Золоті Поля

[Господине, ця людина ще не померла остаточно, її душа ще не покинула тіло. Вода, в якій я купався, зможе її врятувати!] — Маленький Божественний Камінь, відчувши смуток Сяоцао, перетворився на маленьке золоте кошеня і своїм дитячим голоском нявкнув, нагадуючи їй про свої можливості.

Почувши це, Юй Сяоцао раптом згадала, як Маленький Божественний Камінь розповідав, що в часи своєї повної сили він міг повертати мертвих до життя. Останнім часом його духовна сила значно відновилася, і якщо він каже, що може врятувати старшого дядька, то це точно так!

Сяоцао витерла сльози зі щік, підійшла ближче і відсунула трьох дітей, що плакали, промовляючи:

— Розійдіться! Я вивчала медицину, дайте мені подивитися!

Сказавши це, вона поклала пальці на пульс Лю Ху. Послухавши кілька секунд, вона переконалася: так, пульс усе ще слабо, але бився. Отже, надія є!! Сяоцао швидко дістала з мішечка маленьку вишукану нефритову пляшечку, обережно розтулила рот Лю Ху і по краплі влила йому духовну рідину.

— Тату! Дай бурдюк з водою!! — Лю Ху вже не міг ковтати, тому потрібно було використати воду, щоб рідина потрапила всередину.

Юй Цайфен, яка саме прийшла до тями в обіймах Юй Хая, ніби згадавши щось важливе, різко підвелася і хотіла кинутися до свого чоловіка. Юй Хай швидко втримав її і заспокоїв:

— Можливо, старшого зятя ще можна врятувати, Сяоцао зараз його лікує.

— Дівчинко, благаю тебе, врятуй мого чоловіка! Якщо він помре... я теж не зможу жити!! Благаю, врятуй його! — В очах Юй Цайфен промайнула остання іскра надії. Хіба людина, яка вже перестала дихати, може ожити? Вона боялася думати далі, лише сподівалася, що Небеса знову подарують їм диво.

Юй Сяоцао попросила батька розтулити рот Лю Ху і влити туди два ковтки води. Лише після цього вона трохи полегшено зітхнула. Раптом вона згадала про метод серцево-легеневої реанімації, про який чула в минулому житті.

Вона поклала основу долоні лівої руки на нижню третину грудини Лю Ху, поклала зверху праву руку, випрямила руки і, використовуючи вагу верхньої частини тіла, зробила 30 сильних натискань. Потім вона звернулася до свого батька:

— Тату, слухай мою команду: затисни дядькові ніс і вдувай повітря йому в рот... Вдувай...

— Та не так! Треба щільно притиснути свої губи до губ дядька і з силою вдувати повітря глибоко в горло! — Сяоцао з усмішкою зупинила батька, який намагався вдувати повітря, тримаючи обличчя на великій відстані від рота хворого.

Юй Хай зніяковіло підняв голову і, дивлячись на губи старшого зятя, ніяк не міг змусити себе це зробити.

— Дай я!! — Юй Цайфен, нарешті знайшовши промінь надії в безодні відчаю, була готова відкинути будь-яку репутацію і сором заради порятунку чоловіка! На очах у всіх вона притислася своїми губами до його і під керівництвом Сяоцао почала робити йому штучне дихання.

Невідомо, чи то метод реанімації Сяоцао подіяв, чи то духовна рідина зробила свою справу. Після двох хвилин реанімації Лю Ху нарешті почав самостійно дихати. Дивлячись на те, як слабо піднімаються і опускаються його груди, Юй Цайфен закрила обличчя руками і беззвучно заплакала — це були сльози радості від того, що вона повернула втрачене!

Лю Ху повільно розплющив очі і, побачивши заплакане обличчя дружини та дітей, які тихо схлипували, підняв свою виснажену руку і міцно стиснув руку дружини. Щойно в нього було передчуття, що він досяг останньої миті свого життя. Коли він заплющував очі, його серце було переповнене небажанням розлучатися і ностальгією.

Він не знав, чи зможе його дружина жити так само вільно і безтурботно без його турботи; чи зможуть його діти вирости безтурботними без його захисту; що буде з його родиною в майбутньому? На щастя, він зміг вижити ще раз. У його виснаженому тілі, яке було на межі, здавалося, з'явилася нова життєва сила, що повільно текла по венах. Усі його майже виснажені органи ніби відродилися з новою енергією.

