Золоті Поля

Чжао Хань глянув у бік Юй Сяоцао. Їдучи до столиці, він не знав, коли зможе побачитися з нею знову. Ця тендітна, але сильна постать, що закарбувалася в його пам'яті, це обличчя, яке всміхалося навіть у скрутні часи, ця дівчинка, яка завжди дарувала надію і сюрпризи... Хто знає, чи буде ще нагода зустрітися в майбутньому!

Після обіду старий генерал Чжао Цзимо пішов додому раніше. Чжао Буфань і Юй Хай залишилися сидіти під місяцем, попиваючи вино і п’яно теревенячи про різне, ледве розуміючи одне одного. А пані Чжао (мати Ханя) відвела Лю-ши вбік, щоб поговорити про своє, жіноче.

Чжао Хань трохи поговорив із братами Юй Ханом, але, дивлячись на Сяо-Цао, яка заклопотано прибирала зі столу, нарешті не витримав і підійшов до неї:

— Сяо-Цао, можна тебе на хвилинку?

Сяо-Лянь, помітивши складні емоції в очах Чжао Ханя, стримано всміхнулася і сказала:

— Сестричко, йди! Я сама тут впораюся!

Юй Сяоцао помила руки, витерла їх рушником і підійшла до Чжао Ханя.

— Завтра я їду. Пройдешся зі мною? — Чжао Хань опустив голову, дивлячись на тендітну дівчинку, яка діставала йому лише до грудей, і промовив так тихо, ніби боявся налякати її.

Юй Сяоцао кивнула і першою вийшла з двору.

Прохолодний вечірній вітерець ворушив ліс. Молоде листя тихо шелестіло. Уночі Західна гора височіла на краю села Дуншань, мов велетенська чорна постать, або як захисник, що схилив голову, дивлячись на малих дітей...

Дві постаті — одна висока й міцна, інша низенька й тендітна — повільно йшли кам'янистою стежкою під тьмяним світлом зірок. Чжао Хань подивився на мовчазну Сяо-Цао і першим порушив тишу:

— Я їду, ти нічого не хочеш мені сказати?

Серце Юй Сяоцао теж було сповнене смутку і небажання розлучатися. Можна сказати, що Чжао Хань був першим другом, якого вона знайшла після переміщення в цей світ. Це він навчив її ставити пастки, що дозволило їй заробити перший капітал; це він рішуче став захисником для неї та брата, коли їх кривдив Хейцзи; це він, попри сумніви й нерозуміння багатьох її вчинків, довіряв їй і підтримував, ніколи не підозрюючи і не допитуючи!

Навряд чи їй пощастить зустріти другого такого безкорисливого друга в майбутньому. Тисячі почуттів і слів злилися в одне коротке побажання: «Бережи себе».

Дивлячись на Сяо-Цао, яка підвела голову, намагаючись усміхнутися своїм блідим личком, і в чиїх великих блискучих очах читався жаль, Чжао Хань на мить відчув божевільне бажання забрати її з собою, незважаючи ні на що.

Але розум усе ж таки переміг. Чжао Хань з надією в голосі сказав:

— Сяо-Цао, поїдь з нами до столиці! Там ти зможеш краще розкрити свій талант і досягти більшого. Хіба ти не хотіла наслідувати приклад Цзян Лінлун і створити власний світ для жінки?

Юй Сяоцао широко розплющила свої виразні очі, дивлячись на нього. У її ясних зіницях відбивалося його палке сподівання. Але врешті вона повільно похитала головою. Зрештою, яке він мав право просити її поїхати з ними?

Відчувши розчарування і смуток Чжао Ханя, Юй Сяоцао легенько смикнула його за рукав і сказала:

— Брате Хань. Я знаю, що тобі не хочеться розлучатися зі мною і Шитоу, і нам так само важко відпускати тебе. Але в столиці ти і дядько Чжао зможете реалізувати свої таланти і амбіції. Ми можемо лише мовчки підтримувати і благословляти вас.

