Золоті Поля

Спершу Сяоцао використала кухонну сіль, сичуаньський перець та бадьян, щоб приготувати смажену сіль; злила зайву вологу і маринувала качку цією сіллю протягом однієї варти (двох годин). Одночасно з маринуванням вона готувала розсіл, а потім замочувала качку в старому розсолі ще одну варту; і нарешті відварила її та залишила охолоджуватися. Якби час дозволяв, час маринування та замочування в старому розсолі варто було б подвоїти!

Саме тоді, коли Юй Сяоцао за допомогою старшої тітки (дружини маминого брата) завзято все готувала, восьмирічний онук великого дідуся, захекавшись, вбіг у двері і, побачивши Сяоцао, голосно закричав:

— Сяоцао! Другий дядько сказав, що твої дядьки не снідали, тож приготуй спочатку щось просте, щоб втамувати голод, а вечеря вже нехай буде розкішнішою!

— Юй Чжоу, хіба ти маєш право кликати мене «Сяоцао»? Потрібно казати «сестра», зрозумів? — Сяоцао постукала малого по лобі. Юй Чжоу був молодшим сином старшого сина великого дідуся, він мав міцну статуру, виглядав хвацьким і досить симпатичним.

Юй Чжоу скорчив їй гримасу і неохоче промовив:

— Ти ж старша за мене всього на два місяці з гаком! Стукаєш ще... ти навіть нижча за мене на зріст, тож називати тебе сестрою було б втратою обличчя!

— Навіть якби я була старша за тебе лише на один день, ти все одно мусив би кликати мене сестрою! Будеш кликати чи ні? Якщо ні, піду поскаржуся великому дідусеві! — Юй Сяоцао навмисне дражнила його.

Хлопчик зморщив личко, зиркнув на Сяоцао і вигукнув:

— Ябеда!

Сяоцао прикинула, що тушкована качина печінка та кишки в казані вже майже готові, зайшла на кухню, відрізала шматочок і, наче дражнячи цуценя, весело сказала:

— Ану, скажи «сестро», і отримаєш качину печінку!

Юй Чжоу ще з порога відчув аромат тушкованого м’яса, глибоко втягнув носом повітря, і його очі прикипіли до того шматочка печінки так, що не відірвати, а слинка вже мало не текла:

— Правда? Якщо я назву тебе сестрою, ця тушкована страва буде моєю?

Юй Сяоцао ледь не луснула від сміху; вона думала, що цей хлопець має хоч якусь гордість, а він виявився справжнім маленьким ласуном. Проте її це не дивувало: сільські сім’ї зазвичай раділи просто тому, що були ситі, а тих, хто міг їсти м’ясні страви не у свята, можна було знайти небагато. Не дивно, що Юй Чжоу так хотілося м’яса!

— Звісно! Коли це слова сестри важили мало? — Юй Сяоцао припинила жартувати і щиро подивилася на нього.

Юй Чжоу вже давно чув про тушковані страви родини другого дядька. Він часто бігав з батьком на пристань і на власні очі бачив, як швидко розкуповують порції за один мідяк. Один мідяк — це небагато, але його батько боявся, що сестрам Сяоцао буде ніяково брати з них гроші, тому ніколи не ходив купувати.

Він багато разів просив батька, але марно. Його батько також суворо обмежував його і старшого брата у візитах до другого дядька, щоб не заважати, коли там готують страви. Через це малий уві сні марив тим, щоб скуштувати хоч шматочок!

Хлопчик зазвичай був дуже гордим, але перед делікатесом його серце похитнулося: хіба важко сказати «сестра»? Сяоцао і так старша за нього, тож нічого соромного в цьому немає.

Подумавши так, він вигукнув:

— Сестро, сестричко Сяоцао! Це… це та сама тушкована страва за один мідяк, яку ви продаєте? Мій тато казав, що вашій сім’ї зараз нелегко, краще залиш це для продажу на пристані!

Сяоцао бачила, як він постійно ковтає слину, і як йому важко відвести погляд від печінки в її руці, але він усе одно з усіх сил намагався стримати свою жадібність. Вона була дуже зворушена: діти великого дідуся справді були дуже вихованими!

— Ця качина печінка зроблена для себе. Ану, допоможи мені спробувати, як вона на смак! — Юй Сяоцао зробила крок вперед і вже збиралася засунути невеликий шматочок печінки йому в рот.

