Місцини Києва

Вулиця у Шевченківському, Печерському та Голосіївському районах, місцевість Нова Забудова.

Пролягає від Бессарабської площі та бульвару Тараса Шевченка до Либідської площі та бульвару Миколи Міхновського.

Прилучаються вулиці Павла Скоропадського, Рогнідинська, площа Українських Героїв, вулиці Євгена Чикаленка, Гетьмана Павла Скоропадського, Саксаганського, Жилянська, Троїцька площа, вулиці Фізкультури, Ділова, Івана Федорова, провулок Бориса Шахліна, вулиці Лабораторна, Євгена Коновальця, Володимиро-Либідська, Німецька, Єжи Ґедройця, Ковпака, Загородня та Джона Маккейна.

Вулиця відома з давніх часів як шлях з Києва до Василькова.

Із І тр. XIX ст. мала назву Велика Васильківська.

В 1833 р. на Велику Васильківську була переведена з Печерську церква князя Володимира, від якої одержали назви Володимирська площа та Володимиро-Либідська вулиця (поблизу нинішнього Володимирського ринку).

До сер. XIX ст. біля Бессарабської площі була міська застава, далі пролягав незабрукований піщаний шлях, обабіч якого стояли одноповерхові будинки, де мешкали виселені 30-х рр. XIX ст. з району Нової Печерської фортеці домовласники, в основному дрібні чиновники та відставні солдати.

Інтенсивна забудова вулиці розпочалась із ІІ пол. XIX ст., коли тут з'явився район так званої Нової Забудови. Його центральною вулицею стала Велика Васильківська.

На Троїцькій площі біля нинішнього Олімпійського стадіону з 1860 р. розміщувався ринок.

На місці скверу, розташованого біля перетину з вулицею Івана Федорова була так звана Кінна площа, на якій до 90-х рр. XIX ст. проходили кінні ярмарки.

На Великій Васильківській вулиці значною мірою збереглася забудова кін. XIX/поч. XX ст. (найбільш компактно — від початку до Володимиро-Либідської вулиці).

На поч. XX ст. поряд із площею були побудовані Троїцька церква (знесено за радянських часів), Троїцький народний дім (нині Театр Оперети).

В 1913 р. на місці Троїцького ринку були побудовані павільйони всеросійської промислової виставки.

З 1919 р. (підтверджена 1944 р.) мала назву червоноармійська вулиця.

В 1951 р. тут був збудований перший у Києві збірний панельний будинок

Декілька історичних споруд було втрачено 1990-2000-х рр.:

Будинок № 5, споруджений 1870-х рр. архітектором В. Ніколаєвим (у ньому впродовж 1897-1903 рр. мешкав Шолом-Алейхем) було знесено наприкінці 1990-х рр. для зведення торговельно-розважального центру "Арена". У березні 2009 р. у ній було відкрито Музей Шолом-Алейхема.

Будинок № 35, споруджений 1892-1893 рр. архітектором М. Казанським у стилі київського ренесансу. В 1905 р. у будинку мешкав Шолом-Алейхем (це була остання київська адреса письменника). В 1930-і рр. було надбудовано 4-й поверх. Будівлю було зруйновано у лютому 2009 р. під зведення готелю, проте місце досі стоїть пусткою. Каріатиди, що прикрашали фасад, були після демонтажу перенесені у фонди заповіднику "Стародавній Київ".

Будинок № 37 поч. ХХ ст. Первісно нараховував чотири поверхи, згодом було надбудовано ще два. 22 липня 2003 р. о 4:20 ранку обвалився один із стояків будинку, що стало наслідком незаконного перепланування житла. У квітні 2009 р. частково зруйнований будинок було повністю знесено.

В 1997 р. від імені Київради було видане рішення перейменувати низку вулиць, серед яких була і червоноармійська, яка мала отримати назву Велика Васильківська. Та відповідний документ підписав звичайний депутат міської ради Грабар, а не, як це відповідно законодавства має бути, Київський міський голова, не був належним чином оприлюднений і, отже, не набрав чинності.

23 вересня 2005 р. комісія з найменувань та пам'ятних знаків виконавчого органу Київської міської ради ухвалила рішення про підтримання пропозиції про перейменування червоноармійської вулиці на Велику Васильківську. Однак рішення Київради із цього питання не було прийнято, тобто фактично перейменування не відбулося.

У травні 2008 р. частиною вулиці на відрізку від пл. Либідської до вул. Саксаганського було запроваджено односторонній рух.

Черговий проєкт повернення червоноармійській вулиці історичної назви Велика Васильківська у листопаді 2011 р. не був підтриманий депутатами Київської міської ради.

Історичну назву вулиці відновлено 2014 р.