Золоті Поля

Ранкова зоря прорізала темно-синє небо, морський бриз приніс легку прохолоду. Родина Юй Хая знову розпочала свій напружений день.

— Брате Дахай, ми вже можемо вирушати? — Дядько Шуаньчжу з того ж села, тримаючи кілька гостро наточених залізних гарпунів, з ентузіазмом відчинив ворота родини Юй і без упину підганяв.

Юй Сяоцао, яка саме вмивалася, подивилася на «знаряддя вбивства» в руках дядька Шуаньчжу і з подивом запитала:

— Дядечку Шуаньчжу, ви зібралися в гори на полювання? Тоді ви точно повернетеся розчарованим, моя мати не дозволить батькові йти в гори.

Пані Лю, як то кажуть, «один раз вкушена змією, десять років боїться мотузки». Минулого разу, коли Юй Хая покусав ведмідь, вона так налякалася, що за жодних обставин більше не дозволяла чоловікові йти в гори полювати. Юй Хай теж любив і шкодував свою дружину, тому, щоб її заспокоїти, відтоді жодного разу не ходив у гори.

Лю Шуаньчжу весело помахав сталевими гарпунами в руках і сказав:

— Це не для полювання в горах! Це для полювання на акул!! Крамниці сушених продуктів у префектурі за високу ціну скуповують акулячі плавці. Твій батько — відомий майстер полювання на акул у радіусі десяти лі та восьми сіл. Раніше, коли родина твого дідуся ще не купила новий човен, ми з твоїм батьком були найкращими напарниками в полюванні на акул.

— Ловити акул? Але ж це дуже небезпечно, мій батько погодився? — Юй Сяоцао виплюнула зелену сіль, якою чистила зуби, і з широкими очима, повними тривоги, запитала.

Юй Хай виніс із заднього двору зв'язку спеціально виготовлених риболовецьких сіток і звернувся до своєї маленької доньки:

— Я ще пару днів тому домовився з твоїм дядьком Шуаньчжу сьогодні вийти в море, а ти слухняно сиди вдома і не бігай нікуди! Коли вполюємо акулу, я зроблю тобі новий гідрокостюм!

Юй Сяоцао закліпала очима і, вдаючи милу, сказала:

— Тату, Сяолянь зараз зайнята, у неї зовсім немає часу лізти у воду, я можу використати її гідрокостюм. Тату... я ще ніколи не бачила, як полюють на акул, візьміть мене з собою, я буду слухняно сидіти в човні і не заважатиму вам!

Море — це не суша, там будь-якої миті може виникнути небезпека. До того ж, акула — це люта морська тварина, вона не травоїдна, і якщо з його маленькою донькою щось трапиться, то її мати, хрещений та хрещена просто розірвуть його на шматки!

Юй Хай рішуче відмовив Сяоцао:

— Ні! Якщо хочеш вийти в море, то якось іншим разом батько візьме тебе подивитися. Полювання на акул — це не гра, краще слухняно сиди вдома!

Юй Сяоцао, побачивши, що милий вигляд не допоміг, розчаровано пішла на кухню снідати. Раптом вона покрутила очима, прикусила губу і подумала: «Якщо ти мене не береш, хіба я сама не зможу піти? У мене ж є Маленький Божественний Камінь для захисту, я просто пірну під воду і попливу слідом, от і все!»

Маючи план у голові, Сяоцао швидко позбулася своєї пригніченості, швидко поснідала і провела батька та дядька Шуаньчжу на новозбудований рибальський човен родини Лю.

Юй Хай подивився на свою маленьку доньку, яка радісно махала йому рукою, і в його серці з'явилося якесь незрозуміле занепокоєння. Він ще раз нагадав їй:

— Цао-ер, якщо захочеш поплавати, то плавай кілька кіл у мілкій воді поблизу, тільки не запливай далеко. У тебе не вистачить сил, будь обережна, щоб не втомитися і не змогти повернутися!

— Зрозуміла, тату! Не будьте таким багатослівним, дядько Шуаньчжу вже зачекався! — Сяоцао на словах погодилася. Але щойно Юй Хай та Лю Шуаньчжу пішли, вона побігла додому, переодяглася в гідрокостюм, вибрала безлюдне місце і з плескотом стрибнула в море.

Сьогодні було ясне, безхмарне небо, яскраве сонце світило прямо на золотистий дрібний пісок, не було ні хмаринки, ні найменшого подиху вітерця. Вдалині море і небо зливалися воєдино, і на межі моря та неба блакить повільно розтікалася в бік пляжу. Морська вода була такою ж синьою і чистою, як колір неба, і виблискувала сріблястим сяйвом, наче парча.

