Золоті Поля

У своєму минулому житті Чжу Цзюньфань не жив у розкоші, він їв лялечки шовкопряда і куштував смажених цикад, тому перед сараною він не показував огиди та відрази, як багато інших високопосадовців та знатних людей. Він підняв ту сарану з відрізаними крилами, уважно розглядав її деякий час, і тільки-но збирався покласти до рота, як молодий чоловік із білим безбородим обличчям та приємною зовнішністю поспішно зупинив його: «Мій пане, дозвольте вашому слузі спочатку скуштувати?»

У своєму минулому житті Юй Сяо Цао дивилася чимало фільмів та серіалів і знала, що перед тим, як імператор приступав до їжі, євнухи повинні були перевірити її на наявність отрути. Невже і поруч зі спадкоємцем принца Цзіна був такий євнух? Вона з цікавістю розглядала цього молодого чоловіка: його шкіра була настільки гладкою і ніжною, що, здавалося, лусне від легкого дотику, на ній не було видно навіть пор; риси обличчя були дуже тонкими та витонченими, і хоча він не був таким вродливим, як спадкоємець принца Цзіна чи принц Ян, але сам по собі він теж був красенем.

Він мав струнку фігуру і зовсім не скидався на людину, яка звикла бути євнухом, адже ті, постійно принижуючись і кланяючись, під час ходьби завжди мали трохи згорблений вигляд. Ставлення цієї людини також не було ані приниженим, ані зарозумілим, на відміну від євнухів, які завжди мали підлесливий вираз обличчя. Якщо і було щось, що здавалося їй трохи дивним, так це те, що голос цього чоловіка був дуже м'яким і гарним, але зовсім не таким пронизливим і писклявим, як у євнухів по телевізору.

Чжу Цзюньян, побачивши, що дівчинка так відкрито і безсоромно дивиться на Су Жаня, не втримався і нахмурив брови. Що такого гарного в тому Су Жані? Хіба він гарніший за мене?

«Юй Сяо Цао, на що ти дивишся!» — у серці Чжу Цзюньяна спалахнуло роздратування, і він не втримався, щоб голосно не перервати її зацікавлений погляд.

Почувши голос Чжу Цзюньяна, господар і слуга, Чжу Цзюньфань та Су Жань, повернули голови і подивилися на Юй Сяо Цао. Несподівано погляди Юй Сяо Цао та прозорі очі Су Жаня зустрілися. Обличчя Юй Сяо Цао миттєво почервоніло; зиркнувши на принца, вона ввічливо усміхнулася Су Жаню і сказала: «Аура, яку випромінює цей пан, нагадує мені стрункий бамбук у горах, тому я на мить замислилася».

Чжу Цзюньфань голосно засміявся і сказав: «У дівчинки гарне око, я теж вважаю, що Су Жань має вигляд справжнього благородного мужа і цілком заслуговує на ім'я "Стрункий бамбук". Су Жань, пан дарує тобі друге ім'я, відтепер тебе зватимуть Сюці (той, хто вдосконалює себе і приводить до ладу сім'ю)!»

«Вдосконалювати себе, приводити до ладу сім'ю, керувати державою, нести мир у Піднебесну! Мій пане, Су Жань лише каліка, він справді не заслуговує на таке звертання». Хто з чоловіків у душі не мріє стати героєм? Шкода, що його мрія ще в ранньому дитинстві, задля того, щоб його сім'я могла вижити в роки стихійного лиха, розбилася за воротами палацу.

На щастя, його призначили до просвітленого пана, який брав його з собою читати книги, займатися бойовими мистецтвами і обговорювати державні справи, ніколи не дивлячись на нього зневажливо. Порівняно з тими товаришами, яких гнобили старші євнухи так, що вони не могли підняти голови, або яких використовували як цапів-відбувайлів, або чия гідність була повністю знищена за палацовими брамами, йому справді дуже пощастило.

Чжу Цзюньфань вирячив очі, вдарив по столу і сказав: «Якщо пан каже, що ти заслуговуєш, значить заслуговуєш! Су Жань, що пан тобі зазвичай каже? Фізична вада нічого не означає; самоповага, любов до себе і впевненість у собі — ось що робить справжнього чоловіка!! Су Жань, з твоїми знаннями та майстерністю, якби тебе випустили у світ, ти б точно зміг керувати державою пером і захищати її мечем. Ти нічим не гірший за будь-кого іншого! Якщо хтось скаже, що ти не заслуговуєш на це ім'я, нехай приходить до мене!!»

Цьому пану, який був йому як учитель, як друг і як господар, Су Жань міг віддячити лише найщирішим супроводом і найвідданішою дружбою. Якщо пану буде потрібно, він без вагань піде у вогонь і у воду, навіть якщо його розірве на шматки!

У серці Юй Сяо Цао з'явився легкий жаль. Яка чудова людина, а виявилася справжнім євнухом! Хоча він і був дуже незвичайним, але все ж його не можна було вважати справжнім чоловіком! Це все кляте старе суспільство, кляті старі палацові звичаї!

