Золоті Поля

Оскільки дві родини жили далеко одна від одної і рідко бачилися, Юй Цао майже не впізнавала кількох своїх двоюрідних дядьків із родини другого дідуся. Вона трохи стягнула шарф униз і незграбно засміялася до Юй Яна.

На щастя, з двору вийшов Юй Ліся, і, побачивши Юй Цао, здивовано запитав: «У такий сильний снігопад, чому ти приїхала, Цао? Щось сталося вдома?»

«Ні! Наша родина забила свиню, і батько попросив мене привезти вам трохи, другий дідусю». Ніс Юй Цао почервонів від холоду, а на її довгих віях утворився шар інею, що на тлі її білосніжної шкіри робило її схожою на снігового ельфа.

«У ці часи жодна родина не має зайвих грошей, а свинина така дорога. Її можна було б продати і купити на ці гроші зерно, навіщо ж дарувати? Швидше забирай назад...» Раніше умови в родині Юй Ліся були найкращими серед трьох братів. Коли сім'я Юй Хая потерпала від знущань пані Чжан, він, як другий старший брат, не міг втручатися. Коли Юй Хай відділився від родини, він теж не дуже допоміг, тож йому було незручно приймати подарунки від молодшого покоління.

Старша невістка Юй Ліся, побачивши на санях великий шматок м'яса та мішок із зерном, не могла відвести очей. Вона поспіхом перебила свекра, кажучи: «Тату, племінниця приїхала здалеку, мабуть, дуже змерзла, нехай швидше зайде в будинок погрітися».

Юй Цао поспішно похитала головою і сказала: «Ні, мені ще треба їхати в село Сішань відвозити новорічні подарунки! Другий дідусю, вітаю вас із прийдешнім Новим роком, бажаю вам щастя та удачі!»

Вона розвантажила м'ясо та зерно для родини другого дідуся, сіла на сани і дозволила Великому Сірому везти себе геть. Юй Ліся ще хотів запросити її залишитися на обід, але вона відмовилася, використовуючи поїздку до бабусі як привід. Вона не була близька з родиною другого дідуся, і залишатися там без спільних тем для розмов було б незручно.

Старша невістка Юй Ліся нетерпляче розв'язала мішок і, побачивши всередині білосніжне борошно, вигукнула: «Тату, родина Да Хая справді щедра. Стільки білого борошна, щонайменше двадцять цзінів, а ще цей шматок свинини, мабуть, цзінів десять-п'ятнадцять. У містечку це можна було б продати за кілька лянів срібла!!»

Юй Ліся суворо глянув на неї і сказав: «Не лише кілька лянів срібла? Це ж м'ясо дикого кабана!! Сім'я Юй Хая дуже добра і справедлива, і те, що мій третій брат живе з ними — це справжнє благословення!! Старша невістко, це м'ясо — новорічний подарунок від Да Хая для нас, і ми його не продамо ні за які гроші!»

Старша невістка з усмішкою відповіла: «Тоді на нас чекає справжнє свято! Цк-цк, родина Да Хая справді здібна, навіть дістала свіжу пекінську капусту! На новорічну вечерю ми будемо їсти пельмені з капустою та свининою! У такі важкі часи можливість їсти пельмені з капустою та свининою — це, мабуть, лише в нашій родині!»

Зморшки в куточках очей Юй Ліся стали ще глибшими від посмішки: «Це все завдяки третьому брату! Навесні наступного року, коли зберемо врожай з наших полів, не забудь віднести трохи своєму третьому дядьку. Ми ж родичі, а часті візити та взаємна допомога роблять стосунки ще міцнішими».

Юй Ян — син Юй Ліся. Він дивився в той бік, де зникли сани, і раптом з подивом вигукнув: «Тату! Ти роздивився, що саме тягнуло сани, на яких щойно поїхала Цао?»

Юй Ліся подивився на сліди копит, залишені на снігу, і з усмішкою сказав: «Що ж іще це могло бути, як не один із тих собак, яких вирощує твій старший дядько! Твій старший дядько теж дивний: у рік лиха навіть людям нічого їсти, а він усе ще утримує кількох собак, які марнують їжу!»

Але Юй Ян так не вважав; подумавши, він відчув, що це неймовірно, і тихо сказав: «Тату, мені здалося, що це не схоже на собаку, а більше нагадує вовка...»

«Нісенітниця! Ти коли-небудь бачив вовка? Вовк, який не їсть людей — це вже добре, хто наважиться використовувати його, щоб тягнути сани?» Юй Ліся вилаяв свого імпульсивного сина. Цей хлопець справді має надто багату фантазію; хіба вовк міг би тягнути сани для людей?

