Золоті Поля

В одній із чайних у якомусь куточку столиці...

— Ви чули? Батько з донькою з якогось рибальського села через те, що добре обробляють землю, були викликані імператором і навіть отримали офіційні посади! — говорив кремезний чоловік років сорока, одягнений у грубий одяг, з ногами, вкритими жовтою багнюкою, і неголеним обличчям.

— Що? За хороше землеробство теж можна стати чиновником? Не тримайте всіх за дурнів! Хто ж не знає, що для того, щоб стати чиновником, спочатку треба десяток років тяжко вчитися, складаючи іспити рівень за рівнем. Навіть у найбурхливіші часи попередньої династії треба було віддати велику суму срібла, щоб купити собі хоча б якусь дрібну посаду. — Той, хто це сказав, виглядав як сюцай, що не склав іспитів: у вицвілому від прання довгому халаті, з худорлявою статурою та обвітреним обличчям. У його погляді, спрямованому на селянина, читалося презирство.

— Я кажу, кислий сюцаю, ти, мабуть, новенький у місті? Про це вже вся столиця гуде, хто б міг не чути? Кажуть, ця родина Юй справді дивовижна: врожайність їхньої озимої пшениці несподівано сягнула п'яти-шестисот цзінів, що вдвічі більше за звичайну пшеницю! Якби я міг вирощувати такі врожаї, то щодня їв би біле борошно, а раз на кілька днів — ще й м'ясо... — Селянин із брудними ногами мрійливо дивився вдалину. Стати чиновником чи ще кимось — це для нього було надто далеко; головне — наповнити шлунок і дати дружині та дітям щось смачне.

— Брате Чжан, двоюрідний брат тітки мого дядька служить у ямені (урядовій установі). Я чув, що імператорський двір продаватиме частину високоврожайного насіння за стабільною ціною. Наприклад, насіння пшениці, закуплене в родини Юй, а також якесь зерно, посіяне минулого року, що дає понад тисячу цзінів. Я вже попросив родичів дядька допомогти дізнатися: як тільки з'явиться новина, ми одразу побіжимо ставати в чергу, щоб купити...

Той, хто це говорив, був молодшим за селянина, мав смагляву шкіру, дрібні зморшки навколо очей, кілька латок на одязі та високо закочені штанини. Однією ногою він спирався на довгу лаву, а його голос лунав як грім — надзвичайно гучно.

Кислий сюцай саркастично посміхнувся, зневажливо похитав головою і сказав:

— Хіба така гарна справа може дістатися вам, простолюдинам? Хто б не хотів високоврожайного насіння? Боюся, що як тільки насіння з'явиться, його відразу розберуть ті родини чиновників!

Молодий чоловік у латаному одязі кинув на нього погляд, і, побачивши, що здоровань на прізвище Чжан трохи занепокоївся, поспішно сказав:

— Брате Чжан, не хвилюйтеся, родичі мого дядька сказали, що імператор доручив цзюньвану Яну наглядати за справою з насінням. Ви ж усі чули про цзюньвана Яна? Хто з нащадків імператорських родичів та високопосадовців не обходить його десятою дорогою, коли бачить? Навіть великі чиновники при дворі не наважуються легко його образити. З цзюньваном Яном на чолі ті чиновники не наважаться так просто діяти. Наше село знаходиться недалеко від столиці, як тільки отримаємо звістку — одразу прийдемо, щось та й зможемо перехопити.

Здоровань на прізвище Чжан, почувши це, з полегшенням зітхнув і сказав:

— Якщо це дійсно так, то наші хороші дні вже не за горами! Навіть не кажучи про те насіння, що дає понад тисячу цзінів, якби ми змогли засіяти кілька му хоча б насінням тієї озимої пшениці родини Юй, ми б уже не знали горя. Якщо це дозволить нам, селянам, жити в ситості та теплі, то хай батьку і доньці родини Юй дадуть хоч які великі посади — я тільки за!

— Дурниці! Якщо ти добре обробляєш землю, то можеш стати чиновником? А куди тоді подіти вчених людей? Це ж просто образа для освічених людей!! То може, якщо Чжан Сань добре розводить свиней, а Лі Си відмінно доглядає корів, вони теж зможуть вислужити собі чиновницькі посади? — Кислий сюцай згадав свої п'ятнадцять років важкого навчання біля холодного вікна, після яких він ледве здобув звання сюцая. А інші просто вирощують врожай і стають чиновниками — це занадто несправедливо!