— Старша тітко, дай дядькові ще пару ковтків води! Хворим потрібно пити багато води! — Сяоцао потайки додала ще дві краплі духовної рідини у бурдюк. Тіло пацієнта було все ще дуже слабким, і ще трохи води з духовного каменя значно допоможе йому в одужанні.

Юй Цайфен взяла бурдюк, її очі були сповнені вдячності. Ще мить тому її чоловік перестав дихати, але ця маленька племінниця дала йому чудодійні ліки і навчила її методу передачі дихання (ду-ці), що витягло його з порогу смерті (гуй-мень-гуань). Вона боялася навіть уявити, що було б, якби вона не зустріла цю маленьку племінницю, або якби її брат із племінницею прийшли хоч на мить пізніше! Вона знала лише одне: її брат і племінниця врятували її чоловіка, врятували їхню родину!

— Добра... добра дитино! Тітка навіть не знає, як тобі віддячити... — Юй Цайфен не знаходила слів. Велика подяка не потребує слів (да-ен бу-янь-сє); у майбутньому вона буде працювати як віл чи кінь, щоб відплатити родині свого брата.

Юй Хай був радий за старшу сестру. Він був неймовірно вдячний за те, що його молодша донька навчалася медицини в лікаря Ю. Він глибоко зітхнув і сказав:

— Сестро, ми ж одна родина, навіщо ці слова подяки? Дай зятю трохи води, збираймо речі і поїдемо в місто, щоб лікар Сунь ще раз його оглянув.

— Тату! Ти що, не довіряєш моїм медичним навичкам? Навіть лікар Сунь постійно хвалить мене, називаючи медичним генієм! — Юй Сяоцао надула губки, вдаючи, що розсердилася.

Юй Хай погладив чорне, блискуче волосся доньки і з усмішкою відповів:

— Довіряю, довіряю! Наша Сяоцао така талановита, як я можу тобі не довіряти? Але твій дядько серйозно хворий, нам потрібно зайти в «Тунженьтан» за ліками, щоб він міг добре відновитися вдома. А огляд у лікаря Суня буде просто заодно!

Молодший син Юй Цайфен, шестирічний Лю Фанпін, своїм дитячим голоском сказав:

— Сестричко, я теж тобі вірю! Ти вилікувала мого тата, ти — чудо-лікар (шень-і)!

Лю Фанпін був на рік молодший за Шітоу. У дорозі він зазнав багато труднощів і схуд так сильно, що ледве нагадував себе колишнього, хоча трохи скидався на Шітоу в той час, коли Сяоцао щойно переселилася. Сяоцао лагідно погладила його по маленькій голові і з усмішкою сказала:

— Називай мене двоюрідною сестрою (бяо-цзє), зрозумів? Твоя двоюрідна сестра не чудо-лікар, просто знає деякі методи першої допомоги. Хворобу твого батька все одно має лікувати досвідчений лікар Сунь, виписавши ліки для відновлення. Не хвилюйся, з твоїм батьком усе буде добре!

Лю Фанпін, не соромлячись, пригорнувся до Сяоцао; його усмішка була неймовірно милою. Дорогою вони часто покладалися на його чисту і милу усмішку, щоб викликати материнські почуття у жінок і випросити трохи їжі. Сяоцао не втрималася і легенько вщипнула малого за щічку.

Лю Яньер, яка була на рік старшою за Сяоцао, побачивши, як її молодший брат вдає з себе милого, не втрималася від коментаря:

— Брате, подивись, наш молодший знову прикидається! На вулиці він вдає з себе слухняну дитину, а вдома — справжній бешкетник!

Старший брат, Лю Цзюньпін, стримано усміхнувся і привів молодших брата і сестру привітатися з дядьком. Коли вони жили на північному сході, він часто чув від матері про цього сильного дядька, який вмів ловити рибу і полювати. Перше враження від сьогоднішньої зустрічі: дядько дуже високий і міцний, навіть кремезніший за його батька до хвороби.

Мама часто згадувала, що її чесний і добрий брат вдома, мабуть, страждає від знущань мачухи. Але судячи з одягу дядька та двоюрідної сестри, вони виглядали навіть розкішніше за пана Цао з їхнього села, який мав понад сотню му землі. Як не подивись, не схоже, що з ними погано поводяться. Хоча в Лю Цзюньпіна виникли сумніви, він їх не висловив.

