Золоті Поля

Після того, як з Цзюньваном усе з'ясувалося, життя Юй Цао не зазнало значних змін, просто дехто все більше еволюціонував у напрямку великого собаки. Іноді Юй Цао здавалося, що цей самий Цзюньван цілком може позмагатися з її Баєм. Перед іншими людьми він був настільки гордовитим, що міг задерти голову аж до небес, але варто було Цао лише поманити його пальцем, і він (чи то пес, чи то Цзюньван) радісно підбігав, виляючи хвостом.

Коли теплі куртки змінилися на тонкі весняні сорочки, а квіти пшениці на полях відцвіли і зерна поступово налилися соком, орендарі в маєтку родини Юй усе менше могли приховати щасливі посмішки на своїх обличчях. Таких повних і великих колосків пшениці не бачили навіть найстаріші жителі маєтку. Цього року точно буде великий урожай! Багатий урожай озимої пшениці означав, що наступні півроку вони зможуть жити в достатку, маючи вдосталь їжі та одягу! Відколи вони почали працювати на нинішніх господарів, їхнє життя ставало дедалі заможнішим, і в ньому з'являлося все більше надії!

Після початку весни ті сім'ї в маєтку, що мали зайві гроші, за порадою господарів купили по одній-дві свині або по десятку-два курей і качок, щоб у майбутньому, коли ті виростуть, не хвилюватися про продаж. Господарі сказали, що скуповуватимуть їхню птицю та худобу за найвищими ринковими цінами.

Навесні багато сімей розчистили трохи цілини на пустирі неподалік від маєтку і посадили батат чи щось подібне; навіть якщо самі не з'їдять, зможуть згодувати свиням. Пустир нікому не належав, а нинішній правитель Тангу, Цзюньван Ян, був давнім знайомим їхніх господарів, тож, природно, не став би сперечатися через якусь дрібну вигоду. Орендарі маєтку родини Юй випростали спини перед тими знедоленими селянами, які розпитували, чи не потрібні в маєтку ще люди, і вперше відчули справжню гордість.

Що стосується тих восьмисот му земель Цзюньвана, які межували з маєтком родини Юй, окрім родини Юй та управителів, присланих Цзюньваном, мало хто знав, що права власності на ці вісімсот му вже перейшли до Юй Цао. Коли документ на землю з її іменем поклали перед Юй Цао, у неї, мабуть, був дуже спантеличений вираз обличчя.

Це... вони ще навіть не дійшли до стадії хлопця та дівчини, а він вже передав їй своє майно? Чи не боїться він, що вона забере документи на землю і розірве з ним усі стосунки? Хоча... статус Цзюньвана — це вам не жарти, якби вона наважилася на таке, він би знищив її за лічені хвилини! Юй Цао відчувала величезний тиск: якщо в майбутньому вони розійдуться, поділ майна також буде дуже клопітким.

Але якщо не взяти, Цзюньван одразу скривить обличчя. Не ведешся на це? Тоді він змінить тактику: почне вдавати з себе бідолаху та мило кліпати оченятами! Юй Цао вважала себе досить слабовільною, тож дуже швидко здалася під натиском «чоловічої краси». Таким чином, у скарбниці Юй Цао з'явився ще один документ — на вісімсот му родючих земель. Здається, все йшло до того, що вона перетвориться на справжню поміщицю!!

Коли пшениця стала золотистою і наближався щедрий урожай, поруч із Юй Цао з'явилося кілька помічників, яких прислав Цзюньван. Серед них були управитель маєтку з кількадесятилітнім досвідом роботи в полі, вправний керівник крамниць, а також літня жінка з багатим досвідом у розведенні худоби... Одне слово, коли цих людей розподілили по їхніх робочих місцях, у Юй Цао та інших членів родини Юй з'явилося набагато більше вільного часу.

Погода поступово ставала спекотнішою. У вільний час Юй Цао приходила на берег моря, щоб разом із сільськими дітьми збирати морепродукти під час відливу, або тягнула за собою Лянь; вони перевдягалися у водолазні костюми з акулячої шкіри, плавали туди-сюди в морі і змагалися з найкращими пірнальниками із сусіднього села, хто пірне глибше.

Найкращому пірнальнику із сусіднього рибальського села, Чжуан Мо, було лише п'ятнадцять-шістнадцять років. У період з кінця весни до початку осені він завжди міг зануритися на таку глибину, яка була недосяжна для звичайних людей, і збирав чимало хороших морепродуктів. Морські вушка, голотурії та інші подібні делікатеси часто вдавалося продати за непоганою ціною.