Здоровань на прізвище Чжан уже давно не виносив його обличчя і не втримався, щоб не дорікнути:

— Скільки б книжок ти не прочитав, якщо ти не можеш принести користь простим людям, то твоє чиновництво марне! Навіть імператор сказав, що народ — це основа держави, і тільки коли народ буде ситим, одягненим і житиме добре, держава зможе бути стабільною! Розведення свиней чи корів допоможе людям наїстися чи тепло одягнутися? Батько й донька родини Юй мають такі здібності, і їхні посади заслужені їхніми вміннями. Ти дарма заздриш!

Кислий сюцай скривив губи: у них різні шляхи, тож і спільних тем немає. Сперечатися з цими грубими людьми, які ледве знають кілька ієрогліфів, — це марна трата часу! Він підняв велику чашу для чаю, зробив ковток гіркуватого напою, відчуваючи презирство, і більше нічого не сказав.

Молодий чоловік у латаному одязі знову заговорив:

— Кажуть, тій дівчинці з родини Юй усього дванадцять-тринадцять років, а вона вже отримала посаду чиновника шостого рангу і служить у Міністерстві доходів. Жінка-чиновник — про таке я чув лише у виставах; і за попередньої династії, і за нинішньої це відбувається вперше!

Почувши це, кислий сюцай, який вирішив більше не говорити, знову не втримався, грюкнув по столу і голосно вигукнув:

— Курка співає вранці замість півня — яка ганьба!! Дванадцяти-тринадцятирічне дівчисько, хіба воно зможе перекопувати землю чи тягнути плуг? Ще й посада шостого рангу?? Нечувано!!

— Ти що, піддаєш сумніву мудре рішення імператора? — Молодий чоловік зовсім не мав симпатії до цього жовчного, уїдливого і дріб'язкового сюцая. Він пирхнув і сказав: — Родичі мого дядька казали, що хоча дівчина Юй і молода, але дуже розумна і здібна. Пан міністр доходів ставиться до неї з великою повагою. Минулого року те зерно, що дало високий урожай у понад тисячу цзінів, отримало такі результати саме тому, що дівчину Юй запросили допомогти у вирощуванні розсади! А озима пшениця родини Юй дала значно вищий урожай, ніж на імператорському маєтку, також завдяки рідині, яку вона винайшла!

Молодий чоловік перевів подих і продовжив:

— Крім того, після свого сходження на престол імператор не раз пропонував покращити статус жінок. Зараз жінки ходять по вулицях без вуалей, і це можна побачити повсюди. Жінок, які займаються бізнесом, стає все більше. Власниця вишивальної майстерні родини Цзян шиє одяг для самої імператриці та наложниць у палаці. То що дивного в тому, що дівчині з родини Юй дали офіційну посаду?

Здоровань на прізвище Чжан голосно розсміявся і сказав:

— Якщо мені зможуть продати насіння високоврожайних культур на кілька му землі, то нехай це буде хоч чиновник шостого рангу, хоч найвищого — я точно не буду проти! Брате, ти кажеш, що батько й донька родини Юй, мабуть, залишили в себе вдома чимало насіння. У тебе широкі зв'язки, чи не міг би ти...

Молодий чоловік кинув на нього суворий погляд і сказав:

— Батько й донька родини Юй родом із Тангу, вони не місцеві жителі столиці. Якими б широкими не були зв'язки родичів мого дядька, вони не сягають аж до Тангу! Але я випадково почув, що з майже тисячі му землі родини Юй вони здали врожай лише з восьмисот му. Зерно зі ста з гаком му, окрім того, що залишили на насіння на наступний рік, було продано за високою ціною. У п'ять разів дорожче ринкової вартості! Тобі не шкода грошей на таке?

— Що? У п'ять разів? Тоді хіба один цзінь насіння не коштуватиме п'ятдесят вень? На один му тільки на насіння піде один лян срібла? Це занадто дорого! — Здоровань на прізвище Чжан був ошелешений і миттю відмовився від цієї ідеї. Для п'яти му землі в нього вдома тільки на насіння знадобиться п'ять лян срібла; навіть якщо він розіб'є казани і продасть залізо, він не збере таку суму!

Молодий чоловік похитав головою і з усмішкою сказав:

— Брате Чжан, я говорю про ціни в Тангу. Родина Юй продавала насіння чиновникам, дворянам і багатим торговцям; для них такі гроші — це дрібниці. Ти бачиш лише високу ціну на насіння, але чи думав ти, що при врожайності шістсот цзінів з му, навіть якщо продавати за звичайною ціною на зерно, один му однаково принесе три ляни срібла прибутку! Ти думаєш, що ті багаті торговці і чиновники дурні? Хто б займався збитковою справою?

