Золоті Поля

Щойно увійшовши у великі ворота, вони підняли голови і побачили стіну-екран, що закривала вид на двір. Її верхня частина мала карниз із синьою облямівкою, ліворуч і праворуч були зображені візерунки зеленої сосни та зимової сливи, а в центрі, у круглій рамці, знаходився пейзаж із горами та водою. Усе це виглядало дуже вишукано та велично.

Лю-ши, спираючись однією рукою на Еря, а іншою на Таньчунь, обійшла стіну-екран і, зробивши кілька кроків, опинилася перед прикрашеними різьбленням воротами другого двору. За допомогою служниць вона піднялася кількома сходинками, пройшла крізь ці ворота, і перед нею відкрився просторий та акуратний двір. Подивившись ліворуч і праворуч, вона побачила криті галереї, що з'єднували флігелі та головну будівлю; посередині йшли хрестоподібні доріжки, вимощені блакитним каменем, які розходилися в різні боки, маючи ворота чуйхуамень за центральну вісь.

Поруч зі східним і західним флігелями знаходилися круглі ворота, що вели до східного та західного дворів відповідно. На сході був вишуканий сад із павільйонами, альтанками, містками, струмками та штучними горами, що створювало досить поетичну атмосферу. На західному подвір'ї, яке раніше було навчальним приміщенням, тепер облаштували спальню та кабінет для їхнього наймолодшого сина, Сяошитоу.

Йдучи доріжкою, вимощеною блакитним каменем, вони швидко дісталися до головної будівлі. Вона складалася з трьох кімнат, по боках від яких було ще по три прибудови, а позаду розташовувалася закрита галерея; усе виглядало просторо і охайно.

«Нарешті ми вас дочекалися!» — Пані Фан, дізнавшись, що вони прибудуть сьогодні, від самого ранку метушилася в маєтку Юй. Вона особисто оглянула майже кожну кімнату, боячись, що чогось бракує і що вони можуть виявити неповагу до названих родичів. Раніше, перебуваючи в селі Дуншань, вони часто користувалися турботою родини Юй. Тепер, коли родина Юй прибула до столиці, пані Фан вважала своїм обов'язком докласти максимум зусиль, щоб організувати все для своєї названої доньки.

Побачивши пані Фан, Лю-ши нарешті повністю заспокоїлася. З легкою усмішкою вона підійшла, взяла пані Фан за руки і сказала: «Ой, вся ця подорож здавалася мені сном, і лише побачивши тебе, сестро Ся, моє серце стало на місце. Цей такий гарний будинок справді наш?»

«Ще б пак! Знайти хороший будинок у столиці дійсно важко. Я просила свого чоловіка шукати по всій столиці протягом двох-трьох місяців, але він так і не знайшов нічого підходящого. Коли цей маєток звільнився, скільки родин за ним стежило! На щастя, ми діяли швидко! Це також і ваше щастя: вирішивши так раптово приїхати до столиці, ви змогли знайти такий чудовий будинок!» — Будинок родини Фан був приблизно таким же, з трьома внутрішніми дворами та бічними прибудовами. Проте, оскільки це була родина військових, їхній маєток не був настільки витонченим і затишним, як маєток Юй.

Лю-ши з усмішкою подякувала: «Дуже дякую вам, брате Фан і сестро Ся! Якби Сяоцао не сказала, що купила будинок у столиці і що залишати його порожнім на перший рік не дуже добре, ми б ніколи не стали так втомлюватися і їхати здалеку...»

Пані Фан засміялася: «Сестро Лю, ти дякуєш не тим людям! Усіма справами щодо купівлі будинку займався цзюньван Ян; він доклав чимало зусиль. Лише завдяки його особистій участі вдалося купити будинок за такою вигідною ціною! Ой, подивіться на час; ви, мабуть, втомилися після кількох днів у дорозі. Зробіть собі простий туалет, поїжте. Сьогодні лягайте спати раніше, а завтра ми з чоловіком влаштуємо для вас вітальну вечерю в ресторані "Чженьсю".»

Пані Фан завжди була людиною прямолінійною і відкритою. Після тривалого проживання в селі Дуншань вона спілкувалася з Лю-ши без жодних бар'єрів, дуже просто і природно.

Лінлун разом зі служницями маєтку рознесли багаж родини Юй по їхніх кімнатах, а деякі цінні речі замкнули в коморі. Юй Хан оселився у східному флігелі; хоча обстановка там не була розкішною, вона випромінювала затишок. У західному флігелі було три кімнати, і там жили сестри Сяоцао.

