Золоті Поля

Кілька селян із села Дуншань, які були поруч, автоматично додумали те, про що промовчали інші, і тепер дивилися на пані Чжан із глибокою зневагою.

Пані Чжан не могла терпіти, коли хтось паплюжив її сина, тож із криком «Ааа!» кинулася на пані Мао.

Пані Мао була набагато молодшою за неї і мала швидкі руки та ноги, тож хіба могла пані Чжан її впіймати? Пані Мао спритно ухилялася від пазурів старої, не замовкаючи ні на мить:

— Що? Я влучила в саму ціль, тож ти розлютилася? Що люди роблять, те Небеса бачать! На майбутнє — роби менше безчесних справ! Ой-ой! Стара, ти бережи себе, не надірви спину, а то ще звинуватиш мене, що я тебе штовхнула! Усі бачать, правда ж? Я до неї і пальцем не доторкнулася, тож якщо вона впаде чи вдариться, я тут ні до чого! ...Не можу з тобою змагатися, то хоч втечу! Я пішла...

Пані Мао прискорила крок і, наче вітер, полетіла вперед. Пані Чжан, яка була вже в літах, після цієї спроби нападу навіть не торкнулася подолу одягу пані Мао, натомість сама добряче втомилася. Важко дихаючи, вона розуміла, що не наздожене молоду суперницю, тож їй залишалося лише сердито дивитися їй услід!

Побачивши Юй Сяоцао, яка стояла поруч, пані Чжан відчула ще більше роздратування. Вона невдоволено буркнула:

— Йди вже звідси, чого стоїш і на сміх мене піднімаєш?

Юй Сяоцао, досягнувши своєї мети, привітно відповіла:

— Бабусю, оскільки я вам очі мозолю, то не буду тут стояти і заважати. Дядечки та тітоньки, чи не маєте ви якоїсь важкої ноші, щоб я могла підвезти на коні?

Селяни, бачачи таку слухняну дитину, дивувалися: чому ж пані Чжан так її не любить? Вони по черзі похитали головами:

— Не треба, не треба! Пані Фань чекає на твій догляд, тож їдь собі!

— Так, так! У нас не так багато речей, ми самі донесемо!

— Твій коник і так уже багато несе, якщо він перестане рости через таку вагу, тобі ж самій буде шкода, правда? — Це вже хтось із близьких пожартував зі Сяоцао.

Сяоцао з усмішкою попрощалася з односельцями і сіла на рудого коня, що спокійно чекав поруч. Коник, здавалося, вже зачекався; щойно Сяоцао сіла в сідло, він сам, не чекаючи команди, побіг уперед. Він ніби намагався довести селянам: «У мене сили — хоч відбавляй!».

Наздогнавши пані Мао, Сяоцао перекинулася з нею кількома словами і без зупинок попрямувала до міста. За два лі від Тангу вона зустріла Третього молодого пана Чжоу, який мчав їй назустріч.

За останній рік статус Чжоу Сюй (Третього молодого пана) у родині Чжоу значно зріс, і старий голова родини вже готував його як свого наступника. Чжоу Сюй став ще більш зайнятим: він мав не лише стежити за власними справами, а й вчитися керувати сімейним бізнесом. Родина Чжоу мала статус **Придворних постачальників (Хуан-шан)** і закуповувала товари для імператорського двору, тому до цього не можна було ставитися легковажно. Юй Сяоцао вже досить давно не бачила Чжоу Сюя.

— Третій пане, куди це ви так поспішаєте? — Після того, як дорогу від Тангу до села Дуншань відремонтували, окрім другого сина принца Цзіна та управителів, мало хто їздив тут верхи чи в каретах. Юй Сяоцао та Чжоу Сюй впізнали одне одного здалеку.

Чжоу Сюй поправив розпатлане вітром волосся і невдоволено відповів:

— Ця дорога веде прямо до села Дуншань, як ти думаєш, куди ще я можу їхати?

— О! Третій пане, ваша присутність у нашому селі Дуншань — це велика честь, наше село просто засяє від такого візиту! — продовжувала жартувати Сяоцао.

Чжоу Сюй закотив очі і сказав:

— Можеш говорити нормально? Скільки ми не бачилися, а ти все так само любиш мене підколювати!

Юй Сяоцао з усмішкою відповіла:

— Добре, серйозно: яка справа привела тебе до мене? Давай поговоримо по дорозі!

