Золоті Поля

— Мамо! Ваші погляди такі старомодні! — Юй Сяоцао показала їй язика.

Лю-ши зиркнула на неї:

— Якщо сніданок готувала «старомодна», то не їж, чекай, поки зголоднієш!

— Мамо, я помилилася! Мама — найдобріша, найкрасивіша, найсучасніша мама у світі... — Юй Сяоцао заскімлила і почала кружляти навколо Лю-ши, як веселе кроленя. Юй Хай з усмішкою спостерігав за ними.

Чжоу Цзисюй дивився на цю сцену з легкою заздрістю. Якби він народився в такій родині, навіть біднішій, він був би щасливий...

— Сяо-Цао вдома? — З-за воріт пролунав трохи хрипкий голос підлітка, в якого ламався голос. Слідом за цим у дверях з'явилася висока постать у чорному одязі з короткими рукавами.

Юй Хай першим помітив юнака і привітно гукнув:

— Це Сяо-Хань? Заходь швидше! Цао-ер, облиш маму, Сяо-Хань до тебе прийшов!

— Брате Хань? Ти прийшов по диких гусей, щоб відвезти їх у повітовий центр? Я зараз принесу їх із заднього двору. — Оскільки до заручин сина префекта залишалося ще трохи часу, двох диких гусей тримали у Сяо-Цао. Вона щодня годувала їх рибою, креветками та напувала водою з духовним каменем, тож вони стали круглішими, ніж коли їх упіймали, а пір'я блищало і переливалося. Вони виглядали ще краще.

Чжао Хань привітався з подружжям Юй, усміхнувся і зупинив Сяо-Цао:

— Не поспішай, ми вирушаємо в повітовий центр лише завтра. У нас вдома ніхто не вміє доглядати за тваринами, щоб не занапастити гусей, нехай вони побудуть у вас ще день!

Юй Хай, дивлячись на Чжао Ханя, який розмовляв з його донькою, тихо сказав Лю-ши:

— Цей хлопець, Сяо-Хань, завжди такий ввічливий і вихований, невістка Чжао справді вміє виховувати дітей. Муюнь, подивись, Сяо-Хань ставиться до нашої доньки по-особливому... Може, наші стосунки з братом Чжао стануть ще ближчими...

— Не кажи дурниць! Цао-ер ще мала, хто знає, що буде в майбутньому? Кажи це мені, але не бовкай на людях, щоб не зіпсувати репутацію доньки!

Лю-ши теж була задоволена Чжао Ханем, але інтуїція підказувала їй, що родина Чжао непроста. Особливо невістка Чжао: кожен її жест видавав шляхетну даму, що лише підтверджувало здогадки Лю-ши. Якщо її припущення вірні, і родина Чжао має неабияке походження, то сім'я Юй їм не пара.

Чжоу Цзисюй, який саме виходив з кімнати, почув слова Юй Хая. Йому стало неприємно, і він кинув на Чжао Ханя невдоволений погляд. Всього лише мисливець! Хоч і ввічливий, але все одно простак, хіба він гідний його названої сестрички Сяо-Цао?

Юний панич списав це неприємне відчуття на бажання захистити сестру. Для Чжоу Цзисюя його сестричка Сяо-Цао була набагато ціннішою за всіх тих так званих шляхетних панянок з міста!

Чжао Хань краєм ока помітив Чжоу Цзисюя і здивувався: що робить молодий господар родини Чжоу в домі Юй, та ще й ночує тут? Але він приховав своє здивування і ввічливо кивнув третьому паничу. У відповідь отримав лише закочені очі. Чжао Хань спантеличено подумав: коли це він встиг образити третього панича Чжоу? Думки багатих паничів справді незбагненні!

Чжао Хань трохи простягнув уперед маленьке козуленя, яке тримав на руках, і зітхнув:

— Я ж казав, що наша сім'я не вміє доглядати за тваринами? Сяо-Будянь (Малеча) пробув у нас зовсім недовго, а вже такий млявий. Навіть добірний корм, який ми приготували, їсти не хоче! Поглянь, схуд так, що ребра видно.