Хлопчик затулив рот руками, почав відступати і хитати головою:

— Сестричко Сяоцао, у вас сьогодні гості, краще залиш це для гостей…

— Яка добра і справедлива дитина! — похвалила старша тітка, продовжуючи замішувати тісто для коржиків.

Юй Сяоцао з усмішкою сказала:

— Гаразд! Годі вже відступати, а то потопчеш наш город! У каструлі ще повно печінки та шлуночків, від одного шматка не збідніємо!!

Сказавши це, вона вхопила Юй Чжоу за руку і силоміць засунула печінку йому до рота.

Юй Чжоу, не маючи вибору, напіввідмовляючись-напівпогоджуючись з’їв печінку. Приготована за особливим секретним рецептом, качина печінка була м’якою, ніжною та надзвичайно ароматною. Цей насичений смак, що довго залишався на язику, змусив хлопчика аж здригнутися від насолоди.

— Сестричко Сяоцао, кажуть, що ідею цих страв придумала ти! Твоє вміння просто неймовірне!! Я ніколи не їв нічого смачнішого. — Юй Чжоу миттєво став вірним шанувальником кулінарії Сяоцао.

Сяоцао засміялася. Справді, маленький гурман, вистачило одного шматочка печінки, щоб його підкорити:

— Юй Чжоу, допоможи сестрі. Збігай у сусіднє село до старого Ло і купи мені шматок тофу! Потім я пригощу тебе дечим смачненьким!

— Купити тофу — без проблем, але їсти не буду! Ми вдома вже снідали! — малий ласун Юй Чжоу взяв два мідяки, які простягнула Сяоцао, і, підстрибуючи, вибіг за ворота.

Через наполягання Сяоцао сім’я Юй тепер перейшла на триразове харчування. Вона вже поснідала і забула, що дядьки все ще їдять двічі на день. Вже було майже південь, якраз час для сніданку (першого великого прийому їжі)!

Здавалося, що в'ялену качку можна буде спробувати лише на вечерю, але завдяки цьому часу для маринування буде більш ніж достатньо, і вона стане ще смачнішою.

На сніданок Юй Сяоцао приготувала тушкований тофу з качиною кров’ю, смажену зелень із грибами, тушковані баклажани в олії та биті огірки. Основною стравою були коржики з суміші грубого та білого борошна навпіл, а також каструля томатного супу з яйцем.

Вона відклала по невеликій тарілці кожної страви, а потім разом із старшою тіткою, тримаючи в руках кошики з їжею та каструлю, войовничо і гордо попрямувала до свого поля.

Поле великого дідуся було ближче до села, тож вона ще здалеку побачила його міцну постать. Старий разом із старшим сином, старшим онуком та двома невістками наполегливо працювали на землі.

— Великий дідусю, ви вже їли? Може, поїсте з нами! — Юй Сяоцао відчувала щиру близькість до великого дідуся. Їй здавалося, що вся його родина дуже людяна.

Юй Лічунь розігнув спину, сперся на мотику і весело глянув на неї, кажучи:

— Ми вже давно поїли! Сяоцао, несеш їжу батькові та дядькам?

— Так! Великий дідусю, дядьку, давайте ще трохи перекусите з нами! — щиро посміхалася Юй Сяоцао.

Двоюрідний дядько Юй Сі помахав їй рукою і засміявся:

— Ні, дякую! Швидше неси батькові, щоб гості не зголодніли!

Юй Сяоцао ще перекинулася кількома словами з великим дідусем, підхопила кошик і пішла до свого поля. Гуртом справді легше працювати! Четверо дорослих чоловіків разом із Лю-ши вже перекопали більше половини з трьох му землі. Схоже, по обіді вони закінчать.

— Тату! Мамо! Старший дядьку, другий дядьку, третій двоюрідний дядьку, їсти подано! — Юй Сяоцао поставила кошик на краю поля і, приклавши руки до рота, голосно гукнула.

Поруч на краю поля снідали Ван Ергоу зі своєю дружиною. Ван Ергоу потягнув носом повітря, весело подивився на кошик Сяоцао, підійшов ближче і запитав:

— Сяоцао, що ти такого смачного приготувала? Пахне неймовірно!

