Золоті Поля

«Цао'ер, Цзюньван Ян прибув...» Поки панночка та служниця обговорювали ту вражаючу валку карет, з переднього двору долинули звуки вітань. Не встигли прозвучати слова пані Лю, як на задній двір широким кроком увійшла струнка постать.

Одягнений у крижано-блакитний халат із золотою облямівкою, він був немов вилитий із бездоганного прекрасного нефриту; навіть без зайвих рухів він справляв враження шляхетності, чистоти та вищості над іншими. Ці очі зі злегка піднятими кутиками були прозорими, наче занурений у воду обсидіан; чисті зіниці та звабливий розріз очей дивовижним чином зливалися в неймовірно прекрасний образ...

«Ого!! Панночко, це він. Той, що їхав верхи на великому чорному коні на чолі валки, — це він!! Невже ті карети і коні приїхали до нас?» — Ер Я спочатку була вражена красою чоловіка перед нею, а коли раптом отямилася, то здійняла галас і закричала.

Юй Цао відбила її руку, що вказувала на Цзюньвана Яна, і удавано суворо вилаяла: «Як нечемно! Чому ти ще не просиш вибачення у Цзюньвана?»

«Ван... Ван'є?» У виставах за образу Ван'є відрубували голову, тому Ер Я з гуркотом гепнулася на коліна і почала бити поклони, лунко стукаючи головою об землю: «Стук-стук-стук». Сила була такою справжньою, що після кількох ударів її лоб посинів: «Ван'є, пощадіть, Ван'є, пощадіть!!»

Юй Цао не знала, плакати їй чи сміятися; вона відклала кошик, наповнений квітами персика, з силою зупинила Ер Я, яка продовжувала бити поклони, і тихо сказала Чжу Цзюньяну: «Швидше скажи, що ти пробачаєш її! Ця дівчина надто прямолінійна, якщо вона й далі так битиметься головою, то зіб'є себе до непритомності».

Чжу Цзюньян з огидою глянув на потворну дівчинку, яка відчайдушно виривалася з рук своєї панночки, щоб продовжувати бити поклони, стиснув свої бліді, мов вода, тонкі губи і сказав: «Де ти взяла таку дурну дівку? Якщо тобі бракує слуг, пан подарує тобі кількох служниць! Будь-яка, навмання взята з резиденції Вана, буде спритнішою за це дівчисько».

Почувши це, Ер Я плаксивим голосом продовжила бити поклони і примовляти: «Не проганяйте Ер Я, Ер Я буде добре прислуговувати панночці. Якщо панночка накаже Ер Я йти на схід, Ер Я нізащо не піде на захід; якщо панночка накаже Ер Я бити собаку, Ер Я нізащо не поженеться за куркою...»

Юй Цао пирхнула і розсміялася, сказавши: «Годі тобі! Якби я наказала тобі побити Бая, ти б наважилася? Навіть Хея, мабуть, у тебе б не вистачило сміливості торкнутися!»

Ер Я підняла голову, подивилася на Юй Цао і з сумним обличчям сказала: «Панночко, це тому, що два песики в нашій родині занадто люті, вони на зріст вищі за Ер Я. Може... ми поміняємо їх на песиків, яких тримає дідусь, га?»

«Песиків дідуся легко образити, так? Навіщо тобі без причини чіплятися до Да Хуана та інших?» Юй Цао просто не знала, що з нею робити, думаючи про те, чи зможе Ін Тао перевиховати Ер Я, якщо передати її в ті руки.

Чжу Цзюньян люто глянув на дурне дівчисько, випускаючи на неї «холодне повітря». Ер Я не витримала тиску Цзюньвана і, підібгавши хвіст, знайшла відмовку та втекла на західний двір. У сестри Ін Тао є ліки, і синець на лобі потребував мазі для покращення кровообігу та зняття застою, щоб полегшити біль.

Людина, що муляла очі, нарешті пішла. Чжу Цзюньян злегка примружив свої феніксові очі, і його переливчастий погляд зупинився на стрункій дівчині перед ним. Не бачилися одну зиму, а дівчисько витягнулося, її фігура поступово набувала дівочих обрисів, а з обличчя, ніжного, мов білий нефритовий тофу, також зійшла дещиця дитячої наївності. Одягнена в рожеву сукню, вона була на тридцять відсотків ніжнішою і яскравішою за цвіт персика. «Хвороба серця», що затихла на цілу зиму, здавалося, знову мала тенденцію дати про себе знати.

«Цзюньване, ви пробули в столиці кілька місяців, чи були у вас якісь романтичні пригоди? Чи не змушувала вас Її Високість Ванфей ходити на оглядини? Після Нового року вам уже дев'ятнадцять за номінальним віком; у багатьох синів вельмож у столиці, яким приблизно стільки ж років, як і вам, діти вже, мабуть, можуть бігати всюди?»

