Золоті Поля

Цей дядько імператора, принц Цзін, мав непогані здібності і не мав жодних амбіцій. З його трьох синів старший був розважливим, другий — радикальним, а характер третього було найважче осягнути, проте він був найздібнішим із трьох. Якби не фактор нестабільності в самому Цзюньяні, він би вже давно довірив цьому хлопчині важливу посаду, хіба дозволив би йому час від часу бігати до села Дуншань?

Поки він роздумував, Су Жань, здавалося, розгледів його думки і детально розповів імператору про сцену, щойно сталася перед воротами палацу Цяньцін.

Чжу Цзюньфань підняв брови: здатність витягнути маленького двоюрідного брата з межі тиранії свідчила про те, що це дівчисько все ж має трохи здібностей. Кожній каструлі своя кришка, маленька дівчина з родини Юй, мабуть, була спеціально підготовлена небесами для цього хлопця Цзюньяна. Інакше вона б не перетнула тисячоліття, щоб прийти сюди і зустрітися з ним.

Жінка, здатна приборкати цього хлопця, нарешті з'явилася, і Чжу Цзюньфань, як двоюрідний брат, нарешті зітхнув з полегшенням. Подумавши знову, він вирішив, що на щастя, він врешті-решт не прийняв помилкового рішення «вбити людину і забрати скарб», інакше хіба той хлопець Цзюньян, втративши контроль, не перекинув би палац Цяньцін догори дриґом?

Тим часом Чжу Цзюньян, який їхав верхи крок у крок за каретою генеральського маєтку, нахилився і зазирнув у карету через вікно, врешті-решт не витримавши і заговоривши: «Сяоцао, чому ти була такою напруженою в Імператорському кабінеті? Імператор примушував тебе до чогось?»

Що стосується секрету на її тілі, того факту, що про нього дізнався лише імператор, вже було достатньо небезпечно, тож хіба вона наважилася б розкрити його комусь ще? З давніх-давен людське серце є найважчим для передбачення, і хоча принц Ян надзвичайно піклувався про неї та її родину, перед обличчям величезної спокуси хто міг гарантувати, що його серце не здригнеться?

«Ні... нічого! Імператор просто покладає на мене занадто великі надії, сподіваючись, що я зможу виростити пшеницю і рис із врожайністю в тисячу цзінів з му. Можливо, тиск був трохи завеликим, тому я була дещо розгубленою. Маленький принце, я ж щойно не втратила обличчя перед імператором?» Щоб уникнути попередньої теми, Юй Сяоцао навмисне удала розгублений вигляд. Зрештою, телепатія Чжу Цзюньяна на неї не діяла, тож маленька брехня не завдала б шкоди.

Чжу Цзюньян серйозно подивився на маленьке дівчисько. Оскільки вона не хотіла говорити правду, він не збирався її змушувати; він був готовий стати тим захисником, який буде мовчки охороняти її, дозволивши їй прожити життя без турбот. Тільки от, він не знав, що саме мав на увазі імператор.

Двоє людей усередині та зовні карети — одна ще не заспокоїлась, інший губився у тисячах думок — на деякий час занурилися в тишу, в якій залишалося лише дзвінке цокання кінських копит по дорозі та звук коліс карети, що котилися по бруківці...

Чжу Цзюньян супроводив Сяоцао до воріт генеральського маєтку. Поглянувши на воротаря, який поспішно відчинив бічні двері, щоб зустріти повернення панянки, він відчув, як у його серці промайнула думка, і він м’яко сказав: «Ти тепер теж людина з посадою. У майбутньому керівники імператорських маєтків та чиновники Міністерства фінансів нижче шостого рангу будуть час від часу приходити до тебе за порадою; навіть той міністр Лю не гарантує, що не прийде тобі докучати. Через це твоє проживання в генеральському маєтку принесе багато незручностей. Пан має неподалік невеликий, але вишуканий двір; якщо тобі потрібно, сміливо бери його...»

Юй Сяоцао серйозно подумала, перш ніж відмовитися: «Мій батько через два дні повертається до Тангу, йому ще треба керувати там справами в маєтку. Оскільки наш маєток привернув увагу імператора, ми повинні добре ним управляти. Мій батько отримав посаду сьомого рангу, тож, природно, він повинен взяти на себе відповідальність. Таким чином, я залишуся в столиці одна, і мої названі батько та матір точно не будуть спокійні, якщо я переїду жити окремо. Щонайбільше... я попрошу у названої матері окремий двір, який з'єднується з бічними воротами».

