Золоті Поля

— Юй Цао, допоможи панові одягнутися, пан збирається вийти!

— Чому робота з перевдяганням теж моя? Хіба у твоїх покоях не повно служниць? — Юй Цао була на межі зриву. Вмивання, розчісування, їжа, а іноді ще й приготування на кухні страв, які він особисто замовляв — а тепер ще й змушує допомагати з одягом. Він справді тримає її за служницю?

Чжу Цзюньянь із виразом огиди оглянув служниць, призначених його матір'ю, і його погляд був холодним, як сніг:

— Пан не бажає, щоб його обслуговували люди з нечистими помислами, панові це огидно!

Почувши це, служниці зблідли, покрилися холодним потом і, тремтячи всім тілом, упали на коліна, припавши до землі. Ці дівчата були ретельно відібрані дружиною принца Цзін, і їхні фігури та обличчя були одними з найкращих у маєтку. Дружина принца Цзін думала, що синові вже сімнадцять років і йому час пізнати справи дорослого життя, тому обрала кількох дівчат, щоб вони стали його наближеними служницями. Хоча про це не говорили відкрито, у серцях дівчат усе було зрозуміло, як у дзеркалі.

Хоча характер цзюньвана був дещо холодним, він мав вродливе обличчя, високий статус і користувався довірою імператора, тож у майбутньому на нього точно чекали безмежні перспективи. Стати наближеною служницею господаря, а в майбутньому, якщо вдасться народити сина чи доньку, піднятися завдяки дитині… про статус бічної дружини годі й мріяти, але стати наложницею цзюньвана вже було чудовим виходом для служниць.

Заради цього місця дівчата вели між собою таємну боротьбу, ба більше, час від часу намагалися опинитися поруч із Чжу Цзюньянем, щоб частіше показуватися йому на очі та заслужити симпатію. Вони й не підозрювали, що особлива здатність Чжу Цзюньяня дозволяла йому чітко відчувати сильні бажання, що виходили від них. Це викликало в нього почуття відторгнення; він волів би робити все сам або приймати допомогу управителя Лю, аніж підпускати до себе цих служниць із прихованими цілями.

Після поранення руки Чжу Цзюньянь почав цілком упевнено віддавати накази Юй Цао. Хоча він не міг відчути думок Юй Цао, аромат, що виходив від неї, дарував йому відчуття спокою та умиротворення, змушуючи його мимоволі хотіти бути ближче.

Бідолашну Юй Цао тимчасово залучили як «новобранця», і щодня вона здіймала крик від того, як він нею командував. Її сповнений енергії вигляд змушував застійний характер Чжу Цзюньяня вкриватися легкими хвилями. Відколи він познайомився з Юй Цао, люди навколо Чжу Цзюньяня, а особливо дружина принца Цзін, могли чітко відчути зміни в її синові. Це було саме те, що вона була рада бачити.

У цей момент Юй Цао все ще робила відчайдушні спроби чинити опір:

— Тобі не подобається, коли служниці допомагають, але хіба немає управителя Лю?

Управитель Лю, який стояв осторонь із настроєм глядача, що спостерігає за виставою, раптом сам потрапив під удар. Звісно, він не став би псувати «добру справу» господаря. Прибравши посмішку з обличчя, він з усією серйозністю промовив:

— Господарю, ту справу, яку ви доручили зранку, цей раб зараз же піде виконувати! — Сказавши це, він поспішно вийшов за двері, наче його хтось підганяв у спину.

Справа, доручена зранку, виконується аж зараз? Брешеш і не червонієш!! Граєтеся зі мною, так?

Юй Цао вибухнула:

— Мене запросили сюди, щоб допомогти цзюньвану вилікувати рану, тож я вважаюся принаймні напівлікарем, чи не так? І це ви так ставитеся до лікаря, який рятує життя та допомагає пораненим? Відтепер навіть не думайте змушувати мене робити щось поза обов'язками лікаря!! Про перевдягання чи щось подібне навіть не мрійте. Я не ваша служниця!

Бачачи, що «кішка» остаточно розлютилася, Чжу Цзюньянь проявив слабкість і вдав із себе нещасного:

— Добре! Пан перевдягнеться сам.

Сказавши це, він тримав обидві руки нерухомо, дістав із шафи вбрання, розіслав його на ліжку, повернувся спиною і намагався прямою правою рукою влучити в рукав одягу. Раз, два… Одяг ніби навмисне противився йому, і рука ніяк не проходила всередину.