— Сяо-Будянь? Він захворів? — Сяо-Шитоу вийшов із заднього двору і, побачивши похнюплене козуленя, з жалем забрав його.

Побачивши свого друга, Сяо-Будянь ніби ожив, потерся головою об руку Сяо-Шитоу і жалібно подивився на Юй Сяоцао своїми великими вологими очима, ніби кажучи: «Я більше не буду їсти твої овочі, дозволь мені повернутися...»

Так! Це козуленя не втрималося від спокуси овочів, политих водою з духовним каменем, і, поки ніхто не бачив, з'їло трохи зелені, за що Юй Сяоцао відправила його у «заслання» до родини Чжао. Оскільки Сяо-Цао довірила йому тваринку, Чжао Хань дбайливо доглядав за нею, купував найкращий корм.

Але козуленя худло з кожним днем. Минуло всього сім-вісім днів, а воно вже ледве трималося на ногах. Якби він не повернув його зараз, то наступного разу Сяо-Цао побачила б лише труп.

Побачивши стан козуленяти, Юй Сяоцао теж із жалем погладила його по голові і тихо сказала:

— Ну що, будеш ще псувати город? Запам'ятай: нічого з городу чіпати не можна. Зрозумів?

Козуленя ніби зрозуміло її слова, радісно кивнуло, і в нього навіть додалося енергії. Юй Сяоцао з усмішкою вилаяла його:

— Хитре створіння, знаєш, як викликати жалість! Ти точно перевертень.

Чжоу Цзисюй, бачачи, як Сяо-Цао весело розмовляє з Чжао Ханем, відчув ще більше роздратування. Він теж підійшов і сказав:

— Це козуленя виглядає доволі кмітливим!

Сяо-Шитоу, почувши похвалу на адресу Сяо-Будяня, запишався так, ніби хвалили його самого, і випнув груди:

— Сяо-Будянь дуже слухняний, ніколи не паскудить де попало і навіть розуміє, що ми говоримо!

Чжоу Цзисюй сказав ще кілька компліментів козуленяті. Поки вони розмовляли, Юй Сяоцао помила жменю овочевого листя і побризкала його водою з духовним каменем. Очі козуленяти жадібно вп'ялися в їжу — справжній маленький ненажера.

Юй Сяоцао попросила Сяо-Шитоу опустити його на землю. Козуленя спочатку глянуло на неї і, отримавши дозвіл, кинулося до листя, смачно чавкаючи. Воно їло, виляючи пухнастим хвостиком і ворушачи вухами — видовище було надзвичайно милим!

— Брате Хань, завтра ти їдеш у повітовий центр, дядько Чжао теж їде? — тихо запитала Юй Сяоцао, стоячи поруч із Чжао Ханем і спостерігаючи, як їсть козуленя.

Чжао Хань усміхнувся і кивнув:

— Так! Повітовий центр далеко, батько боїться відпускати мене самого!

Юй Сяоцао прицмокнула язиком і з заздрістю сказала:

— Я найдалі була лише в містечку, а в повітовому центрі ще ніколи...

Чжао Хань відчув у її словах бажання, подивився на неї своїми добрими великими очима і сказав:

— Може... я поговорю з дядьком Юєм, щоб ти завтра поїхала з нами?

Очі Юй Сяоцао засяяли. Вона крадькома глянула на батька, який збирав овочі на городі, і прошепотіла:

— Думаєш, вийде? Повітовий центр далеко, за день не обернешся. Тато точно не погодиться.

Чжоу Цзисюй був невдоволений спробою Чжао Ханя «викрасти» Сяо-Цао. Він насупився і серйозно сказав:

— Брате Чжао, сестричка Сяо-Цао вам не родичка. Хоч вона й мала, але все ж дівчина, їй не личить ночувати поза домом.

Почувши це, Сяо-Цао відчула, що надія тане, надула губи і спохмурніла.

Чжоу Цзисюй почав втішати її:

— У моєї родини є маєток у повітовому центрі. Коли справи з майстернею трохи владнаються, я повезу тебе туди погуляти, а заодно допоможеш мені вибрати місце для філії «Чженьсю».