Юй Сяоцао відпливла трохи далі в море, і, користуючись духовною силою Маленького Божественного Каменя, трималася на поверхні води. Вона склала руки рупором біля рота і крикнула в глибини океану:

— Сяобу... Сяобу...

Маленький Божественний Камінь ліниво нагадав їй:

«Пожалій свої сили! Цей Божественний Камінь уже залишив на тому маленькому дельфіні позначку, тож варто тобі лише з'явитися в морі, як він обов'язково тебе знайде!»

Наче на підтвердження слів Маленького Божественного Каменя, невдовзі той милий і слухняний маленький дельфін з'явився перед Сяоцао. Останні кілька днів Сяоцао була зайнята бізнесом у порту, поверталася додому вже затемна, тож звідки б у неї був час спускатися в море, щоб погратися з маленьким дельфіном?

Маленький дельфін, переповнений радістю, плавав колами навколо Сяоцао, час від часу своєю гладкою головою, наче розбещена дитина, легенько терся об її руку, а з його рота лунало «я... я...», ніби він дорікав Сяоцао за те, що вона цими днями ігнорувала його.

Сяоцао ніжно погладила дельфіна по голові і з усмішкою сказала:

— Знаю, знаю! Але ж я вже тут, правда? Відтепер все літо я буду часто приходити до тебе гратися! А зараз у мене є для тебе завдання: відвези мене наздогнати один рибальський човен. Впораєшся?

Маленький дельфін, здавалося, зрозумів її слова. Він кілька разів кивнув головою над водою, потім швидко підхопив Сяоцао на спину і стрімко поплив у тому напрямку, куди вона вказала.

Сяоцао на спині дельфіна почувалася так, ніби їде на морському гідроциклі, мчачи по поверхні моря, долаючи хвилі та вітер. На щастя, по дорозі їй не зустрілися жодні рибальські човни, інакше її могли б прийняти за морську сирену!

Більшість сучасних рибальських човнів рухалися завдяки людській силі або вітру. Хоча знайти човен у безкрайньому морі було досить клопітно, але якщо плисти за вітром, то помилитися було важко. На щастя, завдяки тому, що Маленький Божественний Камінь постійно вказував їй напрямок, Сяоцао дуже швидко наздогнала човен свого батька.

Сяоцао боялася, що батько її помітить, тому швидко змусила маленького дельфіна пірнути на дно і повільно наближатися до рибальського човна. Рибальський човен, користуючись попутним вітром, просувався вглиб океану. Юй Сяоцао, використовуючи духовний бар'єр Маленького Божественного Каменя, весь час пливла під човном, час від часу пірнаючи на дно, щоб подражнити допитливих маленьких рибок, які збиралися навколо.

Приблизно через дві години Сяоцао відчула, що вже майже перетворилася на морську рибу, аж раптом рибальський човен над її головою зупинився.

У ті часи інструменти для полювання на акул були дуже примітивними: лише рибальська сітка та сталевий гарпун. Юй Хай спочатку поклав у воду навколо човна приманку — шматок риб'ячого м'яса, вимазаний курячою кров'ю, — а потім почав легенько стукати бамбуковою дошкою по борту човна, сподіваючись привабити акул звуком.

Юй Сяоцао злізла зі спини маленького дельфіна, тихо підпливла до того шматка риб'ячого м'яса і навіть легенько торкнулася його рукою. Маленький дельфін, перебуваючи поруч, з цікавістю розглядав цю смачну їжу і відкрив рота, збираючись її проковтнути.

Сяоцао поспішно зупинила його. Це ж приманка для акул, у ній захований сталевий гачок, і якщо він її з'їсть, то швидше за все втратить життя!

Не змігши з'їсти ласощі, що опинилися під самим носом, маленький дельфін висловив своє незадоволення. Він відплив трохи поодаль, ніби образившись, і почав кілька разів кричати в бік рибальського човна, наче демонструючи свою присутність, а потім час від часу вистрибував з води, щоб випустити своє невдоволення.

Лю Шуаньчжу з усмішкою подивився на маленького дельфіна неподалік і сказав:

— Ну от! Акулу не привабили, зате приплив дельфін. Брате Дахай, якщо сьогодні нам не пощастить вполювати акулу, то спіймати маленького дельфіна теж буде непогано!

Юй Хай з деяким подивом подивився на маленького дельфіна, що плавав колами навколо їхнього човна. Це був ще дитинча дельфіна, яке ще не виросло. Невідомо, чому воно відбилося від зграї, і, здавалося, зовсім не боялося людей.