Су Жань хотів ще щось сказати, але раптом його лагідне обличчя злегка змінилося в кольорі; він відчув, як усе його тіло почало свербіти, ніби його покусали комарі. Він терпів якусь мить, але врешті-решт не витримав і почухав шию рукою. На його шиї, правій руці, а також на тілі під одягом, з'явилося багато великих пухирів.

«Мій пане, цю сарану не можна їсти!» — Су Жань зупинив Чжу Цзюньфаня, який саме підносив до рота смажену сарану; через нестерпний свербіж по всьому тілу його обличчя почервоніло.

Пильний погляд Юй Сяо Цао помітив великий пухир на його шиї, і вона здивовано вигукнула: «Пане Су, у вас алергія! Якщо сарана неякісна, вона дуже легко може викликати алергію! Я піду принесу вам лікарський розчин, який приготувала раніше, зачекайте хвилинку!»

Коли Чжу Цзюньфань спочатку побачив страждальний вираз обличчя Су Жаня, він трохи занервував, але почувши слова Юй Сяо Цао, він одразу ж безсовісно засміявся: «Виявляється, у Су Жаня алергія на сарану! Думаю, що таку їжу, як лялечки шовкопряда і цикади, ти теж не зможеш їсти! А смажені цикади такі смачні! Яка шкода, яка шкода!!»

Юй Сяо Цао пішла в кімнату і дістала пляшечку; її основним компонентом була вода з духовного каменя, а всі інші інгредієнти — це були різні трави для зняття свербежу та запалення. Вона простягнула пляшечку Су Жаню і сказала: «Половину випийте, а половину нанесіть на шкіру, ефект настане дуже швидко. Шитоу, проведи пана Су до своєї кімнати, і допоможи йому намазати спину там, куди він сам не зможе дістати!»

Побачивши, як Су Жань пішов за Шитоу до західної кімнати, Чжу Цзюньян взяв одну сарану паличками і з дзвінким хрускотом, апетитно жуючи, промовив: «Який же він ніжний, з'їв одну сарану і вже проблеми! Пан з'їв так багато, і нічого не сталося, хіба ні?»

Чжу Цзюньфань знав, що якщо це не алергія на ліки, то проблема не повинна бути серйозною. Тим паче, що Су Жань з'їв лише одну сарану. Побачивши, з яким апетитом їсть його двоюрідний брат, він також взяв паличками сарану з великим черевцем, поклав до рота і почав повільно куштувати. Дійсно, смак був дуже непоганим, нагадував золотисті креветки-метелики з KFC — ароматно, хрустко і дуже смачно!

Проте найбільше йому припала до смаку та тарілка гострих равликів із надзвичайно насиченим смаком. Взявши одного равлика пальцями, він підніс його до губ і з силою втягнув повітря; соки і м'ясо равлика разом опинилися в роті, він злегка пожував їх, і цей гострий смак назавжди закарбувався в його пам'яті.

За один прийом їжі він з'їв половину великої миски гострих равликів, а також чимало смаженої сарани і тушкованої свинини з фунчозою; лише коли живіт був настільки повним, що він вже не міг нічого з'їсти, Чжу Цзюньфань поклав палички.

Кліпнувши очима, Чжу Цзюньфань вказав на фунчозу в тарілці і запитав: «Ця фунчоза дуже смачна, це Цао сама зробила?»

Шитоу, побачивши такого високоповажного гостя як «спадкоємець принца Цзіна», спочатку почувався трохи скуто, але згодом, переконавшись, що шановний гість дуже привітний і з ним навіть легше спілкуватися, ніж із принцом, він розслабився. Почувши запитання, він з усмішкою відповів: «Фунчоза, яку робить моя друга старша сестра, виходить нерівномірною по товщині і не дуже гарною на вигляд. Цю фунчозу ми взяли в майстерні родини третього молодого пана Чжоу!»

«О? Тобто, Цао справді вміє робити фунчозу?» — з прихованим наміром допитався Чжу Цзюньфань.

Шитоу з сяючою усмішкою сказав: «Моя друга старша сестра дуже неймовірна!! Робити фунчозу працівників майстерні третього молодого пана Чжоу також навчила моя друга старша сестра! Моя друга старша сестра також вміє готувати запечену курку, солону качку і смажену качку, і смак у них ще більш автентичний, ніж у ресторані Чженьсюлоу! Якщо пане спадкоємцю не поспішаєте повертатися до столиці, за нагоди зможете скуштувати страви, приготовані моєю другою старшою сестрою. Наш директор, скуштувавши страви моєї другої старшої сестри, більше не може їсти ресторанну їжу. Все те — це просто "їжа для свиней"!»

Чжу Цзюньфань ще більше переконався в тому, що Юй Сяо Цао — людина, яка переселилася з іншого світу. Він скривив губи і сказав: «Якщо вірити твоїм словам, то я їв "їжу для свиней" цілих двадцять сім років!»

