Золоті Поля

Юй Хай і Лю-ши перезирнулися, побачивши в очах одне одного безпорадність. Перед Чжан-ши, яка прийшла з наміром поживитися, вони, як молодші, не могли діяти занадто жорстко, інакше ці свекруха з невісткою одразу рознесуть чутки, що вони невдячні діти. А якщо проявити м’якість, ті вчепляться в них, як п’явки, і не відпустять.

— Лі-ши, знову ти тут скандалиш? — Саме коли подружжя не знало, що робити, пролунав голос старого Юя, немов рятівна соломинка.

Лі-ши трохи побоювалася свекра, тому тихо відповіла:

— Тату, я просто супроводжувала маму...

Чжан-ши перебила її, змінила вираз обличчя на усміхнений і сказала старому Юю:

— Старий, другий син такий турботливий! Вони отримали прибутковий рецепт і хочуть залучити нас, щоб заробляти разом!

Почувши це, старий Юй подивився на Юй Хая з почуттям провини, але й з деяким полегшенням. Цей син змалку був слухняним: навіть спіймавши маленьку пташку, він приносив її додому, щоб поділитися з усіма. І навіть після одруження він ніколи не приховував заробітки, а все віддавав у спільну казну.

Ех, це він завинив перед сином, вигнавши його з дому в такий важкий час. На щастя, син витримав, і ногу вдалося врятувати...

Старий Юй відвів погляд, зиркнув на Чжан-ши і сказав:

— Я знаю про цей прибутковий рецепт! Це просто продаж закусок, заробіток копійчаний. Не заздри, сім’я другого сина зараз живе тільки з цього!

— Який там копійчаний заробіток? За день мають кілька десятків мідяків! Це більше, ніж ти і старший син приносите разом! Це добра воля другого сина — заробляти разом. Батьку, третій син скоро проходитиме тестування в академії «Жунсюань». Якщо пройде, то потім складе іспити на сюцая і цзюйженя, і все буде в його руках... Зараз він із сім’єю живе в місті, хіба там не потрібні гроші на все? — Чжан-ши знову використала молодшого сина як аргумент, що майже завжди спрацьовувало.

Слова Чжан-ши, яка говорила сама за себе, залишили сім’ю Сяо-Цао без слів. Вона ж сама змушувала їх навчити її робити тушковані страви, а тепер виставила це так, ніби вони самі запропонували!

Сяо-Цао це не надто хвилювало, але Юй Хай, який завжди був м’якосердим і шанобливим до батьків, не зміг відмовити перед обличчям батька. Зрештою, Сяо-Цао сердито зібрала пакет спецій, які використовувала вчора, і віддала Чжан-ши, нехай сама розбирається! Однак вона вдала, що забула, і не розповіла свекрусі з невісткою, як правильно чистити свинячу голову і кишки.

Вона вже домовилася з м’ясником Ваном на пристані про купівлю голів і нутрощів. М’ясник Ван — чесна людина, йому все одно, на кому заробляти, тож навіщо йому продавати іншим і втрачати довіру? Таким чином, їхнє джерело продуктів не перерветься, і бізнес продовжиться. А хто зможе заробити гроші... це вже залежить від їхніх власних здібностей!

Тим часом третій молодий пан Чжоу, Чжоу Цзисюй, купивши закуски в крамниці Цзянів, одразу попрямував додому і встиг якраз на обід.

Третя гілка родини Чжоу не відділилася, і всі зібралися в квітковій залі на обід. Зала мала підлогу з мармурових плит, гладких, як дзеркало, балки були розписані барвистими візерунками, а зі стелі звисали яскраві палацові ліхтарі з зображенням красунь.

Праворуч у залі стояла шафа з червоного дерева з безліччю відділень, на якій красувалися ваза із зображенням Гуй Гуцзи, що спускається з гори, ваза мейпін у техніці клуазоне, біла нефритова ваза з кільцями і довгим горлечком та інші добре збережені вишукані антикварні речі.