Очікування акули вимагало неабиякого терпіння. Двоє людей у човні дістали свій сніданок, неквапливо їли і розмовляли, тож їм не було нудно. А от Юй Сяоцао, яка мокла у воді, було зовсім не солодко. Вона плавала на дні моря, наче рибка, досліджуючи його, і час від часу знаходила несподівані «скарби». Шкода, що вона не взяла з собою жодних інструментів, інакше врожай був би справді великим! Отже, занурюватися потрібно саме в глибоке море, там усе багатство!

— Коли вже припливе акула! — Юй Сяоцао відчула, що вже майже засинає. Вона попросила Маленький Божественний Камінь створити духовний бар'єр і сама зручно вляглася всередині цієї духовної бульбашки.

Маленький Божественний Камінь з гордістю запропонував:

«Може, цей Божественний Камінь втрутиться і допоможе твоєму батькові привабити акулу?»

— Добре, добре! Давай швидше, щоб мій батько якнайшвидше вполював акулу, тоді ми зможемо повернутися додому вчасно на обід! — Почувши, що Божественний Камінь може привабити акулу, Юй Сяоцао миттєво підбадьорилася.

Маленький Божественний Камінь мовчки вивільнив свою духовну силу. Запах, який він імітував, був улюбленим запахом акул, і він міг поширюватися дуже далеко...

Незабаром Сяоцао побачила, як вдалині з'явилася акула, що пливла в їхній бік. Вона швидко покликала маленького дельфіна: якщо вони зараз не втечуть, хіба вони не стануть смачною закускою для акули?

Але зачекайте! Що взагалі відбувається? Чому її оточила зграя акул? Цей ненадійний Маленький Божественний Камінь насправді привабив цілу зграю акул? Її ж зараз розірвуть на шматки, чи не так?

«Чого ти боїшся? З захистом цього Божественного Каменя хіба ти боїшся, що акули тебе з'їдять? Боягузка!» Духовний бар'єр Маленького Божественного Каменя міг ізолювати всі запахи, тому акули взагалі не помічали Сяоцао! Маленький Божественний Камінь також дуже люб'язно оточив маленького дельфіна духовним бар'єром. Маленький дельфін був компаньйоном Сяоцао, тому він також був включений до списку захищених.

Сяоцао щойно зібралася полегшено зітхнути, як почула з рибальського човна вигук дядька Шуаньчжу:

— Брате Дахай, що робити! Нас оточила зграя акул!

Усі досвідчені мисливці на акул знають, що одна акула не страшна, страшна — зграя! Якщо зграя акул розлютиться, вони можуть легко перекинути міцний рибальський човен.

Сяоцао насупилася, спостерігаючи, як зграя акул повільно наближається до рибальського човна. Та акула, яку вона помітила першою, вже підпливла до борту човна і відкрила свою величезну пащу, щоб проковтнути приманку...

Ні, її батько в небезпеці! Вона має придумати спосіб, як відвести інших акул!

Вона притиснулася до спини маленького дельфіна і тихо заспокоювала його, бо він був переляканий до смерті. Цей маленький дельфін, якого Сяоцао назвала Сяобу, ніколи раніше не бачив стількох лютих акул, і в його голові була лише одна думка: «Тікати, тікати, тікати!»

У цей момент Сяоцао вказала йому напрямок, і маленький дельфін, не роздумуючи, помчав туди, несучи її на спині. Поступово маленький дельфін зрозумів, що ці акули ніби осліпли, бо навіть коли він пропливав зовсім поруч із ними, вони його не помічали. Здавалося, маленький дельфін заспокоївся, і його швидкість також знизилася.

Тим часом зграя акул уже щільно оточила рибальський човен Юй Хая та його напарника, а та акула, що проковтнула приманку, була зачеплена гачком за пащу і відчайдушно билася. Юй Хай, який тримав вудку, кілька разів ледь не був стягнутий у море.

Лю Шуаньчжу стояв зі сталевим гарпуном, цілився в ту акулу, але довго не наважувався завдати удару. Він знав, що якщо зараз він поранить цю акулу, запах крові спровокує інших акул до нападу. Тоді постане питання, чи витримає їхній хиткий човен цей натиск. Якщо вони обоє впадуть у воду, чи пощадять їх ці оскаженілі акули?

Юй Сяоцао повернула голову і здалеку побачила кризову ситуацію, в якій опинився рибальський човен. Вона швидко попросила Маленький Божественний Камінь знову вивільнити ту духовну енергію, яка привабила акул раніше, і, верхи на маленькому дельфіні, помчала якнайшвидше вдалину.

Рибальський човен уже сильно розгойдувався через ту акулу, що відчайдушно намагалася звільнитися від гачка. Якби не те, що обидва чоловіки були досвідченими моряками, човен, мабуть, уже перекинувся б. Що робити? Невже їм судилося сьогодні загинути тут? Юй Хай та Лю Шуаньчжу впали у відчай...