Їв їжу для свиней, то чи не означає це, що він перетворився на свиню? Як міг Шитоу наважитися підтримати таку розмову; він кинув благальний погляд на свою другу старшу сестру.

Юй Сяо Цао, отримавши сигнал про допомогу від молодшого брата, люто зиркнула на нього, ніби кажучи: «Ну що, довикаблучувався? Багато говориш — часто помиляєшся, не говори того, чого не слід, усі свої знання собакам згодував?»

Вона з усмішкою повернулася до «спадкоємця принца Цзіна» і сказала: «У Піднебесній є безліч видатних кухарів, якщо витягнути будь-кого з них, то їхня кулінарна майстерність також залишить мене, просту дівчину, далеко позаду. Це просто мій молодший брат береже те, що має, ніби це якийсь скарб, і вихваляє його, як та тітонька Ван свій товар! Пане спадкоємцю, просто послухайте це і забудьте, не варто сприймати слова дитини всерйоз!»

Саме в цей момент Су Жань вийшов із західної кімнати; пухирі на його шиї все ще були там, але, здавалося, свербіж вже минув, і на його обличчя знову повернувся лагідний і витончений вираз.

Чжу Цзюньфань пожартував: «Су Жань, смак смаженої сарани справді непоганий, шкода, що тобі не судилося насолодитися цією стравою! Добре, що у мене немає алергії на сарану, я наївся від душі».

Юй Сяо Цао з усмішкою сказала: «Не те щоб зовсім не можна було їсти! Я зробила кілька баночок пасти з сарани; ферментована паста з сарани не викликає алергії! Якщо пан Су зацікавиться, то повертаючись до столиці, можете взяти з собою баночку; якщо її підсмажити на олії, вона дуже добре смакуватиме з рисом!»

Почувши це, Чжу Цзюньян, який стояв поруч, з кислинкою в голосі тихо сказав: «Безсердечна! Коли я минулого разу повертався до столиці, чому ти не дала мені баночку? Два мої вози зерна, мабуть, пішли на корм собакам!»

Юй Сяо Цао вперла руки в боки і, мов гострий перчик, накинулася на нього з відповіддю: «Що ти таке кажеш! Якщо ти віддавав це неохоче і з жалем, то забирай усе назад! Хіба без твоїх двох возів зерна ми б померли з голоду чи що? Коли ти минулого разу їхав, паста з сарани ще не ферментувалася, як же я могла дати її тобі з собою?»

Коли Чжу Цзюньян почув, що причиною була неготовність пасти з сарани, а не різне ставлення до нього, йому на душі одразу стало легше. Він підняв очі, подивився на Юй Сяо Цао, яка стояла в позі чайника (вперши руки в боки), і продовжив тихо бурмотіти: «Тільки зі мною ти така смілива! До інших ставишся лагідно і ніжно, з усмішкою на обличчі, а як тільки доходить справа до мене, так і готова задушити словами!»

Юй Сяо Цао, якій було і смішно, і сердито, відповіла: «Хіба це не тому, що я вважаю тебе своїм, тому й не церемонюся? До того ж, це через твій хороший характер, принце, я наважуюся бути такою зухвалою у твоїй присутності!»

Чжу Цзюньфань, що стояв поруч, з великим інтересом спостерігав за їхньою суперечкою; йому не вистачало хіба що жмені насіння в руках, щоб лузати його, насолоджуючись цим видовищем. Почувши слова Юй Сяо Цао, він ледь не похлинувся власною слиною.

У принца Яна хороший характер? Це ж просто найбільший жарт у Піднебесній! Хіба прізвисько «Холоднокровний Яньван» виникло з нізвідки? Якщо цей хлопець сказиться, то не визнаватиме ніяких родичів, і навіть якщо сам Небесний Імператор спуститься, він усе одно його поб'є. Хто з тих молодих нероб у столиці, що колись зачіпали його, не був побитий ним так, що кликав батька і матір. Цей двоюрідний брат з дитинства не раз створював йому проблеми, і цього хлопака, який завдає стільки головного болю, хтось справді хвалить за хороший характер? Юй Сяо Цао, ти що, сліпа?

А от Чжу Цзюньян, якого Юй Сяо Цао назвала «своїм», відчув надзвичайний комфорт у всьому тілі; його пригнічений настрій миттєво розсіявся від цих слів. Дівчинка мала рацію: люди часто поводяться вільно і невимушено лише перед тими, кому найбільше довіряють і до кого найближчі. Дівчинка хитра як лисиця, тож, природно, вміє розрізняти, хто справді добре до неї ставиться, і з ким їй варто бути ближчою!

Чжу Цзюньфань із подивом дивився на свого двоюрідного брата, який від одних підлесливих слів дівчинки всміхався, як дурник, і не втримавшись, похитав головою та зітхнув!