Час від часу він приходив до села Дуншань, щоб продати морських черв'яків та устриць. Родина Юй мала гарне враження про цього простого і доброго юнака, іноді вони навіть залишали його поїсти в них вдома. Стосунки Юй Хана з ним були майже як у братів — вони ділилися всім. Коли родина Юй була зайнята, він теж не вважав себе чужим і завжди простягав руку допомоги там, де міг.

У міру того, як доньки підростали, пані Лю почала частіше замислюватися про цього працьовитого смаглявого хлопця. Батьки Чжуан Мо померли, а дідусь, який його виховав, не пережив минулої зими. Як мати, яку свекруха мучила понад десять років, вона, звичайно, сподівалася, що донька не повторить її помилок. Зверху немає свекрухи, яка б на неї тиснула, знизу немає зовиць — щойно переступиш поріг, одразу стаєш господинею в домі. Напевно, для багатьох матерів це найкращий кандидат у зяті!

Пані Лю почала приділяти Чжуан Мо більше уваги. І це було недарма: їй дедалі більше здавалося, що він приходить до їхнього дому не просто так. Щоразу, коли він дивився на її старшу доньку, його посмішка ставала особливо яскравою, а очі надзвичайно блищали.

А око в нього хороше. Вона не хвалиться, але її Лянь — надзвичайно здібна, одна з найкращих у всьому селі Дуншань. І не дивіться, що її Лянь всього дванадцять років: грошей у її скарбниці більше, ніж у неї, її рідної матері, та ще й додайте сюди крамниці в порту, які скоро добудують — у майбутньому її посаг точно буде найкращим у селі Дуншань.

Проте... її Лянь усього лише дванадцять, а на неї вже так пильно задивляються. У душі пані Лю відчувала і смуток, і гордість. Обидві доньки такі чудові, скільки ще років вони зможуть побути поруч із нею, своєю матір'ю? Вона планувала залишити доньок при собі до вісімнадцяти років і лише тоді видавати заміж, але по Цзюньвану одразу видно, що він не має терпіння стільки чекати. Невже і старшу доньку не вийде затримати вдома ще на пару років?

Серце матері завжди таке суперечливе. І доньку відпускати шкода, і страшно втратити хорошого зятя. У душі пані Лю точилася неабияка боротьба.

Чжуан Мо дійсно поводився дуже галантно перед Лянь. Щоразу, коли сестри Лянь і Цао плавали в морі на своїй секретній базі, він завжди з'являвся перед ними. Час від часу він діставав із дна красиву мушлю, шматочок яскравого корала або морську зірку і знаходив усілякі причини, щоб подарувати це Лянь. Боячись, що Лянь відмовиться, він заодно дарував щось і Цао. Будь-якій спостережливій людині було зрозуміло: якість подарунків для Цао була явно на рівень нижчою, ніж для Лянь.

Дуже часто Цао бавилася з дельфіном, який уже встиг підрости, або вирушала на цьому дельфінячому «підводному човні» у глибші місця, побіжно здобуваючи для родини Чжоу якісь морепродукти найвищого ґатунку. Щоразу, коли Цао спускалася в море, вона ніколи не поверталася з порожніми руками.

Цзюньван Ян, який ставав усе більш прилипливим, залишався в селі Дуншань щоразу, коли в столиці не було справ. Хоча його двоюрідний брат-імператор усе більше його цінував і доручав багато важливих завдань, йому завжди вдавалося скоротити час на їх виконання і викроїти вільну хвилинку, щоб помчати до села Дуншань.

Імператор дивився на здібності свого двоюрідного брата з усе більшим захопленням. Багато проблем, які іншим здавалися складними, в його руках вирішувалися з легкістю. У результаті на його плечі лягало все більше справ під гарним приводом: «хто може, той і працює більше».

Це тривало доти, поки Чжу Цзюньян приватно не запротестував, заявивши, що двоюрідний брат-імператор затримує його плани щодо завоювання дружини. Тільки тоді імператор раптом усе зрозумів: виявляється, він так відчайдушно виконував усі завдання, щоб зекономити час і здобути серце красуні! Розпитавши, він з'ясував, що той поклав око на його «колегу»-попаданку. Хороший смак! Не можна перешкоджати щастю двоюрідного брата; як старший брат-імператор, він повинен надати йому повну підтримку. Лише тоді Чжу Цзюньян зміг звільнитися від важкої експлуатації з боку брата.