Юй Цао, дивлячись на Чжу Цзюньяня, який весь покрився потом, трохи пом'якшала серцем, підняла одяг із ліжка і недбало накинула на нього. В очах Чжу Цзюньяня промайнула переможна посмішка — ця дівчина мала типовий характер «гострий язик, але м’яке серце», він знав, що вона здасться.

Допомігши цзюньвану поправити одяг, Юй Цао надула губи і незадоволено запитала:

— Перевдягнувся, тепер швидше йди!

— Панові останнім часом нудно сидіти вдома, захотілося пройтися вулицями Таньгу. Але я не знайомий із Таньгу, мені потрібен провідник, — Чжу Цзюньянь кинув на неї погляд і повільно промовив ці слова.

Юй Цао вже змирилася з долею. Цей хлопець тільки й знає, як виснажувати людей. Вона лише сподівалася, що його руки швидше одужають і вона зможе вирватися з цього «моря страждань».

— Куди хочеш піти прогулятися? Кажи! — в'яло запитала Юй Цао.

Чжу Цзюньянь, побачивши її похмурий вигляд, відчув дещицю жалю, але водночас він вважав, що останні два дні Юй Цао була замкнена в дворі і ніколи раніше не сиділа так безвилазно, тому боявся, що вона занудьгує, і вигадував різні способи, щоб вона мала чим зайнятися. Однак, схоже, його добрі наміри не були зрозумілі!

— Просто пройдемося вулицею, розвіємося! — Чжу Цзюньянь першим попрямував до виходу. Юй Цао поспіхом пішла слідом. Коли вони підійшли до великих воріт, управитель Лю випірнув невідомо з якого кутка і мовчки пішов за ними.

Щойно вони вийшли з маєтку, перед ними постала гамірна головна вулиця, де в ряд стояли різноманітні крамниці. Чжу Цзюньянь неквапливо йшов вулицею, його руки звисали по боках без найменшого руху, що виглядало трохи комічно, але це аж ніяк не заважало йому привертати загальну увагу. А як інакше, коли він мав таке демонічно привабливе обличчя?

— Сестро Чжуан, поглянь на того чоловіка, він такий вродливий!! Цікаво, з якої він родини, — побачивши Чжу Цзюньяня, очі дівчини Ван засвітилися, і вона наблизилася до старшої сестри Чжуан, шепочучи їй на вухо.

Панна Чжуан поглянула на неї з презирством, вважаючи, що виховання родини Ван залишає бажати кращого: дівчина, а насмілюється посеред вулиці обговорювати зовнішність чоловіка. Вродливий? Наскільки він може бути вродливим? Її другий брат — визнаний перший красень Таньгу, старший і третій брати теж непогані собою; вона вже переситилася красенями, зрозуміло?

Панна Чжуан неуважно кинула погляд у той бік, куди вказувала дівчина Ван, і в результаті її очі наче застрягли там, вона не могла їх відвести.

Серед натовпу людей він був подібний до перлини серед черепків. Яке ж це було прекрасне і водночас байдуже обличчя. Вродливий лик, довгі вії відкидали глибоку тінь на повіки, пара глибоких темних очей, що здавалися здатними прозріти все наскрізь, випромінювали холод, наче глибоке плесо. Прямий ніс, яскраво-червоні губи, чіткий профіль, ніби висічений ножем. Чорне вбрання ще більше підкреслювало його струнку статуру; порівняно з тими кволими вченими, панна Чжуан віддавала перевагу саме такій підтягнутій і високій фігурі.

Дівчина Ван, що була поруч, перервала її палке споглядання:

— Сестро Чжуан, за тим красенем іде, здається, дівчина Юй, яка продає кавуни. Невже вона більше не продає кавуни, а стала чиєюсь служницею?

Панна Чжуан нарешті перевела погляд на інших. Непримітне вбрання Юй Цао та покірна постава управителя Лю — усіх їх вона зарахувала до слуг того сяючого чоловіка.

Панна Чжуан пишалася своїм хорошим походженням, неперевершеною зовнішністю та начитаністю; серед звичайних чоловіків містечка хіба що третій молодий господар родини Чжоу ще міг хоч якось привернути її увагу, але, на жаль, він був замалий за віком. Час ішов, і її вік уже підходив до того моменту, коли треба було шукати притулок, тож батьки панни Чжуан були вкрай занепокоєні її постійною вибагливістю.

