Золоті Поля

Кажучи це, вона, не чекаючи, поки служниця подасть, сама взяла палички, вхопила шматочок хрусткої редьки і поклала в миску... Непомітно для себе, вона з'їла цілу миску густої каші і, відчуваючи, що цього замало, попросила служницю насипати ще одну. Вона також скуштувала по кілька шматочків інших страв на столі. Проте найбільше вона їла солодку і хрустку редьку.

Старий пан Чжоу, однак, уподобав боби у вині. Старий любив щодня випити кілька чарок, а легкий аромат вина і незначна гострота бобів дражнили його смакові рецептори, змушуючи не могти зупинитися.

Інші члени родини також не скупилися на похвалу цим двом закускам. Чжоу Цзисюй із тріумфальним виглядом раптом згадав слова тієї бідно вдягненої, але яскравішої за багатих панянок дівчинки, і звернувся до старого пана Чжоу:

— Дідусю, ці закуски смачні, правда?

Старий пан Чжоу взяв маленьку парову булочку, поклав на неї трохи бобів у вині, відкусив великий шматок і, примруживши очі, сказав:

— Непогано...

— Дідусю, якщо в ресторані «Чженьсю» до холодних страв додавати кілька маленьких тарілочок таких вишуканих закусок як подарунок, як гадаєте, чи сподобається це гостям? — Ця випадкова фраза дівчинки в крамниці солінь торкнулася серця юнака, народженого в сім'ї торговців.

Примружені очі старого пана Чжоу раптом широко розплющилися. Він поклав палички, погладив бороду на підборідді і з задоволенням кивнув:

— Сюй-ер, дідусь справді не помилився в тобі. Ти дійсно вдався в другого сина... Цей метод можливий, доручаю тобі зайнятися цим!

Рука Чжоу Цзифана під столом стиснулася в кулак так міцно, що нігті вп'ялися в плоть, але він не відчував болю, намагаючись зберегти на обличчі легку усмішку:

— Дідусю, брат Сюй, як то кажуть, мовчав-мовчав, а як заговорив — усіх здивував! У жилах родини Чжоу тече однакова кров.

Але в душі він ненавидів це: скільки б він не старався, скільки б успішних угод не уклав, у серці дідуся він не міг зрівнятися зі статусом законного онука від законного сина.

Хоча дідусь на словах хвалив його ділову хватку і талант до торгівлі, але довіряв йому лише дрібні справи. Чжоу Цзисюй — лише малий шмаркач, який нічого не розуміє, вніс цілком звичайну пропозицію, а дідусь уже планує фактично передати йому управління бізнесом родини Чжоу. Як він міг змиритися з цим?

У найбагатшій родині Тангу, родині Чжоу, хтось радів, а хтось сумував. А Сяо-Цао, як і раніше, готувала і продавала тушковані страви; вся сім'я була зайнята, але їхнє життя було сповнене надії.

Після того як Чжан-ши (бабуся) влаштувала скандал і забрала рецепт тушкованих страв, наступного дня вона побігла на ринок, купила велику свинячу голову і змусила продавця додати свинячу кишку і шлунок, а потім почала обробляти їх удома.

Свиняча кишка і шлунок були брудними і смердючими, тож Чжан-ши, звісно, не хотіла бруднити руки. Вона використала привід, що її донька вишиває придане і не може огрубити руки, тому це завдання природно лягло на плечі Лі-ши (невістки).

Лі-ши була лінивою, ласою до їжі та пліткаркою; хіба вона здатна працювати? Якби гроші від продажу йшли їй у кишеню, це було б інше діло, але всі доходи в родині контролювала свекруха, тож у неї не було жодної мотивації.

Затиснувши ніс, вона промила кишки водою, аби змити бруд, і кілька разів прополоскала чистою водою — на цьому все. Шерсть на свинячій голові теж не була добре вичищена, волосся у вухах та інше сміття не прибрали, і все це просто кинули в казан варитися.

Під час тушкування Чжан-ши пошкодувала грошей на спеції, тому поклала кожного виду наполовину менше, а дорогі взагалі виключила. Через це смак став значно гіршим.