Чжу Цзюньян більше не наполягав. Маленькому дівчиську було лише дванадцять років; в інших сім'ях це ще вік, коли діти горнуться до батьків. Якби їй справді дозволили жити в окремому дворі самій, не кажучи вже про інших, навіть він не був би надто спокійним.

Поки ці двоє розмовляли біля воріт, із бічних дверей висунулася голова. Придивившись, можна було побачити, що це була маленька служниця Січунь, яка слугувала Юй Сяоцао. Юй Сяоцао належала до того типу людей, які були нездатні придумувати імена; навіть імена старших служниць у дворі були дані за допомогою названої матері.

Інтяо відповідала за фармацевтичну майстерню в селі Дуншань, Янлю керувала крамницею тушкованих страв у столиці, а двоє служниць Утун та Піпа мали живий розум, але їм дещо бракувало відданості, тож вони годилися лише для обслуговування у повсякденному житті. Але тепер, коли їй було надано офіційну посаду і вона керувала всіма справами імператорського маєтку, у неї виникла гостра потреба у вихованні власних помічників.

Імена молодших служниць вона "спіратила" з імен кількох панянок родини Цзя з роману «Сон у червоному теремі»: Таньчунь, Січунь, Інчунь та Хечунь, ім'я Юаньчунь було занадто помітним, тому вона відмовилася від нього. Імена цих служниць навіть отримали похвалу від названої матері за їхню поетичність і високий рівень. Зрештою, в цю епоху ще не існувало «Сну у червоному теремі», і той хлопець Цао Сюецінь ще навіть не народився, тож чого їй було соромитися? Вона нахабно прийняла цю похвалу.

Серед чотирьох «Чунь» виявилося двоє корисних. Наприклад, ця Січунь перед нею: мала гнучкий розум і вміла пристосовуватися, діяла швидко і без зволікань, а також мала здатність до самостійного мислення. Найголовнішим було те, що ця дівчина була їй абсолютно віддана і навіть трохи боготворила її. З того часу, як вона отримала офіційну посаду, кожного разу, коли маленька служниця дивилася на неї, в її очах сяяли маленькі зірочки. Вона виконувала її слова, як імператорські накази, і кожен раз ретельно виконувала доручені їй завдання.

У цей момент маленька служниця з хвилюванням в очах, немов із вітром під ногами, підбігла як вихор і, не встигнувши перевести подих, нетерпляче сказала: «Панянко, міністр Лю з Міністерства фінансів уже довго чекає в кабінеті генерала».

Юй Сяоцао в глибині душі розуміла, що він, безсумнівно, прийшов заради тієї «рідини», яка була корисною для сільськогосподарських культур. Вона кинула погляд на дівчину Січунь і помітила, що та дивиться на її офіційну форму очима, сповненими зірочок.

Чжу Цзюньян простягнув руку і поправив нефритову шпильку, яка зсунулася на голові Сяоцао, тихо сказавши: «Цей міністр Лю — справжній трудоголік; вже такий час, а він усе ще стирчить у чужому домі. Іди та відішли його, а завтра вранці пан заїде за тобою, щоб відвезти до імператорського маєтку. Лягай відпочивати раніше, нехай твоя служниця запалить для тебе трохи заспокійливих пахощів і заварить заспокійливий чай».

Від турботи принца Яна Юй Сяоцао відчула надзвичайне тепло. Вона слухняно кивнула, як покірна кішечка, помахала лапкою на прощання і пішла за Січунь до кабінету на передньому дворі.

Міністр Лю випив у кабінеті вже невідомо скільки чашок чаю. Його намір був очевидним: що швидше він отримає в свої руки ту рідину і розпилить її на сходи кукурудзи, то швидше він зможе бути спокійним. Вісімнадцять зернових крамниць у столиці сьогодні вперше почали продавати насіння кукурудзи, і продажі йшли дуже бурхливо. Кажуть, що села навколо столиці вже були заздалегідь сповіщені, і селяни під проводом сільських старост масово поспішали до столиці. Можна припустити, що заїжджі двори неподалік від зернових крамниць найближчими днями не страждатимуть від нестачі клієнтів.

Причиною його поспішного прибуття до генеральського маєтку було також бажання поділитися цією новиною з міс Юй. Хто б міг подумати, що вона, тільки-но пообідавши, буде викликана імператором до палацу. Здавалося, імператор дотримувався тієї ж думки, що й він: найважливішим завданням було підвищення врожайності зерна, щоб простий народ не голодував.

