Золоті Поля

Сяо-Цао поспішила прикинутися наївною дитиною, підійшла, обійняла його за руку, потрясла нею і сказала:

— Тату, я не втомилася! Тим більше, я тільки приготую приманку і кину її у ставок, а решту зробите ви. Ви ж один із найкращих рибалок у селі, ловити рибу вмієте набагато краще за мене! Ходімо, ходімо! Наловимо більше дрібної риби, пустимо її в стару діжку на задньому дворі, і завтра після обіду зможемо приготувати більше маринованої риби на продаж!

Юй Хай не зміг встояти перед її благаннями і, потайки від Лю-ши, повів Сяо-Цао через задній двір навпростець до ставка. Їхній задній двір відрізнявся від переднього тим, що був огороджений парканом із бамбука та гілок, у якому спеціально зробили хвіртку для зручності.

Сяо-Цао спеціально взяла на кухні трохи бобового борошна, змішала його з рапсовою олією і нарізала маленькими кубиками, щоб використати як приманку. Сяо-Шитоу був малим і думав просто, але її батько був досвідченим рибалкою, тому про те, що рибу насправді приваблює вода з духовного каменя, він не повинен дізнатися.

Вона дістала зі своєї кімнати грубий глиняний глечик; на дні лежав маленький різнокольоровий камінь, а поруч потягувалося золоте кошеня. Побачивши її, Маленький Небесний Камінь невдоволено сказав:

[Знову щось задумала? Використовувати таку цінну воду з духовною енергією, щоб ловити рибу, — це марнотратство! Тебе грім поб'є!]

Сяо-Цао озирнулася, переконавшись, що нікого немає, і прошепотіла:

— Сяо-Тан'юань, не бійся, у мене ж є ти! Хіба ти не божественний камінь, дбайливо виплавлений богинею Нюйва? Бог Грому і Богиня Блискавки повинні поважати тебе! Ходімо, ти ж любиш плавати? У ставку наплаваєшся досхочу!

[Ні, ні! Тільки не кидай мене просто у воду, хтозна, що це може привабити! Тобі ж потрібна тільки дрібна риба? Води з глечика цілком достатньо!] — Маленький Небесний Камінь цими днями вибрав собі для тренувань глибоке озеро в лісі з чистою духовною енергією. Але не минуло й кількох днів, як туди прийшли хижаки. Величезний пітон пірнув у озеро і ледь не проковтнув його справжнє тіло.

Маленький Небесний Камінь дуже боявся, що Сяо-Цао кине його у ставок. Якщо його проковтне качка або риба, йому доведеться провести «одноденну екскурсію» по їхніх нутрощах? Це брудно і смердюче! Він цього не хотів!

Сяо-Цао знову одягла його на зап'ястя і тихо запитала:

— Нога мого батька так і залишиться такою?

Золоте кошеня злетіло їй на маківку, вмостилося там, наче курка в гнізді, і гордовито відповіло:

[Ти недооцінюєш мою божественну силу! Нога твого батька стане ще кращою, але оскільки сухожилля і кістки були занадто сильно пошкоджені, повне відновлення неможливе. Надалі він може трохи накульгувати, але це буде не дуже помітно!]

Сяо-Цао взяла глечик із водою з духовною енергією, куди поклала «приманку», і пішла на задній двір, де вже чекав Юй Хай. Зважаючи на те, що йому важко ходити, батько і донька вибрали місце з більш пологим спуском і спустилися до ставка.

Сяо-Цао опустила «приманку» у ставок, і Юй Хай трохи стурбовано запитав:

— Цао-ер, якщо просто так залишити, глечик може відпливти. Давай прив'яжемо мотузку до горловини!

— Я піду візьму мотузку! — Сяо-Цао погодилася, що це розумно, і вже хотіла бігти назад.

Батько зупинив її, сказавши:

— Не треба повертатися... почекай хвилинку!