Зробивши паузу, вона озирнулася на село Дуншань, що тонуло в темряві, і тихо зітхнула:

— Я не така, як ти! Хрещений теж умовляв мене поїхати в столицю, скласти компанію хрещеній, обіцяв краще життя. Але село Дуншань — це мій дім, тут мої батьки, брати і сестра. Я не можу покинути їх і поїхати в столицю насолоджуватися життям сама. Якщо одного дня я покину село Дуншань, то це буде завдяки моїм власним зусиллям і досягненням, і я заберу всю сім'ю, щоб ми жили добре разом. Ти розумієш, про що я?

Мати Чжао Ханя була дочкою знатної родини попередньої династії і змалку виховувалася в дусі покори та чеснот. Тому уявлення Чжао Ханя про жінок завжди зводилося до того, що вони мають бути слабкими, ніжними і вважати чоловіка своїм небом. Дивлячись на самостійну і сильну Сяо-Цао, він раптом зрозумів, що жінка теж може бути незалежною і стійкою; що жінка теж може тримати небо над своїм домом...

Під тьмяним світлом зірок упевнене личко Юй Сяоцао, здавалося, випромінювало слабке сяйво, освітлюючи темний ліс і запалюючи незгасну зорю в серці Чжао Ханя.

— Так! Я поважаю твій вибір! Сподіваюся, що в недалекому майбутньому ми зустрінемося в столиці. Я все ще вважаю, що в столиці у тебе будуть кращі можливості для розвитку! — Чжао Хань відвів погляд, ховаючи смуток глибоко в серці. Хтозна, коли вони зможуть зустрітися знову.

Юй Сяоцао сліпуче всміхнулася, яскравіше за місячне сяйво п'ятнадцятого дня. Її голос довго лунав у порожньому лісі:

— Обов'язково! Давай дамо клятву, вдаривши по руках: до зустрічі в столиці!

Широка долоня з мозолями зустрілася з білою м'якою ручкою, видавши дзвінкий звук. Цей звук у нічній тиші пролунав так голосно, що сполохав нічних птахів, які відпочивали в кущах неподалік...

Новина про те, що родині Чжао даровано генеральський титул і вони їдуть служити в столицю, вже давно розлетілася селом Дуншань. Коли родина Чжао від'їжджала, Фан Цзичжень зібрав загін супроводу, прибуло аж шість возів. Імператор, щоб показати свою повагу до родини Чжао, подарував їм генеральський маєток, тому, крім цінних і особистих речей, везти було майже нічого. Але ця процесія і розмах ще довго були темою для розмов серед селян.

У день від'їзду родини Чжао все село вийшло їх проводжати. Сільський староста від імені всього села, затинаючись, виголосив прощальну промову генералу Чжао. Багато хто з тих, хто спілкувався з родиною Чжао, підходив сказати кілька слів і подарувати місцеві гостинці, сподіваючись, що ними не погребують.

Жарти в сторону, родина Чжао тепер була в фаворитах у імператора, вони стали великими чиновниками. Налагодити стосунки з великим чиновником, бодай перекинутися слівцем — це ж привід для хвастощів на довгий час. Ті, хто мало спілкувався з родиною Чжао або мав дрібні конфлікти, боязко стояли осторонь, дивлячись із заздрістю.

Родина Юй, яка мала найтісніші стосунки з родиною Чжао, просто мовчки допомагала вантажити речі на вози. Усе, що треба було сказати, вони сказали вчора ввечері.

Лі-ши із заздрістю дивилася, як Лю-ши допомагає дружині Чжао нести скриню, і повільно підійшла ближче:

— Друга невістко, скриня важка, давай я допоможу...

— Не треба, там нічого важкого, я сама впораюся! — Дружина Чжао не мала особливої симпатії до Лі-ши, але з поваги до Лю-ши не стала показувати неприязнь, просто відмовилася від допомоги.