Юй Цао дивилася на Чжу Цзюньяна, який ріс усе більш демонічно прекрасним, і роздумувала над тим, яка ж дівчина зможе відповідати цьому звабливому обличчю. І водночас мовчки співчувала його майбутній дружині: коли обличчя чоловіка гарніше за твоє власне, який же це має бути величезний тиск!

Почувши це, обличчя Чжу Цзюньяна миттєво спохмурніло. Він гмикнув і сказав: «Ти так сильно хочеш, щоб пан пішов на оглядини і взяв дружину? На ту посередність пан справді не звертає жодної уваги!! Я попереджаю тебе, не дратуй пана навмисно, будь обережна, бо пан накаже відшмагати тебе палицями».

В очах Юй Цао погрози Чжу Цзюньяна були схожі на те, як Бай шкірить зуби на людей — порожня бравада. Однак вона також помітила, що Чжу Цзюньян не дуже хотів продовжувати цю тему, тому з посмішкою сказала: «Одруження чоловіків і заміжжя жінок — це природний і справедливий закон, чого тут соромитися?»

«Яким це оком ти побачила, що пан соромиться?» Чжу Цзюньян з почорнілим обличчям почав випускати «холодне повітря» на Юй Цао, але, на жаль, у неї був імунітет до нього.

Юй Цао знизала плечима; зрештою, головна подія в житті Цзюньвана — не те, чим повинна перейматися сільська дівчина, як вона. Вона подумки три секунди поспівчувала Ванфей Цзін як матері: отримати такого клопітного сина, Ваша Високосте Ванфей, вам доводиться нелегко.

«До речі! Як там та красуня в червоному, яку ми минулого разу бачили в столиці? Все ще сидить у вашому домі?» Вогонь пліткарства в серці Юй Цао яскраво спалахнув, і вона, незважаючи на гнів Цзюньвана Яна та не боячись смерті, запитала.

«Красуня? Яка ще красуня в червоному? Цю Цзян Цзисянь з потворними думками можна вважати красунею? Ти що, сліпа!» Чжу Цзюньян вколов її словом і продовжив: «Моя мати-Ванфей вже давно відправила її назад до родини Цзян! Відтепер вона не має до пана жодного відношення, не пов'язуй її з паном. Зрозуміла?»

Юй Цао підняла брови і знизала плечима. Це дівчисько Цзян Цзисянь справді не годилася: прикидалася невинною, що нічого не тямить у мирських справах, а насправді була ні на що не схожа, ще й мала круту вдачу і була дуже розбещеною. Одружитися з такою невісткою — ось що справді принесе багато клопоту!

Побачивши, що дівчисько слухняно закрило рота, погляд Чжу Цзюньяна перемістився на кошик, що стояв на землі, і він запитав: «Навіщо ти нарвала стільки пелюсток? Скільки ж персиків ти через це змарнувала?»

«Що ти розумієш? Це все чоловічі квіти, вони не дають плодів! Не знав такого, еге ж? Швидше йди допомагай, ми нарвемо ще трохи і зробимо пиріжки з квітами персика, заваримо персиковий чай і приготуємо персикове вино!» Юй Цао помітила, що Чжу Цзюньян має довгі ноги та довгі руки, і ним напевно буде дуже зручно попихати, тому вона вирішила заманити його на гачок смачною їжею.

Напевно, єдиною, хто наважився б командувати Цзюньваном Яном, цим холоднокровним богом смерті, і змусити його працювати на себе, була Юй Цао! Чжу Цзюньян пильно подивився на дівчисько, змирився зі своєю долею, витягнув руки і, за вказівками Юй Цао, почав зривати квіти персика з гілок. Це персикове дерево Цао випадково знайшла в гірській западині, пересадила його сюди минулого року і щодня поливала водою з духовного каменю. Цього року квіти розпустилися так яскраво, що було цікаво, якими ж будуть плоди!

Коли Мей Сян, служниця Її Високості Ванфей Цзін, підійшла, вона побачила, як серед персикових пелюсток, що кружляли в небі, пліч-о-пліч стояли дві постаті: одна синя, а інша рожева. Синя постать була високою і стрункою, а рожева — мініатюрною і тендітною. Мініатюрна постать своїм дзвінким голосом роздавала вказівки, змушуючи високу синю постать зривати пелюстки з дерева. А синя постать потурала їй, б'ючи туди, куди вона вказувала...

