Місцини Києва

Станція Київського метрополітену на Святошинсько-Броварській лінії.

Розташована між станціями "Вокзальна" та "Театральна".

Відкрита 6 листопада 1960 р. у складі першої черги будівництва.

Свою назву станція отримала внаслідок розташування поблизу від головного (червоного) корпусу Національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Поруч зі станцією також розташовані Ботанічний сад ім. О.В. Фоміна, Володимирський собор, Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова.

З 1986 р. станція має статус пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний номер 171.

Класичний зразок станцій метро 1950-х рр., глибокого закладення.

Має три підземних зали — середній і два зали з посадковими платформами. Зали станції з'єднані між собою рядами проходів-порталів, які чергуються з пілонами. Середній зал сполучений з наземним вестибюлем двома ескалаторними тунелями, між якими розміщений проміжний вестибюль. У кожному ескалаторному тунелі встановлений тристрічковий ескалатор.

Оформлення станції є синтезом архітектури та декоративного мистецтва.

У центральному залі у кожному пілоні бюсти видатних учених і письменників.

На станції розташовано 8 бюстів видатних осіб України та росії: Івана Франка, олександра пушкіна, Тараса Шевченка, Олександра Богомольця, дмитра менделєєва, михайла ломоносова, Григорія Сковороди та максима горького.

Олександр Богомолець — один в один схожий на нашого покійного викладача античності Віталія Михайловича Зубаря. Я спочатку думала, що то мої особисті галюцинації, та привела до зображення його дипломницю, вона стояла та кліпала очима, я сказала: "То він мені одній на Зубаря схожий", на що вона заперечила: "Я просто боялася це сказати".

У листопаді 2022 р. бюсти російських діячів (4 із 8) були закриті дерев'яними щитами.

У торці до 1992 р. розташовувалася скульптура володимира леніна (скульптор Михайло Декерменджі, демонтована, не збереглась). Облицювання пілонів коричнево-рожевим мармуром із білим декоративним орнаментом із гіпсу, карнизи з литого скла й освітлення за ними, складний візерунок на підлозі роблять цю станцію надзвичайно привабливою.

Колійні стіни спочатку були викладені кахельною плиткою, заміненою при ремонті 1996 р. на нову.

Мармур, яким облицьована станція, багатий скам'янілими залишками доісторичних істот. Наприклад, на пілоні під бюстом максима горького, а також в облицюванні стін бокового залу першої колії можна знайти великі зрізи мушель амонітидів.

Наземний вестибюль являє собою будинок квадратної форми у плані, перекритий куполом зі збірного залізобетону.

Знаходиться на бульварі Тараса Шевченка.

До нього з обох сторін примикають короткі колонади, що створюють вхід до ботанічного саду.

Над кожною із вхідних/вихідних дверей вестибюлю розміщені алюмінієві вензелі з літерами М — єдині у київському метрополітені.

Архітектори станції: Г.В. Головко, М.М. Сиркін, Є.Л. Іванов, Т.Д. Єлігулашвілі, Л.Л. Семенюк, О.С. Лозинська.

Архітектори вестибюлів: Г.В. Головко, Б.В. Дзбановський, Є.Л. Іванов, М.М. Сиркін.

Скульптори: М.Д. Декерменджі, А.Ю. Білостоцький, В.І. Зноба, О.О. Ковальов, Е.М. Кунцевич, М.Г. Лисенко, П.П. Остапенко, О.О. Супрун, А.А. Шапран.

Саме на цій станції треба було вийти, щоб у січні 2002 р. потрапити до Червоного корпусу на молодіжну економічну конференцію.

А наприкінці травня 2023 р. після прогулянки ботсадом мені треба було викликати таксі, то я перейшла бульвар підземним переходом, однак так зацікавила Анастасію Зінченко питанням, чи є адреси у станцій метро, що вона вийшла з зони комфорту та спитала про це у станційних працівниць.

Так, є, якийсь номер на бульварі Шевченка.