Думаючи про проблеми життя народу, міністр Лю не міг не зітхнути. В останні два роки на півночі була то посуха, то нашестя сарани; на щастя, імператор вчасно прийняв рішення і відправив принца Яна водним шляхом перевезти зерно з півдня на північ, щоб уникнути ситуації, коли трупи померлих від голоду лежали б усюди. Задля того, щоб простий народ не помер з голоду, імператор справді розривав собі серце! Якби ці високоврожайні культури можна було популяризувати, щоб у кожній родині були надлишки зерна, хіба вони б так панікували, коли наставало лихо?

Сонце потроху хилилося на захід; міс Юй перебувала в палаці вже цілий день, що чітко показувало її місце в серці імператора. Ті міністри, які дискримінували міс Юй через те, що вона дівчина, і намагалися перешкодити імператору нагородити її, мабуть, вже мали б чітко усвідомити свої помилки? Те, що міс Юй отримала посаду, не було для краси, вона справді була чиновником, який виконує реальні справи, і вона набагато корисніша за деяких хлопців, які просто займають посади, не виконуючи своїх обов'язків.

Відтепер він нарешті міг спокійно відійти від справ у імператорському маєтку. За ці два роки він бігав між Міністерством фінансів та імператорським маєтком, і це мало не замордувало його старі кістки на смерть. Він вірив, що експериментальні поля в імператорському маєтку під управлінням міс Юй обов'язково будуть процвітати і розвиватися щодня!

Саме тоді, коли міністр Лю підняв свою восьму чашку чаю і вже дійсно не мав місця в животі, щоб вмістити її, зовні кабінету нарешті почувся шум. Через мить Юй Сяоцао, одягнена в червону чиновницьку форму, увійшла ззовні, а за нею слідувала маленька служниця, яка не могла стримати своїх схвильованих емоцій.

«Пане Лю, я змусила вас довго чекати!» Хай там як, але міністр Лю був високопоставленим чиновником другого рангу, і вона, дрібний чиновник шостого рангу, який навіть не входив до основної ієрархії, невідомо на скільки рівнів відставала від нього. Етикет нижчого за рангом щодо старшого чиновника все ж треба було дотримувати повністю.

Міністр Лю не став чекати, поки вона закінчить свій уклін, і простягнув руку, щоб зупинити її, сказавши: «Пані... Юй, не варто стільки формальностей, будь ласка, сідайте швидше!»

Простоявши в Імператорському кабінеті майже половину дня і добряче злякавшись, Юй Сяоцао справді потребувала сісти і відпочити. Вона ввічливо запропонувала міністру Лю почесне місце, наказала поміняти чай на свіжий і лише тоді сіла сама.

«Міс Юй... Пані Юй, цікаво, скільки тієї рідини є у вас зараз на руках...» Міністр Лю ледь не випалив слова «міс Юй», але побачивши на ній офіційну форму, яка була на кілька розмірів меншою, одразу ж виправився.

Сяоцао легенько засміялася і сказала: «Пане Лю, ви старший за посадою для Сяоцао, а також старший за віком, тому краще називайте мене Сяоцао, так буде приязніше. Коли ви відкриваєте рота і кажете "пані Юй", я починаю думати, що ви розмовляєте з моїм батьком!»

Взагалі-то, з урахуванням педантичного і суворого характеру міністра Лю, він би так легко не змінив свого звернення. Але побачивши маленьку дівчину з дитячим обличчям, яка була приблизно такого ж віку, як і його власна внучка, і чиї слова та манери були сповнені привітності та пустощів, він мимоволі відчув симпатію. Він усміхнувся і сказав: «Тоді я візьму на себе сміливість і називатиму вас "міс Сяоцао"».

Поки він не наполягав на тому, щоб називати її «пані Юй», будь-яке звернення підходило. Юй Сяоцао підняла чашку з чаєм, щоб змочити горло, і сказала: «Пан Лю всім серцем відданий державним справам, Сяоцао справді захоплюється цим. Однак цього разу рідини, яку я принесла з собою, не так багато, вона була лише як зразок для ознайомлення імператора та інших високопосадовців».

Побачивши, що в нетерплячості міністра Лю з'явилася тривога, вона одразу ж продовжила: «Однак після минулої аудієнції в імператора я почала збирати матеріали для приготування рідини, і зараз я в основному зібрала їх усі. Сьогодні вже пізно, і виїжджати за місто вже запізно. Я попрацюю понаднормово цієї ночі і приготую більше рідини, обіцяю, що це не затримає завтрашнє використання».

Оскільки Сяоцао вже так сказала, міністр Лю міг лише придушити тривогу у своєму серці, і кивнувши, сказав: «Тоді сьогодні міс Сяоцао доведеться потрудитися! Цей старий прийде потурбувати вас завтра рано-вранці!»