Золоті Поля

Неподалік Чжоу Шаньху стурбовано дивилася на малечу, що борсалася у воді, і тихо запитала:

— Сяо-Цао, твоє кошеня вміє плавати? Воно не потоне?

— Не потоне, не потоне! Сяо-Тан'юань любить плавати! Не хвилюйся!! — Юй Сяоцао побачила, як золоте кошеня веслує лапками і вже наближається до берега, тому спокійно пішла шукати нірки піщаних черв'яків.

Золоте кошеня вибралося на берег мокрим і жалюгідним. Маленький Небесний Камінь сердито підійшов до Юй Сяоцао, яка лежала на піску і копала черв'яків, і щосили обтрусився, забризкавши їй обличчя морською водою. Потім він гордо підняв голову і пішов геть легкою ходою. Поки ніхто не бачив, він тихенько висушив шерсть магією.

Сяо-Цао навмисно відійшла подалі від натовпу. Вона знайшла місце, де було багато нірок, викопала лопаткою квадратну яму півметра завглибшки і занурила п'ятиколірний камінь на зап'ясті в морську воду, що наповнила яму.

Золоте кошеня невідомо звідки вискочило і, дивлячись на своє справжнє тіло, занурене в каламутну морську воду, стурбовано забігало навколо, бурмочучи:

[Ця вода занадто брудна! Я, божественний камінь, хоч і люблю купатися, але не в брудній солоній воді!]

Юй Сяоцао присіла біля ями і, дивлячись, як піщаний черв'як сам вилазить з піску і повільно наближається до п'ятиколірного каменя, недбало сказала:

— А що робити? Я хочу використати твою духовну енергію, щоб привабити черв'яків. Якщо не хочеш мокнути, запропонуй кращий варіант.

Маленький Небесний Камінь наїжачився, вилив на неї своє невдоволення, а потім безпорадно сказав:

[Витягни моє справжнє тіло, я вже можу випускати духовну енергію дистанційно!]

— О! Ти знову перейшов на новий рівень? Вітаю, вітаю!! — щиро сказала Юй Сяоцао. Вона знала, що з кожним підвищенням рівня Маленького Небесного Каменю вона теж отримує найбільшу вигоду.

Маленький Небесний Камінь пильно стежив, як вона виймає його справжнє тіло з ями, витирає насухо і надягає на зап'ястя. Лише після цього він ліниво простягнув лапу і випустив у яму крихітну іскру золотого світла.

— Так мало? Цього вистачить? — засумнівалася Сяо-Цао.

Камінь закотив очі:

— Вистачить! Якщо більше, ці потворні хробаки луснуть від передозування духовної енергії!

Тим часом усі піщані черв'яки в ямі почали наввипередки вилазити зі своїх нірок. Сяо-Цао радісно збирала їх одного за одним у своє відро. Коли вона закінчила, Маленький Небесний Камінь махнув лапою, забираючи залишки духовної енергії, щоб не приваблювати інших морських істот.

Тепер Маленький Небесний Камінь міг сам регулювати кількість виробленої духовної енергії і забирати її назад. Наприклад, вода з духовним каменем для поливу кавунів була спеціально відфільтрована ним і діяла лише на рослини. Якби це була та вода, що приваблює тварин, кавунове поле вже давно б об'їли!

Юй Сяоцао вибрала інше місце і викопала більшу, але неглибоку яму. Її маленьке тіло легко впоралося з цим. Сяо-Лянь підійшла подивитися і, подумавши, що сестрі набридло копати черв'яків і вона просто грається в піску, не стала її змушувати. Ціна, яку пропонував «Тунженьтан», була високою, але для нинішніх доходів родини Юй це було не так вже й важливо.

Сяо-Цао викопала яму, і золоте кошеня підійшло до краю, махаючи лапою і скаржачись:

[Ця клята морська вода намочила мені лапи, неприємно. Яка з тебе господиня? Чому ти ще не посадила мене в кишеню?]

У Сяо-Цао на внутрішній стороні куртки була кишеня для цінних речей, туди цілком могло поміститися крихітне кошеня.

Після відливу берег був мокрий, у ямках стояла вода. Золоте кошеня було дуже маленьким, меншим за долоню, і ходити короткими лапками по мокрому піску йому було важко.

Юй Сяоцао змилостивилася, підняла кошеня, дала йому висушити лапи і засунула за пазуху. Кошеня вчепилося кігтиками за край одягу, висунувши золоту голівку.

Піщані черв'яки вилазили один за одним, їхні товсті тіла звивалися в ямі. Сяо-Цао порахувала: з однієї ями вилізло більше десятка жирних черв'яків. Вона промила їх морською водою від піску. Хоча купа м'ясистих черв'яків виглядала огидно, думка про їхню цінність допомагала це терпіти.

Так швидко минула година (два шічені). Чжоу Шаньху здалеку махала рукою і кричала:

— Сяо-Цао, лікар Сунь почав прийом, швидше сюди! — і побігла в бік берега, щоб зайняти чергу, бо боялася, що «Тунженьтан» набере достатньо і їхні зусилля будуть марними.

Сяо-Цао з важким відром ішла повільно. Сяо-Лянь, яка вже майже добігла, побачила, що сестра ледве плететься, і повернулася допомогти.

