Золоті Поля

Коли чоловіки прибули на місце, сестри Юй Сяоцао за допомогою безкоштовної робочої сили — Чжуан Сяомо — вже назбирали цілу гору морської волосистої капусти (агарових водоростей).

Фань Цзичжень та Юй Хан завжди без вагань виконували вказівки Сяоцао. Вони спакували зібрані водорості в кошики, покірно віднесли їх додому, а потім повернулися, щоб допомогти збирати далі. Юй Сяоцао так захопилася збиранням, що навіть забула пообідати.

Сьогоднішній улов був просто чудовим! Дивлячись на повні бамбукові кошики, розставлені на подвір'ї, Сяоцао раділа від щирого серця. От би ці водорості не виявилися одноразовою знахідкою! Якщо їх можна буде збирати щодня, то це ж справжнє багатство!

Фань Цзичжень, запихаючи до рота хрусткий і смачний салат із водоростей, подивився на кошики і запитав:

— Доню, ці водорості хоч і смачні, але ж їх тут занадто багато! Навіть якщо ми їстимемо їх щодня, на кожен прийом їжі, нам і за кілька місяців не впоратися!

Сяоцао, яка вже розпалила вогонь у кухонній печі, визирнула звідти, таємниче всміхнулася Фаню Цзичженю і сказала:

— Хрещений, залиште трохи місця в животі. Скоро буде щось дуже смачненьке!

Фань Цзичжень поплескав себе по животу і зі сміхом відповів:

— Живіт твого хрещеного може розтягуватися і звужуватися. Навіть якщо я ситий, ще дві миски точно влізе. Не хвилюйся, це не завадить мені скуштувати твою нову страву.

Насправді приготувати морський холодець дуже просто. Треба лише підтримувати вогонь у печі і варити водорості на повільному вогні понад чотири години. Коли водорості повністю розчиняться у воді, треба зняти з вогню, процідити рідину через марлю, щоб відділити залишки. Після охолодження рідина застигне і перетвориться на кришталево прозорий холодець. Холодець із морських водоростей виходить більш хрустким і пружним, ніж із бататового чи бобового крохмалю, нагадуючи агар-агар. А якщо полити його заправкою з часнику, олії чилі, подрібнених маринованих овочів (чжацай) та кунжутної олії, він виглядатиме неймовірно апетитно.

Юй Сяоцао не лише спробувала зробити морський холодець, але й водночас у сусідньому казані приготувала холодець із бататового та бобового крохмалю (з маша).

З бобовим холодцем було більше клопоту. Спочатку треба було замочити боби маш, потім перемолоти їх на кам'яних жорнах у густе бобове молоко, процідити і дати крохмалю осісти. На словах це просто, але на ділі процес досить складний: багаторазове проціджування, відстоювання, потім віджимання води, щоб залишилася грудка крохмалю, яку треба висушити для подальшого використання.

Для приготування самого холодцю треба взяти певну кількість крохмалю і розвести його теплою водою до стану густої пасти. Потім закип'ятити казан води, влити туди крохмальну пасту і швидко помішувати, щоб не підгоріло. Коли крохмаль звариться, масу переливають у форму, схожу на ту, що використовують для тофу, і залишають остигати, поки вона не перетвориться на желе.

Складність бобового холодцю полягала саме у видобуванні крохмалю. А от із бататовим холодцем усе було набагато простіше, адже бататовий крохмаль у домі Сяоцао та в майстерні родини Чжоу завжди був під рукою. Маючи готовий крохмаль, процес приготування був таким самим, як і для бобового холодцю.

Бататовий холодець виходив темно-червоного кольору, кришталево прозорий, наче льодистий червоний нефрит. А бобовий холодець був білосніжним і м'яким, як желе. Обидва види холодцю були ніжними та освіжаючими, ідеально підходили для літньої спеки, добре тамуючи спрагу та охолоджуючи.

Прозорий холодець із фірмовою заправкою Сяоцао в спекотний літній день дарував відчуття прохолоди від самого рота аж до шлунка, змушуючи їсти ще і ще. А ввечері, обдуваючись легким вологим морським бризом і смакуючи ніжний пружний холодець, можна було відчути справжнє блаженство.

