Місцини Києва

Повна назва: Державний університет "Київський авіаційний інститут".

Авіаційний заклад вищої освіти в Києві.

Університет бере початок з авіаційних курсів, організованих київськими політехніками на поч. XX ст., а самостійна історія розпочалася 1933 р: Постановою ради народних комісарів срср № 1815 від 25.08.1933 та наказом Головного управління цивільного повітряного флоту СРСР № 454 від 26.08.1933 на базі Авіаційного факультету Київського машинобудівного інституту (КМБІ) був заснований Київський авіаційний інститут (КАІ) (з 1934 р. — Київський авіаційний інститут ім. ворошилова).

Заняття у КАІ розпочалися 15 вересня 1933 р. у будівлі на вул. леніна, 51 (тепер вулиця Богдана Хмельницького). В інституті були створені 4 факультети: загальнотехнічний, літакобудівний, моторобудівний, експлуатаційний. В інституті був організований льотний загін, в якому студенти мали змогу набути, додатково до інженерної, льотну спеціальність. Парк літаків авіазагону складався з навчальних літаків У-2 та літаків П-5. При загоні була планерна та парашутна секції.

Науково-технічна бібліотека Державного університету "Київський авіаційний інститут" є однією з найбільших бібліотек вищів Києва та найбільшою у галузі цивільної авіації України, започаткована як факультетська бібліотека новоствореного Авіаційного інституту 1933 р.

В 1934 р. в інституті створений Науково-дослідний сектор (НІС КАІ), яким впродовж 1934-1938 рр. було видано десять збірників наукових праць "Труды КАИ", в яких поширювалися роботи вчених і студентів інституту (1934-1938 рр. у цих збірниках було оприлюднено 24 наукові статті Володимира Челомея, тоді ще студента та викладача КАІ, а у майбутньому — Генерального конструктора ракетно-космічної техніки срср). Членом редакційної комісії з підготовки до видання збірника "Труды КАИ" був Кравчук Михайло Пилипович — начальник кафедри математики КАІ (1933-1936 рр.), академік Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

В 1935 р. був уточнений профіль інституту. Його завданням стала підготовка лише інженерів-механіків з експлуатації літаків і двигунів. Залишилося два факультети: загальнотехнічний і експлуатаційно-механічний.

На правах факультету із 15 грудня 1936 р. почали свою діяльність курси вдосконалення інженерно-технічних працівників. Перший набір на ці курси складав 100 осіб. Були організовані групи техніків, а згодом групи інженерів. Курси ІТП працювали за різними профілями, у тому числі, з технічної експлуатації, ремонту літаків і двигунів, палива та мастильних матеріалів, спеціального обладнання літаків. Працювала група з перепідготовки викладачів і інструкторів технічних училищ і шкіл ЦПФ.

У різні роки інститут очолювали М.С. Королько (1933 р.), В.М. Подпорінов (1933-1934 рр.), Д.В. Глінчук (1934-1935 рр.), Н.І. Таранюк (1935-1936 рр.), М.Г. Горчаков (1936-1941 рр.).

сталінський період культу особи наклав свій відбиток і на хід розвитку та зміцнення інституту. У квітні 1937 р. тодішнім керівництвом "Аерофлоту" було поставлено питання перед всесоюзним комітетом у справах вищої школи та рнк срср про ліквідацію КАІ. До цього призвела відсутність глибокого продуманого балансу кадрів, недалекоглядність у технічній політиці, недооцінка технічного прогресу цивільної авіації. Був зроблений глибоко помилковий висновок, що один ленінградський інститут цивільного повітряного флоту зможе підготувати кадри вищої кваліфікації для всього союзу.

Рішення про розформування КАІ та переведення студентів до ленінградського інституту було прийняте московським керівництвом 2 червня 1937 р. Та понад 160 дипломантів залишились у Києві завершити свої дипломні проєкти. Було створено т.зв. Київський філіал ленінградського інституту інженерів ЦПФ.

У зв'язку з цим керівництвом інституту написані ґрунтовні мотивовані листи до ГУ ЦПФ, Комітету у справах вищої школи, цк кп(б)У, цк вкп(б) із проханням переглянути рішення про ліквідацію КАІ. Нове керівництво ГУ ЦПФ (начальник — герой радянського союзу Молоков В.С.) уважно поставилося до цього питання.

25 червня 1938 р. рада народних комісарів Української рср у своїй постанові № 316 "Про авіаінститут ГУ ЦПФ в м. Києві" зазначила неправильним закриття КАІ та постановила відновити у Києві Авіаінститут ЦПФ та просити рнк срср затвердити організацію інституту з поч. 1938/1939 н.р.

