Золоті Поля

Молодша донька старости швидко підбігла, перехопила скриньку і вправно її відкрила:

— Вау! Це ж браслети з драконом і феніксом! Подивіться на цього дракона і фенікса, вони як живі!

Пані Чжан миттю вихопила браслети з її рук і зважила їх — вони були суцільними і досить важкими. Лише на одну пару таких браслетів мало піти зо три-чотири ляни срібла! Таку цінну річ треба добре сховати, щоб хтось випадково не потягнув.

Лі Сяомен дістала зі скриньки пару срібних шпильок і сказала Юй Цайдє:

— Поглянь, тут зображені два лотоси на одному стеблі (бінді-лянь). Це означає «два лотоси на одному стеблі, гарні квіти і повний місяць» — побажання щасливого і міцного шлюбу. Вони такі важкенькі, мабуть, теж суцільні. Ех... як я тобі заздрю, чому мені так не пощастило мати такого щедрого другого брата?

— А ці сережки такі святкові, яскраво-червоні, якраз до події. Цайдє, завтра на весілля одягни саме ці сережки! — Круглолиця жінка приміряла коралові сережки до обличчя Юй Цайдє. Завтра наречена буде в червоній весільній сукні, з червоним покривалом на голові, а ці червоні сережки додадуть ще більше радості та святковості!

Молодша донька старости, бажаючи похизуватися своєю обізнаністю, скривила губи і сказала:

— Пані Ван, що ви знаєте! Це ж зроблено з червоного корала! У моєї четвертої невістки є пара коралових сережок, але вони менші і колір не такий насичений, а коштували цілих десять лянів срібла! Ці сережки з червоного корала щонайменше вдвічі дорожчі за ті, що в моєї невістки!

Треба визнати, що ця дівчина мала непоганий смак. У неї ж був багатий старший брат і молодший брат, який служив при повітовому начальнику! Завдяки цьому вона бачила і знала більше, ніж звичайні сільські дівчата!

Почувши це, пані Чжан швидко забрала всі прикраси, поклала їх назад до скриньки і міцно притиснула до грудей, ніби боячись, що їх хтось відбере. Вона звернулася до молодшої доньки:

— Цайдє, ці речі занадто цінні, мати їх сховає для тебе. Завтра, у день весілля, я дістану їх і додам до твого посагу. Маючи таке багатство, твій снобістський свекор буде дивитися на тебе з більшою повагою!

Хоча минулого разу їй вдалося повернути вкрадені гроші, попереду було ще багато витрат. Як би вона не любила доньку, вона не могла дозволити собі виділити кілька десятків лянів срібла на посаг. Юй Хай виявився совісним і не забув про свою молодшу сестру Цайдє.

Лі-ши (дружина старшого брата), яка весь цей час мовчала в кімнаті, тихенько вийшла зі східної кімнати, відвела Юй Дашаня (свого чоловіка) в тихий куток подвір'я і почала пошепки скаржитися:

— Ти тільки подивись, що робить Дахай! Хіба він не ставить тебе, старшого брата, у незручне становище? Речі на кілька десятків лянів просто так віддає! Та ще й доньці свого ворога, хіба він не дурний?

Юй Дашань, який чув усе, що відбувалося в головній кімнаті, й так кипів від гніву! Почувши її слова, він відважив їй дзвінкого ляпаса:

— Якій ще доньці ворога? Це його рідна сестра, і моя сестра теж! Якщо твій смердючий рот не вміє говорити нормальні речі, я його зашию!! Хто і скільки дає — це їхня справа! Ми ще не розділили господарство, всі гроші в матері, навіть якщо ми подаруємо лише пару срібних сережок-гвіздків (дінсян), ніхто нам нічого не зможе закинути!

Лі-ши не звикла терпіти образи. Отримавши ляпаса, вона миттю спалахнула гнівом, вперла руки в свої товсті боки і верескливим голосом несамовито закричала:

— Юй Дашань, ти нікчема!! Якщо маєш силу, то йди показуй її на вулиці, а бити власну дружину — це не геройство!! Якщо тобі соромно, то йди заробляй гроші! Тримаєшся за той старий розбитий човен і приносиш копійки, навіть син у порту заробляє більше за тебе!

Кілька сільських жінок поспішили підійти, щоб заспокоїти їх, але Лі-ши не слухала жодних умовлянь, її лайка ставала лише гучнішою. Аж поки пані Чжан не вийшла з кімнати, стала перед нею і люто не витріщилася своїми розкосими очима. Лі-ши миттю замовкла. Вона все ще відчувала глибокий страх перед свекрухою, яка була здатна навіть на вбивство.

