Місцини Києва

Фунікулерна система, що з'єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві.

Прокладено схилом Володимирської гірки з гарним видом на річку Дніпро.

Лінія складається із двох станцій і керується комунальним підприємством "Київпастранс".

Ідею збудувати між верхньою та нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер Артур Абрагамсон, проєкт розробили інженери Микола П'ятницький і Олександр Баришников.

Спорудження фунікулера тривало 1902-1905 рр.

Це другий фунікулер в Україні після Одеського.

Фунікулер урочисто відкрили 7 травня 1905 р., регулярні пасажирські перевезення розпочалися 8 травня.

Колії підйому простяглися на 200 м. Спершу він з'єднував верхню терасу Володимирської гірки з вулицею Боричів Тік.

Дістав назву Михайлівського електричного канатного підйому, бо розташований був поруч із Михайлівським Золотоверхим монастирем.

Лінія фунікулеру початково була більш короткою внизу на 38 м.: на олександрівській вулиці на Подолі (нині — вулиця Петра Сагайдачного), де тепер розташована нижня станція, були приватні садиби, із власниками яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.

На той час це було досить прогресивне інженерне рішення: рейки лежали на міцній залізобетонній естакаді, добре діяли і підйомні машини.

В 1928 р. сталася надзвичайна ситуація: під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу та розбив нижній вагон.

Першу реконструкцію фунікулеру було здійснено 1928-1929 рр.: будівельники проклали тоді ще близько сорока метрів колії — і відтоді нижню станцію перенесено на ріг вулиці Петра Сагайдачного та Поштової площі.

Фунікулер вважався трамвайним маршрутом і мав номер до сер. 1930-х рр.

Трамвай і фунікулер у Києві перевозили пасажирів і під час німецької окупації 1941–1943 років. Експлуатація фунікулеру була відновлена не пізніше 8 жовтня 1941 р.

Фунікулер споживав дуже мало електроенергії, тому його робота не припинялася.

12 травня 1942 р. у зв'язку зі скороченням комендантської години (вуличний рух тепер був дозволений до 21:00), роботу фунікулера було подовжено до 20:00.

За 1942–1943 фінансові роки (квітень 1942-березень 1943 рр.) фунікулер перевіз 1,050 млн. пасажирів — майже вдвічі більше запланованого.

За 31 березня 1943 р. касова виручка фунікулера сягнула 1100 карбованців, що відповідало приблизно двом із половиною тисячам пасажирів. Провадилися регулярні випробування механізмів функулеру на міцність: вагон завантажували баластом вагою 8 тонн (удвічі більше розрахункового навантаження, що відповідало вазі 60 пасажирів) і відчіпляли канат. Автоматичні гальма захоплювали рейки та вагон зупинявся.

В 1958 р. проведено кардинальну реконструкцію фунікулеру: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, яке, крім усього, ще і гарантувало повну безпеку руху.

Наприкінці 1984 р. фунікулер знову оновили.

22-25 березня 2013 р. під час снігопаду, що був рекордним за останні 100 років спостереження, фунікулер використовувався як підйомник для катання на лижах і сноубордах із Володимирської гірки й Андріївським узвозом.

Я проїхалася фунікулером у липні 2015 р.

У 2019 р. провели реконструкцію фунікулеру.

З 14 вересня 2020 р. у КП "Київпастранс" першим на е-квиток перейшов фунікулер.