вулиця Прорізна у центрі
Вулиця у Шевченківському районі, місцевість Старий Київ.
Пролягає від Хрещатика вгору до Володимирської вулиці.
Прилучаються вулиці Євгена Чикаленка, Бориса Грінченка та Паторжинського.
За часів Київської Русі на місці вулиці проходив оборонний вал від Золотих воріт і до нинішніх Хрещатика та Майдану Незалежності.
Із прийняттям 1833 р. 2-го проєктного плану для Києва розпочалося нищення укріплень часів Ярослава Мудрого.
Вулиця виникла наприкінці 1840-поч. 1850-х рр. (на картосхемі Києва 1848 р. зображена як проєктована).
Планували й упорядковували її 50-х рр. XIX ст., зокрема, зменшували ухил, оскільки вона була дуже крутою.
Найбільш давня з відомих назв — Мартинівська, від прізвища місцевого домовласника.
В 1850-і рр., крім цієї назви, набула також найменування Золотохрещатицька та Прорізна (прорізана крізь земляний вал Старокиївських укріплень).
В 1861 р. віднесена до вулиць 1-го розряду, на ній дозволялося споруджувати лише кам'яні будинки висотою не менш ніж у два поверхи.
З 1863 р. отримала офіційну назву васильчиковська на честь київського генерал-губернатора іларіона васильчикова. Та як паралельна також вживалася її сучасна назва.
Повністю вулиця забудована наприкінці XIX-поч. XX ст.: мала 14 садиб на лівому боці та 15 — на правому. Забудова збереглася наполовину.
В 1910 р. вулицею відкрили трамвайне сполучення — лінії на Шулявку.
З 1919 р. — вулиця свердлова на честь якова свердлова (назву підтверджено 1944 р.).
Нижня частина вулиці (від Хрещатика до вулиці Євгена Чикаленка) була зруйнована восени 1941 р. В 1941 р. на розі Прорізної та Хрещатика у магазині "Дитячий світ", де знаходилася німецька реєстратура, вибухнули перші міни, закладені радянськими спецслужбами. Протягом кількох днів вибухи та пожежа знищили центральну частину Києва.
Після війни замість старої забудови зведено нові будинки, натомість за рахунок відсунення забудови на 50-100 м. від червоної лінії створено зелену зону.
Остаточного вигляду Прорізна набула 1950-х рр.
Через великий ухил вулиці наприкінці 50-х рр. ХХ ст. сталась аварія трамваю, трамвайні колії розібрали.
Історичну назву вулиці повернуто 1990 р.
Меморіальну дошку Лесю Курбасу встановлено на будинку № 17 — саме у цьому будинку розміщувався заснований митцем "Молодий театр", з 1990 р. відновлений "Київський академічний Молодий театр" знову розташовується у цій будівлі.
У зеленій зоні з періодичністю у декілька років з'явилося три пам'ятники: першим було встановлено скульптуру героя роману "золоте теля" паніковському (якого в однойменному фільмі зіграв зиновій гердт),
2001 р. відкрито пам'ятник туркменському поету та мислителю Махтумкулі Фрагі,
а 2002 р. з'явився пам'ятник Лесю Курбасу.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!