Місцини Києва

Критий (під дахом) ринок із торговою площею 896 кв.м. на Бессарабській площі у Західному кінці Хрещатика.

Довгий час територія, яку займає будівля Бессарабського критого ринку, знаходилася поза межами історичного міста, за лінією міського укріплення, що перетинав Хрещатик.

За часів Київської Русі, приблизно вздовж вулиці Великої Васильківської, проходила дорога в землю печенігів.

У XVIII ст. на початку бульвару Т. Шевченка знаходилося лютеранське кладовище.

В 1830-1840-х рр. місцевість отримала назву Нова Забудова.

Сітка вулиць у районі Бессарабської площі сформувалась і була включена до меж міста після затвердження нового генерального плану Києва 1837 р. Впродовж майже всього ХІХ ст. Бессарабська площа залишалася невпорядкованою.

Торгівля на площі велася задовго до побудови будівлі ринку.

До поч. XX ст. Бессарабка перетворилася на торгову площу, суцільно вкриту різноманітними торговими павільйонами. Місце було знамените тим, що тут збиралися босяки та промишляли розбоєм і грабунком. З'являтись у районі Бессарабки ввечері було небезпечно.

Вирішити проблему намагалися з кін. ХІХ ст. Пропонувалося, наприклад, влаштувати на Бессарабці подобу критого ринку, використавши для цієї мети шість переносних павільйонів машинного відділу Київської сільськогосподарської виставки 1897 р.

В 1904 р. у Київській міській управі були розроблені креслення нових базарних крамниць. Втілити у життя ці проєкти не вдалося.

Крім базару на Бессарабській площі розміщувалася біржа парокінних візників другого розряду

Ринок побудований 1910-1912 рр. на гроші відомого цукрозаводчика Лазаря Бродського, призначені ним на цю мету у заповіті 1904 р.

До детальної розробки програми будівництва приступили тільки 1908 р., бо місто довго не хотіло брати гроші цукрозаводчика через додаткові умови, які були у заповіті.

Спочатку була розроблена програма будівництва з визначенням роду та кількості торгових місць. У той самий час міське управління отримало пропозицію від санкт-петербурзького санітарно-технічного інституту скласти проєкт і кошторис критого ринку у Києві. Цю пропозицію не прийняли.

12 січня 1908 р. Комісія із влаштування критого ринку розглянула варіант, представлений гласним Думи М. Буковинським, однак його проєкт був також відхилений.

Після цього було вирішено вести проєктування за формою закритого архітектурного конкурсу.

Для проєктування Комісія розробила детальну програму. До критого ринку планували включити не тільки торговий павільйон і окремо розташований квітковий ринок, а і Міську публічну бібліотеку (Згодом ця ідея була відхилена, пізніше її спорудили у царському Саду, нині — Національна бібліотека України). Двоповерхова будівля із крамницями на першому поверсі та публічною бібліотекою на верхніх поверхах, солідністю та гарним фасадом мала прикрасити Хрещатик. За головною будівлею мав стояти центральний ринковий павільйон площею близько 950 кв. сажнів. Вартість всього проєкту не повинна була перевищувати 500 тис. руб.

До участі запросили київських архітекторів Е. Братмана, О. Кобелєва, О. Кривошеєва, одесита А. Мінкуса, Г. Гая з Варшави та фірму Родаковського. Другу премію отримав одесит А. Мінкус, киянин О. Кобелєв посів лише третє місце. А першою була названа робота Г. Гая. Проєкт виявився занадто дорогим — 725.000 руб., отже, його довелося переробити та здешевити до 537 тис. шляхом зменшення декору.

Скульптурне оздоблення виконали учні українського скульптора Федора Балавенського, які навчались у Київському художньому училищі: Тетяна Руденко-Щелкан (декоративне панно на фасаді), Олександр Теремець (горельєф "Селянин з волами" та декоративне зображення гусей на металевих воротах), Петро Сниткін (горельєф "Молочниця").

В 1910 р. фірма "Гугель і Калмановський", що виграла торги на підряд, розгорнула роботи під наглядом цивільного інженера Михайла Бобрусова. Він вдосконалив проєкт, запропонувавши використати підвал для влаштування підсобних приміщень.

Конструкція ринку була неймовірно складною. Товсті цегляні стіни поєднувались із багатотонним металевим склепінчастим каркасом, на який спиралося перекриття скляного даху. Світлопроникний дах, що спирається на металеву ферму, дозволила домогтися недоступною до цього часу освітленості внутрішнього простору. Досвіду будівництва подібних споруд у місцевих архітекторів не було і щоби краще підготуватися до роботи, інженер М.П. Бобрусов був навіть відправлений до Європи для огляду й ознайомлення із пристроєм критих ринків, які існують у великих містах Західної Європи.

Підготовчі роботи почалися наприкінці жовтня-поч. листопада 1909 р.

У листопаді 1910 р. завершили кладку стін, на яку витратили близько 4 млн. цеглин.

Протягом зими 1911 р. встановлювали конструкції покриття.

З весни 1911 р. почалося внутрішнє опорядження будівлі.

4 березня 1912 р. закінчені монтажні роботи будівлі критого ринку оглянули члени міської думи.

Урочисте відкриття й освячення ринку у присутності вищого керівництва міста та краю відбулося 3 липня 1912 р.

Досі історики не мають єдиної версії щодо назви ринку. Багато хто вважає, що він зобов'язаний своєю назвою привозу з Південних губерній, зокрема, з Бессарабії. Інші поділяють погляд київського історика-священика XIX ст. Петра Лебединцева, який стверджував, що бессарабією у І тр. XIX ст. називали місцевих босяків. Босяки нібито знаходили собі притулок на тодішній Південно-Західній околиці Києва, тому її прозвали Бессарабкою.

В 1920 р. у крамницях критого ринку торгували кооперативні організації, у крамниці № 7 знаходилося правління Київського товариства споживачів "Життя". Продовжував працювати і відкритий Бессарабський базар, що простягнувся вздовж Басейної вулиці.

В 1933 р. окремі приміщення ринку на Бессарабській площі було передано судово-медичній лабораторії наркомату охорони здоров'я.

Під час Другої світової війни будівля ринку у цілому не постраждала, однак було суттєво пошкоджено меблі та торгове обладнання.

В 1960 р. ринок реконструювали дбайливо та до наших днів він дожив, зберігшися майже без змін.

В 1969 р. у будівлі Бессарабського ринку розміщувалися: готель "колгоспний", їдальня, фірми "Сервіс" і "Радість", Укроптбакалія, Галантерейторг, Скупторг, Хлібторг, 2-й трест їдалень. У кімнатах на другому поверсі проживало 8 родин

Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 ринок визнаний пам'яткою національного значення за охоронним номером № 899.

У 2001 р. біля Ринку було споруджено підземний торговельний комплекс "Метроград", що спричинило губний вплив на будівлю Ринку.

Сьогодні будинок ринку є комунальною власністю — належить Комунальному підприємству (КП) "Бессарабський ринок".

Бессарабський ринок є найбільш дорогим у Києві. Ідіоми "дорого, як на Бессарабці", або "ми ж не на Бессарабці" (у значенні "торг недоречний") міцно ввійшли до повсякденного життя киян.

Якось під час дощу я пішла до Vegano Huligano через ринок і у них там столики. Біля прилавків із м'ясом. Страшне.