Спочатку подружжя Юй Хая хотіло, щоб старий Юй оселився в головній будівлі. Однак він рішуче відмовився. Не маючи іншого вибору, Юй Хай з дружиною поселили батька в одній із трьох кімнат східного флігеля, зробивши його сусідом Юй Хана.

Після короткого відпочинку родини Юй, маленька служниця прийшла повідомити, що час їсти. Вечерю щойно приготували на кухні. Щоб показати себе перед новими господарями, куховарки доклали всіх зусиль. Інгредієнтів також було вдосталь: не бракувало різних видів м'яса, а овочів та фруктів було повно. Вечеря пройшла жваво, і всім у родині страви припали до смаку.

Після вечері, побачивши, що родина Юй виглядає втомленою, пані Фан підвелася і попрощалася. Цзюньван Ян також трохи посидів і пішов. Родина Юй за допомогою слуг вмилася і розійшлася по своїх кімнатах відпочивати.

Спершу Сяолянь мала жити в окремій кімнаті, але в новому середовищі їй було важко заснути, тому вона взяла подушку і лягла на один кан (ліжко, що підігрівається) разом зі Сяоцао. Зима в столиці була сухою і холодною; коли прибирали маєток, Сяоцао спеціально наказала звільнити по одній кімнаті в східному і західному флігелях і спорудити там кан. А що скажуть інші — байдуже, головне, щоб жити було комфортно. У головній будівлі була система опалення, тому всередині було тепло, як навесні, і не було потреби додавати зайве.

«Сестричко, цей будинок справді наш?» — Сяолянь уже не була тією наївною сільською дівчинкою, що п'ять років тому. Ведучи бізнес на пристані, вона спілкувалася з купцями, які подорожували з півдня на північ, і чудово знала, що ціни на житло в столиці були астрономічними, і що знайти хороший будинок дуже важко.

Коли вони під'їжджали, вона крадькома спостерігала з вікна карети і помітила, що люди, які тут живуть, є або багатими, або знатними; сусіди по обидва боки також були родинами чиновників. Такий будинок у такому місці справді важко знайти, навіть якщо спеціально шукати! Хоча площа цього маєтку не була такою великою, як у їхнього будинку в селі, це все ж був офіційний маєток із трьома дворами та додатковим подвір'ям. Купити його, напевно, коштувало чималих зусиль!

Лежачи на теплому кані, Юй Сяоцао перекинулася, лягла обличчям до Сяолянь і з усмішкою сказала: «Якщо не наш, то чий же? Хочеш, я дістану документ на право власності, щоб ти подивилася? На ньому ж написано ім'я нашого батька, чи не так?»

«Хе-хе! Іноді я справді боюся, що всі ці хороші дні, які ми маємо зараз, — це лише сон. І що коли я прокинуся, ми все ще будемо жити з бабусею в одному дворі, тулитися всією родиною в старій хаті біля свинарника. Щодня матимемо нескінченну роботу, слухатимемо гострі лайки бабусі і не зможемо наїстися досита під час їжі... Усе це ще можна було б стерпіти, але найбільше я боялася, що коли ти захворієш, бабуся скаже викинути тебе на кладовище на Південній горі!» — кажучи це, голос Сяолянь трохи затремтів від сліз.

Очі Сяоцао також наповнилися слізьми. Вона поплескала Сяолянь по плечу і тихо заспокоїла: «Не хвилюйся, усе це вже в минулому! Попереду на нас чекають ще кращі часи, потрібно дивитися лише вперед! А ти просто чекай, поки станеш панночкою-чиновницею. Коли прийде час, нехай названа мати знайде тобі хорошу партію, і ти вийдеш заміж з усіма почестями...»

«Іди ти! Тільки й знаєш, що знущатися з мене! Скільки мені років, які ще розмови про шлюб!» — Згадавши про того високого, міцного, засмаглого хлопця-рибалку, Сяолянь відчула, як її обличчя стало гарячим. Це точно через те, що кан занадто гарячий, так, саме так!

«Не така вже й мала, наступного року тобі буде тринадцять. Якби це було за минулої династії, домовлятися про шлюб у тринадцять і виходити заміж у п'ятнадцять — хіба це не було б звичною справою?» — пожартувала Юй Сяоцао.