Чжоу Сюй глянув на неї з напівусмішкою:

— Звідки така впевненість, що я шукаю саме тебе? Може, я до дядька Юй їду?

Говорячи це, він повернув коня і поїхав поруч із рудим конем Сяоцао. Рудий кінь Сяоцао, мабуть, був незадоволений тим, що великий чорний кінь Чжоу Сюя вищий за нього, тож він раптом забув про свою лагідну вдачу, повернув голову і спробував вкусити чорного велетня!

Побачивши це, Чжоу Сюй швидко натягнув поводи, змусивши свого улюбленця відскочити вбік, щоб цей малюк не досяг свого. Чжоу Сюй цокнув язиком:

— Ого! Який господар, такий і кінь! Цей коротун насмілився кинути виклик моєму Хейюню (Чорній Хмарі), сміливості йому не бракує!

Юй Сяоцао лагідно погладила гриву рудого коня, заспокоївши малого, і лише тоді відповіла:

— А хто дозволив твоєму чорному велетню хизуватися своїм зростом перед нашим Рудим? Якщо тебе ображають, а ти не чиниш опір — то ти дурень!

Чжоу Сюй з усмішкою вказав на неї пальцем:

— Ти завжди знайдеш купу виправдань! Хіба це провина мого Хейюня, що він виріс таким високим і міцним? Твій малюк просто заздрить! Малий на зріст, а характер — ого-го! — Одразу видно, що це ти його виховала!

Юй Сяоцао знову зиркнула на нього і сказала:

— Наш "Малюк" зараз вдома! Цікаво, хто це минулого разу задивлявся на нашого козулю? Гм!

Коли Чжоу Сюй став зайнятим, він почав боятися, що його матері буде самотньо вдома, тож у нього з'явилася ідея забрати розумну козулю Сяоцао. Він хотів, щоб це миле створіння було поруч із матір'ю, аби їй не було нудно.

Хто ж знав, що не встигла Сяоцао відмовити, як козуля миттю втекла до лісу на Західній горі і не поверталася, поки Чжоу Сюй не поїхав. Відтоді щоразу, коли Чжоу Сюй приїжджав до родини Юй, козуля або мітила його взуття, або приносила в роті брудну траву і терлася об його новий одяг, або просто ховалася далеко, щоб він її не бачив... Чжоу Сюй жартома називав козулю мстивою істотою, яка так само небезпечна, як і її господарка!

Згадавши про старі конфузи, Чжоу Сюй мимоволі потер носа. Згадавши про мету свого візиту, він посерйознішав:

— Нещодавно ми з дідусем були зайняті відбором нових придворних постачальників. Завдяки довірі імператора, ми змогли зберегти контракт на постачання деревини, хоча конкуренція була дуже жорсткою. Проте Верховний імператор особисто призначив наш ресторан «Чженьсю» відповідальним за закупівлю **делікатесів (лу-вей)** та **сушених і свіжих морепродуктів** для імператорської кухні...

— Це ж чудова новина! Вітаю, Третій пане! Ви отримали право на постачання одразу двох категорій товарів. Статус родини Чжоу як придворних постачальників тепер непохитний! — Юй Сяоцао знала, що прибутки придворних постачальників величезні, але й конкуренція там надзвичайна.

Нинішній голова родини Чжоу, тобто старший брат батька Чжоу Сюя, мав посередні здібності. Поки що родина трималася завдяки старому голові, але той уже був у похилому віці, тож скільки ще він зможе керувати справами? Саме тому старий пан Чжоу так поспішав навчити Чжоу Сюя.

На щастя, Чжоу Сюй ще в юному віці проявив надзвичайний хист до торгівлі. Те, що вони отримали контракт на постачання делікатесів та морепродуктів, було заслугою популярності «Чженьсю» в столиці. Про смажену курку та качку з османтусом від «Чженьсю» знали всі; навіть Верховний імператор іноді виходив із палацу, щоб насолодитися ними, і завжди брав кілька штук із собою як винагороду для свого улюбленого онука — нинішнього імператора.

Також минулого літа Юй Сяоцао час від часу добувала в морі першокласні морські вушка (абалони) та трепанги, які вона продавала Чжоу Сюю. Він зумів використати ці морепродукти з максимальною вигодою, влаштувавши аукціон делікатесних морепродуктів у столичній філії «Чженьсю».

