Золоті Поля

Юй Цао серйозно перевірила його пульс і сказала: «У Є, у вас є легкі симптоми застуди. Пігулки пити не обов'язково. Не знаю, чи взяли ви з собою сироп від кашлю з Тунженьтану?»

Верховний імператор вирячив очі, які стали схожі на мідні дзвоники, що виглядало досить страшно: «Пан і люди навколо нього — всі дорослі, навіщо нам брати цю штуку? Хіба сироп не для дітей?»

Юй Цао пояснила: «Сиропи здебільшого виготовляються з відносно м'яких ліків, вони не мають побічних ефектів і дають досить помітний лікувальний ефект при легкій застуді та кашлі. У Є, у вас міцне здоров'я, випивши сироп, ви зможете швидко одужати, то навіщо ж ковтати гіркі пігулки і псувати собі апетит?»

Верховний імператор Чжу Хуайюн подумав і вирішив, що дівчисько каже дуже слушно: неважливо, які ліки пити, головне, щоб вони швидко подіяли і не завадили йому насолоджуватися смачною їжею!

Випивши ковток сиропу, Чжу Хуайюн прополоскав рот теплою кип'яченою водою від солодкого присмаку і з нетерпінням сказав: «Дівчисько, швидше наріж пану трохи м'яса зі свинячої голови, а також свинячих вух. Де Цюань, діставай імператорське вино, яке я велів тобі взяти. Пити вино і їсти холодну закуску зі свинячої голови, цей смак... кращий, ніж у живих небожителів!»

Де Цюань із незворушним обличчям подивився на Юй Цао і запитав: «Панночко Цао, чи можна нашому господарю з його хворобою їсти жирну їжу та пити вино?»

Не чекаючи, поки Юй Цао відповість, Чжу Хуайюн вирячив свої бичачі очі і голосно сказав: «Чому це не можна? Це всього лише застуда, імбирний суп я вже випив, ліки теж прийняв. Хіба дівчисько Цао не сказала? Хвороба скоро мине! Де Цюань, не тягни час, швидше неси вино!!»

Ноги Де Цюаня не зрушили ні на міліметр, а його погляд залишався зосередженим на Цао. Юй Цао усміхнулася йому і сказала: «М'ясо їсти можна, але вино пити ні в якому разі не можна!»

Побачивши, що Верховний імператор збирається щось сказати, вона додала: «Під час хвороби найбільше протипоказано пити вино, якщо хвороба загостриться, боюся, що в майбутньому доведеться відмовитися навіть від м'яса і перейти на легку дієту...»

Почувши це, Чжу Хуайюн поспішно відкинув думку про вино. Він зовсім не хотів під наглядом Де Цюаня під час кожного прийому їжі бути білим кроликом — їсти лише вегетаріанське!

На той час наближався час обіду. Юй Цао нарізала для Верховного імператора тарілку м'яса зі свинячої голови, де було більше пісного м'яса і менше жиру, заправила його подрібненим часником і полила кунжутною олією. Також на його прохання вона приготувала тарілку нарізаних соломкою вух у червоній олії та нарізала половину печеної курки. Вона власноруч підсмажила кілька вегетаріанських страв і накрила стіл на кані.

Чжу Хуайюн трохи поскаржився на те, що м'ясо зі свинячої голови занадто пісне, але його руки дуже розкуто вклали м'ясо в маньтоу, і він почав їсти великими шматками. Він з'їв усі м'ясні страви на столі дочиста, випив повну велику миску супу, а от вегетаріанських страв майже не торкнувся. Поївши, він задоволено потирав живіт і ліг на кан, примруживши очі.

Юй Цао приготувала для головного управителя Де Цюаня та кількох імператорських охоронців у цивільному окремий стіл із щедрою їжею. Більшість страв становили тушковані страви з крамниці, плюс кілька смажених страв. Її кулінарна майстерність залишила всіх повністю задоволеними. Спочатку супроводжувати господаря в поїздці в дні дванадцятого місяця було важкою справою, але охоронці знали, що господар прямує до села Дуншань, і таємно мало не побилися до крові за місця в супроводі. Серед охоронців, які куштували їжу, приготовану Юй Цао, не було жодного, хто б про неї не мріяв.

Суп, який пив Верховний імператор, Юй Цао зварила на воді з духовного каменю. Тому, коли Чжу Хуайюн прокинувся після сну, він відчув неймовірний комфорт у всьому тілі, його розум прояснився, а втома від подорожі зникла безслідно.

Наївшись і виспавшись, Чжу Хуайюн покликав до себе Юй Цао і почав з нею обговорювати: «Дівчисько, у твоїй міській крамниці тушкованих страв справи йдуть непогано! Чи не маєш ти наміру відкрити філію?»

