Золоті Поля

О десятій годині ранку перед "Крамницею тушкованих страв родини Юй" у префектурному місті вже зібрався натовп охочих купити тушковане м'ясо. З моменту відкриття минуло майже три місяці, і бізнес родини Юй ставав усе успішнішим: від однієї свині на день на самому початку вони перейшли до того, що зараз навіть двох свиней не завжди вистачало для задоволення попиту.

У кожній свині, від голови до ніг і тельбухів, майже нічого не залишалося на відходи; усе йшло в приготування, і кожна частина мала свій особливий смак. Найкраще продавалися голови, ніжки та тельбухи, адже ціна на них була цілком доступною, а за смаком вони не поступалися тушкованому м'ясу, тому були дуже популярними серед місцевих простих родин.

Хоча в такому великому префектурному місті не бракувало м'ясних лавок, більшість живих свиней закуповували в інших місцях, і ціни на них були значно вищими, ніж у попередні роки. Для прикладу: у минулі роки свинина коштувала щонайбільше тридцять із чимось монет за цзінь, а цього року через неврожай ціна в Тангу підскочила до понад ста монет за цзінь, а в префектурному місті найдешевша коштувала вісімдесят-дев'яносто монет за цзінь.

Рівень життя мешканців префектурного міста був значно кращим, ніж у Тангу, проте звичайні родини, бажаючи скуштувати тушкованого м'яса, довго вагалися. Лише стиснувши зуби та обмеживши себе в усьому іншому, вони могли дозволити собі трохи м'яса до столу.

Зазвичай свинячі голови та тельбухи в м'ясних лавках навіть найзавзятіші м'ясоїди не купували, бо як би їх не готували, вони завжди мали специфічний неприємний запах. Проте ці ж нібито непотрібні залишки в руках Юй Цао перетворювалися на надзвичайно ароматні та спокусливі ласощі.

Тушковані голови, ніжки та тельбухи мали чудовий смак і коштували дуже дешево. Скажімо так: цзінь тушкованого м'яса коштував від ста тридцяти до ста п'ятдесяти монет, тоді як цзінь тушкованих кишок, свинячих сердець чи легенів коштував лише п'ятдесят-шістдесят монет. За такої доступної ціни навіть прості родини могли раз на кілька днів купити цзінь м'яса, щоб задовольнити свій апетит. Багато жителів навколишніх сіл і містечок, приїжджаючи на ринок у префектурне місто, теж брали їх із собою додому.

Таким чином, голови, ніжки та тельбухи родини Юй стали дефіцитним товаром, попит на який перевищував пропозицію. Оскільки Юй Цао в цей час не було на місці, Лю Ху та його дружина опинилися в скрутному становищі, щодня спостерігаючи, як клієнти йдуть розчарованими.

Лю Цзюньпін, хлопець кмітливий, потайки дослідив м'ясні прилавки та лавки в місті та околицях. Він виявив, що навіть у найуспішніших продавців за день продавалася одна-дві свині, а в менш успішних — одна свиня за два дні. У всіх них незмінно залишалися свинячі голови та тельбухи.

Повернувшись, він розповів про це батькам. Після наради родина з трьох осіб вирішила, що Лю Ху з сином домовляться з продавцями про довгострокову співпрацю, викуповуючи голови, ніжки та тельбухи за ціною три монети за цзінь. В одній свині таких частин було близько двадцяти-тридцяти цзінів, тож м'ясники отримували додатково майже сто монет, що було їм тільки на руку.

Лю Цзюньпін узяв на себе обов'язок збору цих частин, щодня курсуючи на ослику між міськими лавками та селами, привозячи щонайменше сім-вісім комплектів.

Обробка голів, ніжок та тельбухів була непростою справою. Юй Цайфен із донькою щодня займалися тушкуванням м'яса, а також запіканням та копченням курей, качок і гусей, працюючи настільки наполегливо, що їм бракувало рук. Збільшення обсягів обробки голів та тельбухів ще більше навантажило їх, змушуючи часто працювати до пізньої ночі.

