Місцини Києва

Пам'ятка містобудування й архітектури національного значення (1979-2011 рр., 2015 р.), пам'ятник архітектури містобудування місцевого значення (2014 р.). Також Гостиний двір є головним і центральним елементом Пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення "Комплекс споруд Контрактової площі, Х-кінець-XIX ст." (2012 р.).

На Подолі існував Старий гостиний двір, зведений 1778 р. за проєктом архітектора Івана Григоровича-Барського, проте його розмірів було недостатньо, аби задовольнити попит наявних купців.

З 1798 р. на площі, яку у подальшому почали називати Контрактовою, почали проводити Контрактові ярмарки, переведені з Дубно. Зі зростанням об'ємів торгівлі виросла необхідність будівництва на цій площі більшого двоповерхового Гостиного двору.

В 1806 р. відомому петербурзькому архітектору луїджі руска було поручено складення проєкту двоповерхового Гостиного двору.

21 листопада 1808 р. на тодішній Торговій площі під час пожежі згоріло понад 300 дерев'яних лавок, а залишилися лише льохи та попелища. Відразу після пожежі 23 листопада 1808 р. Товариство торгівельних купців Подолу звернулося до цивільного губернатора із проханням дозволити їм збудувати кам'яні торгові ряди та видати для цього з Державного банку позику 150 тис. руб.

Наступного дня, 24 листопада 1808 р., магістрат у рапорті на ім'я київського цивільного губернатора п.п. панкратьєва доклав повідомляє про рішення про початку будівництва кам'яного Гостиного двору на кошти Міського товариства та господарів товариства відразу із приходом весни 1809 р. У цьому самому документі говорилося про заснування Будівельної експедиції, членами якої ставали імениті громадяни Києва М. Григоренко, А. Барський, П. Барщевський. Експедиція під наглядом магістрату мала опікуватися заготівлею матеріалів, узгодженням робіт з архітектором і стежити, щоби під час будівництва не було ні зупинки, ні завад.

18 грудня 1808 р. Київська міська Комісія з управління доходами і витратами представила київському губернатору відношення щодо відведення місця для будівництва нового Гостиного двору там, де стояли раніше згорілі лавки.

4 січня 1809 р. губернатору панкратьєву були представлені плани площі, на одному з яких були зображені всі будови гостиного двору (назва від давньоукраїнського "гість" — купець) і інших торгових лавок.

Для вивільнення місця під будівництво нового Гостиного двору розібрали цегляний будинок купця Пилипа Лакерда

10 серпня 1809 р. представлений проєкт луїджі руска був затверджений у міністерстві внутрішніх справ, а 5 вересня проєкт отримали у Києві для його реалізації.

Це мав бути монументальний двоповерховий торговельний комплекс у вигляді замкненого прямокутника із внутрішнім службовим приміщенням, до якого вели шість воріт, у стилі неокласицизму.

Зовнішні сторони двору були оточені арковими галереями, фасади (Південний і Північний — завдовжки 120 м., Східний і Західний — 60 м.) мали бути прикрашені напівкруглими пілястрами (напівколонами) висотою у 2 поверхи та пофарбовані у жовтий і білий кольори. Гостиний двір за проєктом мав розміри 80х20 м. У результаті будівництва будівля отримала розміри 122х65 м.

Згідно "височайше апробованого" плану, вздовж фасаду, звернутого до Братського монастиря (див. попередній розділ), мав міститься "ряд залізний", із боку фонтану Самсона — "ряд пуховий та полотняний", до храму Богородиці Пирогощі — "ряд овочевий", до сучасної вулиці Сагайдачного — ряд "шовковий та суконний".

Проєктом було передбачено розміщення лавки у кожній арці, за виключенням 6 проїздів до внутрішнього двору. Таким чином на фасаді першого поверху мало бути розміщено 56 лавок і 40 лавок із боку двору. Всього — 96. На другому поверсі мало бути 108 лавок, оскільки відпадала потреба у 6 проїздах. Всього будівля була розрахована на 204 торговельні точки. Доступ до лавок другого поверху планувався 4 сходовими маршами у кутових частинах Гостиного двору з подальшим виходом на відкриті аркові галереї.