Чжао Хань продовжував усміхатися, але його погляд на Чжоу Цзисюя був холодним:

— Дозвольте запитати, третій паничу: якщо Сяо-Цао не личить їхати з нами, то з вами — личить? Маєток у повітовому центрі належить вашій родині, а не родині Сяо-Цао. Жити у вашому маєтку — це хіба не ночувати поза домом?

— Ти! Сяо-Цао — моя названа сестра, я не чужа людина! — не поступався Чжоу Цзисюй.

— Пф-ф... Я щось не чув, щоб у дядька Юя з'явився ще один син, — парирував Чжао Хань.

— Ти... Це просто обурливо!! — розлютився Чжоу Цзисюй.

— Це ти чіпляєшся без причини! — іскри сипалися з кожного слова Чжао Ханя.

Юй Сяоцао, бачачи їхню перепалку, не втрималася і пирснула зо сміху. Обидва хлопці одночасно подивилися на нее. Вона махнула рукою, стримуючи сміх:

— Продовжуйте, не звертайте на мене уваги!

Чжао Хань і Чжоу Цзисюй мовчки перезирнулися: заради кого вони, власне, сваряться?

Коли вони нарешті заспокоїлися, Юй Сяоцао вирішила зробити останню спробу:

— Тату, я хочу завтра поїхати з дядьком Чжао і братом Ханем у повітовий центр, подивитися, чи є там якісь можливості для заробітку!

Юй Хай ще не встиг нічого сказати, як Лю-ши перехопила ініціативу:

— Тобі вже містечка замало, тепер у повітовий центр захотіла? Туди йти пішки кілька днів в один бік! Твоєму дядькові Чжао і так буде важко, а тут ще й за малою дівчинкою доглядати? Я категорично проти!

Юй Хай із виразом «я тут безсилий» сказав доньці:

— Мама має рацію! Ми ж не голодуємо, щоб тобі, малій дівчинці, доводилося їхати в таку далечінь на заробітки. Розслабся трохи, у тебе є батько!

Заради того, щоб вирватися з бідності, ця дев'ятирічна дівчинка то тушковані страви готувала, то рецепти продавала, то ранні овочі вирощувала — крутилася як дзиґа. Здавалося, вона як натягнута струна, що ось-ось лусне.

Тепер, коли в сім'ї стабільний дохід від продажу страв і овочів, є заощадження і скоро будуть власні крамниці, можна вважати, що вони стали на ноги. Час доньці відпочити.

— Але тату... я так хочу побачити світ, побувати в повітовому центрі! — Юй Сяоцао застосувала свою безвідмовну зброю — лестощі, знаючи, що батько на це точно поведеться.

І справді, серце Юй Хая пом'якшало. Він наблизився до дружини і прошепотів:

— Муюнь, навіть лікар Сунь казав, що наша Сяо-Цао — незвичайна дитина. Їй лише дев'ять, а вона вже заробила майже тисячу лянів. У майбутньому вона досягне ще більшого. Ми, як батьки, якщо не можемо допомогти, то принаймні не повинні тягнути її назад!

— Яка ще незвичайна дитина? Не забувай, Сяо-Цао — дівчинка, їй ще заміж виходити! Якби вона була хлопцем, я б як мати підтримала її на всі сто! — Лю-ши все ще дотримувалася думки, що «доброчесність жінки — у відсутності талантів», і вважала, що дівчині краще сидіти вдома, займатися рукоділлям і господарством, а не вештатися світом.

Чжоу Цзисюй, побачивши, що Юй Сяоцао ось-ось розплачеться, забув про власну позицію і почав заступатися за неї:

— Тітонько, ваші погляди надто вузькі! Жінці займатися бізнесом — це не соромно. Цзян Синян, яка заснувала «Вишивальну майстерню Лінлун», відома на всю столицю. Одяг, вишитий її руками, нарозхват серед знатних дам, і коштує шалених грошей. Навіть імператорські наложниці змагаються за те, щоб вона пошила їм вбрання! Я вважаю, що Сяо-Цао досягне не меншого успіху, ніж Цзян Синян! А може, й більшого!