На щастя, Юй Цао, повернувшись до села Дуншань і побачивши виснажений вигляд тітки та кузини, їхні запалі очі та темні кола під ними, миттєво вирішила — найняти людей для спеціальної обробки голів та тельбухів.

Юй Цао також перерозподілила обов'язки в крамниці. Вона особисто готувала суміш спецій, подрібнюючи всі прянощі на порошок і зберігаючи їх у великому горщику. Тепер, знаючи, скільки суміші потрібно на цзінь м'яса, можна було просто відміряти необхідну порцію, замість того щоб готувати її щоразу окремо.

Методи приготування запеченої качки, смаженої курки, качки в солоній воді та копчених продуктів вона передала своїй кузині Лю Яньер. Якщо чітко дотримуватися пропорцій та стежити за вогнем, нічого складного в цьому не було. Лю Яньер виявилася кмітливою і швидко навчилася. Через пів місяця навіть досвідчені гурмани ледь могли відрізнити її страви від тих, що готувала сама Цао. Оскільки вона готувала лише лімітовані продукти, час її роботи був недовгим, і решту часу вона допомагала продавати тушковані страви.

Тітка Юй Цайфен щодня відповідала за тушкування різноманітних страв, і її чотири великі казани не згасали з ранку до ночі. Лю Цзюньпін, повернувшись із сировиною, допомагав матері мити м'ясо, різати його та підтримувати вогонь, а в найгарячіші години також допомагав приймати гроші.

Лю Ху відповідав за закупівлю живих свиней у неуражених лихом селах, забій та доставку. Він був зайнятий від ранку до вечора, і іноді, якщо доводилося їхати далеко, не встигав повернутися того ж дня.

Для обробки голів та тельбухів найняли двох спритних та працьовитих жінок із сусідства, платячи кожній тридцять монет на день, що дорівнювало заробітку дорослого чоловіка на важкій фізичній роботі. У обох жінок були складні сімейні обставини: у однієї свекруха роками потребувала ліків, у іншої чоловік два роки тому зламав ногу і ледве ходив.

Хоча обробка тельбухів здавалася роботою брудною, але можливість заробити була важливою. Оскільки жінки, які не могли виконувати важку роботу, отримували стільки ж, скільки чоловіки-вантажники, від бажаючих не було відбою.

Юй Цао з тіткою довго придивлялися до цих двох жінок, перш ніж прийняти їх. Обидві вони виявилися чесними та надійними. Крамниця тушкованих страв мала величезний успіх, тож охочих позаздрити було чимало. Хоча завдяки підтримці магістрата та принца на публіці ніхто не наважувався діяти, з часом усе могло змінитися.

Секретні рецепти будь-якої зі страв родини Юй викликали неабиякий апетит у конкурентів. У майбутньому, з розширенням бізнесу та наймом більшої кількості працівників, контроль мав бути дуже суворим, щоб не допустити в колектив людей з поганими намірами.

Поруч відкрилася також "Крамниця маринованих овочів родини Юй". Соління, що там продавалися, здебільшого надходили від Цзян із Тангу за оптовими цінами. Більшість рецептів для Цзян надала сама Цао, тому смак був бездоганним. До того ж, Юй Цао додала кілька своїх унікальних секретних рецептів, завдяки чому асортимент маринованих овочів виявився нічим не гіршим за тушковане м'ясо.

Надто успішний бізнес також приносив клопоти. Цао щодня стояла в крамниці маринованих овочів, зважуючи товар і приймаючи гроші, аж доки голос не став хрипким і неприємним, наче крякання качки. Пані Лю, вперше приїхавши до префектурного міста, також включилася в роботу в крамниці маринованих овочів. Вона планувала лише подивитися і повернутися через день, але за роботою минуло понад пів місяця, бо вона ніяк не могла поїхати.