Лі-ши ніяково прибрала руки, але безсоромно продовжила розмову з дружиною Чжао:

— Невістко Чжао, ви тепер будете жити в розкоші, у великому будинку в столиці, мабуть, зі служницями і слугами. Ц-ц-ц, наче в мед упали. Я давно казала, що у вас щасливе обличчя!

— Дякую за добрі слова, — дружина Чжао відповіла прохолодно, повернулася до Лю-ши, взяла її за руки і попросила обов'язково навідати її, якщо буде нагода побувати в столиці.

Лю-ши зі сльозами на очах кивнула. Хоч вона й не думала, що колись потрапить до столиці, але покірно погодилася. Лі-ши збоку заздрісно дивилася на двох жінок, що прощалися як сестри, а її очі бігали, ніби вона щось задумувала.

Під пильними поглядами односельців родина Чжао нарешті вирушила в дорогу. Будинок Чжао був досить міцним, і перед від'їздом вони подарували його родині Юй Хая, що викликало заздрість і ревнощі багатьох у селі.

Фан Цзичжень особисто очолив загін супроводу. Сидячи на високому коні, він подивився на маленьку дівчинку, що стояла перед натовпом, і раптом гукнув на все горло:

— Донечко! Може, скористаєшся нагодою і поїдеш із хрещеним до столиці, побачиш хрещену маму? Вона вже давно мріє тебе побачити...

Цей вигук миттєво перетворив Юй Сяоцао і всю родину Юй на центр загальної уваги.

Новина про те, що генерал Фан Цзичжень як імператорський уповноважений наглядає за будівництвом порту, вже давно була відома в селі Дуншань. Останній місяць уповноважений часто з'являвся в селі. Генерал Фан був учнем генерала Чжао, тому їхнє тісне спілкування було природним. Але те, що уповноважений заходив до родини Юй по два рази на день, а то й частіше, викликало нерозуміння у селян. Адже сільський староста кілька разів запрошував уповноваженого в гості, але отримував ввічливу відмову! Що ж такого в родині Юй, що генерал Фан так їх шанує?

Про те, що Фан Цзичжень удочерив Сяо-Цао, знали лише родини Чжао та Юй і кілька близьких друзів родини Юй. А ці друзі не були базіками і без згоди родини Юй нічого не розголошували. Тому понад місяць про стосунки Фан Цзичженя і родини Юй у селі ніхто не знав.

Але після цього вигуку погляди селян на родину Юй наповнилися складними емоціями. Після того як Юй Хай відокремився від батьків, їм наче пощастило. Мало того, що нога, яку лікарі пророкували ампутувати, загоїлася, так ще й життя ставало все кращим і кращим.

Спершу вони придумали «тушковані страви за один мідяк», які стали неймовірно популярними на пристані. Кажуть, тепер вони заробляють щонайменше сто-двісті мідяків на день. А ще, раніше ніхто й не помічав, що Юй Хай такий майстер городництва: він не тільки зміг виростити овочі на місяць раніше, а й став постійним постачальником ресторану «Чженьсю». Лише продаж овочів приносив чималий дохід. Кажуть, навіть молодий господар «Чженьсю» ставиться до родини Юй з особливою повагою!

А тепер виявляється, що Юй Хай, мабуть, накопичував удачу вісім поколінь, бо його молодшу доньку помітив сам уповноважений і взяв за хрещену доньку. Яке ж це велике щастя!

Ця молодша донька родини Юй у дитинстві кілька разів була на волосині від смерті, але виявилося, що на неї чекало велике майбутнє. Тепер вона здорова, має талант до приготування тушкованих страв, ще й стала названою донькою великої людини... Погляди селян на неї стали палкішими. Ті, у кого були сини чи онуки відповідного віку, почали будувати плани щодо неї.

Юй Сяоцао, відчуваючи тиск загальної уваги, надула губи і сказала хрещеному:

— Хрещений, цього разу я не поїду. Передавайте вітання хрещеній мамі!

Фан Цзичжень знав, що вона так відповість, і хитро підморгнув доньці. Він зробив це навмисне, щоб підтримати її авторитет і захистити від кривдників після свого від'їзду.