Але панна Чжуан завжди хотіла знайти того, хто був би їй до пари. Містечко Таньгу невелике, родин відповідного статусу небагато, тож вона обирала й відсіювала, і не знайшлося жодного, хто б їй припав до душі.

Сьогодні панна Чжуан, трохи пригнічена тиском родини, саме зустріла дівчину Ван, яка покликала її на прогулянку, тож вона скористалася нагодою розвіятися. Цей вихід виявився вартим того — вона нарешті зустріла чоловіка, здатного стати їй до пари!

Кругле віяло в руках панни Чжуан закривало половину її обличчя, а пара гарних очей таємно спостерігала за ним. Дивлячись на стримане, але розкішне вбрання цього красеня та велич, що виходила від нього, вона була впевнена: він походить із дуже знатної або багатої родини.

Незнайоме обличчя в містечку, високий статус, та ще й знайомство з дівчиною з родини Юй із села Дуншань… це, мабуть, і є той Ян-цзюньван, який прибув до містечка Таньгу за наказом імператора. Ян-цзюньван — син принца Цзін, справжній член імператорської родини. Якщо вдасться привернути його увагу… щоки панни Чжуан залилися рум'янцем, а очі наповнилися ніжністю.

— Дівчино Юй! Я якраз збиралася відвідати маєток Фан і не сподівалася зустріти тебе тут, яка доля! — панна Чжуан гукнула похмуру Юй Цао, що йшла за Ян-цзюньванем, і граційно підійшла ближче, її постава була витонченою, наче верба на слабкому вітрі.

Юй Цао підняла повіки і зі здивуванням подивилася на панну Чжуан. Відколи це вона в дружніх стосунках із цією гордою, наче павич, панною?

Помітивши, як її погляд постійно перебігає на Ян-цзюньваня, Юй Цао все зрозуміла і подумки вилаялася: цей цзюньван, навіщо йому було народжуватися таким вродливим, тільки дівчат зваблює!

— Цікаво, навіщо я знадобилася панні Чжуан? — Юй Цао з посмішкою розглядала панну Чжуан, подумки оцінюючи: ця дівчина непогана собою, фігура ще краща, наче стиглий персик. Тільки характер занадто запальний, цікаво, чи витримає таке цзюньван!

Панна Чжуан крадькома поглянула на Ян-цзюньваня, але побачила, що він дивиться прямо перед собою, ніби зовсім її не помічаючи. Це її роздратувало, але вона змусила себе посміхнутися і сказала:

— Нещодавно до нас мали завітати дорогі гості, хотіла запитати, чи не залишилося у вас вдома ще кавунів?

Продаж кавунів у містечку припинився ще півмісяця тому; якби вдома були кавуни, хто б їх тримав і не продавав? Цей привід був надто безглуздим, чи не так? Юй Цао таємно скривилася і відповіла:

— Дуже шкода, наші кавуни давно розпродані, навіть розсаду на полі вже вирвали і посадили батат. У нашому містечку Таньгу багато особливих речей, ви можете заздалегідь замовити бенкет у ресторані Чженьсю, щоб пригостити дорогих гостей…

Панна Чжуан сердито зиркнула на неї, думаючи про себе: розмова з тобою — це лише привід наблизитися до Ян-цзюньваня, а ти справді уявила себе важливою персоною, базікаєш без зупину.

Юй Цао, яка з добрими намірами давала поради, але отримала лише гнівний погляд, потерла ніс, бурмочучи про себе, що добрі наміри часто не цінують.

— Пішли! Чого ти там баришся? — Ян-цзюньван із легким роздратуванням озирнувся на неї, але навіть не глянув на панну Чжуан і попрямував далі широким кроком.

Юй Цао вибачливо посміхнулася панні Чжуан і побігла наздоганяти його. Чжу Цзюньянь невдоволено сказав їй:

— Дивися в обидва ока, а то тебе продадуть, а ти ще й гроші їм рахуватимеш!

Юй Цао хіхікнула і пожартувала:

— Цзюньване, ви теж помітили, що наміри панни Чжуан були зовсім не в кавунах? Ого! Не думала, що ви, хоч і ходите цілий день із похмурим обличчям, маєте такий попит. Варто було вийти на вулицю прогулятися, як одразу романтична зустріч!