Чжу Цзюньян, проїжджаючи через префектурне місто на шляху до столиці, завітав сюди й побачив, що худе обличчя Цао схудло ще більше, а її підборіддя стало настільки гострим, що, здавалося, могло поранити. Це викликало в нього тупий біль у серці.

Він притиснув руку до грудей, роздумуючи: коли саме він отримав це приховане поранення? Раніше він ніколи не відчував дискомфорту в грудях, чому ж останнім часом це трапляється так часто? Ні, так не можна. Повернувшись до столиці, він мусить пройти ретельне обстеження в імператорського лікаря, щоб не померти завчасно.

Чжу Цзюньян довго стояв навпроти крамниці маринованих овочів, мовчки спостерігаючи за цією зайнятою, але енергійною постаттю, і здавалося, що він міг би дивитися на неї вічно.

Настав час обіду, натовп нарешті розійшовся, і працівники в обох крамницях зітхнули з полегшенням. Юй Цао витерла руки вологою ганчіркою, зняла квітчастий фартух, потягнулася та розім'ялася.

Піднявши очі, вона побачила принца Яна на протилежному боці вулиці, швидко вийшла з-за прилавка і з усмішкою привітала його: "Принце, коли ви приїхали? Заходьте до подвір'я відпочити!"

Принц Ян мовчки кивнув і увійшов через бічні ворота, що були поруч із крамницею тушкованих страв. Передній двір був охайним: дорога була викладена синім каменем, а обабіч саду росли різноманітні овочі та осінні культури. Чжу Цзюньян ледь помітно посміхнувся: він знав, що поки тут ця дівчинка, жоден клаптик землі не залишиться неробочим.

Пройшовши далі, перед головним будинком він побачив два кущі османтусу, на яких рясніли жовті квіти, наповнюючи все подвір'я густим ароматом.

Принюхавшись, він відчув сильний м'ясний запах із заднього двору. Чжу Цзюньян зупинився і рушив у напрямку бічних дверей.

Юй Цао спробувала його зупинити: "Принце, на задньому дворі готують тушковане м'ясо, там досить безладно, краще лишайтеся на передньому дворі?"

"Нічого, я просто хочу подивитися, як готують ту смачну страву. Що, боїшся, що я вкраду твій секретний рецепт?" Чжу Цзюньян злегка підняв брови, подивившись на неї з усмішкою, в якій поєдналися спокуса та грайливість.

Перед таким зачаровуючим красенем Юй Цао ледь не втратила контроль над собою, боячись, що пустить слину. Вона незграбно засміялася: "Що ви, принце! Якщо вам потрібен рецепт, ваша служниця готова піднести його на долонях!"

Почувши улесливі слова дівчини, Чжу Цзюньян раптом відчув, що сонце сьогодні світить особливо яскраво. Він пирхнув: "Навіщо мені твій рецепт? Я не буду опускатися до того, щоб зазіхати на твої дрібні прибутки!"

Кілька кораблів із коштовностями, привезених із Заходу, мали величезну вартість. Наприклад, кишеньковий годинник, який Чжу Цзюньян подарував Цао, у крамницях коштував п'ять тисяч лян срібла і продавався миттєво. При собівартості в кілька десятків лян, прибутки від таких речей були стократними. Статки принца Яна не мали рівних у столиці, тож прибуток від крамниці тушкованих страв у сто-двісті лян на день для нього справді були "дрібними".

Увійшовши на задній двір, він побачив кухню, де на чотирьох великих казанах пара підіймалася стовпом, а густий аромат м'яса був таким сильним, що навіть запах османтусу не міг його перебити.

Побачивши, як Юй Цайфен із донькою в поті чола працюють на кухні, Чжу Цзюньян знову нахмурився і запитав: "Ви що, кожного дня так працюєте без сну і спочинку?"