— Але... хто в нашому селі зможе зібрати кілька лян срібла, щоб купити насіння? Ех, схоже, ця хороша справа нас обмине! — Здоровань на прізвище Чжан зітхнув із ноткою розчарування.

Молодий чоловік поспішно сказав:

— Брате Чжан, ви дечого не знаєте. Імператор любить народ як своїх дітей, він точно не буде заробляти гроші на нас, бідних селянах. Я чув, що насіння високоврожайних культур продаватимуть за ринковою ціною на насіння — десять вень за цзінь. Насіння того зерна вже почали сіяти на імператорському маєтку, тож якщо його будуть продавати, це станеться вже найближчими днями!

— А те зерно, що ти казав, яке дає понад тисячу цзінів, воно надійне? — Здоровань на прізвище Чжан усе ще мав сумніви.

— Як воно може бути ненадійним? Кажуть, що це за наказом імператора цзюньван Ян спеціально привіз із Західних океанів. Те, як його... О! Згадав, називається кукурудза!! Якщо дрібно просіяти кукурудзяне борошно і зробити з нього пампушки, вони будуть яскраво-жовтими, ароматними і неймовірно смачними! — Молодий чоловік вихвалявся своїми знаннями з самовдоволеним виразом обличчя.

Кислий сюцай однією фразою повернув його до реальності:

— Ти так кажеш, ніби сам їх їв! Те, що рідкісне, те й дороге. З такою високою врожайністю ціна в майбутньому точно не буде високою. До того ж, більшість простих людей навіть не знають, що таке ця твоя кукурудза, хто ж наважиться її купити? Дивись, щоб не вийшло так, що посієш, а продати не зможеш, тільки дарма витратиш насіння, добрива і працю!

— Заткни свого воронячого рота!! Якщо мовчатимеш, ніхто не вважатиме тебе німим!! — вигукнув молодий чоловік. — Родичі мого дядька казали, що їхньому безпосередньому начальнику пощастило скуштувати це в домі друга: кукурудзяні коржі дуже ароматні, ще й з легким солодкуватим присмаком, і чим більше жуєш, тим смачнішими вони стають!

— Брате Чжан, подумайте самі: понад тисячу цзінів з одного му! Навіть якщо один цзінь продати лише за ціною грубого зерна, це все одно три-чотири ляни срібла доходу! У будь-якому разі, з трьох му нашої землі ми виділимо один му для експериментального вирощування кукурудзи. Навіть якщо ми не зможемо її продати, наступного року ми точно не будемо голодувати!

— Я чув, що листя і стебла кукурудзи можна використовувати на корм свиням і худобі. Наступного року ми купимо ще двох поросят, і не доведеться турбуватися, що їм не буде що їсти!! Тільки подумаю про це — і відчуваю приплив сил... — Очі молодого чоловіка сяяли, ніби щасливе життя мало настати вже завтра.

Здоровань на прізвище Чжан трохи повагався, ляпнув по столу, зціпив зуби і сказав:

— Раз брате, ти так кажеш, то я, старий Чжан, теж візьму насіння на два му землі. Зрештою, це ж їжа; якщо не зможемо продати, то з'їмо самі! З двох му землі ми матимемо щонайменше понад дві тисячі цзінів зерна; наша сім'я від старого до малого принаймні цілий наступний рік не знатиме голоду!

Молодий чоловік рішуче закивав головою на знак згоди. Кислий сюцай усе ще думав про посади родини Юй і з ноткою невдоволення в голосі сказав:

— Якесь дівчисько отримало посаду чиновника шостого рангу. А що ж її батько? Невже став високопосадовцем третього рангу?

Якщо якийсь селюк, що не знає жодного ієрогліфа і вміє тільки поратися в землі, завдяки вирощуванню високоврожайного зерна дослужиться до посади третього рангу, хіба інші чиновники при дворі з цим погодяться?

Але молодий чоловік несподівано розсміявся і сказав:

— До речі, це дуже цікаво! Ця дівчина з родини Юй отримала посаду шостого рангу в Міністерстві доходів, а її батько отримав лише дрібну посаду сьомого рангу. Кажуть, він служитиме в Тангу і спеціально керуватиме землями у володіннях цзюньвана Яна...