Золоті Поля

— Я визнаю провину, я визнаю провину!! Я помилився, я заслуговую на смерть!! Я напився і випадково поранив Юй Хана, а потім, боячись відповідальності, збрехав, що він украв! Небеса, помилуйте мене, помилуйте!! — Чжан Дунмін уже добряче перелякався, впав на коліна, обхопив голову руками і без упину благав про помилування.

Чжан Дунмін справді мав хист до бізнесу, інакше вельможі зі столиці не приїжджали б у таке маленьке містечко, як Тангу, щоб замовити меблі. Однак ця людина була не лише жадібною від природи, а й мала фатальну ваду — любов до алкоголю та огидну поведінку напідпитку. Кожного разу, напившись, він ставав агресивним.

Він або бив людей навколо, особливо бідних учнів, або вигадував якісь підлі способи знущатися з них. Тому учні в його крамниці зазвичай не затримувалися надовго: вони намагалися будь-яким способом втекти з цього пекла, а ті, хто не мав виходу, як Юй Хан, терпіли, поки не втрачали життя.

Юй Хан був одним із тих учнів, хто протримався досить довго. Він був працьовитим і обережним, майстри в крамниці ставилися до нього прихильно, тому він рідко давав власнику Чжану привід для покарання.

Але п’яний власник Чжан ставав схожим на скаженого пса, кусаючи всіх без розбору. Коли він був п’яний, то не щадив навіть майстрів, і в такі моменти страждали учні. Юй Хан теж не уникнув жорстокого побиття.

Цього разу майстри пішли закуповувати деревину, взявши з собою іншого високого й міцного учня, а Юй Хана залишили на задньому дворі тренуватися стругати дерево — майстри помітили його старанність і вирішили навчити основ столярної справи.

Юй Хан старанно тренувався, але біда прийшла несподівано. Власник Чжан, якого запросили випити, повернувся, хитаючись, і, не маючи на кому зігнати п’яну злість, напав на Юй Хана на задньому дворі. Він не лише бив його руками й ногами, а й схопив шматок дерева, що валявся поруч, і почав безжально бити худого Юй Хана по голові й тілу, поки той не почав харкати кров’ю і не переставав рухатися...

Власнику Чжану не вперше було забивати людей до смерті. Життя бідних учнів без грошей і влади його ніколи не хвилювали. Забивши до смерті, він викидав тіло на звалище, де за кілька днів його розтягували дикі собаки. Коли зникали докази, він звинувачував учня в крадіжці майна і втечі, приходячи до його родини з вимогою повернути «вкрадене». Боязкі родичі ще й кланялися йому і вибачалися.

Він трохи знав про походження Юй Хана: звичайний бідний хлопець із сім’ї рибалок, що поколіннями заробляють на життя риболовлею. Такого хлопчиська без зв’язків і статусу не страшно було навіть випадково вбити. Хто ж міг подумати, що сьогодні в академії «Жунсюань» вихідний, і брат Юй Хана, який там навчається, прийде його провідати — так усе й викрилося.

Ну викрилося, то й що? Знайшов би якусь помилку, щоб відігнати цих злиднів. Хіба найбідніші рибалки не повинні бути боязкими? Чому ж це мале дівчисько змусило його клястися небом? Клятви зазвичай нічого не означають, то чому саме сьогодні вона справдилася, і його покарали грім та блискавка?..

Зараз залишалося лише стояти на колінах і благати небеса про милосердя, щоб йому пробачили цей раз! Чжан Дунмін так сильно бився лобом об землю, що лунав глухий стукіт, а коли він підвів голову, на чолі була суцільна синя гуля:

— Я помилився, я визнаю провину! Я готовий оплатити всі витрати на лікування Юй Хана! А якщо станеться найгірше, я повністю візьму на себе витрати на похорон!

— Тьху! Прізвище Чжан, не смій проклинати мого брата!! Маєш кілька смердючих грошей і думаєш, що ти велике цабе? Знай: люди роблять, а небо бачить!! Занадто багато гріхів, і небо тебе покарає!! — Юй Сяоцао, яку батько сховав за спину, коли вдарила блискавка, тепер безстрашно зробила крок уперед, стоячи серед спалахів блискавок, наче небесна дитина, що зійшла у світ.