Тушкована свиняча голова і кишки мали такий запах, що викликав нудоту, не кажучи вже про те, щоб це їсти! Коли на стіл подали тарілку тушкованої свинячої голови, старий Юй навіть не скуштував, а вдарив по столу і закричав:

— Це що, їжа для людей? Швидше заберіть це і викиньте якнайдалі! Від цього смороду їсти неможливо!

Третій син Юй Бо, який ледве вибрався додому, від запаху тушкованої голови почав давитися сухими блювотними позивами, навіть відмовився від яйця, яке йому давали щодня, кинув палички і пішов у свою кімнату, грюкнувши дверима так, що аж стіни затрусилися. Молодша тітка Юй Цайдє схопила шматок сушеної редьки і коржик, пішла на подвір'я і сіла там їсти.

Лише у Хей-цзи (Чорного), здавалося, відмовили нюх і смак: він узяв шматок жирної свинячої голови і з апетитом їв великими шматками. Якби Сяо-Цао була тут, вона б нишком посміялася: цей дурник з'їсть будь-яке м'ясо, навіть якщо воно смердить гірше за гній!

Купівля свинячої голови коштувала десять мідяків, плюс різні приправи — загалом пішло двадцять-тридцять мідяків. Якщо це викинути, то витрачені гроші підуть на вітер?

Чжан-ши це не хвилювало; по обіді вона рано спакувала тушковану голову і кишки в кошик, взяла Лі-ши за компанію і попрямувала на пристань.

— М'ясна страва за один мідяк! Справжні тушковані страви родини Юй! Смачно і дешево... Братику, купуй порцію, спробуй! — Лі-ши під постійними поглядами Чжан-ши вичавила широку посмішку і голосно закликала покупців, хоча в душі була дуже неохочою.

Як на зло, сьогодні у бригадира Суня було мало роботи, і вантажники рано прийшли чекати на тушковані страви Сяо-Цао за один мідяк. Почувши заклики Лі-ши, вони почали збиратися навколо.

Старий Хао, як зазвичай, дістав два мідяки, простягнув їх і недбало сказав:

— Дайте мені дві порції маринованої риби... А чому сьогодні Сяо-Цао не прийшла?

Маринована риба? Усмішка на обличчі Лі-ши застигла. Але Чжан-ши швидко забрала гроші і сказала:

— Ви про мою онучку! У неї сьогодні справи... Братику, сьогодні маринованої риби немає, є свиняча голова і кишки, хочете?

— Хочу, хочу! Дайте дві порції свинячої голови, побільше рила. — Свиняча голова була улюбленою стравою старого Хао; зазвичай після обіду продавали мариновану рибу, тож можливість купити свинячу голову стала для нього приємним сюрпризом.

Взявши паперовий пакунок, який подала Чжан-ши, старий Хао зважив його в руці і пробурмотів про себе: сьогоднішня порція тушкованого м'яса здається меншою, ніж зазвичай. Але потім подумав, що така смачна м'ясна страва коштує всього один мідяк, тож хай буде трохи менше...

Старий Хао нетерпляче розгорнув пакунок, але замість звичного густого аромату в ніс вдарив невимовний дивний запах. Він насупив брови, взяв шматочок пальцями і побачив, що на ньому, наче хизуючись, стирчить свиняча щетина.

М'ясна страва Сяо-Цао за один мідяк не тільки чудово пахла і смакувала, але й була чисто оброблена. Тепер навіть дурень зрозумів би, що з цією тушкованою стравою щось не так.

Старий Хао, тримаючи свинячу голову, знову протиснувся крізь натовп, схопив щетину на м'ясі, помахав нею перед Чжан-ши і сказав:

— Тітко, ви впевнені, що це тушкована свиняча голова, яку власноруч приготувала Сяо-Цао?

— Зві... звісно! Ці кілька волосин, можливо, через неуважність пропустили... Братику, я заміню тобі порцію... — Чжан-ши з натягнутою посмішкою намагалася виправдатися.

Старий Хао, бачачи, що вона мимрить, зрозумів, що тут щось нечисто. Він поклав м'ясо назад у папір, всунув його в руку Чжан-ши і сказав:

— Самі понюхайте цей запах! Коли відкриваєш пакунок з м'ясною стравою Сяо-Цао, аромат б'є в ніс. А ваша? Мене ледь не знудило від огиди. Це точно не робота Сяо-Цао! ...Ця страва мені не потрібна, поверніть гроші, поверніть гроші!

