Місцини Києва

Історична місцевість у Північній частині правобережжя, де розташовані сучасні Вишгородський і Мостицький масиви, місцевості Кинь-Ґрусть і Крістерова гірка.

Межує на Півдні з Куренівкою, на Заході — з Мостицьким масивом, Вітряними горами та селищем Шевченка, на Півночі — з Литовським масивом і лісом, на Сході — з Оболонню.

Основні вулиці Пріорки — Автозаводська, Вишгородська та Мостицька.

У І пол. ХІІІ ст. у цій місцевості виникло поселення Яцківка (або Іоакінфівка), засноване домініканським ченцем Яцеком (Іоакінфом) Одровонжем, який 1222-1226 рр. проповідував у Києві католицизм і заснував Богородицький домініканський монастир. Від того часу поселення належало монастирю. Першим пріором (настоятелем) монастиря був Годін.

Слобідку під назвою Пріорка (від пріора) тут заснував домініканський чернець, генеральний проповідник монастиря Петро Розвадовський невдовзі після 1629 р.

У своїх записках 1634-1664 рр. Петро Розвадовський писав, що монастирю тут належала широка місцевість від річки Сирець до селища Берковець включно, до річок Ірпеня та річок Горенка та Водиця на межі з Вишгородською землею.

Також у своїх записках Розвадовський згадує, що у Пріорці рада отців монастиря (конвенту) дозволила збудувати руську, тобто православну, церкву.

Після Визвольної війни 1648-1657 рр. Пріорка змінює власника.

За одними відомостями, вона з 1650-х рр. належала київському полковнику Яненку-Хмельницькому та його наступникам.

В 1654 р. у Пріорці налічувалося 20 хат.

За іншими відомостями, вона була конфіскована у домініканського монастирю та передана київському Братському Богоявленському монастирю, чиє володіння було підтверджене грамотою російських царів петра I й івана V за 1694 р.

Згодом назва Пріорки трансформувалась у народній традиції у Преварку, Приварку, Переварку тощо. Також зустрічалася назва "поля конвентські".

В 1701 р. указом гетьмана Івана Мазепи Пріорка була передана Київському магістрату.

Це володіння було закріплено 1710 р. грамотою петра I, яким вона була передана в управління київського війта Дмитра Полоцького, а пізніше — грамотою гетьмана Данила Апостола, в якій вона була названа селом.

На мапах сер. XVIII ст. село локалізується на перетині сучасних вулиць Вишгородської та Мостицької. Через Пріорку проходила дорога на Вишгород і Межигірський монастир уздовж сучасних Кирилівської та Вишгородської вулиць. Також у Пріорці починалася "Бита Гостомська вона ж Мостицька" дорога, що вела на Гостомель, перетинаючи річку Ірпінь у Мостищі та проходячи поряд із Синім озером.

Спеціалізацією околиці на сер. ХІХ ст. залишалися городництво, садівництво, ягідництво, виноградарство, цим місцеві мешканці займалися ще донедавна: вирощували редиску, салат, огірки, помідори, баклажани та продавали свої продукти на ринках. Тут займались і кустарним виробництвом: гончарством, бондарством, люди тримали винокурні та варили пиво.

У ІІ пол. ХІХ ст. Пріорка перетворилася на дачне передмістя Києва та значною мірою перебувало у користуванні Товариства київських обивателів. Приблизно у цей час сформувалася схема шляхів сполучення на Пріорці, залишки якої збереглись і донині.

В 1880 р. Пріорка ввійшла до складу Києва.

Станом на 1894 р. Пріорка входила до Плоської поліцейської дільниці Києва та простягалася територіями сучасних Вишгородського та Мостицького масивів уздовж Вишгородської та сучасних Автозаводської та Мостицької вулиць.

В 1960-1980-х рр. Пріорку майже повністю перепланована та перебудована. Від старої забудови залишилися Покровська церква, кілька житлових будинків, зокрема, меморіальні — музеї Фотія Красицького та "Хата на Пріорці".

В 1960 р. почалася реконструкція житлового фонду між вулицею Пріорською та площею Тараса Шевченка, де було збудовано Вишгородський масив. Загальна площа реконструкції склала 112 га, яка була забудована новими 5- та 9-поверховими житловими будинками.

Забудова у Північному напрямі велася вздовж Полярної вулиці. Тут на площі 65 га 1971-1975 рр. споруджено 300 тис. кв.м. житлового фонду, який представлений 9-поверховими будинками з цегляних блоків і залізобетонних панелей і 16-поверховими будинками. Характерним для цього масиву є значна кількість будинків для малосімейних (37,3 %).

В 1989-1990 рр. забудовано мікрорайон на вулицях Бережанській і Петра Панча.

У сер. 2000-х рр. на Вишгородській вулиці на території, суміжній із пам'яткою природи "Крістерова гірка", було розпочато будівництво житлового комплексу "Паркове місто".

Я жила неподалік кін. червня 2019-5 січня 2025 рр.