Всередині двору мав бути розміщений торговельний ринок.

уряд надав магістрату восьмирічну позику 150 тис. руб. і 18 вересня 1809 р. заклали фундамент нового Гостиного двору, що його благословив митрополит Серапіон.

14 листопада 1809 р. для спостереження за будівництвом Гостиного двору була затверджена спеціальна будівельна експедиція, до складу якої входили головний архітектор Києва Андрій Меленський і петербурзький архітектор костянтин ізмайловський.

Первісно будівництво Гостиного двору у Києві здійснювалося під керівництвом петербурзького архітектора к.є. Ізмайловського за проєктом луїджі руски, а із 3 березня 1811 р. керівництво будівельними роботами перейшло до рук міського архітектора А. Меленського.

Спочатку частково фундаменти Гостиного двора на дерев'яні зруби льохів, які там були раніше, це призвело до нерівномірної осадки будинку та тріщин у стінах. Цей недоліку було усунуто під керівництвом архітектора Меленського до вересня 1811 р.

До 1811 р. були зведені фундаменти та частково стіни першого поверху за проєктом.

Проте 9-11 липня 1811 р. трапилася грандіозна пожежа, яка знищила більшу частину будинків і споруд на Подолі. Гроші з будівництва Гостиного двору були направлені на подолання наслідків катастрофи.

В 1812 р. фінансування будівництва було унеможливлене через французько-російську війну. Довелося лише накрити перший поверх дахом і залишити будинок одноповерховим. На цій стадії будівництво зупинилося до 1825 р.

Проте Гостиний двір почав працювати за первісним призначенням. За Магдебурзьким правом, яке Київ мав до 23 грудня 1834 р., прибутки від Гостиного двору отримував Магістрат.

Це були повністю конкурентоспроможні виробництва, які поступилися своїм статусом лише у ІІ пол. XIX ст. — після скасування Маґдебурзького права 1835 р. та відкриття великих фабрик і заводів.

В 1826 р. через фінансову неспроможність громади Києва було "височайше дозволено" залишити Гостиний двір одноповерховим.

Перша реконструкція була розпочата 1828 р. архітектором Андрієм Меленським після пожежі. Він ввів замість легкого русківського стилю ампір. Тонкі красиві форми були замінені на більш грубі.

В 1833 р. були завершені будівельні роботи з облаштування карнизу, аттику та нового даху з залізним покриттям.

У Гостиному дворі розмістили 52 лавки, в яких працювали крамниці та майстерні, частина з яких належала Міській Думі, а частина була у приватній власності купців. Кожна крамниця мала складське приміщення у підвалах.

В 1843-1854 рр. міська дума здавала лавки гостиного двору на відкуп, і відкупники на свій розсуд перебудовували фасади, замуровували аркові галереї. Відтепер щезли помалу ефектні аркатури, що оточували будинок зі всіх боків, у багатьох місцях перерізані первісні пілястри, вікна, ґзимси; над крамницями надбудовані другі поверхи тощо.

На літографії, яка зберігається у сімейному архіві києвознавця Владислави Осьмак, Гостиний Двір зображений наприкінці 40-х рр. XIX ст. із ринком усередині.

Наприкінці ХІХ ст. перед фасадом, звернутим до Олександрівської вулиці (тепер — Петра Сагайдачного) було розбито сквер, який мав декорувати невдалі заходи щодо реконструкції будівлі, що знову розгорнулася.

19 жовтня 1905 р. російські монархічні ультранаціоналісти чорносотенці вчинили погром єврейських лавок, що розміщувались у Гостиному дворі.

В 1917 р. у Гостиному дворі працювало 53 крамниці. Більшість купців індивідуально подобудовували горище над своїми лавками, яке виконувало функцію повноцінного другого поверху. Професор Костянтин Щероцький писав, що, не зважаючи на перебудову більшості лавок, Гостиний двір зберіг риси архітектури поч. XIX ст. у стилі ампір із колонами та відповідними прикрасами вікон, фронтонів тощо.