Не встигла Сяоцао відповісти, як дружина вхопила його за вухо, потягнула назад і голосно вилаяла:

— Ти що, дитина? Не соромно тобі заглядати людям у рот? Тобі не соромно, а мені за тебе соромно!

Цей Ван Ергоу в молодості був ледарем, що крав курей і цупив собак. На щастя, він одружився з владною жінкою. Його дружина хоч і походила з бідної сім’ї, але мала велику гідність і змогла відучити Ван Ергоу від більшості його поганих звичок.

— Нічого страшного, тітонько Ван, я приготувала багато страв, поїжте з нами, — запросила Юй Сяоцао.

Ван Ергоу дуже зрадів і вже хотів було погодитися, але дружина боляче вщипнула його за талію. Дружина Ван Ергоу посміхнулася Сяоцао і сказала:

— Сяоцао, ми вже наїлися. Тітка дякує тобі — а нам час йти! Треба сьогодні докопати ці два му…

Юй Хай, підійшовши до краю поля, подивився на жалюгідного Ван Ергоу, якого дружина потягнула працювати, і не втримався від сміху:

— Ергоу пощастило, хорошу дружину взяв…

— Тату, тобі теж дуже пощастило! — Юй Сяоцао підморгнула в бік Лю-ши.

Лю Пей голосно розсміявся і сказав:

— Точно! Те, що ти взяв за дружину мою сестру, хіба ж це не твоє щастя?

Лю-ши почервоніла від жартів брата та доньки, зиркнула на них і поспіхом нахилилася наливати суп. Юй Хай же простодушно посміхнувся і закивав:

— Так, так, одружитися з Муюнь — це щастя, яке я заслужив за три життя!

— І ти туди ж!! — Лю-ши, з лицем, сповненим весняної ніжності, кинула на нього удавано суворий погляд, а потім подивилася на червоно-білий томатний суп у мисці, який дуже збуджував апетит, і запитала: — А що це за червоне? Це ж не перець чилі?

— У нас на задньому дворі дозріло кілька помідорів, я зірвала їх на суп. Він дуже свіжий, спробуйте всі! — Перед їжею варто випити супу, тож Юй Сяоцао почала роздавати миски та палички кожному.

Юй Цзян підійшов, зазирнув у кошик і ахнув:

— Який розкішний сніданок…

Юй Сяоцао подала йому миску томатного супу з яйцем та всунула палички в руки. Юй Цзян вагався, чи брати:

— Я… я вже їв…

— Тоді просто склади компанію і з’їж ще трохи! Де це бачено, щоб люди допомагали працювати, а їх не годували? — підтримала старша тітка. Юй Сяоцао також продовжувала вмовляти.

Тушкований тофу з качиною кров’ю — ніжний тофу та м'яка кров підкорили смакові рецептори кожного; тушковані потрухи — шлуночки були пружними, печінка — м’якою, а кишки — смачними; смажена зелень із грибами виглядала апетитно і була дуже освіжаючою; тушковані баклажани в олії з густим соусом були блискучими та соковитими... До того ж, томатний суп з яйцем, якого вони ніколи не куштували, зробив цей стіл значно розкішнішим, ніж зазвичай накривають для нових родичів.

— Подивись! Хіба ми не просили приготувати щось просте, щоб перекусити? Навіщо зробила стільки страв? — Лю Пей із легким докором глянув на свою дружину, ніби звинувачуючи її в тому, що вона не зупинила дівчинку, адже сім’ї сестри теж ведеться нелегко.

Юй Сяоцао поспішила відповісти:

— Дядьку, всі продукти наші, місцеві; окрім тофу, за який заплатили два мідяки, все інше своє. Ви витрачаєте багато сил у полі, тому їжа має бути хорошою, інакше звідки візьмуться сили?

Юй Хай подав коржики своїм шуринам і гукнув свого двоюрідного брата:

— Цей тофу з кров’ю треба їсти гарячим. Наша Сяоцао має гарні навички, гарантую, що після цього прийому їжі ви вже будете думати про наступний. Їжте, їжте всі швидше!

Кілька чоловіків заходилися їсти з великим апетитом, вихваляючи їжу під час трапези. Юй Хай також вихваляв доньку, наче продавець свої дині. Юй Сяоцао, засоромившись від похвал, стиснула губи в усмішці і сказала:

— Тату, брат залишився вдома сам, мені неспокійно, я піду назад. Посуд залиште тут, я заберу його пізніше.