Юань Юньсі, стоячи в натовпі, глибоким поглядом дивився на цю худеньку дівчинку, яка не виявляла страху, і в його серці зародилася повага і якесь незрозуміле почуття.

Власник Чжан, хоч і зневажав це дівчисько в душі, не припиняв кланятися небу і визнавати провину. З його каяттям часті блискавки почали рідшати, а густі хмари на небі поступово розсіялися.

Серед жителів Тангу, які стали свідками цієї сцени, почала поширюватися легенда про те, що «за злі вчинки карає грім».

А Юй Хан, якого лікарі Тунженьтану вважали безнадійним, після того як розсіялися хмари, повільно розплющив очі і слабким голосом покликав Лю Муюнь, яка плакала поруч:

— Мамо...

Натовп загомонів:

— Небо зглянулося: не тільки покарало лиходія, а й врятувало життя Юй Хану...

— Сяо-Ша, ти прокинувся? Чи не болить десь? — Юй Хай, підтримуючи дружину, яка плакала від радості, ніжно запитав слабкого сина.

На схудлому обличчі Юй Хана з’явилася слабка заспокійлива усмішка, і він насилу промовив:

— Тату, мамо! Зі мною все гаразд, вибачте, що змусив хвилюватися...

— Це все мама винна, це мамина помилка! Якби я раніше забрала тебе додому, мій синочок не страждав би так... — очі Лю-ши так опухли від сліз, що вона ледве могла їх розплющити; день страху і тривоги виснажив її тіло і душу.

Сяо-Цао, побачивши, що брат намагається сісти, поспішно зупинила його:

— Брате, у тебе зламані три ребра, лікар Сунь щойно їх вправив, тобі не можна рухатися! Мамо, брат прокинувся — це ж добре, не плач більше, у тебе слабке здоров’я, не змушуй брата хвилюватися ще й за тебе.

— Братику, їдьмо додому! Тато і Шитоу захистять тебе, більше ніхто з поганих людей тебе не образить!! — Сяо-Шитоу з червоними, як у кролика, очима крізь сльози втішав Юй Хана. Юй Хан через силу посміхнувся йому.

Юй Сяоцао обернулася до власника Чжана, який підвівся з землі, і сказала:

— Власнику Чжан, ми забираємо брата додому, ви не проти?

— Е-е... За правилами, якщо учня забирають до закінчення терміну навчання, треба сплатити неустойку... — Власник Чжан крадькома глянув на хмари, що віддалялися, спробував випростатися на тремтячих ногах і знову заговорив офіційним тоном.

Третій молодий пан Чжоу, який, почувши новини, поспіхом приїхав із пристані, спішився, протиснувся крізь натовп і, почувши безсоромні слова власника Чжана, холодно посміхнувся:

— Прізвище Чжан! Ми ще не розібралися з тобою за побиття людини, а ти маєш нахабство говорити про неустойку!! Може, підемо в повітове управління і там поговоримо?

Ресторан «Чженьсю» останнім часом стрімко розвивався, столики бронювали на три місяці наперед, а з підтримкою родини імператорських купців Чжоу власник Чжан, звісно, знав господаря «Чженьсю».

— Третій молодий пане Чжоу, дозвольте запитати, який стосунок ви маєте до цього Юй Хана? — На думку Чжан Дунміна, син заможної родини і бідний рибалка не могли мати нічого спільного. Але чому тон третього панича Чжоу свідчить про те, що він на боці родини Юй?

Чжоу Цзисюй, не звертаючи уваги на пил на своєму одязі, детально розпитав про стан Юй Хана і подробиці інциденту, а потім скоса глянув на власника Чжана, якого довго ігнорував, і серйозно заявив:

— Ця панночка Юй — моя названа сестричка! Хто образить мою сестричку, той матиме справу зі мною, третім паничем Чжоу!!