Юй Хай зірвав біля ставка кілька пучків сухої трави, спритно скрутив їх, і невдовзі в його руках з'явилася довга трав'яна мотузка. Сяо-Цао подумки захопилася: не варто недооцінювати мудрість і вміння стародавніх людей!

Маючи мотузку, за допомогою батька Сяо-Цао опустила глечик трохи далі і приготувала сачок, щоб ловити рибу.

Після обіду Сяо-Цао з братом зловили більше сотні рибин менше ніж за годину, і Юй Хай думав, що у неї є якийсь особливий метод. У дитинстві він теж ловив рибу, кладучи приманку в глечик, але за цілий ранок міг не спіймати й десятка рибин. Невже донька ловила рибу саме так?

Поки він сумнівався, дрібна риба поблизу, відчувши духовну енергію, почала плисти до глечика, наче паломники, і їх неможливо було відігнати. Юй Хай дивився на зграю риб, що ставала все більшою, і був шокований — це, це просто неймовірно!

Поки він вагався, Сяо-Цао вже взяла сачок і почала обережно виловлювати рибу. Дивно, але коли вона опускала сачок, зазвичай спритна риба навіть не намагалася втекти. Кожного разу, опускаючи сітку, донька витягувала по кілька рибин.

Юй Хай зачудовано дивився на миле личко доньки, згадуючи, що після того, як вона вдарилася головою минулого літа, вона ніби стала іншою людиною, і в її голові постійно виникали нові ідеї для заробітку.

Після поділу майна вона почала вирощувати овочі. Спочатку він пошкодував доньку і не хотів її розчаровувати, тому погодився витратити кілька пачок насіння, щоб підтримати її. Але минуло лише кілька днів, як город біля будинку вкрився зеленню. Швидкостиглі овочі, такі як маленька капуста і шпинат, вже виросли довжиною з його палець. Овочі з довшим періодом росту теж пустили ніжні паростки, що дуже тішило око.

Потім вона почала робити тушковані страви, використовуючи те, що люди не їдять або викидають: курячі кишки, свинячі кишки, свинячі голови... Сьогодні вона навіть принесла свинячу кров, щоб зробити якусь кров'яну ковбасу... Згадавши тушкований свинячий мозок того дня — річ, на яку навіть дивитися гидко, вона перетворила на неперевершений делікатес.

Тепер вона з дрібної кістлявої риби, яку ніхто не їсть, зробила неймовірно ніжну мариновану рибу. Найбільше вражав її метод лову: що вона поклала в той глечик, що риба, всупереч своїй природі, пливла до нього одна за одною? Навіть недосвідчений рибалка зрозумів би, що таке видовище неможливе.

Що сталося з його донькою, коли вона була без свідомості після травми? Невже справді, як вона казала, зустріла у потойбіччі Бога Багатства і отримала дар перетворювати все на золото?

Юй Хай не підозрював, що душу його доньки підмінили. Історія про те, що хтось позичив тіло, щоб повернутися до життя, була б ще дивнішою і неймовірнішою, ніж подорож до пекла і помилкове вживання супу забуття, чи не так?

Ні! Про цю здатність доньки ніхто не повинен знати. Якщо хтось злий побачить це, її можуть вважати монстром і спалити! Його люба донечка від народження зазнала багато бід і не раз була на межі життя і смерті. Він як батько раніше не виконував своїх обов'язків і не міг захистити їх з матір'ю. Відтепер він стане захисним щитом для своєї доньки і усуне будь-яку небезпеку, що може виникнути.

— Цао-ер, надалі ти готуй приманку, а ловити рибу буду я! Вранці, коли ти йдеш продавати тушковані страви, я наловлю риби, а твоя мама її почистить, щоб ти приготувала, коли повернешся в обід. Так ми зекономимо багато часу, правда? — раптом сказав Юй Хай.