Сяолянь кинула на неї докірливий погляд і відповіла: «Ще й мене обговорюєш! Ми ж народилися в один день, хіба тобі теж не тринадцять? Може, тобі теж варто подумати про свій шлюб?»

«Що тут думати про мій шлюб? Хіба в мене немає цзюньвана Яна? У нього є статус, зовнішність і здібності. Скільки синів чиновників у столиці можуть з ним зрівнятися?» — Юй Сяоцао безсоромно хвалилася.

Сяолянь широко розплющила очі і з недовірою запитала: «Ти справді вирішила бути з цзюньваном Яном? Він здається таким холодним, і характер у нього не дуже добрий, а його походження набагато вище за наше. Минулого разу молодший брат навчив мене виразу: 'Нерівний шлюб' (Ці да фей оу)... Ви справді підходите одне одному?»

«Чи підходить взуття, знає лише нога; чи підходить людина, знає лише серце. Наразі він піклується про мене, і я не відчуваю до нього відрази, тому нехай поки що все залишається так. До мого повноліття ще кілька років; якщо до того часу його наміри не зміняться і він буде відданий мені, то чому б не вийти за нього заміж?» — Сяоцао легенько посміхнулася.

Сяолянь довго і серйозно дивилася на неї, перш ніж сказати: «Сестричко, іноді ти здаєшся такою мудрою, як літня людина, а іноді — наївною дитиною. У тобі так багато суперечностей. Ось хоча б вибір чоловіка: для інших дівчат це дуже сором'язлива тема, а з твоїх вуст усе звучить так, ніби це щось цілком природне...»

«Що ти маєш на увазі? Кажеш, що я безсоромна і не маю гордості?» — Юй Сяоцао засунула руку під її ковдру і почала лоскотати Сяолянь під пахвами.

Сяолянь заверещала, сміючись, і почала благати про пощаду: «Ні, я зовсім не хотіла тебе принизити. Я просто не знаю, як це пояснити. Іноді мені здається, що ти не повинна була народитися в епоху Великої Мін, тому що твій характер занадто вільний, щоб обмежуватися суспільними нормами.»

«Ого! Повчилася кілька днів з молодшим братом і вже використовуєш книжні фрази? Непогано, такі глибокі слова з твоїх вуст справді дивують!» — Юй Сяоцао припинила свої атаки і змінила тему.

Поки сестри розмовляли, знадвору почувся короткий крик служниці, а потім суворий голос Їнчунь: «Чого ти кричиш? Якщо розбудиш господарів, подивимося, чи пробачу я тобі! Не роби з мухи слона, ці двоє — улюбленці господарів, які охороняють дім. Вони лише виглядають страшно, але зовсім не злі!»

«Їнчунь, що там сталося?» — Юй Сяоцао висунула голову з-під ковдри.

Їнчунь увійшла до кімнати, тримаючи на руках маленьке оленятко, і з усмішкою відповіла: «Панночко, все гаразд! Одна маленька служниця просто злякалася Сяо Хея та Сяо Бая. Вони лежать біля дверей західного флігеля, але це не найкраще місце для них. Де б ви хотіли їх розмістити?»

Юй Сяоцао подумала і сказала: «У західному флігелі ж три кімнати, чи не так? Я і Сяолянь маємо по одній, а ту вільну кімнату можна поки що зробити їхнім тимчасовим притулком».

Їнчунь повела очима, опустила голову і, погладжуючи слухняне та миле оленятко, сказала: «Тоді нехай Малюк живе зі мною...»

«Якщо дівчина, з якою ти живеш, не вважає, що воно смердить, роби як знаєш!» Насправді маленьке оленятко було дуже слухняним і ніколи не справляло нужду де попало. Якщо вночі йому залишали маленьку щілину у дверях, воно самостійно знаходило місце для своїх потреб.

«Малюк зовсім не смердить!» — Їнчунь, стиснувши губи, радісно всміхнулася. Вона ділила кімнату з Таньчунь, яка щойно теж була в захваті від оленятка, тому точно не буде проти. Тринадцяти-чотирнадцятирічні дівчата зазвичай люблять милих тваринок.

У цей момент до кімнати увійшла Утун. Побачивши, як Їнчунь з ентузіазмом обіймає оленятко, вона з невдоволенням сказала: «Сьогодні я і Цін'ер чергуємо вночі, тому швидко забирай оленятко і йди відпочивати. Якщо завтра не зможеш встати, твою платню зменшать удвічі!»