У Мей Сян раптом виникло відчуття, що це рожева лисичка командує високим і міцним вірним псом. Хоч би які вимоги висувала лисичка, вірний пес не сердився, а ще й намагався догодити цій чарівній лисичці.

Мей Сян раптом не захотіла порушувати цю гармонійну красу; вона стояла там мовчки, аж поки Юй Цао не обернулася і не помітила її краєчком ока. Вона здивовано запитала: «Сестро Мей Сян, коли ти прийшла? Чи Її Високість Ванфей має якісь доручення?»

Тільки тоді Мей Сян з усмішкою подивилася на свого Цзюньвана та дівчину з родини Юй і сказала: «Її Високість Ванфей вже влаштувалася на горі і послала цю служницю запитати, чи повернеться Цзюньван пообідати опівдні».

Юй Цао зиркнула на Чжу Цзюньяна і, помітивши, що він, схоже, збирається залишитися поїсти в її домі, поспішно сказала: «Цзюньване, хочу попередити вас заздалегідь: ми не знали про ваш сьогоднішній приїзд і не приготували нічого особливого. Якщо ви залишитеся, то опівдні доведеться їсти лише пісні страви!»

Чжу Цзюньян скоса поглянув на неї своїми звабливими феніксовими очима, успішно помітивши, як вона розгубилася, і в чудовому гуморі сказав: «Подивись на себе, яка ти скупа! Тобі шкода навіть однієї трапези для пана! Коли ти щойно командувала паном і змушувала допомагати тобі рвати квіти персика, хіба ти не казала, що зробиш пиріжки з квітами персика і приготуєш персикове вино, щоб пан міг скуштувати?»

Юй Цао зітхнула і сказала: «Справа не в тому, що я скупа, а в тому, що навіть найвправніша господиня не зможе зварити кашу без крупи! Заварити персиковий чай і приготувати персикове вино — це не те, що робиться за один день. Якщо ви дійсно хочете залишитися, я можу приготувати пиріжки з квітами персика, щоб ви скуштували. Проте я знаю, що ви не дуже любите солодощі. А пиріжки з квітами персика мають здатність виводити токсини і покращувати красу; я боюся, що коли ви їх з'їте, ваша врода різко злетить вгору, то чи залишите ви хоч якийсь шанс для жінок у цьому світі?»

Мей Сян була неабияк налякана: як вона наважилася жартувати з зовнішності Цзюньвана! Панночко Юй, ви що, думаєте, що маєте дев'ять життів? Цзюньван найбільше ненавидів, коли інші казали, що він гарний; син Тайши якось за спиною сказав, що Цзюньван Ян вродливий, а коли про це дізнався її господар, він побив його так, що рідна мати не впізнала б. Цікаво, чи зможе тендітне тіло панночки Юй витримати хоча б силу одного пальця її господаря. Що ж робити? Може, повернутися і покликати на допомогу Її Високість Ванфей?

Поки вона вагалася і лякалася, хто б міг подумати, що її господар вчинить зовсім не за правилами. Торкнувшись свого обличчя, Чжу Цзюньян серйозно подивився на Юй Цао і поставив запитання, від якого у Мей Сян відвисла щелепа: «Цао, як ти вважаєш, як виглядає пан? Скажи щиро!!»

Юй Цао також досить серйозно та уважно оглянула всі риси обличчя Цзюньвана, урочисто кивнула і сказала: «Вродливий, звабливий, неймовірно прекрасний, незрівнянний! Якщо спробувати описати вашу зовнішність, я б обрала два слова: демон-спокусник!!»

З кожним словом Юй Цао обличчя Чжу Цзюньяна чорніло на тридцять відсотків, а коли пролунали слова «демон-спокусник», обличчя Цзюньвана стало чорним, як чорнило. Перш ніж він встиг розлютитися, Юй Цао знову заговорила: «Ти сам попросив мене сказати, то чого ти сердишся? До того ж, це все слова похвали, у них немає жодного принизливого відтінку. Я від щирого серця вважаю, що ви, Цзюньване, маєте дуже гарну зовнішність, яка відповідає моїм естетичним смакам. Я хвалю вас як витонченого красеня, а ви ще й не задоволені! Вередливий!!»

Чжу Цзюньян глибоко вдихнув і запитав: «Скажи мені правду! Тобі не здається, що з такою зовнішністю пан виглядає надто жіночним і позбавленим чоловічої мужності?»

«Як це можливо!! Цзюньване, ваша витончена і мужня постава, ваша холодна і спокійна аура, що викликає трепет сама по собі, ваше переповнення чоловічими гормонами — як це може бути відсутністю чоловічої мужності?» Після таких щедрих лестощів Юй Цао вираз обличчя Чжу Цзюньяна трохи покращився.