Вона думала, що Сяо-Цао, граючись, назбирала небагато. Але коли взяла відро, ледь втримала його. Відро було з кришкою, тому вона не бачила вмісту і припустила:

— Сестричко, черв'яки не риба, вони не помруть так швидко без води. Ти набрала стільки води, це ж важко! Давай я виллю трохи.

Вона нахилила відро і зняла кришку.

— Не треба... — Юй Сяоцао не встигла її зупинити, і частина черв'яків вислизнула на пісок разом із водою. Вона швидко присіла, щоб позбирати їх назад у відро.

Сяо-Лянь застигла від подиву, дивлячись на повне відро черв'яків! Вона зважила його в руці — там було не менше двадцяти-тридцяти цзінів (10-15 кг). Не дивно, що сестрі було так важко нести.

Вона ж весь час поглядала на Сяо-Цао і не бачила, щоб та старанно копала. Як вона встигла назбирати стільки за такий короткий час? Сестра ж явно копала вперше! Невже це те, що називають «божою поміччю»?

Згадавши, що після відокремлення сім'ї Сяо-Цао постійно дивувала їх, Сяо-Лянь вирішила не допитуватися, як їй це вдалося. Їй стало шкода сестру, яка тягала таку вагу, тому вона сказала:

— Сестричко, біжи швидше в чергу. Я понесу черв'яків!

Сяо-Цао з радістю погодилася. Вона була худою і слабкою, і після переродження ніколи не робила важкої роботи. Вона щодуху побігла до довгої черги.

Чжоу Шаньху, яка стояла попереду, побачила захекану Сяо-Цао і замахала рукою:

— Сяо-Цао, сюди! Я попросила брата зайняти для тебе місце!! Чому ви з Сяо-Лянь такі повільні?

Юй Сяоцао подивилася на Чжоу Шаохуа, який поступався місцем, потім на довгу чергу позаду і завагалася, чи етично влазити без черги. Поки вона вагалася, Чжоу Шаохуа взял її за руку і втягнув у чергу, прошепотівши:

— Це місце я зайняв для тебе, це не вважається лізти без черги.

Юй Сяоцао вибачливо усміхнулася людині позаду і впізнала тітоньку Шуаньчжу. Власне, більшість людей у черзі були рибалками з села Дуншань, сусідами. Навіть якби Чжоу Шаохуа не поступився місцем, їй, маленькій дівчинці, пробачили б, якби вона влізла.

У кошику дружини Шуаньчжу було близько десяти цзінів черв'яків, дуже чистих. Вона глянула на золоте кошеня, що виглядало з-за пазухи Сяо-Цао, і усміхнулася:

— Ого! Сяо-Цао, яке гарне кошеня, така яскрава шерсть. А де ж твої черв'яки? Ти тільки чергу займаєш?

Сяо-Цао сором'язливо усміхнулася:

— Сяо-Лянь несе! Вона он там, скоро буде! Тітонько, у вас гарний улов, мабуть, продасте на понад один лян срібла!

Тітонька Шуаньчжу розцвіла в усмішці:

— Атож! Дядько Шуаньчжу пішов у море, а я сиділа без діла. Почула, що скуповують черв'яків, вирішила заробити на сіль. Не думала, що так пощастить!

«Тунженьтан» скуповував піщаних черв'яків не вперше. Лікар Сунь привів із собою кількох помічників і приніс три-чотири ваги. Зважували і записували швидко, гроші видавали одразу. Коли підійшла Сяо-Лянь, перед ними залишалося всього кілька людей.

Коли дійшла черга до Чжоу Шаньху, виявилося, що вони з братом накопали дванадцять цзінів і заробили один лян і два цяні срібла. Чжоу Шаньху сяяла від щастя, тримаючи в руках срібло.

Коли підійшли сестри Юй, усмішка лікаря Суня стала ще ширшою. Родину Юй він добре пам'ятав. За десятки років лікарської практики він майже ніколи не помилявся і не стикався з випадками, в яких не був би впевнений. Але родина Юй зламала цю статистику.

Юй Сяоцао народилася слабкою і, попри постійне лікування, навряд чи мала дожити до десяти років. Але ось їй уже дев'ять, вона жвава і здорова, усі симптоми хвороб зникли.

Юй Хай мав ногу, яку ведмідь обгриз майже до кістки. Інший на його місці втратив би життя, не кажучи вже про ногу. А він не тільки одужав, а й ходить вільно.

Юй Хан був побитий до внутрішньої кровотечі і переломів ребер. У дев'яти з десяти випадків такі пацієнти не виживають. Але його організм швидко зупинив кровотечу, і кістки зрослися надзвичайно швидко. Зазвичай на це йде сто днів, а Юй Хан менш ніж за два місяці вже ходив із батьком на ринок. Пульс показував, що він не тільки повністю одужав, а й став міцнішим.

Ці випадки були для нього загадкою! Може, у родини Юй особлива конституція тіла? Але пульс не показував нічого незвичайного!

Подумавши про це, лікар Сунь привітався першим:

— Дівчинко, як сьогоднішній улов?

— Вітаю, лікарю Сунь! — У минулому чи нинішньому житті важливо мати добрі стосунки з лікарями. Юй Сяоцао ввічливо відповіла: — Здається, непоганий! Вашій аптеці потрібно стільки піщаних черв'яків?

Піщані черв'яки? Черв'яки з піску! Ця дівчинка справді особлива. До речі, назва дуже влучна.