Чжан-ши була як Пісю (міфічний звір, що їсть золото і не випорожнюється) — тільки брала і не віддавала; повернути гроші — неможливо! Її обличчя спохмурніло, вона відштовхнула пакунок назад і пронизливо закричала:

— Ти вже їв це, а тепер хочеш повернути гроші! Думаєш, стару жінку легко образити?!

На той час вона вже продала більше десяти порцій, і інші люди, що зібралися навколо, побачивши, що справи кепські, сховали свої мідяки і стояли осторонь, спостерігаючи.

Кілька людей, які щойно купили і ще не відкрили пакунки, поспішно попросили:

— Тітко, я щойно купив, навіть пакунок не відкрив, можу повернути?

Чжан-ши, бачачи, що її жвава торгівля перетворилася на збиткову, і люди ще й вимагають повернути отримані мідяки, звісно, не погодилася. Вона ущипнула себе за стегно і почала голосити, б'ючи себе по ногах:

— Ой, лишенько! Ви ображаєте старих, слабких жінок і дітей, купуєте товар і не хочете платити! Прокляті, не боїтеся карми?

Лі-ши теж почала кричати на повне горло:

— Ми продаємо їжу! Ви купили, хто знає, що ви з нею зробили? Якщо повернете, як ми продамо іншим? Товар продано, поверненню не підлягає!!

Старий Хао розлючено вказав на свинячу голову в руці і сказав:

— Те, що ви продаєте, їсти неможливо! Повернення грошей — це справедливо!

— Яке до дідька справедливо! Чому неможливо їсти? З'їси і помреш, чи що? Спробуй з'їсти, якщо справді помреш, ми заплатимо за труну!! — Чжан-ши використала свою сварливість на повну. Вона стара жінка, її не можна чіпати. Якщо він посміє торкнутися її хоч пальцем, вона причепиться до нього намертво!

Очі старого Хао вилізли з орбіт від гніву, він міцно стиснув кулаки і зробив крок уперед:

— Що ви за нерозумна стара? Гроші не повертаєте, ще й смерті бажаєте!

— Ой! Убивають!! Люди добрі, подивіться, купка людей разом ображає мене, стару жінку! Чи є тут хтось, хто наведе лад... — Чжан-ши злякалася його погляду, відступила на два кроки, плюхнулася на землю, ляскала себе по стегнах і голосила.

Старий Хао та інші робітники не знали, сміятися чи плакати — вона продає підробку і ще й вважає себе правою!

— Бабусю, що з вами? Хто вас образив? — голос Сяо-Цао пролунав з-за спин натовпу. Вантажники розступилися, і вона з кошиком у руці повільно підійшла до Чжан-ши.

Побачивши, що онука стала свідком її істерики, Чжан-ши не настільки втратила сором. Вона поспішно підвелася, обтрусила землю з одягу і впевнено, голосно заявила:

— Сяо-Цао, ти прийшла як раз вчасно!! Скажи, ти не хотіла, щоб ми перехопили твій бізнес, і навмисне приховала правду, дала нам неправильний рецепт? Вони кажуть, що смак тушкованої страви неправильний, і вимагають повернути гроші!

Сяо-Цао глянула на знайомі обличчя позаду і почала розуміти ситуацію. Вона підійшла до старого Хао, подивилася на пакунок з тушкованим м'ясом у його руці і сказала:

— Дядьку Хао, дозвольте глянути на вашу страву!

Старий Хао простягнув відкритий пакунок і сказав:

— Сяо-Цао, понюхай, як це можна їсти!

Сяо-Цао насупилася від різкого запаху, уважно оглянула свинячу голову, а потім повернулася до Чжан-ши і сказала:

— Бабусю, перед тушкуванням свинячої голови треба видалити щетину, вичистити волосся з вух та інше сміття, ретельно вимити. Потім розрубати голову, вийняти мозок, замочити в чистій воді, щоб вийшла кров, а потім замочити в гарячій воді на пів години (дві чверті години), тільки тоді можна позбутися неприємного запаху. Подивіться на вашу свинячу голову, на ній щетина стирчить, ви точно схалтурили, коли мили голову.