станція метро "Славутич"
34-а станція Київського метрополітену на Сирецько-Печерській лінії між станціями "Видубичі" й "Осокорки".
Розташована на лівому березі Дніпра.
Станція відкрита 30 грудня 1992 р.
Конструкція станції — колонна трипрогінна дрібного закладення з острівною посадковою платформою.
Станція без колійного розвитку.
Зал станції сполучений сходами з підземним вестибюлем, який виходить до підземного переходу під проспектом Миколи Бажана у районі транспортної розв'язки, що завершує Південний мостовий перехід. Наземних вестибюлів немає.
Типовість станції не стала на заваді архітектору зробити незвичним інтер'єр, що запам'ятовується. Асоціацію "ніч на Дніпрі" підкреслюють і колійні стіни із блакитного профілю та білого мармуру, і колони з іржостійкого металу, а понад усе — синя розвинута ферма під чорним перекриттям з цяточними світильниками "під зірки". Колійні стіни мовби нагадують спокійний і сивий Славутич-Дніпро.
Інтер'єр вирішено сучасними матеріалами. Основну завантаженість у формуванні зали станції несуть алюмінієва стеля та вдало змонтоване освітлення.
Архітектор М.М. Альошкін.
Художники Ю.О. Левченко та Д. Оболончик.
Неподалік цієї станції проходили арт-пікніки на природі, де я читала свої оповідання "Як Паллада стала Ладою" та "Мавка та Берсерк: Велика пожежа", а також проводила трансформаційну гру "Янгольське керівництво".
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!