Золоті Поля

Можливо, прекрасні слова Юй Сяоцао зворушили княгиню Цзін, а можливо, княгиня вже остаточно зневірилася у власному вмінні вирощувати квіти. Наступного разу, коли князь Цзін приїхав до Тангу, його супроводжували двоє найкращих садівників із княжого маєтку.

Камелії, підживлені водою з духовного каменя, нарешті вистояли. Коли прибули двоє садівників і побачили ці рідкісні квіти, кожна з яких могла б приголомшити світ, вони були шоковані тим, що Її Високість просто так посадила їх у якомусь кутку саду.

Щоб виростити гарну камелію, необхідні відповідний ґрунт, правильна температура, помірний полив, вчасне підживлення та регулярна обрізка — жодна з цих умов не є зайвою. Але подивіться на камелії, висаджені власноруч княгинею: ґрунт був недостатньо родючим; зараз температура вранці та ввечері ще досить прохолодна, тож камелії краще було б тримати в горщиках і заносити в приміщення для тепла; невідомо, хто поливав їх сьогодні, але це виглядало так, ніби коріння збиралися просто втопити. А ці заплутані гілки — їх, мабуть, жодного разу не підрізали після пересадки...

Проте, як не дивно, ці «замучені» камелії квітли надзвичайно пишно та яскраво, а в їхній красі відчувалася вільна дика вдача. Хоча це було нелогічно, але звання **«вбивці квітів»**, здається, з княгині можна було зняти!

Після прибуття двох садівників кущі камелій, якби вони могли мати вираз обличчя, напевно, з величезним полегшенням зітхнули б — нескінченні тортури нарешті скінчилися! Завдяки ретельному догляду майстрів камелії нарешті продемонстрували всю свою красу. Княгиня Цзін щодня проводила час у саду, часто залишаючись серед квітів на цілий ранок, забуваючи про обід та відпочинок... Така захопленість змусила князя Цзіна, який нарешті вирвався у відпустку, неабияк ревнувати. Він постійно бурмотів своїм синам, що треба знайти нагоду і потайки знищити ці квіти, бо вони забирають занадто багато уваги його любої дружини!

Щоб якомога швидше відправити міністра Лю, який прибув зі столиці, назад, Сяоцао наступного дня після «лікування» квітів княгині повернулася до села Дуншань. Шітоу теж поїхав із нею. Тож Сяоцао диктувала, Шітоу записував, а Юй Хай додавав деталі — так вони швидко систематизували методи вирощування кукурудзи та картоплі.

Того ж дня міністр Лю, який не міг чекати ні хвилини, не став турбувати принца і в супроводі повітового начальника прибув до села Дуншань. Щойно родина Юй закінчила переплітати тоненький зошит із методами посадки, їм довелося зустрічати поважного чиновника зі столиці — **пана Лю, державного службовця другого рангу**.

На щастя, цей міністр Лю не виявляв жодної пихи; у звичайному одязі він виглядав як пересічний дідусь. Під керівництвом родини Юй він провів польову перевірку умов вирощування кукурудзи. Йому було важко повірити, що така міцна кукурудза виросла на бідному піщаному ґрунті. У столиці вони використовували найкращі родючі землі, найбільшу кількість добрив та найретельніший догляд, але результат був гіршим, ніж на цій піщаній ділянці!

Помітивши сумніви в очах міністра Лю, Сяоцао тихо промовила: «Як показав наш досвід, кукурудза — культура невибаглива. Вона не потребує надто складного догляду, головне — стежити, щоб земля не пересихала і не була занадто вологою, а також вчасно проводити прополювання та підживлення».

Міністр Лю зауважив, що відстань між паростками на полі досить велика, і не втримався від запитання:

— Чому б не садити густіше? Хіба тоді врожай не був би більшим?

Він подивився на голову родини Юй Хая, але той глянув на свою доньку. Міністр Лю миттю перевів погляд на Сяоцао. Дівчинка трохи подумала і відповіла:

— Пане, погляньте на ці рослини. Кукурудза схожа на сорго, яке ми їмо, і вона виросте досить високою. Якщо посадити її занадто густо, рослини заважатимуть одна одній, не отримуватимуть достатньо сонячного світла, і врожай буде слабким.

Побачивши, що міністр Лю, немов допитлива дитина, збирається питати далі, Сяоцао поспішила перебити його:

— Пане, ми теж бачимо кукурудзу вперше і вирощуємо її вперше, тому діємо методом спроб і помилок. Просто у нас більше досвіду в землеробстві, і ми спираємося на свої минулі знання, хоча наукового пояснення багатьом речам не знаємо. Ось, наприклад, картопля. Вона трохи схожа на батат, на ній була земля. Ми спробували проростити її, потім розрізали картоплини на частини з вічками і закопали в землю. Спочатку ми пробували садити її як розсаду батату, але цей спосіб провалився!

Міністр Лю не розгнівався, що його перебили, а навпаки — уважно слухав і кивав. Вони в столиці теж намагалися садити картоплю як батат, але розсада швидко засихала. Виявляється, картоплю треба різати на шматки і закопувати в землю!

— Дівчинко, чи можеш ти розповісти детальніше, як саме ви садили кукурудзу та картоплю? — Міністр Лю відмітив, наскільки чітко Сяоцао висловлює думки і як впевнено тримається перед чиновниками, тож почав ставитися до неї з повагою.

Тоді Сяоцао дістала підготовлений зошит. На першій сторінці було написано: «Посібник із вирощування кукурудзи та картоплі». Міністр Лю миттю вхопив зошит і почав уважно читати.