Юй Сяоцао подумки закотила очі: «Прізвище Чжоу, коли це я стала твоєю сестричкою? Ми максимум ділові партнери, зрозумів?»

Чжоу Цзисюй, ніби відчувши її думки, озирнувся і кинув їй заспокійливий погляд, а потім знову повернувся до власника Чжана з напівусмішкою. У цю мить тендітна фігура юнака здавалася величнішою.

Власник Чжан, який умів плавати у світі бізнесу, як риба у воді, звісно, знав, кого можна ображати, а з ким треба бути обережним. Третій молодий пан родини Чжоу хоч і молодий, але користується повагою старого пана Чжоу, тож його майбутнє, безсумнівно, блискуче.

До того ж, він у близьких стосунках із сином повітового начальника У. У цій справі Чжан Дунмін був неправий, і якщо дійде до суду, він, найімовірніше, програє.

Чжан Дунмін миттєво продемонстрував майстерність «зміни обличчя», розплившись у широкій посмішці:

— Старий я став, не розгледів золота в камені. Раз третій молодий пан Чжоу просить, я, з поваги до вас, поверну підписаний контракт родині Юй...

Чжоу Цзисюй, побачивши жахливий стан Юй Хана, відчував гнів і огиду до жорстокості власника Чжана. Він перебив його холодним і суворим тоном:

— Власнику Чжан, не треба робити це заради мене! Хто правий, а хто винен, вирішать у повітовому управлінні!! Си-Мо, іди в управління і подай заяву: власник столярної майстерні Чжан у стані алкогольного сп'яніння завдав тяжких тілесних ушкоджень...

— Зачекайте, зачекайте! — Чжан Дунмін, обливаючись холодним потом на весняному вітрі, почав кланятися і благати: — Молодий пане Чжоу, кажіть, що робити, старий усе виконає!

Третій молодий пан Чжоу обернувся до мовчазної Сяо-Цао і тихо запитав:

— Сяо-Цао, як ти вважаєш, як вчинити з власником Чжаном...

— Власник Чжан побив мого брата, завдавши тяжких травм, що загрожували життю, і завдав серйозної шкоди його фізичному і психічному здоров'ю. Моральну шкоду ми пробачимо, але витрати на лікування, догляд, втрачений заробіток, харчування для відновлення... це все має сплатити винна сторона. Крім того, власник Чжан безпідставно звинуватив мого брата в крадіжці, зіпсувавши його репутацію, тому він повинен публічно вибачитися перед моїм братом!

Чжоу Цзисюй, дивлячись на цю маленьку дівчинку, яка, заклавши руки за спину, вдавала з себе дорослу і говорила так розсудливо, відчув, що вона ще миліша. У його погляді мимоволі з'явилася тепла усмішка.

— Чули? Витрати на лікування, догляд... і все інше. Зважаючи на те, що ми земляки, зробимо знижку: символічно даси сто лянів, це ж небагато, правда? — Третій молодий пан Чжоу був теплим, як весна, до друзів і безжальним, як сувора зима, до ворогів.

Спочатку він збирався вимагати триста-п'ятсот лянів, але побоявся, що сім'ю Сяо-Цао звинуватять у шантажі, тому назвав цілком справедливу суму компенсації.

Хіба міг власник Чжан щось заперечити? Його серце обливалося кров'ю, але на обличчі він тримав посмішку, без упину киваючи:

— Небагато, небагато! Умови молодого пана Чжоу дуже справедливі, дуже справедливі!

Чжоу Цзисюй узяв банкноту на сто лянів із рук власника Чжана і кивнув у бік Юй Хана, що лежав на возі:

— Компенсацію сплачено, тепер швидко вибачайся! Нам ще треба в лікарню на повторний огляд!

Вибачатися перед бідним учнем було для власника Чжана справжнім приниженням, але якщо не вибачитися, його могли забрати в повітове управління — тоді він втратить і репутацію, і гідність. Зваживши все, він удав щирість і, затиснувши носа, вибачився перед Юй Ханом.