Золоті Поля

«Більше нікого, тільки ти!» — Чжу Цзюньян дивився на радісний вигляд дівчати і не втримався, усміхнувшись разом із нею щирою посмішкою. — «Ти для мене — єдина і неповторна!»

Чорт! Тільки-но щось не так — відразу любовні зізнання. Серце Юй Сяоцао калатало «тук-тук-тук», краса справді хвилює душу! Чоловіча врода теж така спокуслива. Сяоцао не була справжньою дванадцятирічною дівчинкою, в душі вона була «старою жінкою», якій за тридцять. Чи варто їй самій спокушатися цією свіжою зеленою травичкою?

«Еее... Ти справді не можеш прочитати мої думки?» — Юй Сяоцао відчула, що в неї все ще є мораль і совість. Витерши уявну слину в душі, вона повернулася до суті справи. Сама себе гіпнотизувала: спокусливого красеня перед очима ця сестричка не бачить, не бачить, не бачить...

Чжу Цзюньян зробив крок уперед, опустив голову і, дивлячись на Юй Сяоцао, яка зосередила погляд на власному носі і намагалася заспокоїти серце, сказав голосом, у якому ніби був магніт, що притягував її: «Цей пан може обдурити кого завгодно, але тільки не тебе...»

Юй Сяоцао підняла очі: це диявольськи прекрасне обличчя було на відстані якихось десяти сантиметрів від неї. Ковтнувши слину, вона відступила на два кроки назад, але ненароком перечепилася п'ятою за камінь придорожньої штучної гори і почала падати на спину, обличчям до неба. Халепа, позаду височіла нерівна, скеляста штучна гора. Якщо вона так прямо впаде, то точно проб'є собі величезну дірку в потилиці.

Невже її життя ось так і закінчиться? Схоже, у неї особливий зв'язок із падіннями: у минулому житті вона розбилася на смерть, і цього разу знову...

В ту саму мить, коли її потилиця мала близько познайомитися зі штучною горою, Чжу Цзюньян простягнув руку, захищаючи її голову своєю долонею. Нахилившись уперед, іншою рукою він обійняв її тендітну талію, немов завмерши в позі з бальних танців.

Тепле дихання Цзюньвана торкнулося її обличчя. Погляд Юй Сяоцао зупинився на його прямому носі — здавалося, лише бездоганні технології корейської пластичної хірургії могли б вирізьбити такий ідеальний ніс, чи не так? Піднявши погляд вище, вона побачила ці очі фенікса, схожі на блискуче джерело чистої води, ясні, але з краплею пристрасті. Злегка підняті кутики очей, здавалося, ніжно смикали за струни її серця. А ще ці червоні, пухкі губи... якби їх поцілувати, вони, напевно, були б дуже м'якими... Юй Сяоцао відчула, що її серце забилося ще сильніше, інтенсивніше, ніж після пробіжки на тисячу метрів, так, що аж перехоплювало подих.

Тим часом Чжу Цзюньян насамперед здивувався тому, наскільки тонкою була талія в його правій руці — здавалося, її можна обхопити однією долонею. Дівча було занадто худим. Певно, це через те, що вона постійно зайнята безліччю справ: про все в родині Юй їй доводиться турбуватися, та й харчується вона зазвичай не надто добре... Коли вона ввійде в його дім, він обов'язково повинен добре її відгодувати. Усіма великими й дрібними сімейними справами буде займатися він, а їй залишиться лише пити чай, їсти солодощі, милуватися квітами та спілкуватися. А коли в неї буде гарний настрій, вона зможе сама піти на кухню і приготувати для нього дві страви — і цього буде цілком достатньо!

Поки він розмірковував, від дівчати до нього донісся легкий, ледь вловимий аромат. Цей запах було важко описати: це не був аромат квітів, але він був витонченішим за нього; це не був аромат фруктів, але він був більш спокусливим... Мабуть, це особливий запах тіла, притаманний лише дівчатам, чи не так?

Чжу Цзюньян трохи нахилився ближче, кінчиком носа майже торкаючись обличчя Сяоцао. У душі Сяоцао точилася боротьба: цьому тілу ще немає й дванадцяти, якщо вони зараз поцілуються, чи не зарано це? Цзюньване, ти розбещуєш неповнолітню дівчину, це злочин!

Поки Юй Сяоцао роздумувала, чи варто відштовхнути його, хто б міг подумати, що Ян-цзюньван взагалі не мав наміру її цілувати. Він лише легенько понюхав повітря біля її вуха, немов якийсь великий собака. Яка ганьба! Добре, що вона ніяк цього не показала. Юй Сяоцао похмуро глипнула на нього — Цзюньване, ти гірший за тварину!