Незважаючи на цей маленький інцидент, наступного дня весілля Юй Цайдє пройшло гладко. Родина її чоловіка вже так чи інакше чула про Юй Хая, знала про його зв'язки з імператорським уповноваженим та про те, що він має вплив на родину імператорських купців Чжоу. Тому вони відкинули свою звичну зверхність і ставилися до родини Юй дуже ввічливо. Особливо до Юй Хая, другого брата нареченої: наречений раз у раз звертався до нього «другий брате», виявляючи більше поваги, ніж до власного рідного брата.

Незабаром після весілля Юй Цайдє несподівано випав перший зимовий сніг. Живіт пані Фань поступово збільшувався, а жити на схилі гори під час сніжної північної зими було дуже незручно, особливо спускатися та підніматися. Сяоцао обговорила з батьками ідею перевезти хрещену до них додому.

Тепер їхній будинок був просторим: п'ять великих цегляних кімнат під черепицею були розділені парканом на два двори — східний та західний, між якими були місячні двері (кругла арка). Сім'я жила в східному дворі з трьох кімнат, де також були дві східні прибудови, а на заході — кухня і комора. Західний двір із двома кімнатами поки що стояв порожнім — його планували використовувати як новий дім для Юй Хана, коли той одружиться.

Коли Сяоцао запропонувала свою ідею, Юй Хай та пані Лю, звісно ж, не заперечували. За кілька місяців спілкування їхні сім'ї зблизилися більше, ніж рідні. Подружжя Фань Цзичженя ставилося до їхньої молодшої доньки як до рідної. Навіть зараз, коли пані Фань була вагітна власною дитиною, вона не обділяла Сяоцао увагою.

Щоразу, коли Фань Цзичжень повертався зі столиці, він привозив подарунки для всієї їхньої родини, багато з яких неможливо було знайти навіть у префектурі. Вони не обов'язково були дорогими, але завжди оригінальними. Фань Цзичжень добре знав, що якби він привозив дорогі речі, родина Юй їх би не прийняла.

Оскільки хрещений постійно курсував між столицею, префектурою та селом Дуншань, скринька для прикрас Сяоцао розрослася з однієї до двох, і вже мала всі шанси перетворитися на три. Нічого не вдієш: щоразу, як цей чоловік вирушав у далеку дорогу, найперше, про що він думав, — це подарунок для своєї названої доньки. А що люблять маленькі дівчатка? Звісно ж, прикраси, тканини та подібні речі!

Мабуть, у столиці та префектурі не залишилося жодної ювелірної крамниці, де б не знали генерала Фаня. Майже щомісяця чи два цей гігант, схожий на залізну вежу, з'являвся в їхніх срібних крамницях, лякаючи пані та панночок. Він вимагав показати йому найновіші прикраси для дівчат-підлітків і забирав їх усі, навіть не питаючи ціни. А двоє його заступників виконували роль слуг, які розплачувалися за покупки...

Юй Хай теж був батьком, який обожнював свою доньку, тож вони з Фанєм Цзичженем мали багато спільного. На щастя, внутрішньо Сяоцао не була звичайною маленькою дівчинкою, інакше рідний батько та хрещений так би її розбалували, що вона б зовсім втратила голову!

Коли подружжя Фань почуло пропозицію Сяоцао переїхати до сусіднього двору їхнього будинку, вони трохи подумали і погодилися. Будинок на горі справді не підходив для вагітної жінки взимку. Особливо коли йшов сніг і дорога ставала слизькою, доньці було б дуже незручно щодня приходити до неї з додатковим харчуванням. А вчора Сяоцао ще й посковзнулася! На щастя, вона була тепло одягнена і не забилася, інакше б пані Фань з'їла себе від докорів сумління.

У них був і будинок у місті, але якби вони переїхали туди, то були б далеко від доньки і бачитися з нею було б не так легко. А якщо б випав великий сніг і дороги замело, кінні екіпажі не змогли б проїхати кілька днів. Подружжя вже зараз почувалося так, ніби їм чогось не вистачає, якщо вони не бачать доньку бодай один день, не кажучи вже про кілька днів поспіль.