Рука Сяо-Цао з сачком завмерла. Вона відчувала, що погляд Юй Хая довго затримувався на ній, і від цього трохи нервувала. Вона давно знала, що батька нелегко обдурити, і вже придумала пояснення, хвилюючись, чи повірить він. Але несподівано Юй Хай, побачивши таку дивну сцену, нічого не запитав, а навіть узяв на себе завдання ловити рибу надалі.

Яка довіра, яка батьківська любов!

Сяо-Цао була зворушена до сліз, кутики її губ піднялися, вона енергійно кивнула і сказала:

— Угу! Усі кажуть, що тато — найкращий рибалка, ви точно ловите краще за мене! Тоді покладаюся на вас!!

— Ми одна сім'я, навіщо дякувати? Якщо говорити про працю, то ти останніми днями працюєш найбільше! Цей дім, якби не ти, невідомо, яким би став... — зітхнув Юй Хай.

Справді, без величезних змін у Сяо-Цао — малий син, хвороблива донька, працьовита, але хвора дружина і він, напівінвалід — лише Сяо-Лянь одна не змогла б витягнути цей тягар, важкий, як гора.

На щастя, Небеса не покинули їх, давши дружині і донькам здоров'я, дозволивши його нозі поступово відновлюватися і дарувавши доньці навички виживання...

На обличчі Юй Хая з'явилася полегшена усмішка, він змахнув сачком і швидко, точно й упевнено почав ловити рибу. Його швидкість була набагато вищою, ніж у недосвідченої Сяо-Цао. Оскільки сітка в його руках була міцнішою, вони з донькою навіть зловили велику рибу вагою цілих п'ять цзінів.

Коли сонце сідало, батько і донька поверталися з повним уловом. Сяо-Цао, хитаючись, несла відро, повне дрібної риби, йдучи у променях золотого заходу; її обличчя почервоніло, а очі стали золотистими від відблисків.

Юй Хай, несучи на коромислі два відра, повні риби, шкандибав за нею, час від часу запитуючи:

— Не втомилася? Якщо важко, дай мені, у мене ліва рука вільна!

— Я можу нести! — весело відповіла Сяо-Цао, несучи відро, хоча її взуття промокло від води, що вихлюпувалася, а рука боліла від ваги відра. Вона все одно була дуже щаслива. Сьогодні відстань між нею і батьком, здавалося, значно скоротилася, і родинні почуття, які спочатку були слабкими, стали міцнішими завдяки турботі батька...

Лю-ши, яка вже приготувала свинячу голову і кишки, пішла кликати Сяо-Цао їсти і виявила, що кімната порожня, лежанка холодна, а ковдра акуратно складена. Вона саме дивувалася, куди поділася донька, коли почула сміх батька і доньки з заднього двору.

Лю-ши обійшла будинок і побачила, як батько і донька з усмішками несуть відра з водою. Усмішка торкнулася її очей, але вона сказала:

— Цао-ер, я ж просила тебе відпочити, чому ти знову побігла ловити рибу? Чоловіче, ти теж, не жалієш дитину, не перевтомлюй доньку!

— Мамо! Я не втомилася!! Тим більше, я майже не ловила, сиділа на березі і гралася. Усю рибу зловив тато! Дивись! Ми навіть зловили велику рибу, ввечері буде бенкет! — Сяо-Цао гордо посміхнулася.

Лю-ши безпорадно усміхнулася, підійшла до неї, забрала відро і вилила його вміст у стару діжку з відбитим краєм на задньому дворі. Вона тицьнула доньку пальцем у лоба і сказала:

— Ти справді готова на все заради грошей! Зголодніла? Не будемо чекати Сяо-Лянь, почнемо їсти...

— Краще почекаємо, поки Шитоу і Сяо-Лянь повернуться, щоб поїсти разом! Вони скоро будуть. Їсти всією сім'єю веселіше! Я приготую суп з риб'ячої голови і тушковану рибу шматочками, ми добре поїмо! — Сяо-Цао вже почала сприймати це місце як свій дім і вірила, що завдяки власним зусиллям життя родини ставатиме все кращим.