В 1920-і рр. одноповерховий Гостинний двір залишався торговим комплексом. У його секціях торгували НЕПмани, потім робочі кооперативи.

В 1924 р. частково відновлене первісне, жовте з білим, пофарбування фасаду.

На жаль, у цей час віконно-дверні прорізи переробили вже зовсім бридко, а надбудови остаточно попсували вихідні шляхетні пропорції фасадів.

В 1930 р. на фасаді, повернутим до Контрактового дому, збереглася лиш одна арка у початковому вигляді.

Під час Другої світової війни двір повністю занепав.

За Генеральним планом 1947 р. на Контрактовій площі пропонувалося знести Гостиний двір.

У повоєнні роки цю будівлю використовували як товарну базу численні невеликі підприємства. Збереженню й акуратному вигляду споруди це не сприяло. У приміщеннях Гостиного двору працювали гастрономторги, культторги, галантерейторги. Тут розташовувалися кравецька майстерня, контори будівельно-монтажних управлінь, централізовані склади тощо. Підземні складські приміщення гарно збереглись — у дворі постійно розвантажували різноманітні товари та матеріали.

Лише на короткий час 1955 р. фасади Гостиного двору привели до ладу та навіть забезпечили їх старовинними вивісками задля зйомки двох фільмів — екранізації "Матері" горького режисера марка монського та "Матрос Чижи" режисера Володимира Брауна.

За результатами історико-архітектурної інвентаризації Подолу 1972-1974 рр. було запропоновано відтворити Гостиний двір за проєктом архітектора л. руски шляхом надбудови та реставрації всіх споруд, що містяться за периметром площі.

Громадськість відстояла цінність Гостиного двору та було прийнято рішення пройти тунелем метро під будівлею закритим способом, а саму будівлю на період проведення робіт додатково зміцнити.

Проте після проведення робіт із прокладення тунелів метро центральна частина будівлі дала просадку та нею пішли тріщини.

На основі віднайденого у ленінградському архіві першопочаткового креслення луїджі руска архітектори-реставратори Валентина Шевченко й Юрій Лосицький склали проєкт оновленої двоповерхової будівлі.

До відновлення пам'ятки долучилось Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, члени якого 1979 р. зібрали 100 руб. на відновлення Гостиного двору.

рада міністрів 1977 р. схвалила рішення щодо реставрації фасадів Миколаївського костьолу на вул. червоноармійській, 75, відбудови Золотих воріт, фонтану "Самсон" і Гостиного двору на Контрактовій площі Подолу.

Шостого вересня 1979 р. Гостиний двір внесли до "Списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" під охоронним № 872. За цим документом, охороняється двоповерховий проєкт л. руска 1811-1829 року (до перебудови за оновленим одноповерховим проєктом Меленського).

Реставратори підготували 1981 р. проєкт двоповерхової будівлі — природно, з розміщенням в її стінах закладів торгівлі та служби побуту. Та керівники торговельних і побутових відомств не поспішали розміщувати там заклади торгівлі, побуту та громадського харчування через незадовільний стан Гостинного двору. Справа застопорилась.

11 березня 1982 р. рада міністрів УРСР затвердила нове проєктне завдання реставрації пам'ятки, за яким мав бути виконаний проєкт реставрації пам'ятки із пристосуванням під приміщення УСНРПУ (500 кв.м.), інститут "Укрпроєктреставрація" (3300 кв.м.) і Науково-технічну бібліотеку з будівництва та архітектури (1200 кв.м.), і ділянки реставрації живопису (100 кв.м.).

Роботи з реставрації тривали 1983-1990 рр.

Спочатку за проєктом Валентини Шевченко планували надбудувати другий поверх, як було заплановано ще першим проєктом, і оновити будинок зсередини. Проте перед початком робіт були проведені додаткові інженерно-технічні дослідження, які виявили, що цегла була дуже якісною, а ось розчин, який її скріпляв, — поганим. Стіни та фундамент легко руйнувалися, тому було схвалено рішення повністю розібрати будівлю та відбудовувати з нуля у первісних габаритах.