Ліворуч стояла ширма з червоного сандалового дерева з нефрировими вставками, що зображувала п’ятсот архатів; вона сяяла так розкішно, що від неї неможливо було відвести погляд.

Старий пан і стара пані Чжоу сиділи в центрі на почесних місцях, праворуч від них — старший син. У старого пана Чжоу було троє синів і дві доньки. Старший і другий сини були народжені від законної дружини. Старший син вів справи консервативно, міг лише зберігати нажите і керував частиною сімейного бізнесу без особливих досягнень, але й без великих помилок.

У старшого сина було двоє синів і одна донька. Старший онук був народжений від наложниці, а молодший, хоч і від законної дружини, не цікавився бізнесом і цілком присвятив себе навчанню — справжній книжковий хробак. А от старший онук мав амбіції і використовував кожну можливість, щоб показати себе перед дідусем. Ще неповнолітнім він допомагав батькові керувати крамницями і робив це дуже вправно; під його керівництвом дві крамниці приносили на третину більше прибутку.

Він блискуче виконав кілька доручень дідуся, і старий пан був ним дуже задоволений.

Другий син помер молодим. Старий пан наказав старшому сину взяти на себе відповідальність за обидві гілки роду і одружив його сина (Чжоу Цзисюя) з донькою збіднілого дворянського роду. Мати Чжоу Цзисюя (третього панича) мала сильний характер: народивши сина, вона визначила себе як вдову другої гілки, розірвала всі стосунки зі старшим сином Чжоу і жила усамітнено в маленькому дворику на заході маєтку. Окрім першого і п’ятнадцятого числа місяця, коли вона ходила запалити пахощі для другого сина Чжоу, вона ніколи не виходила з дому. Це була одна з причин, чому Чжоу Цзисюй та його мати, попри незручне становище, користувалися повагою старого пана Чжоу.

Третій син Чжоу вмів лише їсти, пити і розважатися, і не був здатний на великі справи. Старший син був боязким і нерішучим. Старому пану довелося в свої шістдесят років знову взяти на себе тягар управління родиною. На синів надії не було, тому він мовчки спостерігав за онуками, сподіваючись вибрати того, хто зможе продовжити славу родини Чжоу.

Чжоу Цзифан із сім’ї старшого сина хоч і мав здібності, але був народжений від наложниці. З давніх-давен існувала різниця між законними дітьми та дітьми наложниць, до того ж він мав запальний характер і був схильний до ризику. Жадібність і поспішність часто можуть зруйнувати сімейний бізнес. Тому старий пан, спостерігаючи за ним, у душі трохи сумнівався.

Чжоу Цзисюй із сім’ї другого сина змалку виявляв дивовижний талант. Хоча останнім часом він досяг кількох успіхів, він був ще занадто молодий. Це змушувало старого пана сивіти від хвилювання...

— Ха! Мені пощастило, якраз встиг на обід! — Чжоу Цзисюй увійшов, тримаючи дві банки з соліннями. Побачивши, що всі дивляться на нього, він ніяково всміхнувся і привітався з дідусем і бабусею.

Старий пан Чжоу холодно хмикнув:

— Згадав, що треба повернутися! Цілими днями десь бігаєш, хто не знає, подумає, що ти, третій панич Чжоу, дуже зайнятий! Ти ж, окрім ресторану «Чженьсю», ні до чого в сімейному бізнесі не доклав рук. До речі, як там справа з фабрикою приправ, про яку ти говорив перед Новим роком? Твій батько в твоєму віці вже вів справи у п’яти південних провінціях!

Через незручне становище Чжоу Цзисюя, щоб його не ображали, стара пані змалку тримала його біля себе, тому стосунки між дідусем і онуком були непоганими, чому заздрили інші онуки. Коли старий пан був суворим, інші онуки мовчали, як цикади взимку, навіть старший онук зважував кожне слово. А Чжоу Цзисюй міг дозволити собі жартувати:

— Дідусю, хіба у нас немає вас для бізнесу? Ви ще повні сил, сидіти вдома нудно. А моя фабрика... ви ж самі казали, що це для тренування. Я ще молодий, бізнесу треба вчитися поступово!