Юй Ян з певним невдоволенням пробурмотів: «Мені справді здалося, що це вовк; вуха стирчать догори, а хвіст опущений. Якщо це не вовк, то це гібрид собаки та вовка! Гей! Коли буде час, піду в дім брата Да Хая подивлюся, якщо народилися щенята, попрошу його залишити одного для мене».

Юй Ліся ляснув його по голові: «Яке ще залишити? Ти збираєшся годувати його своїм пайком? Навіть людям не вистачає їжі, звідки в тебе зайве зерно на собаку? Викинь цю думку з голови!»

Тим часом Юй Цао мчала на великій швидкості і нарешті прибула до села Сішань перед полуднем. Тільки-но в'їхавши в село, вона зіткнулася з жінкою, яка вийшла на прогулянку, бо не мала чим зайнятися. Жінка, налякана Великим Сірим, впала на сніг і закричала: «Ой матінко! Вовк, вовк у селі!!» Не чекаючи, поки Юй Цао її зупинить, вона кинулася бігти додому, перелякана до смерті.

Великий Сірий сповільнив крок і з невинним виглядом озирнувся на Юй Цао. Цао безпорадно сказала йому: «Пішли швидше, а то вона приведе людей і тебе вб'ють як дикого вовка».

Великий Сірий мав гордий вигляд: "Дурні й слабкі люди, що вони можуть мені зробити?"

Проте, щоб уникнути зайвих проблем, Юй Цао все ж підігнала його і швидко дісталася будинку свого дідуся по материнській лінії. Ворота дідусевого будинку були відчинені. Вона кілька разів постукала і відчепила сани. Спочатку вона влаштувала Великого Сірого, щоб він знову когось не налякав.

Старший дядько почув шум і вийшов із будинку. Побачивши Юй Цао, схожу на сніговика, і великого сірого вовка за нею, він злякався, швидко схопив коромисло біля стіни, готуючись до смертельної битви.

«Старший дядьку, це я! Цао!» Побачивши таку реакцію, Юй Цао зрозуміла, що Великий Сірий налякав старшого дядька, і поспішно заговорила.

Лю Пей придивився і побачив, що та, хто веде великого сірого вовка, — це справді його улюблена племінниця. А глянувши на сани за ними, він відчув, що відбувається щось неймовірне. У його зятя справді велике серце: він не тільки дозволив вовку тягнути сани, але й спокійно відправив Цао саму доставляти подарунки.

«Цао, чому ти приїхала в такий час? Швидше заходь у будинок і зігрійся на кані!» Старша тітка вийшла з будинку, взяла Цао за руку і повела її всередину.

Побачивши, що незнайомка веде його господиню, Великий Сірий швидко протиснувся вперед і з підозрою втупився на пані Хань. Старша тітка закричала: «Ой матінко!», вказуючи на Великого Сірого тремтячою рукою: «Цао, що це за створіння?»

Юй Цао поспішила заспокоїти старшу тітку, щоб та не злякалася до смерті: «Старша тітко, це улюбленець принца, його звати Великий Сірий! Не дивіться, що він виглядає грізно, він дуже слухняний і ніколи не кусає людей без причини!»

Не кусає людей без причини? Отже, все ж таки кусає! Хто знає, коли він вирішить "не без причини" і вкусить когось?

«Ого! Це собака чи вовк? Виглядає дуже велично!!» Син третього дядька, тринадцятирічний Лю Чжимінь, вискочив із будинку і зупинився за три кроки від Великого Сірого, почухуючи голову і вуха. Він хотів підійти ближче, але водночас трохи боявся, тому його вираз обличчя був дуже кумедним.

Юй Цао пальцями розчесала шерсть на грудях Великого Сірого, струсила з нього сніг і відповіла Лю Чжиміню: «Великий Сірий, мабуть, вовк! Але він уже приручений, слухняніший за собаку!»

Великий Сірий скосив на неї очі, і в них промайнула іскра гордості: "Порівнювати мене, справжнього вовка, з тими дурними собаками? Це ж так принижує мою вовчу гідність!"

Син другого дядька, Лю Чжицян, обережно наближався крок за кроком і зупинився на відстані одного кроку від Великого Сірого. Побачивши, що Великий Сірий не звертає на нього уваги, він набрався сміливості і простягнув до нього руку. Друга тітка, пані Ху, пронизливо закричала: «Чжицян, ти жити не хочеш?!! Твоя кузина сказала, що це вовк, вовк!!»