Сяолянь наклала собі ще одну миску, полила заправкою і з усмішкою сказала:

— Молодша сестро, цей холодець просто створений для літа! Завтра ж понесемо його на пристань продавати, він точно матиме великий попит!

Фань Цзичжень, який навіть не вечеряв, об'ївся так, що постійно потирав живіт, і сказав:

— Доню, і як тільки твоя маленька голівка до такого додумалася? Стільки геніальних ідей! З бататового крохмалю та морських водоростей можна зробити таку смакоту! Ха-ха, мабуть, у минулому житті я зробив багато добрих справ, якщо в цьому отримав таку названу доньку! Це ж яка гордість... Дружино, завтра, як поїдеш до міста, візьми трохи для княгині Цзін та другого панича, нехай і вони скуштують, що вміє наша донька!

Фань Цзичжень, будучи людиною простою, під впливом атмосфери села Дуншань перестав звертатися до дружини пафосними словами і почав, як Юй Хай та інші селяни, кликати її просто «дружино»! І знаєте, звикнувши, це звучало навіть дуже мило.

Холодець справді був надзвичайно смачним. Пані Фань, як не намагалася стримуватися, з'їла аж дві великі миски. Вона неохоче відклала ложку, тихо засміялася і сказала:

— Ти ж просто хочеш похвалитися перед княгинею Цзін, яка в тебе чудова донька! Хіба я тебе не знаю?

Фань Цзичжень хитро засміявся, зовсім не приховуючи своїх намірів. Якщо маєш таку талановиту доньку, навіщо це ховати? Нехай усі знають, яка в нього, Фаня Цзичженя, донька — і рукодільниця, і кулінарка від Бога!

Сяоцао подарувала хрещеному яскраву усмішку і продовжила обговорювати з Сяолянь бізнес із продажу холодцю.

Раз вони вирішили продавати холодець, потрібно було підготувати миски та ложки, а також роздобути столи та стільці. Не можуть же клієнти їсти, сидячи навпочіпки! Крім того, обов'язково треба було зробити навіс. Влітку на пристані сонце пече нещадно, хто захоче їсти під палючим промінням?

Юй Хай, який тихо слухав розмову доньок, додав:

— Завтра я візьму матеріали і спочатку збудую солом'яний навіс. Миски та ложки можна купити на ринку біля пристані. А от столи та стільці швидко знайти не вийде!

Сяолянь раптом згадала:

— Точно! Дідусь Лю казав, що його син розбагатів на бізнесі і збирається забрати його до себе на старість! Він хотів передати комусь свою ятку з локшиною. Чому б нам її не перейняти? Так ми й вирішимо проблему зі столами та стільцями!

Сяоцао подумала і кивнула:

— Добре! Окрім холодцю (лянфен), ми можемо продавати ще й холодну локшину (лянмянь). Я знаю кілька хороших рецептів, має бути смачно. Завтра батько спочатку побудує новий навіс. Той солом'яний навіс дідуся Лю зовсім не продувається. Взимку від вітру захищає добре, а от влітку під ним буде занадто душно.

— Домовилися! Сонце ще високо, я піду нарубаю бамбука. — Сказавши це, Юй Хай одразу ж підвівся.

Юй Хан теж піднявся за ним:

— А я піду наріжу очерету!

Знайшовши новий спосіб заробітку, Юй Сяолянь була надзвичайно натхненною. Вона з ентузіазмом сказала:

— Завтра зберемо всі необхідні речі і спробуємо відкритися ще до обіду!! Точно! Завтра вирушимо на пристань раніше. Я піду купувати миски та ложки, а ти готуватимеш холодець на місці! Цей бізнес будемо вести разом, прибуток ділимо навпіл, згодна?

Сяоцао, звісно, не мала нічого проти. Але готувати і холодець, і холодну локшину одночасно — їм із Сяолянь удвох буде важко впоратися. Вона задумалася, чи не залучити до справи старшу тітку (дружину маминого брата). Відколи кавунова лавка закрилася, старша тітка не могла знайти підходящої роботи і лише зрідка готувала щось на продаж на пристані.