15 серпня 1938 р. до ГУ ЦПФ і рнк УРСР надійшло рішення Економічної ради при рнк срср про дозвіл відновити у Києві авіаційний інститут ЦПФ із поч. 1938/1939 н.р.

Наказом № 254 ГУ ЦПФ Київський авіаційний інститут ЦПФ був відновлений із 20 серпня 1938 р. Дозволений був набір на І курс. Запропоновано було розробити план організації курсів удосконалення інженерно-технічного складу при КАІ. Велика група студентів VI курсу була повернута із ленінграда до Києва. Таким чином діяльність КАІ майже не переривалася.

Все, що відбулося в інституті 1937-1938 рр., не могло не позначитися на темпах зростання КАІ. Розвиток інституту був загальмований, йому були нанесені великі збитки. Навчальний 1938/1939 р. почався з невеликої кількості студентів. На І курс було прийнято 110 осіб, а на VI курсі було 70 дипломантів, які повернулись із ленінграда.

В 1939-1941 рр. на посаді старшого викладача механіки та теорії авіаційних двигунів КАІ працював Володимир Челомей.

Відповідно Статуту, затвердженого 1939 р., в інституті був один факультет технічної експлуатації літаків і моторів, і 19 кафедр, із них 14 загальноосвітніх і загальнотехнічних, і 5 спеціальних.

В 1939 р. відбувся черговий випуск інженерів. Після цього до початку війни випуски інженерів не проводилися, бо старших курсів після відновлення інституту не було.

У передвоєнні роки інститут став центром перепідготовки технічних кадрів ЦПФ.

В 1939 р. почалося проєктування комплексу нових будівель і споруд для інституту.

Напередодні Другої світової війни в інституті повністю працювали уже 3 курси профілю технічної експлуатації літаків і авіадвигунів, а також численні групи інженерно-технічного складу ЦПФ на курсах удосконалення.

Війна 1941-1945 рр. завадила колективу інституту відновити всі шість курсів і поновити випуск інженерів.

В 1941 р. через воєнні події діяльність КАІ була призупинена, інститут евакуйований, і тільки 1947 р. була відновлена його діяльність — створено Київський інститут цивільного повітряного флоту ім. ворошилова.

9 листопада 1950 р. затверджено генеральний кошторис будівництва Київського інституту цивільного повітряного флоту і відведення Київрадою земельної ділянки під забудову інституту на вулиці Борщагівській, 197 (тепер проспект Любомира Гузара, 1).

В 1953 р. в інституті розпочав читати лекції з курсу конструкції літаків головний конструктор КБ МАП О.К. Антонов (пізніше Генеральний конструктор, академік АН України, лауреат Державної премії).

Наказом головного управління цивільного повітряного форту срср № 82 від 05.04.1956 р. Олег Антонов був введений до складу Ради інституту.

В 1954-1975 рр. інститут очолював Микола Голего, який зробив значний внесок у будівництво навчального комплексу, створення та розвиток його матеріально-технічної бази, організацію наукової роботи, формування науково-педагогічного колективу.

Жоден святковий університетський захід не проходить без участі студентської команди КВК, що була створена 1962 р. та вже 1963 р. стала всесоюзним переможцем телевізійної гри, перемігши у півфіналі сезону 1962/1963 р. команду московського фізико-технічного інституту.

Студентське містечко Київського інституту цивільного повітряного флоту засновано 1963 р. та складалось із трьох гуртожитків. Цього самого року був побудований і зданий в експлуатацію ще один гуртожиток на вул. Гарматній, 53 (зараз гуртожиток № 4).

13 жовтня 1966 р. постановою президії верховної ради срср Київський інститут інженерів цивільної авіації нагороджено орденом трудового червоного прапора за успішне виконання завдань семирічного плану з підготовки висококваліфікованих інженерних і наукових кадрів для цивільної авіації, розробку та впровадження актуальних науково-дослідних робіт авіаційної техніки.

Київський інститут інженерів цивільної авіації за підготовку іноземних фахівців нагороджено орденом "Мир і дружба" Угорської народної республіки (1975 р.), пам'ятною медаллю Міністерства освіти і виховання Польської народної республіки (1978 р.), орденом Болгарської народної республіки "Кирило і Мефодій" 1-го ступеня (1980 р.), орденом "Солідарність" республіки Куба (1985 р.).

В 1975-1988 рр. інститут очолював Олександр Аксьонов.

