновили роботу клінічні катедри медичного факультету Університету, згодом Медичного інституту.

В 1928 р. створено Школу санітарних інструкторів, а 1938 р. — Курси вдосконалення лікарів і фельдшерів. У ці роки госпіталь отримав назву "408 Окружний військовий госпіталь Київського військового округу".

У повній готовності зустрів колектив госпіталю суворі випробовування Німецько-радянської війни. З перших днів війни його було переформовано у 408-й евакогоспіталь на 2000 ліжок. На базі госпіталю було сформовано 60 інших військових госпіталів. У подальшому він входив до складу Південно-Західного фронту, сибірського військового округу (томськ), 1-го Українського фронту. За роки війни у ньому перебувало на лікуванні близько 60 тис. поранених і хворих, 80 % із яких знову пішли на фронт.

У січні 1944 р. госпіталь повернувся до зруйнованого Києва, де його колектив із завзяттям за короткий термін відбудував свої корпуси та налагодив лікування поранених. У післявоєнний час ще більшою мірою розгорнулася лікувально-діагностична робота, метою якої було оздоровлення військ.

В 1968 р. госпіталь було нагороджено орденом червоної зірки та вручено прапор.

За очільництва й активної роботи полковника медичної служби о.і. чижикова у 80-х рр. ХХ ст. госпіталь став одним із найкращих у системі Збройних сил срср.

Медичні працівники Київського окружного військового госпіталю брали участь у ліквідації холери на поволжі й у каракалпацькій арср, надавали медичну допомогу в Анголі, Афганістані, Ефіопії, Кубі й інших країнах світу. Безпосередньо у самому госпіталі з сер. 1980-х рр. було проліковано близько 800 воїнів-афганців.

В 1986-1987 рр. під час Чорнобильської аварії у районі катастрофи надавали медичну допомогу 70 госпітальних медичних працівників, а у самому госпіталі у ці роки лікувалося понад 700 чоловіків — ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Із проголошенням незалежності України та створенням її власних Збройних Сил особовий склад госпіталю 18 січня 1992 р. склав присягу на вірність народу України, а з 1 листопада 1992 р. 408 Окружний військовий госпіталь Київського військового округу було переформовано у Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України.

З 1999 р. відновлено діяльність госпітального Храму Покрови Пресвятої Богородиці.

У 2007 р. у зв'язку з переходом медичної служби Збройних Сил України на територіальний принцип медичного забезпечення на базі госпіталю було створено Головний військово-медичний клінічний ордена червоної зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь", який має найбільш високий ступінь акредитації.

У червні 2015 р. Указом Президента України госпіталю надано статус національного та, відповідно, нову назву: Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь".

У січні 2019 р. госпітальний Храм Покрови Пресвятої Богородиці, що близько 20 років підпорядковувався УПЦ мп, офіційно перейшов до Православної церкви України (одним із двох перших у Києві). Рішення про перехід у ПЦУ настоятелем протоієреєм Олегом Скнарем і парафіянами було прийнято відразу після проведення Собору, однак для дотримання всіх юридичних формальностей очікували отримання Томосу.

У 2014-2019 рр. (війна на Сході України) у київському військовому госпіталі було проліковано близько 30 тис. військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Ще близько 15 тис. надано амбулаторну допомогу.

Найбільша кількість пацієнтів поступали з посттравматичними стресовими розладами, що відбилося на профілі інших підрозділів. також було збільшено кількість ліжко-місць клінік, які займаються пацієнтами психоневрологічного профілю. Періодом, у перші роки роки війни, водночас у клініці психіатрії на лікуванні перебувало близько 700 пацієнтів.

За час війни у госпіталь із гуманітарними місіями прибували групи іноземних хірургів для надання допомоги. Найбільш тісна співпраця склалась із німецькими та канадськими лікарями. Останні організували 7 благодійних медичних місій, у ході яких прооперували близько 200 пацієнтів. В основному це були складні багатоетапні операції зі зрощення та вирощення нервових закінчень. Виконували й операції з моделювання ушкоджень обличчя, зшивали тканини. Всі ці місії уряд Канади забезпечував набором хірургічних інструментів, обладнанням і вартісними антибактеріальними препаратами. Деяке обладнання канадці залишили як подарунок центру.

Госпіталь співпрацює з Національним Інститутом хірургії та трансплантології імені Шалімова, Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені Амосова й іншими авторитетними закладами.

Я була тут влітку 2015 р., принесла футболки для пацієнтів.

При госпіталі діє "Волонтерська сотня госпіталь".

Поточні потреби:

- поглинаючі пелюшки 90х60 см;

- памперси L і XL;

- вологі серветки та рушники (великі упаковки);

- широкі теплі спортивні штани, кофти на блискавках;

- футболки бавовняні, труси, шкарпетки;

- Зубні пасти і щітки, шампунь, мило.

Медицина:

- Стерофундин ISO;

- Плазмовен;

- Гелофузин;

- Сода - Буфер;

- Парацетамол рідкий;

- Ондансетрон/Осетрон/Юнорм ампули;

- Нефопам/Нефам ампули;

- Декскетопрофен/Дексалгін ампули;

- Магнію Сульфат ампули;

- Транексамова кислота ампули;

💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛

Відправити Новою поштою:

Київ НП-5, 050-332-66-01

ГО "Волонтерська Сотня Доброволя"

Привезти можна за адресою:

м.Київ, Лабораторний провулок, 26

Біля 2 КПП Головного Військового Госпіталю

🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Телефони для зв’язку

067-11-33-294 Валерія

095-142-25-36 Юлія

Посилання на картку для допомоги "Волонтерській сотні" залишу у коментарі.