Золоті Поля

Коли група підійшла до задніх воріт ресторану «Чженьсю», управитель Яо вже давно чекав на них. Якби задній двір «Чженьсю» не охоронявся так пильно, він би вже давно вдерся всередину, щоб знайти їх.

— О, моя рятівнице! Нарешті ви вийшли!! — Управитель Яо вже дав обіцянку господарям, що обов'язково виконає завдання із закупівлі овочів. Якби щось пішло не так, він би втратив посаду, якої досяг із такими труднощами!!

Юй Сяоцао з вибаченням сказала:

— Вибачте, управителю Яо! У «Чженьсю» нас затримала одна справа.

— Управителю Яо, ми попросили панночку Юй допомогти нам у «Чженьсю», тому вона трохи затрималася, — сказав Чжоу Цзисюй з ідеальною усмішкою на обличчі. — Сподіваюся, ми не зіпсували вам плани?

— Ні, ні! — поспішно відповів управитель Яо. Жартуєте? Сам третій панич родини Чжоу, який зараз на піку популярності, особисто проводжає їх до дверей і заступається за них. Хто ці батько і донька? Чому власник «Чженьсю», третій панич Чжоу, ставиться до них так шанобливо?

Юй Сяоцао недбало помахала рукою третьому паничу і сказала:

— Ми пішли!! Якщо будуть питання, приходь до мене в село Дуншань! До речі, ми переїхали в старий будинок біля підніжжя Західної гори, не переплутай двері!

— Добре, їдьте обережно! — усмішка Чжоу Цзисюя, коли він дивився на Сяо-Цао, була набагато щирішою.

Раптом Юй Сяоцао згадала про тряску їхнього візка з віслюком і не втрималася, щоб не спитати:

— Третій паничу, ти можеш дістати гумові колеса?

Чжоу Цзисюй глянув на її простий візок, ледь помітно усміхнувся і відповів:

— Зрозумів! Обіцяю дістати тобі віз із надувними гумовими колесами!!

— Віз може бути простим, головне — хороша амортизація коліс. Ти ж знаєш, нам треба їхати гірською дорогою, а на нинішньому возі їздити — суцільна мука! — Юй Сяоцао показала язик і грайливо додала.

— Гарантую виконання завдання! — впевнено заявив Чжоу Цзисюй.

Виїхавши з «Чженьсю», управитель Яо сів на простий візок родини Юй, а карета родини Яо, керована слугою, їхала позаду.

Управитель Яо кілька разів хотів щось сказати, але стримувався, дивлячись на батька і доньку Юй складним поглядом.

— Управителю Яо, якщо маєте що сказати — кажіть прямо! Мені ніяково від того, як ви на нас дивитеся!! — прямолінійно сказала Юй Сяоцао.

Тільки тоді управитель Яо заговорив:

— Панночко Юй, чи є у вашої родини якісь зв'язки з родиною Чжоу? Чому третій панич Чжоу так близький з вами?

Хоча обидві родини були багатіями в Тангу, але родина Яо значно поступалася родині Чжоу. Одні були місцевими скоробагатьками, інші — новими імператорськими купцями; одні були багаті лише три покоління, інші — відомими купцями ще з часів попередньої династії. Це були зовсім різні рівні!

Навіть старший син родини Яо не мав права голосу перед третім паничем Чжоу. А ці батько і донька, одягнені в простий одяг, користувалися його особливою увагою. Управитель Яо був розумною людиною, тому відкинув свою гордість і зарозумілість.

— Нічого особливого, просто кілька разів допомогли третьому паничу Чжоу в дрібницях! — спокійно відповіла Юй Сяоцао, не збираючись розповідати правду.

Але управитель Яо так не думав! Третій панич Чжоу був рідкісним генєм у бізнесі, кажуть, навіть перспективнішим за свого названого батька — другого пана Чжоу, який мав надзвичайний талант до торгівлі. Той, хто міг йому допомогти і заслужити його ввічливе ставлення, точно мав непересічні здібності.

