Місцини Києва

В 1960-1972 рр. (до ув'язнення) на вулиці Уманській мешкав дисидент Іван Світличний зі своєю дружиною Леонідою Терещенко. Перед цим вони мешкали в переобладнаній на кімнату келії Фролівського монастирю разом із батьківською родиною Леоніди. Враження від нового місця проживання після переїзду він виклав у листі до сестри: "Цього листа я тобі пишу з нової, СВОЄЇ квартири. Це — по дорозі з центру на аеродром. Місце хороше, старих будинків і близько немає, кругом одні новобудови, планування чудесне, до центру — 20 хвилин тролейбусом". (А я людям кажу, що живу на Чоколівці — між Кардачами та вокзалом)))

Микола Плахотнюк порівнював цю квартиру з "рукавичкою", а Василь Стус — із "голубником" через майже постійну присутність гостей. Сюди часто навідувалися Алла Горська (зараз на будинку присутнє зображення портрету Івана Світличного її роботи), Василь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Дзюба, який жив неподалік, і низка інших представників творчої молоді зі всієї України. У спогадах сучасників квартира на Уманській постає як мультифункціональний відкритий простір. Там відбувалися колективні вечері, академічні дискусії, читання поезій, "відкриття" творчості заборонених митців "розстріляного відродження", прослуховування віршів в авторському виконанні поетів на журналістському магнітофоні "Весна".

Наразі на будинку крім портрету Світличного величезні написи: "Тут 1960-1972 рр. жив український літературний критик і дисидент Іван Світличний" і "Він був світильником, який горів і світився".

А також закріплений стріткод із короткою біографією та QR-кодом для переходом на більшу інформацію. Посилання на стріткод покладу у коментарі.

11 січня 2025 р. я вперше після переїзду пішла за продуктами. На вул. Єреванську. Та ноги понесли мене подивитися, що то за сусідній будинок такий.

Що ж, місце ніби натякає, що зустрічі письменників рівний-рівному треба продовжувати.

І ми це таки зробили.