В 1985 р. здали першу частину будинку — Північно-Східне крило. Туди заїхала Державна архітектурна бібліотека ім. Заболотного.

В 1986 р. через вибух на Чорнобильській АЕС держава переспрямувала частину коштів із будівництва Гостинного двору на ліквідацію наслідків аварії.

Остаточно залишки старої будівлі з боку фонтану "Самсон" (див. розділ про нього у цій збірці) знесли 1987 р.

Народний архітектор України, головний архітектор Києва 1988-1992 рр. Микола Жаріков у своїй книзі "Мои майданы" негативно оцінив надбудову другого поверху.

В 1994 р. у Гостинному дворі був знятий музичний відеокліп Народного артиста України Павла Зіброва "Білий цвіт на калині" за участю Народних артистів України Іво Бобула, Лілії Сандулеси, Віталія Білоножка та Світлани Білоножко.

У березні 1994 р. будівлю передали в оренду приватній структури — приватному акціонерному товариству "Спеціальне науково-реставраційне проєктне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація"". Орендар зобов'язався зберігати історичну пам'ятку у належному санітарному, протипожежному та технічному стані. Проте насправді стан приміщень постійно погіршувався.

13 квітня 2007 р. Кабмін своїм розпорядженням передав[24] будинок Гостиного двору під управління Державного агентства з інвестицій та інновацій для розміщення центрального апарату Агентства.

27 лютого 2008 р. Уряд скасував це рішення.

15 листопада 2010 р. Кабмін видав розпорядження про розміщення Державного комітету з питань контролю за наркотиками у будівлі Гостиного двору на правах оренди. До середини грудня 2010 р. комітету мало бути передано 578,1 кв.м. та ще 571,9 кв.м. до 1 травня 2011 р.

4 липня 2011 р. було проведено засідання ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, на якому обговорювали статус Гостиного двору.

Постановою Кабміну України від 15 серпня 2011 р. № 1380 Гостиний двір було виключено зі списку пам'ятників архітектури України, що перебувають під охороною держави.

Це рішення ґрунтувалося на рекомендаціях і погодженнях Міністерства культури, яке взяло за основу фальсифіковане дослідження Українського державного науково-дослідного та проєктного інституту. У своїх висновках інститутом замість зовнішніх розмірів будинку було вказано відстані між крайніми його осями, що проходять у внутрішньому просторі будівлі. А вже у пояснювальній записці до урядової постанови Мінкульт вказав параметри 100х60 м., які не підтверджуються жодним даними, зафіксованими в інвентаризаційних документах.

26 квітня 2012 р. депутати Київради надали дозвіл на розробку проєкту землеустрою ПАТ "Укрреставрація" на Контрактовій площі, 4 для реконструкції будівлі під торговельно-офісний центр із гостьовою стоянкою. Проголосувало 68 депутатів (згодом у ЗМІ був опублікований їх поіменний перелік). Опозиційні депутати заявили, що це виллється у перебудову Гостиного двору у торговельно-офісний центр.

За проєктом архітектора Андрія Миргородського у двоповерхової споруди мав бути зміцнений фундамент для протидії вібрації від потягів метрополітену. Внутрішнє подвір'я мало бути накрите скляним дахом, горище перетворитися на третій поверх із вікнами, які виходитимуть усередину, планувалося добудувати центральні ворота, а зовнішні галереї заскеліти.

Архітектор Валентина Шевченко заявляла, що споруда Гостиного двору має бути захищена державою та виступила проти проєкту реконструкції, запропонованого Київраді Миргородським.

Своєю чергою київські активісти (зокрема, представники організацій "Збережи старий Київ" і "Право на місто") розпочали акцію протесту. Створення чергового торгового центру, тим більше, у будівлі історичної пам'ятки, кияни вважали недоцільним.

До травня 2012 р. у приміщенні Гостиного двору були розміщені крамниці, бари, банк, Київський академічний драматичний театр на Подолі, науковий інститут, ПАТ "Укрреставрація", сауна, а також Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім. Заболотного.

