Місцини Києва

Створений 1987 р. "Арена ВК".

З 1996 р. ДКТКП Київський Камерний театр-студія.

Із 28 грудня 2000 р. Київський камерний театр-студія "Дивний замок".

Із 31 березня 2016 р. Київський камерний театр "Дивний замок".

Із 21 вересня 2016 р. Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Київський камерний театр "Дивний замок""".

Брав участь у проєктах і фестивалях "Київська пектораль", "Золотий лев", "Ван мен шоу", "Замок мистецтв", "Березілля", "Riba", "Розкуття", "Золотий Лев", "Добрий театр", "Світ мистецтва", "Схід-Захід" тощо.

Після ребрендингу 2021 р. Київський камерний "Театр на СОЛОм'янці".

Наприкінці липня 2024 р. згідно з Наказом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 січня 2024 р. № 26 "Про капітальний ремонт об’єктів, що фінансуються в 2024 році за рахунок бюджетних коштів по Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" тут розпочався ремонт.

Зовні він завершився до 22 лютого 2025 р. Я живу неподалік і періодично проходжу повз. 22 лютого ми з Ланою Степанкою йшли з оранжереї ботанічного саду ім. Фоміна та вперше я побачила тут афіші.

8 березня 2025 р. пішла за квитками. Один вхід на кодовому замку, другий вхід на кодовому замку. Від вікон співробітники вже відійшли. На першому вході знайшла дзвіночок (на другому його не було). Приємний жіночий голос спитав, що мені треба, я спитала, чи можна у касі взяти квитки. Мені сказали, що так, і механічний голос додав "Двері відчиняються". Я зайшла та рушила коридором вперед. Всі кабінети чи що відчинені, всюди навалені робочі інструменти, мішки цементу тощо. Дійшла до чорної сторони (ну, правда, підлога та стіни вифарбувані у чорний, чорні тканини, які декорують все, далі першого поверху). Ніде нікого, переступити чорну межу я щось не наважилась і нарешті почула голоси.

Чоловічий голос: "Аліно, піди глянь, там якась жіночка (буеее((( за квитками прийшла".

Аліна: "Де?!".

Я: "Тут!".

Чоловічий голос: "Не знаю, мені (не розчула імені) у фейсбуці написала)".

Хто мене впустив взагалі?

Я ще раз крикнула, де я.

Почувся рух.

До мене вийшла, вірогідно, Аліна, яка здивовано спитала, що мені треба.

Я спитала про квитки, хоча каси не бачила. Ну, може, я не з того боку зайшла?

Ні, квитки тільки в інтернеті. Причому не напряму, а через концерт.уа.

Бог із ними, із 12,5 грн. згори, а до вистави серед ремонту ні я, ні Анастасія Зінченко не готові. Андрія Золотаревського я просто поставила перед фактом. Так, ми збиралися піти частиною Клубу письменників рівний-рівному, бо у нас ще і неформальні зустрічі є.

Звісно, може, я зайшла не з того входу. А той вхід на вистави вільно відчиняють. А все одно якось воно надто дивно. Особливо враховуючи, що я заходила о 14:30, а о 17:00 мала відбутися (мабуть, що і відбулася) перша вистава після ремонту.

З Анною із Клубу письменників рівний-рівному та Громадської організації "Фонд розвитку людини" була тут на виставі "Голоси" шостого квітня 2025 р.

Вистава про голоси у наших головах: спогади, субособистості тощо.

Внутрішня критикиня зіграна блискуче. Не пощастило гг із нею та внутрішнім дорослим.

Моя внутрішня критикиня надихнулась і теж висунулася, так моя внутрішня доросла особа її швидко на місце поставила.

Рекомендую, якщо не боїтеся бунту своїх внутрішніх критиків.

15 квітня 2025 р. від Клубу письменників рівний-рівному успішно провела перемовини з виконавчою директоркою театру Аліною Юріївною.

Тепер би ще ремонт там завершився та наші твори їм сподобалися, то буде співпраця. Тримайте за нас кулачки, будь ласка.