«Ой!» — неподалік пролунав голос Мейсян. Вони обоє, як за командою, одночасно повернули голови й побачили фігуру Мейсян, яка стояла до них спиною.

Юй Сяоцао подивилася на їхню теперішню позу: вона була досить неоднозначною і легко могла викликати непорозуміння. Вона тихо нагадала: «Ти ще не збираєшся допомогти мені встати? Ми ж зганьбимося по повній!»

«А що тут такого ганебного? Чи ти вважаєш, що цей пан тебе не гідний?» — Чжу Цзюньян дуже ніжно допоміг Сяоцао випрямитися і, легенько поправивши її трохи розпатлане волосся, сказав це цілком серйозно.

Юй Сяоцао кинула на нього зневажливий погляд і тихо промовила: «Хіба ти не хотів перевірити, чи дійсно маєш здатність читати людські думки? Хіба перед нами не стоїть піддослідний кролик? Швидше спробуй!»

Почувши це, Чжу Цзюньян зосередився і втупився в потилицю Мейсян. До нього чітко дійшла чиясь думка, і він мимоволі почав читати її вголос: «Ой-ой, як соромно! Треба ж було натрапити на таку інтимну сцену між Гунцзи та панянкою Юй... Гунцзи теж хороший, панянці Юй всього дванадцять років, вона ще неповнолітня, і як він тільки міг на таке наважитися...»

Чим далі Чжу Цзюньян читав, тим чорнішим ставало його обличчя. З його очей, що свердлили потилицю Мейсян, здавалося, от-от вирветься полум'я. Проклята служниця, якими своїми собачими очима ти побачила, що цей пан збирався поцілувати Сяоцао? І як ти тільки смієш у думках говорити гидоту про свого пана! Хто дав тобі стільки нахабства?

Мейсян закрила рота рукою і різко обернулася, з жахом дивлячись на свого Гунцзи. Халепа, здається, вона щойно випадково вимовила свої думки вголос. Що ж тепер робити? Чи почув це господар? Чи розлютиться він? Чи збереже вона своє життя? Хоча... хіба це був її голос? Чому її голос ніби став грубшим?

Юй Сяоцао, навпаки, мала вкрай схвильований вигляд. Смикаючи Чжу Цзюньяна за рукав, вона стишила голос і таємниче промовила: «Вийшло! Ти справді можеш бачити те, про що думають інші!! Тепер, якщо хтось матиме до тебе лихі наміри, ти зможеш чітко розпізнати причину і дати потужну відсіч!! Ця твоя здатність просто неймовірно крута. Як же я заздрю!!»

«Що за неймовірно... хіба такі слова личать дівчатам? Це сільська грубість, щоб я більше такого не чув!» — Чжу Цзюньян заразився її захопленням, і його роздратування на Мейсян, здавалося, трохи згасло. Він підняв руку і легенько клацнув дівча по лобі.

Юй Сяоцао схопилася за лоба, відстрибнула на кілька кроків назад і, надувши щоки, сердито сказала: «Я і так родом із села, я не вмію говорити тими химерними і фальшивими фразами, що у вас, аристократів. Якщо тобі не подобається, як я говорю, іди знайди ту, чиї слова тобі до вподоби, і говори з нею! А ця панянка більше не складатиме тобі компанію!!»

Дівча розвернулася й пішла, зовсім не розбираючи дороги. Не пройшовши і кількох кроків, вона виявила, що це глухий кут, тому знову сердито повернулася. Проходячи повз Чжу Цзюньяна, вона ще й зробила вигляд, що ненароком, але зі всієї сили наступила йому на ногу.

Побачивши, що дівча, наче риба-фугу, надулася від злості, Чжу Цзюньян водночас і розлютився, і розвеселився. Він схопив її за руку і сказав: «Ну ти й даєш! Характер стає все гіршим! Ще й наступила цьому пану на ногу! Вирішила, що я не наважуся тобі нічого зробити, чи не так?»

«Хм! Ви високоповажний Цзюньван, улюблений син Цзін-ванфей. Звісно ж, ви можете зробити з ким завгодно що завгодно! Якщо тобі щось не подобається — ну ж бо, вдар мене!» — Юй Сяоцао подумала, чи не занадто вона розбестилася від його поблажливості.