Зараз фінансове становище їхньої родини значно покращилося. Старша тітка допомагала в кавуновій лавці більше місяця, а коли роботи стало забагато, ще й привела свою старшу доньку. Коли сезон закінчився, Сяоцао силоміць вручила їй п'ятдесят лянів срібла як плату за працю.

У місті здоровий дорослий чоловік за місяць ледве заробляв один лян. Пані Хань вважала, що робота в лавці була не такою вже й важкою — просто перекладати кавуни та приймати гроші. Тому п'ятдесят лянів її неабияк налякали, і вона відмовлялася їх брати.

До того ж старший брат мами Сяоцао теж непогано заробив, продаючи кавуни в префектурі. Усе це завдяки доброті Сяоцао, яка, розбагатівши, не забула про своїх дядьків. Брати Лю Пей та Лю Хун за місяць здійснили не менше десяти поїздок до префектури.

Під час першої поїздки вони ледь не постраждали від місцевого хулігана. На щастя, вчасно втрутився Фань Цзичжень, який відправив усю банду до управи і представив братів Лю самому префекту. Завдяки цьому впливові люди в префектурі дізналися, що продавців кавунів «кришує» сам імператорський уповноважений генерал Фань. Після цього ніхто не наважувався їх ображати.

У префектурі багатіїв було куди більше, ніж у містечку Тангу! В цей час кавуни всюди були рідкістю, тому з продажем проблем не виникало. Брати хвилювалися лише про те, що кавунів на всіх не вистачить! Цілий віз кавунів розкуповували слуги впливових та багатих родин просто біля міської брами. Навіть те, що ціна була на дві монети вищою, ніж у Тангу, зовсім не впливало на продажі.

За місяць кожен із братів заробив по сімсот-вісімсот лянів срібла. У минулому родина Лю ледве могла назбирати сім-вісім лянів, а тут такі величезні гроші! Брати навіть не знали, що робити з такими «величезними» заощадженнями.

Згодом, за порадою Сяоцао, брати вирішили вкласти всі гроші в купівлю крамниць біля нового порту, що будувався. Навіть на старому маленькому причалі кількість людей зростала з кожним днем, що вже й казати про новий порт. У майбутньому земля там буде на вагу золота!

Маючи такого могутнього хрещеного, Сяоцао не хвилювалася, що не зможе купити нерухомість у гарному місці. Гроші, які третій панич Чжоу мав витратити на купівлю крамниць для неї, Сяоцао попросила повернути і передала їх хрещеному. Тепер вона була багатою і з розмахом вирішила: з її нинішнім статком купити десяток крамниць — простіше простого!

Повернемося до нашої розповіді! Родина Сяоцао обговорювала плани майже всю ніч, і наступного ранку Юй Хай з двома доньками вирушив на двох возах до пристані! Фань Цзичжень неквапливо їхав верхи слідом за ними. На возі, яким правив Юй Хай, високо височіла купа матеріалів для будівництва навісу, тож йому залишалося сидіти лише на передку. А на віслюковому візку дівчат була купа посуду та кілька кошиків із морськими водоростями.

Так, вони вирішили спочатку робити холодець із водоростей. Адже сировина нічого не коштувала. Коли водорості закінчаться, тоді вже перейдуть на бататовий холодець. А от від бобового холодцю сестри відмовилися — занадто багато мороки, та й собівартість вища!

Перед від'їздом Сяоцао спеціально забігла до родини Чжоу і попросила Чжоу Шаньху переказати всім дітям у селі, що вона буде постійно купувати морські водорості по одній монеті за цзінь, скільки б їх не принесли! Якщо вчора на тому місці вони так швидко назбирали кілька кошиків, то й в інших місцях водоростей має бути повно.

Зараз сільські діти все одно були без діла, і якби вони старанно шукали, то навіть підлітки могли б за день зібрати більше десятка цзінів. Тепер село Дуншань вже не було тим бідним селом, де кожну копійку рахували. До тих кількох десятків монет, які заробляли діти, багато родин навіть не ставилися серйозно і залишали їх дітям на кишенькові витрати. Завдяки цьому ентузіазм дітей до збору водоростей зріс ще більше!