Він хотів ще щось сказати, але дорогу візку перегородив натовп. Управитель Яо запанікував: якщо затримаються ще довше, він може не встигнути повернутися до темряви.

Управитель Яо зістрибнув із візка, схопив за рукав одного з роззяв і запитав:

— Що там сталося?

— Що сталося? Служителі закону заарештовують людину! — з цікавістю відповів перехожий.

Юй Сяоцао теж із цікавістю стояла на возі, витягнувши шию і заглядаючи в натовп. Завдяки висоті вона побачила кількох судових виконавців, які вели закутого в кайдани чоловіка середнього віку, штовхаючи його в їхній бік. Натовп рухався слідом за ними.

Сяо-Цао з цікавістю запитала:

— Дядьку, кого заарештували? За що?

Перехожий був у настрої поговорити і з виглядом знавця пліток відповів:

— Ви не знаєте? Заарештували власника столярної майстерні Чжана! Він завжди вихвалявся, що столичні вельможі цінують майстерність їхньої крамниці, і дуже цим пишався. Але хто б міг подумати, що цього разу це принесло йому не славу, а судовий позов!!

Почувши, що невдача спіткала столярну майстерню Чжана, інтерес Юй Сяоцао зріс ще більше:

— Дядьку, не тягніть, розкажіть швидше, що сталося?

— Не поспішайте! Слухайте уважно! — Чоловік аж сяяв, ніби знав якусь велику таємницю. — Люди з ямену (управління) кажуть, що меблі, виготовлені майстернею Чжана, були зроблені з неякісної деревини. Здається, її поїли мурахи чи щось таке, і в столичних вельмож через кілька днів сталася біда! Кажуть, ширма з палісандрового дерева впала і ледь не поранила княгиню Цзін!!

— Точно! — долучився до розмови старий, що стояв поруч. — Кажуть, що княгиня Цзін і так мала слабке здоров'я через тугу за сином, який вирушив у море! Після цього переляку її хвороба загострилася. Імператор послав кількох імператорських лікарів, щоб стабілізувати її стан!

— Князь Цзін — найближчий дядько імператора, хоча він і відійшов від справ через хворобу, їхні стосунки залишаються особливими. Молодший син князя, принц Ян, теж до вподоби імператору. Ви ж знаєте, імператор у молодості любив морські подорожі і навіть заснував корабельні для далекого плавання. Тепер, ставши імператором, він не може робити все, що хоче, і, мабуть, сумує за цим. А принц Ян має ті ж захоплення, що й імператор, і теж любить подорожувати морями. Можна сказати, він успадкував прагнення імператора і час від часу подорожує замість нього, щоб розширити горизонти. Імператор казав, що ізоляція країни неприпустима, треба брати найкраще з того, що приходить з-за моря, і відкидати погане, щоб зміцнити нашу династію Мін...

Розмова двох перехожих плавно перейшла від справи майстерні Чжана до зміцнення держави і армії.

Почувши про цю подію, Юй Сяоцао відчула велике задоволення! Нарешті цього чорносердого власника Чжана наздогнала відплата. Справді — добро і зло врешті-решт отримують по заслугах, просто треба дочекатися свого часу!

Сяо-Цао торкнулася п'ятиколірного каменя на зап'ясті і подумки запитала: «Сяо-Тан'юань, це твоїх рук справа?»

Інтуїція підказувала їй, що Маленький Небесний Камінь точно причетний до цього.

Золоте мініатюрне кошеня невідомо звідки вистрибнуло їй на плече. Воно лизнуло лапку, почухало вушко і з властивою йому зарозумілістю відповіло:

[Для мене, великого Небесного Каменя, це дрібниця! Чого ти так хвилюєшся?]

Насправді, в душі воно теж не було таким спокійним. Воно знову допомогло господині, і тільки воно знало, яку вигоду з цього отримає. Воно вірило, що незабаром відновить свою духовну силу, прорве просторові кайдани і повернеться до богині Нюйви. Як же воно цього чекало!!

