Місцини Києва

Вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ.

Пролягає від Ярославського провулку до Набережно-Хрещатицької вулиці.

Прилучаються Житньоторзька площа та вулиці Кирилівська, Костянтинівська, Межигірська, Волоська та Почайнинська.

Вулиця відома з XVII ст. під назвою Біскупська, від місцевості Біскупщина.

Прокладена заново після пожежі на Подолі 1811 р.

Будинок № 13-Б (І пол. ХІХ ст.) — зразок початкової забудови Подолу після нищівної пожежі 1811 р. Будівлю зведено на камʼяному цоколі через часті повені на Подолі, вона є унікальним зразком київської житлової деревʼяної забудови ХІХ ст. З 1882 р. садиба належала міщанинові Харичкову, з 1898 р. — родини Єфросинії Кравченко.

Вздовж Ярославської вулиці значною мірою збереглася забудова XIX-поч. XX століття.

Під сучасною назвою на честь Великого князя київського Ярослава Мудрого вперше згадана 1838 р.

За міським розкладом Ярославська вулиця належала частково до 2-го, частково до 4-го розряду. Користувалася особливою прихильністю місцевої юдейської громади, бо була найбільш близькою до центру вулицею Плоської поліцейської частини, де за часів "межі осілості" найбільша кількість євреїв мала право на стале проживання. Тому на вулиці виникла велика кількість юдейських молитовень, шкіл, притулків тощо.

Будинок № 40 зведений 1910 р. на кошти Маргарити Лазарівни Гольдшмідт-Бродської (доньки мільйонера Лазаря Бродського) для влаштування спеціального денного притулку (дитсадка) для єврейських дівчат.

В 1919 р. вулицю планувалося перейменувати на честь єврейського письменника Менделе Мойхер-Сфоріма.

6 червня 2023 р. на одному з будинків на вулиці Ярославській відкритий мурал на честь найбільш молодого Героя України — солдата Національної гвардії України, відомий як "Запорізький месник". До створення стінопису долучився відомий український співак Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла". Ініціатори проєкту згодом планують подібний стінопис-побратим зробити й у Запоріжжі.

Наприкінці липня 2023 р. навколо будинку № 13-Б звели будівельний паркан, а 10 серпня історичну споруду було повністю знесено попри задекларовані плани реконструкції з "розширенням існуючої будівлі". При цьому, за повідомленнями ЗМІ, замовник (ФОП Боярчуков С.Г.) не мав дозволу Департаменту охорони культурної спадщини на здійснення робіт, а виданий раніше КП "Київблагоустрій" припис про знесення будівельного паркану було згодом анульовано.