Вони не були вередливими людьми: хіба позичити будинок родини Юй на одну зиму — це така велика проблема? Якщо вони бояться пліток, то можуть просто сказати, що орендували його. Вони були впевнені, що якби Фань Цзичжень тільки натякнув на бажання орендувати будинок, навіть сільський староста звільнив би для них свій власний дім, хоч би йому самому довелося переїхати.

Сказано — зроблено! Наступного дня подружжя разом зі слугами переїхало до західного двору родини Юй. Західний двір був спроєктований як окрема територія, з власним входом, східними і західними прибудовами, кухнею та коморою. У Фаня Цзичженя в селі Дуншань було небагато слуг: вони розмістилися в західних прибудовах, а одна кімната у східних була виділена для його двох заступників.

Лі Лі та У Юнь іноді приходили після обіду доповідати йому про справи в порту. Чому саме після обіду? Тому що вони хотіли залишитися на вечерю і наступний сніданок! Подружжя Фань та їхні слуги вже звикли до того, що ці двоє залишаються на ніч, тож і після переїзду не забули про них.

Зимове село було тихим і спокійним, усі сиділи вдома, ховаючись від холоду. Взимку робота в порту також затихала: тимчасових робітників відправляли по домівках, а постійні працівники працювали позмінно. Якщо вдавалося відпрацювати десять днів на місяць — це вже було добре!

Взимку сім'я Юй зазвичай тулилася разом на одному кані-ліжку (традиційна китайська піч-ліжко), і ця зима не стала винятком. Це робилося не заради економії дров — кани в західній і східній кімнатах також топилися, але чому ж там ніхто не спав? Тому що Сяоцао попросила батька змайструвати понад двадцять дерев'яних ящиків, якими щільно заставили ці кани. У ящики насипали землю і посіяли насіння різних овочів: китайської капусти (пак-чой), салату, листкової гірчиці (ю-май-цай), паростків часнику, цибулі-порею тощо... Так, Сяоцао знову експериментувала з вирощуванням позасезонних овочів!

Кани в будинку Юй розташовувалися біля вікон, які були засклені, тому овочам на кані не бракувало сонячного світла. Завдяки достатній температурі, сонячному промінню та регулярному поливу розведеною водою з духовного каменя ці позасезонні овочі росли чудово. Протягом усієї зими, поки інші сім'ї харчувалися лише капустою та редькою, у родини Юй завжди була свіжа зелень.

Як об'єкт особливої турботи, вагітна пані Фань першою отримувала всі найсвіжіші овочі. Зима, яка раніше здавалася їй нестерпною, цього року промайнула непомітно.

Щойно закінчився перший місяць за місячним календарем (січень-лютий), а земля ще не встигла розмерзтися, родина Юй вже взялася за плетіння солом'яних матів (цао-шань-цзи). Головною причиною того, що минулого року їхні овочі продавалися за такою високою ціною, було те, що вони з'явилися на ринку на місяць раніше за звичайні. Цього року, маючи минулорічний досвід, родина Юй заздалегідь підготувала землю в передньому та задньому дворах.

Цьогорічне подвір'я було набагато більшим за минулорічне: передні двори обох будинків разом займали три-чотири му землі, а задній двір, звісно, був не меншим.

Коли весна ще тільки починала пробуджуватися, насіння овочів родини Сяоцао вже було посіяно на грядках. Такі культури, як помідори, огірки та перець, також почали вирощувати на канах у східних і західних кімнатах.

Щодня вся родина Юй, включаючи Шітоу, який був на зимових канікулах, мала завдання: вранці, коли світило сонце, знімати солом'яні мати один за одним, щоб молоді паростки овочів могли погрітися під теплим весняним сонцем. А по обіді, коли сонце хилилося до заходу і температура починала падати, вони знову накривали їх товстими солом'яними матами. Щоразу, роблячи це, Сяоцао шкодувала, що в цьому світі не було поліетиленової плівки, інакше б вона могла будувати теплиці, які були б набагато зручнішими за солом'яні мати!

Городом у західному дворі сім'ї Юй майже не доводилося займатися. Дві здібні старші служниці пані Фань разом з іншими слугами взяли на себе весь догляд за грядками. Чженьчжу та Лінлун були спадковими служницями родини Ся; вони чудово вміли прислуговувати, але ніколи раніше не поралися на городі. Проте вони досить швидко навчилися знімати та накривати солом'яні мати. Побачивши перший паросток, що пробився з-під землі, ці дві дівчини так зраділи, що розповідали про це своїй пані пів дня. Спостерігаючи, як розсада щодня підростає, вони відчували неймовірну гордість за свою роботу...