Великий Сірий роздратувався від різкого голосу пані Ху і нетерпляче затупцяв по снігу. Цао легенько поплескала його, щоб заспокоїти.

«Другий кузене, третій кузене! Швидко розвантажте сани, капуста не витримає морозу!» Юй Цао поспішила відвернути увагу двох кузенів, щоб вони не провокували Великого Сірого. У Великого Сірого характер був не найкращий: він навіть членів родини Юй, з якими був добре знайомий, часто ігнорував, не кажучи вже про двох незнайомців, яких він бачив уперше.

Бабуся Цао, пані Яо, дрібними кроками вийшла з будинку і з докором сказала двом невісткам: «Цао приїхала, чому ви не ведете її в будинок, дивіться, щоб дитина не змерзла! Цао, ходи, йди в кімнату до бабусі».

Цао струсила з себе сніжинки, зняла вовчий кожух, що був накинутий зверху, і повісила його сушитися під навісом. Зайшовши в кімнату, вона нарешті зняла шапку та шарф. Великий Сірий, наслідуючи її приклад, струсив із себе сніг і, граційно й гордо крокуючи, увійшов до кімнати слідом за Цао. У кімнаті пані Яо сиділи лише двоє стареньких і розмовляли; там не було нікого іншого і, що ще важливіше, не було дратівливих дітей. Великий Сірий був дуже задоволений цим.

«Ой! Як цей звір теж зайшов? Цао, накажи йому лягти десь збоку, щоб нікого не налякав!» Дідусь Лю Цуньцзінь знав про цього вовка і чув, що він навіть врятував життя його зятю. Однак вовк завжди залишається вовком, і краще триматися від нього на відстані.

Лю Чжимінь заніс усю капусту на кухню і лише тоді зайшов у кімнату, з усмішкою сказавши: «Дідусю, кузина Цао привезла нам багато свинини, білого борошна і капусти!»

Лю Цуньцзінь відповів: «Ми ще не з'їли свинину та вовче м'ясо, що ви привозили минулого разу, чому ви знову привезли? Капусту ми приймемо, а свинину та біле борошно забереш із собою!»

Юй Цао, надувши губи, сказала: «Я привезла їх для бабусі та дідуся крізь таку заметіль, а ви кажете мені везти все назад? Коли я повернуся, мама обов'язково мене сваритиме за те, що я не впоралася із завданням, я так не хочу!»

Бабуся пані Яо з ніжністю погладила змерзлі червоні щоки внучки і сказала: «Твій батько і мати теж дивні: в такий холод змушують дитину робити таку подорож. Якщо дитина захворіє від холоду, подивимось, чи я їй це пробачу!»

Пані Хань, прибравши м'ясо і біле борошно, увійшла в кімнату і з турботою запитала: «Цао, ти обідала? Старша тітка зварить тобі локшину "гэда тан" (суп з галушками); він ситний і зігріє тебе».

Сім'я Лю харчувалася двічі на день. Вони щойно поїли ранкову їжу, і якби Цао не приїхала, вдень вони не планували розпалювати піч. Пані Хань знала, що в родині Юй їдять тричі на день, і що Юй Цао, напевно, виїхала з самого ранку, тому зараз мала б бути голодною.

Юй Цао кивнула і сказала: «"Гэда тан" (суп з галушками), який готує старша тітка, найсмачніший. Дякую, старша тітко!»

У цей момент три дядьки і три тітки, а також їхні сини і доньки, всі увійшли в кімнату, щоб привітати Юй Цао як гостю. Великий Сірий, який спочатку лежав біля краю ліжка-канга, через натовп людей не мав де приткнутися і побіг у зовнішню кімнату, знайшовши там тихе місце, щоб лягти.

Бабуся Цао, побачивши, що в кімнаті стало так тісно, що ніде й стати, звернулася до кількох невісток: «Йдіть і робіть свої справи, це ж не стороння людина. Нехай залишиться кілька дітей, щоб скласти Цао компанію і поговорити».

У старшого дядька було три доньки. Найстарша, Лю Фейфен, вже вийшла заміж. Під час її весілля родина Юй подарувала дуже щедрий подарунок, про який у селі Сішань говорили ще дуже довго. Другій доньці, Лю Фейїн, після Нового року мало виповнитися сімнадцять; вона вже була заручена і мала вийти заміж наступної весни. Третій доньці, Лю Фейянь, скоро мало виповнитися п'ятнадцять, і, кажуть, старша тітка вже підшукувала їй підходящу партію.