Центр культури та мистецтв було відкрито 1979 р. Він має сцену розміром 16 м. ширини, 12 м. глибини, 11 м. висоти з необхідним обладнанням, гримерками, репетиційними залами, театром.

Традиційні заходи університету з 1980 р., такі як "Посвячення у студенти-авіатори", студентський фестиваль "Студентська весна" набули великої популярності в університеті до сьогодення.

10 вересня 1985 р. Радою Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) Аксьонов О.Ф. першим в Україні нагороджений Золотою медаллю та Почесною грамотою премії імені Едварда Уорнера за значний внесок у розвиток міжнародної цивільної авіації.

12 квітня 1990 р. згідно постанови ради міністрів срср на будівлі інституту встановлено меморіальну дошку Володимиру Челомею — Генеральному конструктору ракетно-космічної техніки, випускнику Київського авіаційного інституту 1937 р., а колектив інституту нагороджений Дипломом ім. Академіка Челомея В.М. за успіхи у підготовці наукових і інженерних кадрів у галузі авіації та космонавтики.

В 1994 р. на базі інституту створено Київський міжнародний університет цивільної авіації.

В 1996 р. в університеті впроваджено чотириступеневу форму навчання: молодший спеціаліст-бакалавр-спеціаліст-магістр.

У березні 1998 р. в університеті відкрито Європейський субрегіональний центр з авіаційної безпеки Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) за участю Президента Ради ІСАО А. Котайта.

Враховуючи загальнодержавне та міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти та науки, Указом Президента України Леоніда Кучми у вересні 2000 р. університету надано статус національного, а університет отримав назву Національний авіаційний університет (НАУ).

З метою підвищення рівня фізкультурно-оздоровчої роботи серед студентів, співробітників, мешканців району та вдосконалення системи матеріально-технічного забезпечення спортивної бази університету 2000 р. був створений Центр спорту та здоров'я, як структурний підрозділ Університету, на базі Спортивного клубу та Спортивного комплексу.

У 2003 р. у КАІ відкрив свої двері більярдний клуб "Авіатор" (із 2018 р. — секція спортивного більярду).

25 вересня 2008 р. університет отримав сертифікат відповідності його системи менеджменту якості освітніх послуг і наукових досліджень стандарту якості ISO9001:2000.

У 2009 р. для оптимізації структури університету та на підставі рішення Вченої ради університету проведена реорганізація структурних підрозділів університету — Навчального полігону (с. Жуків), Яхт-клуба (смт. Українка) та Центру спорту та здоров'я шляхом злиття та створення на їх базі структурного підрозділу — Навчально-спортивного оздоровчого центру Державного університету "Київський авіаційний інститут".

17 лютого 2012 р. у приміщені Національного центру "Український дім" відбулася XV-а ювілейна виставка "Сучасна освіта в Україні-2012", на якій Національний авіаційний університет у номінації "Професійна орієнтація молоді: сучасні тенденції та перспективи розвитку" отримав золоту медаль.

14 квітня 2016 р. на XIX Міжнародній спеціалізованій виставці "Освіта та кар'єра-2016" і виставці закордонних навчальних закладів Education abroad НАУ був відзначений Почесним званням "Лідер вищої освіти України", й як переможець конкурсу з тематичних номінацій нагороджений Гран-Прі та Дипломом.

На Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт із галузей знань і спеціальностей 2020/2021 н.р. 23 наукові роботи молодих науковців Національного авіаційного університету відзначені конкурсним журі та нагороджено дипломами I, II та III ступенів.

На авіатехнічній базі Національного авіаційного університету створений і перебуває у його структурі Державний музей авіації України ім. О.К. Антонова, який є найбільшим історико-технічним музеєм країни, що володіє експозицією у майже 70 літаків і гелікоптерів.

13 жовтня 2023 р. НАУ розділений на два ЗВО — державний університет "Київський авіаційний інститут" і Українську державну льотну академію.

В університеті навчається близько 25 тис. студентів із 55 країн світу.

Потужні науково-педагогічні школи дають можливість готувати не лише фахівців інженерного профілю, а й економістів, юристів, екологів, перекладачів, психологів, соціологів тощо.

Навчальний процес забезпечує висококваліфікований науково-педагогічний колектив, у складі якого 15 академіків і членів-кореспондентів НАН України, 184 докторів наук, професорів і 677 кандидатів наук, доцентів.

До навчального процесу залучаються провідні спеціалісти авіакомпаній і промислових підприємств.

Серед викладачів — 80 лауреатів Державної премії та Заслужених діячів науки і техніки.

Я була тут у червні 2018 р. на засіданні щодо запобіганню розбудови Канівської ГЕС.