Місцини Києва

Майдан Незалежності завжди був центром активного політичного життя України, а підземний перехід під ним – популярною локацією для зустрічі із друзями.

На стінах переходу - квіткові орнаменти та мозаїчні тварини. Мистецькі панно були створені 1968 р., за вісім років до відкриття станції метро "Майдан Незалежності". Столична влада вирішила змінити напрям руху святкового маршу з Бессарабки до Хрещатика, розташувавши урочисту трибуну неподалік ЦУМу. Для створення святкової атмосфери було прийняте рішення прикрасити творами монументального мистецтва підземний перехід, де передбачалося створення пунктів для обігріву та відпочинку. Мозаїки, виконані у художній техніці керамічна мозаїка та майоліка, не мають ознак комуністичної пропаганди та символіки, розповсюдженої на той час. Героями панно стали об’ємні баранці, олені, півники та квіти, які так співзвучно перегукуються з мистецькими традиціями українського народу, і на думку мистецтвознавців, є своєрідним продовженням художнього оформлення станції метро "Хрещатик".

Автором творів став відомий художник, заслужений діяч мистецтв України Олександр Васильович Ворона, якому наприкінці травня 2021 р. виповнилося 96 років.

В автобіографічній книзі "За покликом долі" він пригадує, що починав свою діяльність як автор плакату, створивши чимало афіш до відомих кінофільмів, концертів і інших подій. На поч. 60-х рр. ХХ ст., коли розквіту набув монументальне мистецтво, Олександр Васильович разом із колегами почав працювати у цьому жанрі, жартома цитуючи тогочасний вислів — "митці полізли на стінку", що означало роботу над створенням муралу. У Києві, крім переходу на Майдані, його роботи прикрашають один із корпусів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (виконані у співавторстві з відомими монументалістами Анатолієм Базилевичем і Юрієм Ільченком), вітраж у Національному музеї історії України. На жаль, ще один вітраж, який був у відомому радянському валютному магазині "Каштан", було знищено 2000-х рр. За спогадами Олександра Ворони, ескізи для підземного переходу затверджувалися худрадою настільки довго, що часу на їх реалізацію лишалося просто обмаль. Над створенням мозаїчних панно вони працювали разом із колегою Юрієм Ільченком, керамічні зображення виконав Опанас Редько. У частині переходу, де зараз вихід зі станції "Майдан Незалежності" художники облаштували майстерню. Митці щодня приїздили після роботи, до пізньої ночі спільно працювали над створенням панно, після чого знесилені відпочивали у майстерні та поверталися додому. У такому напруженому графіку художникам довелося жити декілька місяців. Деякі роботи стали результатом своєрідного експромту: художник і його колеги до останнього не знали, що у кінцевому результаті має вийти, а на детальну розробку ескізів часу не залишалося. За спогадами художнику, результат вийшов дещо неоднозначний, бічні композиції вийшли на думку автора більш цікавими за центральні панно, які мали значно кращий вигляд на форескізі, ніж у кінцевому результаті. Однак на перероблення на той момент часу не було, а згодом до цієї теми більше не поверталися. Мозаїки у переході на "Майдані Незалежності" є цінною мистецькою пам’яткою міста, яка відображає яскраві художні традиції нашого народу.

Кияни старшого покоління розповідають, що свого часу ці мозаїчні композиції, втілені Олександром Вороною, слугували також важливим орієнтиром: півники вели до метро та Головпоштамту, а олені допомагали швидко знайти вихід до Будинку профспілок.

В 1980-х рр. невідомий фотоаматор зробив серію знімків, завдяки яким можна побачити, який вигляд тоді мала легендарна "труба". На опублікованих у жовтні 2023 р. світлинах можна побачити, який вигляд тоді мав підземний перехід на Майдані Незалежності, що за довгі проходи отримав народну назву "труба".

В 1990-і рр. це місце було популярною локацією відпочинку столичної молоді, а також своєрідним "торговельним центром".

У 2000-х рр. після спорудження ТРЦ "Глобус" мозаїки тривалий час були закриті за численними кіосками (багато торгових точок, де, зокрема, можна було придбати сувеніри, алкоголь й інші речі.), після ухвалення рішення міської ради щодо заборони торгівлі у підземному переході проведені демонтажні роботи 2018 р. Виявилося, що деякі мозаїки потребують реставрації.

Проте тут досі працюють, як і раніше, продавці квітів.

За словами доньки митця, відомої художниці Ольги Ворони-Адаменко, зараз вона опікується одержанням охоронного статусу цих мозаїчних панно. Також ведуться переговори з балансоутримувачем переходу про підсвітлення артоб’єктів для їхньої кращої візуалізації.