Це викликало такий ажіотаж, що навіть сам імператор прийшов інкогніто і зустрів там Верховного імператора — відомого гурмана. Разом вони викупили цей морський бенкет. Насправді Верховний імператор просто розкрив свою особу, і конкуренти самі відступили. Хоча аукціон і не приніс Чжоу Сюю очікуваної ціни, проте головна мета була досягнута.

Чиновники, багаті купці та представники знатних родин заповнили ресторан «Чженьсю» вщерть. Імператор та Верховний імператор не стали їсти все самі, а запросили чиновників вище третього рангу розділити з ними трапезу. Зазвичай морепродукти в «Чженьсю» доставляли на льоду, але для цього бенкету всі делікатеси були живими.

Як відомо, перевозити живі морепродукти неймовірно важко; вони часто гинуть або псуються в дорозі. Проте ці абалони та трепанги були спеціально вигодувані Сяоцао за допомогою води з духовного каменя, тому вони мали надзвичайну життєву силу. Навіть у столиці вони залишалися жвавими, а на смак були набагато кращими за сушені чи заморожені продукти. Верховний імператор, як справжній знавець їжі, одразу відчув різницю. Саме завдяки цьому родина Чжоу легко отримала контракт на другу категорію товарів.

Постачати делікатеси (лу-вей) було просто: шеф-кухар Ван, якого перевели до столичного «Чженьсю», особисто готував їх і відправляв до палацу. Але з морепродуктами все було набагато складніше. Хоча Верховний імператор милостиво дозволив постачати сушені продукти, проте найкращі абалони та трепанги живуть на великій глибині, і навіть найдосвідченіші рибалки знаходять їх лише завдяки везінню. Хіба звичайні морепродукти зможуть задовольнити Верховного імператора? А якщо підсунути щось неякісне — чи виживе після цього родина Чжоу? Не маючи виходу, Чжоу Сюй поїхав до села Дуншань шукати порятунку.

Почувши пояснення Чжоу Сюя про мету його приїзду, Юй Сяоцао замислилася на мить:

— Першокласні морські вушка та трепанги, як ти й кажеш, — це велика рідкість... Чи є в палаці чіткі норми щодо кількості постачання?

Чжоу Сюй із хмурим обличчям відповів:

— Верховний імператор розуміє, що делікатеси такого рівня важко знайти, тому вимагає постачати лише **пів цзіня** (близько 250 г) сушених морепродуктів найвищої якості на місяць. Звичайних морепродуктів потрібно п'ять цзінів...

Абалони, трепанги, плавці акули та риб'ячі міхури — усе це елітні морепродукти, які через складність видобутку коштують дуже дорого. Ціна, яку пропонував палац, була справедливою, і звичайні морепродукти родина Чжоу могла легко роздобути через свої канали. Але саме ці «найвищої якості» абалони та трепанги стали для них справжньою проблемою.

Юй Сяоцао швидко підрахувала в голові: якщо йдеться про сушені продукти, то з двох-трьох цзінів свіжих виходить один цзінь сушених. Пів цзіня сушених на місяць — це шість цзінів на рік. У перерахунку на живі абалони та трепанги це максимум вісімнадцять цзінів. Для інших знайти вісімнадцять цзінів елітних морепродуктів було майже неможливо, але для Сяоцао з її «магічним помічником» це було справою кількох днів.

— Верховний імператор також сказав, що влітку ми маємо принаймні раз на місяць постачати **живі** абалони та трепанги найвищої якості! — додав Чжоу Сюй із відчаєм у голосі. Верховний імператор просто заганяв родину Чжоу в глухий кут! Недарма колишні постачальники дивилися на родину Чжоу як на посміховисько. Чжоу Сюй лише після розмови з дідусем зрозумів, наскільки важко знайти такі морепродукти.

Раніше родина Юй час від часу надсилала йому такі делікатеси, і він думав, що абалони та трепанги — це щось, що легко дістати! Ох, як же він помилявся! Що ж тепер робити? Рятуйте, дядьку Юй, Сяоцао...

**Gemini:** Схоже, Чжоу Сюй справді потрапив у халепу. Як гадаєш, Сяоцао погодиться допомогти йому з цим "імператорським" замовленням, чи зажадає від нього частку в бізнесі?