— Тринадцять років — це молодий? У цьому віці вже заручини роблять! Невістко другого сина, тобі час підшукувати йому пару. Як заручиться, стане дорослим, дамо йому серйозну справу, щоб не бігав де попало і вдома не сидів! — Старий пан був ним дуже незадоволений і хотів би силоміць навчити його бізнесу.

Друга невістка Цзян-ши лагідно погодилася. Чжоу Цзисюй усміхнулся матері, показуючи зуби, і сказав:

— Дідусю, звідки ви знаєте, що я не цікавлюся бізнесом? Я не бігаю без діла, минулого разу на пристані я знайшов дуже смачну мариновану рибу, пам'ятаєте?

Краще б він не згадував про це. Старий пан Чжоу насупився:

— Кухарі «Чженьсю» досі не розгадали рецепт маринованої риби? Називають себе найкращими кухарями світу, а не можуть перевершити сільську дівчину!

— Дідусю, не гнівайтеся. Кухарі «Чженьсю» не дарма мають свою славу, просто в кулінарії найменша помилка веде до великої різниці. Та маринована риба, мабуть, готується за унікальним родинним рецептом, який не так легко скопіювати, — втрутився старший онук Чжоу Цзифан, намагаючись залагодити ситуацію.

Чжоу Цзисюй підхопив:

— Так, так! Почекаємо ще трохи. Якщо справді не вийде, я з'їжджу ще раз і куплю рецепт у тієї дівчинки.

Стара пані Чжоу, яка любила онука, кивнула:

— Сюй-ер правду каже! За сімейним столом про бізнес не говорять, їжте...

Чжоу Цзисюй, наче показуючи скарб, поплескав по банках із соліннями в руках, підійшов до бабусі, підморгнув і сказав:

— Бабуся любить онука найбільше! А онук любить вас і знає, що у вас останніми днями поганий апетит, тому спеціально купив закуски для апетиту. Скуштуйте, я всю дорогу ніс їх у власних руках!

Дивлячись на усміхнене обличчя онука, старій пані стало набагато легше. Вона, як у дитинстві, ніжно погладила його по голові і сказала:

— Наш Сюй-ер найтурботливіший. Цінлянь, іди на кухню, підготуй закуски, нехай усі спробують.

Мати Чжоу Цзисюя, друга невістка Цзян-ши, з любов'ю глянула на сина і дорікнула:

— Ти нахвалився перед бабусею, а якщо не сподобається, як викручуватимешся?

Чжоу Цзисюй сів нижче матері, обійняв її за руку, як у дитинстві, і сказав:

— Мамо, інші нехай як хочуть, а ви мусите підтримати сина, навіть якщо несмачно, з'їжте кілька шматочків!

Стара пані Чжоу вказала на нього і розсміялася:

— Ах ти ж мавпеня... Заради твоєї турботи бабуся теж підтримає тебе і з'їсть зайвий шматочок...

Тарілка солодко-хрусткої редьки і тарілка гострих бобів у вині були подані у кришталевому посуді, приправлені кунжутною олією і викладені у формі квітів. Кисло-солодкий аромат вдарив у ніс, збуджуючи апетит.

Цзитан, головна служниця старої пані, паличками зі слонової кістки поклала шматочок редьки в миску з кашею. Ароматна каша з добірного рису в поєднанні з солодкою, хрусткою і трохи гострою редькою створила смак, від якого очі старої пані засяяли.

— Ну як? Бабусю, як смак? — серед онуків лише Чжоу Цзисюй ласкаво називав її «бабусею», інші стримано зверталися «шановна бабуся».

Стара пані Чжоу повільно жувала, смакуючи поєднання каші та редьки. Зрештою, під очікувальним поглядом онука, вона повільно кивнула і сказала:

— Непогано, непогано! Хіба бабуся може не довіряти смаку нашого Сюй-ера?