Лю Ху випив ще трохи води і відчув, що до нього повертаються сили. Юй Хай поплескав найстаршого, Лю Цзюньпіна, по плечу і сказав йому швидко зібрати всі корисні речі і віднести їх до карети, що стояла неподалік.

За час довгої подорожі родина Лю продала майже всі цінні речі, щоб оплатити лікування Лю Ху, тому збирати було майже нічого. Юй Хай посадив Лю Ху на спину і поніс його до карети, а Юй Цайфен із дітьми мовчки йшли слідом.

Біженці навколо з заздрістю дивилися на родину Лю. Ця сім'я щойно прибула до табору, і через підозри, що в них інфекційна хвороба, мало хто з ними спілкувався. А тепер виявилося, що їм пощастило мати багатих родичів, і вони миттю вибралися з цього пекла. Багато хто таємно шкодував, що не допоміг їм у скрутну хвилину; тепер, навіть якби захотіли попросити їх про щось, не змогли б знайти слів!

— Вау! Двоюрідна сестро, ваша карета така гарна! — Маленький Лю Фанпін не зміг стримати свого захоплення, побачивши міцного та гарного коня і розкішно оздоблену карету.

Юй Сяоцао підхопила малого під пахви, посадила його в карету і з усмішкою пояснила:

— Цю карету позичив нам мій хрещений! Наша сімейна карета не така гарна!

Лю Фанпін із захопленням оглядав усе навколо всередині карети, торкаючись до всього з цікавістю. Малюк від народження їздив лише на волових возах, і ніколи не мав можливості посидіти в такій кареті з критим верхом.

Карета була дуже просторою. Лю Ху напівлежав усередині, а Юй Цайфен сиділа поруч і доглядала за ним. Діти з цікавістю і захватом сиділи в кареті. Коли карета рушила, Лю Фанпін заплескав у долоні і сказав:

— У кареті сидіти так зручно, зовсім не трясе. Коли ми їхали на воловому возі, мій зад ледь не розколовся на три частини від тряски!

Щодо волових і віслюкових возів із дерев'яними колесами, то Юй Сяоцао мала з ними гіркий досвід. Раніше, доки їхній віслюковий віз не змінив колеса, під час кожної поїздки її так трясло, що ледь не вивертало вчорашню вечерю. Це було ще те відчуття!

Біля міської брами карету зупинили. Відколи біля Тангу побільшало біженців, кількість охоронців біля брами також зросла. Кажуть, їх перевели з префектури Тяньцзінь!

Лю Яньер, яка спочатку висунула голову з вікна карети і дивилася назовні, швидко сховалася і боязко подивилася на Сяоцао, запитуючи:

— Двоюрідна сестро, чи не заборонять нам солдати увійти в місто?

Коли вони тільки прибули, кілька біженців, які намагалися увійти до міста без перепусток, посварилися з солдатами і були заарештовані. І це ще не найгірше; дорогою сюди багато місць, особливо великі міста, ставилися до біженців зовсім не дружньо. Це залишило тінь страху в серці маленької дівчинки Лю Яньер.

Юй Сяоцао заспокоїла її:

— Все буде добре! Тут, у Тангу, якщо у вас є родичі, які можуть за вас поручитися, ви можете вільно заходити і виходити з міста.

І справді, коли управитель маєтку Фань показав свій ідентифікаційний жетон родини Фань, охоронці брами з широкими усмішками і дуже ввічливо пропустили їх.

Проїжджаючи через браму, маленький Лю Фанпін висунув голову з вікна і був помічений солдатами, але нічого з того, чого боялася Лю Яньер, не сталося.

Лю Цзюньпін, який весь цей час тихо сидів у кареті і уважно спостерігав за всім, що відбувалося, неясно відчував, що хрещений його двоюрідної сестри, мабуть, дуже поважна особа. Інакше ті зарозумілі солдати нізащо б не пропустили їх так легко. Те, як тепло ці солдати ставилися до чоловіка, який виглядав як слуга, наводило на думку, що хрещений двоюрідної сестри, можливо, є впливовим чиновником.

Життєві обставини змушують людей дорослішати. Досвід, отриманий під час подорожі, змусив Лю Цзюньпіна, який раніше не знав, що таке турботи, швидко подорослішати...