Чжу Цзюньян прибрав посмішку з обличчя, серйозно подивився на неї, а потім підняв її за підборіддя, змушуючи подивитися йому в очі: «У майбутньому ніколи не згадуй про різницю в статусах, мені це не подобається! Ти й сама знаєш, що я ніколи не дивився на тебе зверхньо. Навпаки, ти раз у раз змінюєш моє уявлення про тебе в кращий бік. Тому не треба відчувати себе неповноцінною чи принижувати власну гідність. Якщо цей пан вважає, що ти мене гідна — значить, так і є!»

Юй Сяоцао роздратовано відкинула його руку і сказала: «Яким це оком ти побачив, що ця панянка почувається неповноцінною? До чого тут гідна чи не гідна? Ця панянка тобі ще нічого не обіцяла!»

«Ти вже дізналася таємницю цього пана. Думаєш, буде так легко втекти?» — Чжу Цзюньян залишався незворушним, ніби дівча навпроти нього вже було його спійманою здобиччю, і він просто насолоджувався її останніми спробами вирватися.

Брови Юй Сяоцао мимоволі насупилися. Вона відкинула свій грайливий і сварливий настрій і з усією серйозністю подивилася на Ян-цзюньвана: «Цзюньване, вам не варто так поспішати з висновками. Можливо, я цікавлю тебе лише тому, що я єдина людина, яку ти не можеш прочитати. Тож саме через цікавість ти хочеш наблизитися до мене і зрозуміти! Можливо, в недалекому майбутньому з'явиться людина, призначена тобі долею, і тоді ти зрозумієш, що кохання — це зовсім не те, що ти собі уявляєш!»

«Цей пан не вірить, що коли-небудь зустріне когось, хто б підходив мені більше, ніж ти. Зрештою, який сенс щодня бачити перед собою жінку, яку можна так легко прочитати вздовж і впоперек, у якій немає ані краплі загадковості?» — Чжу Цзюньян дедалі більше переконувався, що Юй Сяоцао — це його друга половинка, яку йому послали самі небеса, його споріднена душа.

Юй Сяоцао почухала потилицю і з деяким роздратуванням сказала: «Як знати, можливо, ти незабаром зустрінеш іншу жінку, чиї думки ти не зможеш прочитати, і вона підійде тобі краще за мене? Якщо ти спочатку вибереш мене, то коли з'явиться твоя справжня друга половинка, як ти дивитимешся їй в очі? І як тоді ти ставитимешся до мене? Я вже заявляла раніше: я не збираюся ділити свого чоловіка з кимось іншим!!»

Навіть не маючи змоги прочитати думки Юй Сяоцао, Чжу Цзюньян міг глибоко відчути її нинішню тривогу та роздратування. Він із деяким самодокором подумав: чи не занадто сильно він тисне на дівча? Можливо, варто дати їй трохи часу і простору?

Хоча він був твердо переконаний, що Сяоцао і є та сама дівчина, на яку він так чекав, усе ж таки, щоб не тиснути на неї занадто сильно, він змушений був сказати: «Не хвилюйся! Цей пан не примушуватиме тебе! До твого повноліття є ще три-чотири роки. Я вірю, що цього часу буде достатньо, щоб ти зрозуміла мої почуття до тебе. Однак, ти маєш дещо пообіцяти мені: тобі не можна уникати мене. Як ми з тобою зазвичай спілкувалися, так будемо спілкуватися і надалі, домовилися?»

Юй Сяоцао трохи подумала — схоже, це єдиний вихід. Вона ледь помітно кивнула і, опустивши голову, сказала: «Мабуть, так буде найкраще!»

Чжу Цзюньян хмикнув, торкнувся вказівним пальцем чола цього млявого дівчати, яка зараз нагадувала зайця з опущеними вухами, і запитав: «Наскільки ж сильно я тебе обтяжую? Чому все виглядає так, ніби ти благородна панянка з багатого дому, а я — якийсь селюк, що тебе не гідний? Невже цей пан настільки тобі не до вподоби?»

«Це так помітно? А я думала, що вмію приховувати свої думки!!» — Юй Сяоцао була зневіреною, наче ніжна квіточка, яку щойно побила злива.

Чжу Цзюньян роздратовано вказав на неї пальцем, а потім звернувся до Мейсян, яка крок за кроком намагалася відповзти подалі: «Ти, маєш якусь справу?»

Мейсян крок за кроком підсунулася назад, опустивши голову. Вона нервово стискала руки перед собою і тихим голосом відповіла: «Няннян наказала цій служниці піти подивитися, чи Гунцзи та панянка Юй вже закінчили свої таємні розмови...»