Юй Цао подумала і серйозно відповіла: «У мене тут серйозна нестача робочих рук, ми ледь вправляємося з однією крамницею! Звідки ж у мене візьмуться сили займатися ще й другою?»

Чжу Хуайюн вирячив свої бичачі очі, ляснув по столу і сказав: «Робочі руки? У пана вони є!! Давай подивимось, чи підійде такий варіант: я надаю людей, приміщення та капітал, а ти надаєш технологію, і ми разом відкриваємо справжню крамницю тушкованих страв у столиці. Тобі ні про що не доведеться турбуватися, ти тільки відповідатимеш за навчання кухарів, щоб вони могли готувати тушковану свинячу голову з точнісінько таким самим смаком, як у тебе, і тобі навіть не потрібно буде приходити в крамницю. Увесь прибуток належатиме тобі, пан не візьме ні копійки!!»

Що? Верховний імператоре, ви що, з глузду з'їхали? Чи у вас просто забагато грошей, які нікуди подіти? Дати гроші, людей, зусилля та приміщення, а всі зароблені гроші віддати іншому, не взявши собі ні копійки? Невже такий пиріжок, що впав з неба, справді звалився їй на голову?

Юй Цао завагалася на мить і запитала: «У Є, хіба рецепт тушкованих страв не був написаний для вас? Імператорські кухарі в палаці також навчилися методу приготування тушкованої свинячої голови, то навіщо вам відкривати таку крамницю?»

Згадка про тих нікчемних імператорських кухарів і куховарів розлютила Чжу Хуайюна: «Навіть не згадуй, поки ти була там, тушковані страви, які готували палацові кухарі, ще можна було якось їсти, але як тільки ти покинула палац і поруч не стало нікого, хто б за ними наглядав, їхня майстерність миттєво впала! Вони ще й виправдовувалися, мовляв, готували точно за твоїм рецептом. Скажи, хіба це не обурює?»

«Е-е... можливо, вони звикли готувати вишукану та благородну їжу, і відчувають певну зневагу та опір до таких грубих продуктів, як тушкована свиняча голова та субпродукти. Настрій визначає майстерність, тому вони і не можуть відповідати вашим вимогам, У Є?» Юй Цао чудово розуміла причину, але їй доводилося ламати голову, щоб знайти виправдання для імператорських кухарів.

Чжу Хуайюн задумався: а й справді, хіба не в цьому річ! Він розлютився і знову добряче вилаяв тих зарозумілих кухарів.

Юй Цао хіхікнула і сказала: «У Є, невже ви ніколи не підозрювали, що я не дала вам справжній рецепт, або що я щось приховала?»

Чжу Хуайюн скоса поглянув на неї і категорично відповів: «Цього не може бути! У тебе, дівчисько, сміливості менше, ніж у мурахи, ти б не наважилася хитрувати з паном. До того ж, ти особисто навчала тих хлопців у палаці, і під твоїм керівництвом вони явно могли приготувати тушковану свинячу голову з автентичним смаком. Як тільки ти пішла, смак змінився, це точно ті старі лінтяї розледачіли!! Ні, дівчисько, ти обов'язково повинна співпрацювати з паном і відкрити крамницю тушкованих страв! Інакше, коли пану захочеться з'їсти справжньої тушкованої свинячої голови, доведеться знову їхати в місто або в село Дуншань!! Пан уже старий, не витримає таких потрясінь...»

Ну ось, навіть тактику жалісливих скарг пустив у хід! Верховний імператоре, це не поле бою, тут вам нема де розгулятися!

«Оскільки ви, У Є, так кажете, я не можу бути невдячною, чи не так? Тоді домовилися: вибір місця, ремонт, підбір персоналу, управління, закупівлі... я ні в що не втручаюся. Я відповідаю лише за навчання на кухні! Однак я не жадібна людина, тому прибуток ділитимемо п'ятдесят на п'ятдесят!» Юй Цао подумала, що пропозиція Верховного імператора хоч і хороша, але їй було неспокійно на душі. Якщо затягнути Верховного імператора в один човен із собою, то цій крамниці точно ніхто не посміє ставити палиці в колеса.

«Згода! Пан дійсно не помилився в тобі, ти, дівчисько, справедлива і благородна! Пан завтра ж повернеться, щоб усе організувати, постараємося відкритися ще в дванадцятому місяці...»

Верховний імператоре, ви занадто поспішаєте, чи не так? Уже десяте число дванадцятого місяця, поки ви доберетеся до столиці, потім вибір місця, ремонт і все інше — хіба можна це закінчити менш ніж за два-три місяці?

Юй Цао навіть уявити не могла, що Верховний імператор вирішив це не в останню мить; він уже давно пригледів приміщення. Це була крамниця старої кондитерської, і він обміняв її на інше приміщення в кращому місці та за вищою ціною, силоміць змусивши власників помінятися, ще й компенсував їм чимало срібла за втрату робочого часу.