— Розкажи швидше, як ти це зробив? — Сяо-Цао зняла золоте кошеня з плеча, поклала на долоню і легенько стиснула його м'яку лапку. Але кошеня зневажливо вдарило її лапкою — не боляче, але для сторонніх це виглядало так, ніби воно грається з господинею.

Юй Хай теж помітив кошеня в руках доньки і здивувався:

— Ого? Коли це Сяо-Тан'юань приєднався до нас? Чому він з'явився тільки зараз?

Юй Сяоцао на мить замислилася і вигадала виправдання:

— Я й сама не знаю, як він тут опинився. Сяо-Тан'юань завжди з'являється і зникає непомітно, може, він спав у кошику з овочами і випадково приїхав у місто? Сяо-Тан'юань, так чи ні?

Вона підняла лапку кошеняти і легенько помахала нею. Гордий Маленький Небесний Камінь із силою висмикнул лапку і люто закотив очі: «Яке дурне виправдання!»

Двоє перехожих, чия розмова добігала кінця, помітили кошеня в руках Сяо-Цао. Старий погладив цапину борідку і з усмішкою сказав:

— У цього кошеняти дуже яскраве забарвлення, таких гарних котів рідко зустрінеш! Тільки воно занадто мале, йому вже є місяць? Кошенят, яких рано забрали від кішки, важко вигодувати.

[Це тебе важко вигодувати, усю твою родину важко вигодувати! Хм!!] — Маленький Небесний Камінь знову розлютився і замахнувся лапою на старого, випустивши гострі кігті.

Юй Сяоцао гладила спинку малюка, ледве заспокоївши його. Вона справді боялася, що Маленький Небесний Камінь стрибне і роздряпає старому обличчя.

— Гаразд! Незнання — не гріх, не звертай на нього уваги. Розкажи швидше, як ти це зробив? — Юй Сяоцао відвернула увагу Маленького Небесного Каменя.

Кошеня гордо задерло голову, пирхнуло і відповіло:

[Хм! Дурні людиська, якщо я буду звертати на нього увагу, то принижу свою гідність!]

— Кажи швидше! Не тягни кота за хвіст!! — Юй Сяоцао почухала йому голову.

[Смердюча господиня, ти зіпсувала мою чудову шерсть!] — Кошеня почухало вухо лапою і сильно струснуло головою.

Щоб не дати господині знову його мучити, воно продовжило:

[Насправді все просто. Того дня, коли ми ходили розбиратися, я бризнув трохи своєї води для купання (води з духовним каменем) на меблі в його складі. З часом це привабило комах! Ширма в палаці князя Цзін була поїдена термітами. Руйнівна сила термітів вражає, і поїдена ширма стала неміцною. Княгині не пощастило, ширма зламалася саме тоді, коли вона проходила повз...]

— Налякати княгиню Цзін — власнику Чжан тепер ніколи не відмитися! Відплата прийшла швидко!! — Куточки губ Юй Сяоцао піднялися, виказуючи її радість.

Сяо-Тан'юань, ти молодець! Шкода тільки княгиню Цзін, яка постраждала нізащо! Сподіваюся, вона швидко одужає! Зрештою, принц Ян і вона мають певний зв'язок.

Вирок винесли швидко, старі гріхи власника Чжана спливли на поверхню. Кажуть, на задньому дворі столярної майстерні викопали кілька скелетів підлітків. Родичі тих учнів, яких власник Чжан звинуватив у крадіжці та втечі, стали потерпілими і плачучи вимагали смертної кари для власника Чжана.

Юй Хана теж викликали до суду як свідка, він пішов у супроводі сім'ї. Численні шрами на його тілі, а також медичний висновок лікаря Суня з «Тунженьтану» стали незаперечними доказами жорстокого поводження власника Чжана з учнями.