Сходивши з Юй Цао кілька разів на берег моря і дивлячись, як вона, наче щаслива рибка, ганяється і грається з дельфіном у морських хвилях, Чжу Цзюньян миттєво відчув, що всі його зусилля та важка праця були того варті.

Чжу Цзюньян, який цілий місяць старанно вчився плавати перед виходом у море, іноді теж спускався у воду, щоб пірнати разом із Цао та збирати морепродукти. Він навіть накопичував свій улов, щоб Цао приготувала для нього розкішну вечерю з морепродуктів.

Проте, коли він зрозумів, що його важко здобуті навички плавання перед Цао — це просто як показувати фокуси перед чарівником, і він лише тягне її назад, то, маючи достатньо самоусвідомлення, став просто глядачем, мовчки спостерігаючи з берега, як Цао вільно носиться по поверхні та дну моря.

Спочатку, коли Цао пірнала надто довго, він хвилювався і непокоївся, не витримуючи і стрибаючи в море на її пошуки. Але щоразу Цао виринала десь далеко, махаючи йому рукою і сміючись. Поступово, хоча він і звик до того, що Юй Цао залишається під водою все довше і довше, він усе одно мимоволі хвилювався.

Поява такого хлопця, як Чжуан Мо, спочатку викликала в Чжу Цзюньяна певне відчуття небезпеки. У його серці Цао була такою прекрасною, тож природно, що й інші могли помітити її красу. На щастя, він уже оволодів навичками «читання думок» і зрозумів, що в очах і серці цього хлопця була його майбутня своячка — Юй Лянь.

Поглянувши на Юй Лянь, яка була відсотків на сімдесят-вісімдесят схожа на Цао, але мала трохи смаглявішу шкіру, очі на розмір менші, ніж у його коханої, і злегка більш «міцну» статуру, Чжу Цзюньян тепер зневажав смак Чжуан Мо — ну і зір у нього! Якщо порівняти двох сестер, звичайно ж, його Цао набагато видатніша, зрозуміло?

Хіба він міг зрозуміти, що в очах селян саме здорова, здатна витримувати труднощі та важку працю Лянь була найкращою кандидатурою на роль невістки. Тоді як ніжна і тендітна Цао, схожа на сестричку Лінь, мала набагато менший попит.

Звісно, було чимало сімей, які поклали око на статки родини Юй та майстерність Цао, і потай натякали матері Цао про бажання породичатися. Але пані Лю всім їм відмовляла, пояснюючи це тим, що донька ще мала, і вона хоче потримати її вдома ще кілька років. Хто б міг подумати, що поруч із Цао з'явиться великий... бос, якого просто неможливо позбутися! Пані Лю відчувала себе абсолютно безсилою!!

Чесно кажучи, вся родина Юй ставилася до Чжу Цзюньяна як до майбутнього зятя вкрай скептично. Фраза «нерівний шлюб» ідеально відображала думки родини Юй. На їхню думку, саме такий зять, як Чжуан Мо, що був рівний їм за соціальним статусом, відповідав їхнім бажанням.

Чи зможе їхня наївна, мила донька, яка від моменту поділу сім'ї не знала жодних обмежень чи образ, витримати правила знатних родин? Хіба в багатих і знатних сім'ях чоловіки не мають по три дружини і чотири наложниці, цілі гареми? Хоча Цзюньван неодноразово запевняв, що не буде другої жінки, яка боролася б за його прихильність із їхньою донькою. Але скільком чоловічим словам можна вірити?

Якщо в майбутньому донька зазнає якихось образ, то через величезну різницю в статусі їхніх родин, навіть якби вони захотіли добитися для неї справедливості, вони просто не мали б на це сил!

Чжу Цзюньян почувався дуже скривдженим. Він прекрасно розумів, про що думають батьки, брати і сестри Цао, але хоч би як він присягався, ніхто не хотів йому вірити. Невже він настільки не вартий довіри? В очах родини Юй він навіть не міг зрівнятися із сиротою-рибалкою Чжуан Мо?

Його, гідного сина Цзінвана, Цзюньвана, якого особисто призначив імператор, найвпливовішого високопосадовця при дворі, несподівано перевершив якийсь рибалка. Чжу Цзюньян був з цим категорично не згоден! Ви кажете, що недооцінюєте мене? Я обов'язково доведу своїми діями, що ви всі помиляєтеся!

Отже, маніяк, що обожнював свою дружину навіть більше, ніж Цзінван, заходив усе далі й далі на шляху свого палкого кохання...