Коли двадцятого числа дванадцятого місяця Юй Цао привезли до столиці, крамниця після невеликих переробок уже відповідала стандартам для відкриття. На кухні, окрім печі для запікання, додали ще шість кухонних плит, усе кухонне приладдя було в повному комплекті, персонал також уже був на місці, чекали лише на прибуття її, «головного кухаря»!

Цього разу Юй Цао, приїхавши до столиці, не лише взяла з собою Ян Лю, служницю, одержиму кулінарією, а й прихопила свою старшу сестру Юй Лянь. Юй Лянь уже опанувала майстерність приготування тушкованих страв на всі сто відсотків, і страви, які вона готувала, були навіть автентичнішими за ті, що робила Цао. Було б гріх не скористатися такою безкоштовною помічницею.

Юй Цао пройшлася по кухні, спеціально пішла подивитися на колодязь на задньому дворі і попросила камінь, що латає небо, перетворити воду в ньому на воду з духовного каменю, не оминувши і кілька великих чанів із водою. Вона доручила Юй Лянь керувати кількома кухарями, яких надіслав Верховний імператор, у приготуванні тушкованих страв. Лянь суворо контролювала пропорції приправ і пильно стежила за силою вогню.

Цао ж разом із Ян Лю особисто навчала її готувати печену курку та смажену качку, а такі страви, як солона качка та копчена качка, вона доручила іншим кухарям. Зрештою, Верховний імператор запевнив її, що цим кухарям можна довіряти, і рецепти точно не вийдуть за їхні межі. Щоб не конкурувати з рестораном Чженьсюлоу, вона спеціально вимагала продавати страви, однакові або схожі на ті, що в Чженьсюлоу, в обмеженій кількості.

Після двох днів напруженої роботи крамниця тушкованих страв, яку особисто організував Верховний імператор, нарешті відкрилася. Спочатку він збирався скромно підірвати зв'язку петард, відкрити вивіску і на цьому вважати заклад відкритим. Хто ж міг подумати, що ще з того моменту, як він почав мінятися приміщенням із кондитерською, за ним уже спостерігало багато людей. Звістка про те, що Верховному імператору нічим зайнятися і він вирішив відкрити крамницю, щоб згаяти час, швидко поширилася у вищих колах столиці. За кожним кроком перед відкриттям крамниці з темряви спостерігала незліченна кількість очей.

У день відкриття важливі міністри, високопосадовці двору, аристократи зі знатних родин, а також багато старих чиновників, які пішли у відставку, йшли один за одним нескінченним потоком. Головний управитель Де Цюань із незворушним обличчям замість Верховного імператора зустрічав одну хвилю гостей за іншою. На щастя, ці люди, за винятком тих старих чиновників, які зробили великий внесок, служачи Верховному імператору, були дуже кмітливими: залишивши подарунки, вони самі по собі йшли.

З ранку до полудня потік людей, які приходили з привітаннями, не припинявся, а управитель Де Цюань та кілька євнухів під його керівництвом втомилися приймати подарунки. Навіть той, хто був у палаці, заради забави написав каліграфію, оформив її і наказав управителю Су Жаню доставити, сказавши, що це для того, щоб повісити в крамниці і додати солідності дідусеві-імператору. Каліграфія, власноруч написана імператором — будь-хто інший, безсумнівно, вважав би це великою честю, але Верховний імператор розкритикував онука за скупість: не міг подарувати стільки цінних речей, а натомість прислав якісь каракулі!

Усе, що відбувалося зовні, було недосяжним для Юй Цао, маленької сільської дівчини. Вона чесно і сумлінно передавала свої кулінарні навички на кухні, намагаючись зробити так, щоб кухарі якомога швидше могли працювати самостійно, і вона могла б звільнитися та повернутися додому, щоб зустріти Новий рік зі своєю родиною!

На щастя, ці кухарі не були дурними, вони мали дуже міцну базу і розуміли все з півслова. Через три дні після відкриття більшість кухарів уже могли виконувати роботу самостійно. Сестри родини Юй ще кілька днів поспостерігали на кухні і вирішили, що тепер можна повністю відпустити контроль. Навіть такий вибагливий на смак Верховний імператор вирішив, що ці кухарі вже пройшли навчання, і лише тоді відпустив сестер додому.

Перед від'їздом сестри в супроводі та під охороною двох вартових прогулялися столицею, купили багато хороших речей, які не можна було придбати в місті та в Тангу, і приготували подарунки для всіх членів родини. Лише двадцять восьмого числа дванадцятого місяця вони повернулися до села Дуншань. Усі вдома були дуже приємно здивовані, побачивши сестер, адже думали, що вони не встигнуть повернутися до Нового року!