Вранці 27 квітня 2012 р. будівельники розпочали підготовку до реконструкції Гостиного двору. На територію двору заїхала бурова установка. Робітники розпочали роботу за наказом підрядника — компанії "Основа-Солсіф", не маючи дозвільних документів. При цьому рішення Київради набуває сили лише після підписання міським головою й оприлюднення у комунальних ЗМІ, а цього зроблено не було.

Після 26 травня 2012 р. всередині Гостиного двору розташувались активісти, які виступали за повернення споруді статусу пам'ятки архітектури та проти її перетворення на торговельний центр. Того дня вони провели альтернативне святкування Дня Києва, яке продовжилося безстроковою акцією протесту. На початку святкування учасники зайняли внутрішній двір цієї споруди, який до того був зачиненим для відвідувачів. Із того дня, перебуваючи на території Гостиного двору, активісти проводили численні культурні та творчі заходи. Їхня мета — створення у Гостиному дворі громадсько-культурного центру замість комерційного проєкту влади.

20 вересня 2012 р. Київрада передала "Укрреставрації" в оренду на 5 років земельну ділянку під Гостинним двором для проведення реконструкції цієї будівлі під торгівельно-офісний центр із гостьовою стоянкою.

21 грудня 2012 р. Гостиний двір був включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України у складі комплексу споруд Контрактової площі — пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення.

У ніч 8/9 лютого 2013 р. відбулася масштабна пожежа у горищному приміщенні на площі 200 кв.м. Пожежу гасили 6 годин і вона сильно пошкодила дах будівлі. Через пожежу із приміщення необхідно було терміново відселяти бібліотеку й інститут реставрації, що було вигідно забудовникові. У пожежі згоріли дві мої двоповерхові полички, що спеціально для мене зробив дідусь, які я не потягнула забрати з гуртожитку (треба ж було стільки туди понатягати) при виселенні та залишила однокімнатниці Катерині. Влітку 2010 р. Олег Андрос ці полички забрав і 2012 р. використовував саме у Гостиному дворі.

Наразі Олег служить у 13-му клеметно-зенітному батальйоні ОК "Північ" на Півдні України. Посилання на блог зі збором на потреби батальйону покладу у коментарі.

18 лютого 2013 р. біля стін Гостиного двору відбулася чергова сутичка між активістами та представниками забудовника. "беркут" не помічав рейдерів, зате грубо розігнав протестувальників, частину активістів було затримано. Також до беркутівського автозаку потрапив народний депутат України 7-го скликання Андрій Міщенко (ВО "Свобода"). Таким чином безстрокова культурна акція протривала майже 9 місяців.

22 лютого 2013 р. у Гостинному дворі припинилися всі будівельні роботи.

25 квітня 2013 р. Київський апеляційний адміністративний суд скасував дозвіл на реконструкцію Гостиного двору. Таким чином суд частково задовольнив апеляційну скаргу громадського активіста Ігоря Луценка.

Третього липня 2014 р. Київська міська рада скасувала рішення про відведення землі під реконструкцію Гостиного двору на Контрактовій площі.

27 жовтня 2015 р. Окружний адміністративний суд міста Києва визнав незаконною та недійсною постанову Кабміну України від 15 серпня 2011 р. № 1380 "Про виключення будівлі Гостиного двору в місті Києві зі списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави".

17 грудня 2015 р. Фонд державного майна України достроково розірвав договір оренди із приватною фірмою "Укрреставрація". Кабінет Міністрів України відкликав апеляцію.

21 січня 2015 р. Київський апеляційний адміністративний суд повернув Гостиному двору статус пам'ятки національного значення.

У листопаді 2016 р. Прокуратура міста Києва поновила розслідування справи щодо незаконного ведення будівельних робіт ПАТ "Укрреставрація" у Гостиному дворі.

У 2018 р. Київський апеляційний господарський суд підтримав позицію прокуратури Києва та повернув державі будівлю "Гостиного двору".

21 січня 2018 р. Фонд державного майна України зареєстрований власником будівлі "Гостинного двору" площею 12752 кв.м. на Контрактовій площі, 4.