Сяоцао, щоб уникнути зайвих клопотів, описала майже кожен крок. Насправді вирощувати ці культури було нескладно; якщо людина не була зовсім позбавлена розуму, вона б неодмінно впоралася. Побачивши, що міністр повністю занурився в читання, Сяоцао додала:

— Весняні культури щойно посіяні, тож якщо зараз почати садити кукурудзу та картоплю, має бути ще не пізно...

Не встигла вона договорити, як міністр Лю згорнув зошит, обережно сховав його за пазуху і сказав родині Юй:

— Я негайно повертаюся до столиці, щоб не пропустити час посадки! Якщо кукурудза та картопля справді виростуть і дадуть такий великий врожай, як казав імператор, ваша родина зробить величезне благо для всього народу! Будьте певні, я обов'язково попрошу імператора нагородити вас!

Сказавши це, він звернувся до повітового начальника Чжао:

— Пане Чжао, я позичу вашу карету та стражників. До Тангу я вже не повертаюся. Будь ласка, перекажіть мої прощання принцу Яну!

З цими словами він заліз у карету і наказав стражникам негайно їхати в бік столиці. Повітовий начальник Чжао, залишений у селі Дуншань, був просто приголомшений. Щоб мати більше часу на спілкування з міністром, він приїхав лише на одній кареті, яку той тепер забрав. До містечка Тангу було кілька десятків лі, як же йому тепер повернутися!

— Пане Чжао, якщо ви не гребуєте, я можу відвезти вас на нашій кареті! — побачивши скрутне становище чиновника, добрий Юй Хай запропонував свою допомогу. Завдяки цій кмітливості враження пана Чжао про родину Юй стало ще кращим.

Він схвально глянув на Сяоцао і запитав:

— Звідки ви знали, що міністр Лю прийде розпитувати про землеробство, і навіть підготувалися заздалегідь?

Сяоцао з усмішкою відповіла:

— Вчора в маєтку княгині я бачила принца, і він згадав про приїзд міністра Лю до Тангу.

Повітовий начальник Чжао, який до цього поводився досить невимушено, раптом став серйозним. Здатність вільно відвідувати маєток княгині та спілкуватися з холодним і скупим на слова принцом Яном свідчила про те, що ця дівчинка — не просто названа донька генерала Фаня. Схоже, родину Юй не варто недооцінювати!

Юй Сяоцао і не підозрювала, що її випадкова фраза змусить місцевого чиновника Тангу дивитися на їхню родину зовсім іншими очима. Це теж можна було вважати приємною несподіванкою!

Поки батько відвозив пана Чжао, Сяоцао тихо повернулася до своєї кімнати і дістала з дна шафи свій новий гідрокостюм з акулячої шкіри. Подумавши, вона загорнула його в шматок кольорової тканини і, притиснувши до грудей, зібралася виходити. Пані Лю, яка поралася на городі в сусідньому дворі, здалеку гукнула її:

— Сяоцао? Ти сьогодні не повертаєшся до міста? Чи зможеш побути вдома кілька днів?

Почувши в голосі матері надію, Сяоцао відчула легкий сум і голосно відповіла:

— Мамо, мені дозволили залишитися вдома довше! Я побуду з тобою і татом!

Почувши це, пані Лю дуже зраділа, але одразу ж почала хвилюватися за доньку:

— Сяоцао, ми ж батьки, яка різниця, побудеш ти з нами чи ні? Твоїй хрещеній зараз потрібна допомога, краще тобі повернутися раніше, чи не так?

Сяоцао підійшла до хвіртки, ховаючи за спиною згорток із костюмом, і з усмішкою сказала матері:

— Мамо, не хвилюйтеся. Я вже підготувала всі лікувальні суміші, а Лансян за ці півмісяця вже майже навчилася готувати ці страви. Це хрещена сама сказала мені побути вдома кілька днів!

— Ну добре, якщо справам це не завадить, то лишайся. Шаньху вже стільки разів питала, коли ти повернешся, зайди до неї, як матимеш час! А Лінлун, бідна дівчина, вже під зиму виходить заміж, потім бачитися буде вже не так легко!

Час летів швидко — після розділу майна минуло вже півтора року. Наближався час весілля Лінлун, про яке домовилися заздалегідь. Пані Чжоу останнім часом дедалі частіше сумувала. Це й зрозуміло: донька, яку ростили більше десяти років, скоро стане частиною іншої родини — як матері з цим змиритися? На щастя, її власна донька ще мала, і до заміжжя ще далеко. Але якщо задуматися — це лише п'ять-шість років, а в неї ж дві доньки! Якщо вони вийдуть заміж одночасно, вона цього просто не переживе. Але дівчата ростуть, хіба можна не видавати їх заміж? Інакше люди будуть тикати пальцями. Ех! Якби вона могла обирати, вона б краще народжувала лише синів!

Сяоцао зовсім не переймалася думками матері. Поговоривши з нею ще трохи, вона знайшла привід і пішла. Обираючи безлюдні стежки, вона дісталася до того затишного місця на березі, про яке знала лише їхня родина — до тих самих скель, де колись знайшли принца.

Знайшовши схованку, вона одягла гідрокостюм з акулячої шкіри, а також щось на кшталт шапочки для плавання з того ж матеріалу, сховавши під нею все волосся. Гідрокостюм добре захищав від води та трохи тримав тепло, але надворі був лише квітень, і навіть пообіді морська вода залишалася холодною. Сяоцао зробила розминку на скелях, а потім обережно опустила ногу в море і миттю відсмикнула її.

Вода була справді дуже холодною! Що ж робити?